Постанова ККС ВС № 520/9685/13-к

Постанова Іменем України 06 червня 2018 року м. Київ справа № 520/9685/13-к провадження № 51- 905 км18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170480002799, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бердянська Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вищевказаним вироком Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2017 року, залишеним апеляційним судом без зміни, ОСОБА_6 визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК. Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 13 травня 2013 року о 12:06, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , з домашнього телефону (абонентський номер НОМЕР_1 ) здійснив дзвінок на (абонентський номер НОМЕР_2 ), який належить відділенню № 12 ПАО «Фінбанк» на проспекті Академіка Глушка, 16 в м. Одесі, і повідомив виконуючому обов`язки начальника відділення ОСОБА_7 завідомо неправдиві відомості про замінування вищевказаного приміщення банка. Виправдовуючи ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, суд першої інстанції послався на відсутність достатніх доказів, наданих стороною обвинувачення, на підтвердження того, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 259 КК, вчинено ОСОБА_6 . Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що в суді першої інстанції було порушено таємницю наради суддів, оскільки до проведення судового розгляду прокурору не було повернуто матеріалів кримінального провадження для виконання вимог ст. 291 КПК і в ході самостійного вивчення судом вказаних матеріалів, - ще до виходу суду до нарадчої кімнати було сформовано певну думку щодо винуватості ОСОБА_6 у скоєному. Прокурор зазначає про вибіркове дослідження та оцінку доказів в суді першої інстанції, в тому числі, з порушенням вимог ст. 71 КПК, коли експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були допитані в якості свідків, а не спеціалістів. Зазначає про невідповідність висновків суду з`ясованим обставинам у справі. Стверджує про недотриманням принципу змагальності сторін, що полягало у неналежному ознайомленні прокурора з матеріалами кримінального провадження і позбавило сторону обвинувачення права надавати суду додаткові докази у кримінальному провадженні. Прокурор указує також на порушення вимог статей 412, 438 КПК, оскільки при новому розгляді кримінального провадження не було в повному обсязі зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції на технічному носії інформації. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказані порушення і не надав відповідей на всі доводи, викладені і апеляціях, ухвала апеляційного суду, на думку скаржника, є незаконною. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор непідтримала касаційну скаргу і просила залишити судові рішення без зміни. Мотиви Суду Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження твердження прокурора про те, що суд вибірково дослідив докази у кримінальному провадженні і безпідставно взяв до уваги одні з них та відкинув інші, внаслідок чого виправдав ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 259 КК. Так, відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що, зокрема, кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим. При цьому обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Як убачається зі змісту вироку, суд при розгляді провадження щодо ОСОБА_6 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, повно й усебічно дослідив усі докази кримінального провадження, і дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів. Висновки суду, на підставі яких було виправдано ОСОБА_6 , є належно вмотивованими і ґрунтуються на даних, належним чином перевірених у судовому засіданні та змістовно викладених у вироку. Прокурор не навів у скарзі переконливих доводів, які дають Суду підстави ставити під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанції. Як видно з матеріалів провадження і як встановлено судом, ОСОБА_6 під час судового розгляду своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, не визнав, а докази, на які посилаються органи досудового розслідування, є непереконливими і не містять достовірної інформації, яка би свідчила про вчинення ОСОБА_6 указаного злочину. Так, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 , правильно послався на те, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_6 здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_2 , завідомо неправдиво повідомивши про підготовку вибуху та про загрозу небезпеці громадян. Зокрема, в ході перевірки за участю спеціалістів цеху ТЄЛС і Р, проведеної через значний проміжок часу після події інкримінованого ОСОБА_6 злочину на АДРЕСА_2 було встановлено відсутність стороннього підключення до лінії абонента телефону з номером НОМЕР_1 у розподільній коробці (щитовій), як і не виявлено замка на цій коробці, що свідчить про фактично вільний доступ для незаконного підключення до телефонних ліній абонентів за зазначеною адресою, в тому числі до телефонної лінії, яка веде у квартиру виправданого ОСОБА_6 ; при цьому згідно з даними довідки ПАТ «Укртелеком» не виключається можливість здійснення телефонних дзвінків, здійснених нібито по телефонній лінії з квартири виправданого ОСОБА_6 поза межами квартири останнього з використанням незаконного підключення. До того ж як пояснили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , несанкціоноване підключення до лінії абонента не потребує спеціальних знань, і його можна здійснити без доступу до телефонної шафи у розподільчій коробці, що знаходиться у вільному доступі, і слідів стороннього підключення може не залишитися. Крім того, відповідно до даних акта перевірки об`єкта на наявність вибухових пристроїв від 13 травня 2013 року № 42, в ході перевірки приміщення відділення № 12 ПАО «Фінбанк», розташованого за вищевказаною адресою, вибухонебезпечних предметів виявлено не було, а одні лише показання свідка ОСОБА_7 про телефонний дзвінок із повідомленням про замінування будівлі банку без проведення експертного дослідження впізнання ОСОБА_6 за голосом не доводить його винуватості. Також суд обґрунтовано вказав на відсутність доказів на підтвердження мети та мотиву ОСОБА_6 вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, що унеможливлювало встановлення суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, з урахуванням того, що ОСОБА_6 ніколи не був клієнтом ПАО «Фінбанк» і жодних службових чи особистих стосунків з працівниками банку не мав. За таких обставин доводи прокурора про незаконне виправдання ОСОБА_6 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими і зводяться лише до його незгоди з оцінкою судом доказів. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_6 є обґрунтованим. Апеляційний суд переглянув вирок районного суду за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді провадження районним судом, і визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим. Усі наведені в апеляційній скарзі доводи, у тому числі щодо порушення таємниці наради суддів, допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , змагальності сторін та інші, є аналогічними доводам, які виклав прокурор у касаційній скарзі і які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та мотивовано відхилив. Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК. При перевірці матеріалів кримінального провадження Верховним Судом не виявлено порушень вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 та ст. 438 КПК, оскільки при прослуховуванні технічних носіїв інформації було встановлено, що всі аудіозаписи судових засідань, зафіксованих на технічних носіях інформації, відтворюються в повному обсязі і відповідають наявним у матеріалах кримінального провадження журналам судових засідань. Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановлених стосовно ОСОБА_6 судових рішень, які б давали підстави для їх зміни чи скасування, у касаційній скарзі не наведено. З урахуванням установлених судом фактичних обставин кримінального провадження на підставі досліджених із достатньою повнотою та належним чином оцінених усіх матеріалів справи Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про недоведеність факту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, а тому підстав для скасування оскаржених судових рішень не убачається. У зв`язку з викладеним касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд ухвалив: Вирок Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3