Постанова КАС ВС № 334/3092/16-а(2-а/334/17/17)

ПОСТАНОВА Іменем України 30 квітня 2020 року Київ справа №334/3092/16-а(2-а/334/17/17) адміністративне провадження №К/9901/38/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя, прийняту 17 травня 2017 року у складі судді Ісакова Д.О. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Дадим Ю.М., в с т а н о в и в : Соловйов Д.В. (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Правобережне об`єднане УПФУ м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку йому пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області № 18-288вих.-16 від 19 квітня 2016 року; зобов`язати відповідача здійснити йому з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії, а саме, у редакції Закону № 3668-IV від 08 липня 2011 року) у розмірі 80 відсотків від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Запорізької області № 18-288вих.-16 від 19 квітня 2016 року, без обмеження її максимального розміру. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Як встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному УПФУ Запоріжжя та з 22 травня 2013 року отримує пенсію за вислугою років, яка призначена відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати. 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідній категорії працівникам прокуратури, надавши довідку прокуратури Запорізької області № 18-288вих.-16 від 19 квітня 2016 року. Своїм листом від 29 квітня 2016 року № 109/С-1 УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених законодавством для перерахунку пенсії. Суди у цій справі при прийнятті рішень виходили з того, що на час звернення позивача до ПФУ із заявою про перерахунок пенсії відсутні законодавчі підстави для такого перерахунку. У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень та задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, просив залишити скаргу без задоволення з мотивів її необґрунтованості. Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті). Частина вісімнадцята статті 501 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час прийняття постанови № 1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 501 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення цієї норми визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто до 13 грудня 2019 року були чинними). Постанова № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Положення Закону № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, на момент виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Враховуючи наведені положення, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013 та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 501 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), двох від 2 березня 2018 року (справи №№ 264/1617/17, 761/21804/17). Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Щодо Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, яким повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій, слід зазначити, що до ухвалення цього Рішення, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» були чинними. Суди ухвалили рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17) залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук , Судді Верховного Суду