Постанова ККС ВС № 761/42711/16-к

Постанова Іменем України 31 липня 2018 року м. Київ справа № 761/42711/16-к провадження № 51-5160 км 18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100012307, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Галкіно Хабаровського району Хабаровського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві матеріальну шкоду в розмірі 6829,20 грн. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 18 січня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без зміни. За обставин встановлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 30 вересня 2016 року в денний час, перебуваючи у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-Б, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, з метою вчинення хуліганських дій нецензурно виражався на адресу судді та інших учасників судового засідання. При цьому ОСОБА_6 , перебуваючи в спеціально відведеному місці для тримання арештованих осіб в залі засідань № 5, не реагуючи на зауваження припинити свої хуліганські дії, відірвав прикріплену до підлоги дерев`яну лавку та намагався вибити замок загорожі, в яку був поміщений. Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, перебуваючи у спеціально відведеному місці для тримання арештованих осіб в залі засідань № 1, що знаходиться в приміщенні вищевказаного суду, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою вчинення хуліганських дій, виражаючись нецензурними виразами, вирвав частину дерев`яної лавки та жбурнув її в телевізор марки «LG» моделі «42 LK» та розбив його, завдавши Територіальному управлінню ДСА України в м. Києві матеріальної шкоди 5 460 грн. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити. Вказує на те, що суд надав його діям неправильну юридичну оцінку, оскільки він не мав наміру порушувати громадський порядок, а лише обстоював своє право не бути поміщеним в металеву клітку під час судового засідання. Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити у зв`язку з порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує про відсутність в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, а саме вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, оскільки ОСОБА_6 , будучи незаконно поміщеним в металеву клітку, лише намагався самостійно вийти із неї, тобто діяв з метою поновлення своїх порушених прав. Позиції інших учасників судового провадження На касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 надійшло заперечення від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в якому він стверджує про безпідставність викладених у скаргах доводів, у зв`язку з чим просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни. В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг та просила судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни. Мотиви Суду Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 296 КК суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви. Оцінка доказів згідно з вимогами ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, що постановив вирок. Отже при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами. Вирішуючи питання про спрямованість умислу ОСОБА_6 , суд правильно виходив із сукупності всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема часу, місця й характеру дій засудженого ОСОБА_6 , який перебуваючи у громадському місці Шевченківському районному суді м. Києва, де знаходились громадяни, інші учасники кримінального процесу, не реагуючи на зауваження, діючи з особливою зухвалістю, що полягала у використанні нецензурних висловлювань, відриванні прикріпленої до підлоги дерев`яної лавки, намаганні вибити замок загорожі та пошкодженні телевізору, порушував правила поведінки в суді, а також правила і норми поведінки в суспільстві, принижував присутніх у залі судових засідань осіб та пошкодив державне майно. Вказані обставини в судовому засіданні підтверджено показаннями самого ОСОБА_6 , показаннями представника потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також даними протоколів огляду місця події від 30 вересня 2016 року, даними вартості пошкодженого майна, даними протоколу прослуховування аудіо-запису від 14 жовтня 2016 рокупо розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК. Ці докази повністю узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у їх достовірності. При цьому, зухвала та агресивна поведінка ОСОБА_6 в ході розгляду клопотання про продовження йому строку тримання під вартою, відсутність заявленого ОСОБА_6 чи його захисником в порядку, передбаченому КПК, клопотання про звільнення підозрюваного з металевої клітки, а також наявність у ОСОБА_6 можливості відстоювати свої права та інтереси у передбачений законом спосіб, на думку колегії суддів, безсумнівно свідчать про свідоме бажання ОСОБА_6 саме порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а не відстоювати свої права у спосіб самостійного виходу з спеціально відведеного місця для тримання арештованих осіб. З огляду на таке, доводи засудженого ОСОБА_6 та його захисника про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, є необґрунтованими. Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі наведені в апеляціях доводи належним чином було перевірено і визнано безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у рішенні, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК. Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання є справедливим та достатнім для виправлення засудженого й попередження скоєння нових злочинів. Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не допущено, тому законних підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_6 судових рішень за доводами касаційних скарг сторони захисту, колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 433, 434, 436 438, 441, 442 КПК, п. 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд ухвалив: Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3