Постанова ККС ВС № 760/10232/14-к

Постанова Іменем України 19 квітня 2018 року м. Київ справа № 760/10232/14-к провадження № 51-2653 км 18 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100090002201, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008року за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 2) вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого з місць позбавлення волі 05 квітня 2013 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вироком Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 18 березня 2014 року близько 10год.30хв., перебуваючи біля будинку № 7 по вул. Смілянській у м. Києві, за попередньою змовою з невстановленою особою, шляхом обману, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 у сумі 500 грн. Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що апеляційним судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судове провадження здійснено за відсутності захисника та за відсутності потерпілої, яка належним чином не повідомлена про дату та час судового засідання. На думку засудженого, Солом`янський районний суд м. Києва постановляючи вирок 18 червня 2014 року в повній мірі врахував всі дані про особу, які його характеризують та призначив покарання у виді штрафу, яке відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Позиції інших учасників судового провадження Прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни. Мотиви Суду Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 190 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що судове провадження в суді апеляційної інстанції здійснено за відсутності захисника, попри те, що він заявляв клопотання про виклик захисника, який представляв його інтереси в суді першої інстанції або призначити іншого захисника, а також про те, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілої, про допит якої він неодноразово просив суд апеляційної інстанції, колегія судів вважає необґрунтованими. Згідно з ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, тобто, участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов`язковою. Крім того, відповідно до технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_6 не заявляв клопотань про відкладення розгляду кримінального провадження у зв`язку з відсутністю його захисника та необхідністю його участі, як зазначено у доводах касаційної скарги. Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_6 було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України класифікується як середньої тяжкості, дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Визнано обставинами, які пом`якшують покарання щире каяття у вчиненому, відшкодування заподіяній потерпілій шкоди та обставиною, яка обтяжує покарання рецидив злочинів. Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд констатував, що призначаючи ОСОБА_6 покарання місцевий суд не дотримався положень ст. 65 КК України та прийняв передчасне рішення щодо виду і розміру покарання засудженому, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства. Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного місцевим судом покарання та особі засудженого внаслідок м`якості при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст.190КК України. Судом апеляційної інстанції при визначені виду та міри покарання було враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що він був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, покарання за які відбував реально, за місцем проживання характеризується посередньо. Колегія суддів приходить до висновку, що покарання призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженого слід відмовити. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів ухвалила: Вирок Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3