Постанова ККС ВС № 160/352/13-к

П О С Т А Н О В А Іменем України 06 березня 2018 р. м. Київ Справа № 160/352/13-к Провадження № 51-1001 км 18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бермешів Локачинського району Волинської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Локачинського районного суду Волинської області від 28 січня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за: - ч. 1 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1рік; - ч. 2 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2роки. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76КК України. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08квітня 2014 року ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного їй за вказаним вироком покарання. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15квітня 2016 року вирок місцевого суду залишений без змін. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, працюючи продавцем непродовольчих товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 19 січня 2013 року таємно викрала з каси грошові кошти в сумі 250 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на зазначену суму. 25 січня 2013 року ОСОБА_6 за тих же обставин і у тому ж самому місці, повторно викрала з каси вказаного магазину грошові кошти, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 200 грн. Також, 26 січня 2013 року ОСОБА_6 , за тих же обставин і у тому ж самому місці, повторно викрала з каси вказаного магазину грошові кошти в розмірі 700 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на зазначену суму. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_6 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування кримінального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на доводи прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 двох різних підстав для звільнення від призначеного покарання: ст. 75 КК України та амністії. Позиції учасників судового провадження Прокурор не підтримала подану скаргу та просила залишити без зміни судові рішення, ухвалені щодо ОСОБА_6 . Мотиви Суду Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України в касаційному порядку не оспорюються. Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, то вони не заслуговують на увагу. Відповідно до п. «в». ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08квітня 2014 року звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк підлягають, зокрема, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08квітня 2014 року визначено, що він застосовується й щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. За вироком від 28 січня 2016 року суд призначив ОСОБА_6 покарання за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі та звільнив від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_6 вчинила умисні нетяжкі злочини, має двох неповнолітніх дітей, щодо яких не позбавлена батьківських прав, та також звільнив її від відбування призначеного покарання на підставі п. «в». ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08квітня 2014 року. При цьому суд першої інстанції належним чином умотивував свої висновки. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України та звільнив її за амністією, й навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону. Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Суд погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо мотивованими. Крім того, Суд дійшов висновку про те, що прокурор у своїй касаційній скарзі не навів підстав, чітко визначених ст. 438 КПК України, для зміни судового рішення та переконливих доводів на їх обґрунтування. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом також не встановлено. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд постановив: Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. С у д д і: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3