Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/4670/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4670/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. при секретарі судового засідання: Чеголі Є.О. за участю представників учасників справи: від ПрАТ "НАК "Укренерго" - Сінявська Г.В. від ТОВ "ІНФОКС" в особі філії - адвокат Гудима Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 22.04.2026, суддя Малярчук І.А.) у справі №916/4670/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі ФІЛІЇ "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФОКС" про визнання незаконними нарахування та зобов`язання провести перерахунок ВСТАНОВИВ Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі ФІЛІЇ "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФОКС" в якій просило суд: - визнати незаконними нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" за понадлімітне водовідведення, послуги водопостачання та водовідведення за період серпня 2025 року; - зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" провести перерахунок за надані послуги з водопостачання та водовідведення надані приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» в серпні 2025 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не прийняв до уваги той факт, що лічильник води встановлений на об`єкті позивача, працював з похибкою та визнано непридатним, що призвело до здійснення незаконного нарахування суми за водопостачання у серпні 2025 року. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 по цій справі відмовлено повністю у задоволенні позову та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2026. В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту некоректної роботи засобу обліку у спірний період, а також не доведено незаконності нарахувань відповідача за отримані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у серпні 2025 року та за понадлімітне водовідведення. Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15 квітня 2026 року у справі № 916/4670/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і прийнятим з порушенням норм процесуального і матеріального права, з огляду на наступне: - при знятті показань води у серпні 2025 року лічильник показав надмірне споживання води, що свідчило про його некоректну роботу. Перевищення ліміту водокористування виявилось з підстав неправильної роботи лічильника, що підтверджується довідкою про непридатність; - відповідач не прийняв до уваги факт, що лічильник працював з похибкою та його визнано непридатним, а також проігнорував довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на даний лічильник, не зробив передбачений Законом облік та перерахунок та нарахував НЕК «Укренерго» зайву суму до сплати згідно до показників несправного водоміру; - щодо висновку суду стосовно несвоєчасного реагування позивача на можливу несправність приладу обліку, апелянт наголошує на тому, що після виявлення течі води труби водопостачання, про цей факт було повідомлено представника відповідача, а також у листі адресованому відповідачеві міститься інформація про аномальний показник водолічильника; - у позивача була відсутня інформація щодо неправильної роботи лічильника. Працівники позивача не мають відповідних сертифікованих спеціалізованих знань та обладнання для встановлення факту виходу з ладу лічильника, що могли достовірно встановити тільки кваліфіковані фахівці; - проведення дослідження та достовірне встановлення фахівцями непридатності до роботи лічильника відбулося лише у вересні 2025 року, позивач дотримався умов Договору та повідомив відповідача про непридатність встановленого лічильника; - судом першої інстанції не взято до уваги, що споживання позивачем води у спірний період значно перевищувало середнє місячне споживання води за попередні періоди, що також свідчать про неправильну роботу лічильника; - якщо суд першої інстанції прийшов до висновку, що аномальне використання позивачем води за серпень 2025 року сталося з підстав витоку види - сума зазначена у рахунку за «понадлімітне водовідведення» не підлягає оплаті позивачем з причини неконтрольованого витоку води, що не пов`язаний із каналізаційною мережею відповідача. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 15.07.2026. До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються виключно на припущенні про те, що виявлена під час періодичної повірки невідповідність приладу обліку метрологічним вимогам нібито призвела до завищення показань лічильника саме в попередніх спірних місяцях. Адже жодного експертного або технічного висновку, який би підтверджував такий причинно-наслідковий зв`язок, до матеріалів справи не надано. Відповідач стверджує, що після спірного розрахункового періоду засіб обліку продовжував експлуатуватися і до моменту виведення з експлуатації ним було зафіксовано обсяг споживання, який відповідає середньомісячному рівню споживання на об`єкті апелянта, що спростовує твердження позивача про неправильну роботу лічильника та його збій на початку серпня 2025 року. До того ж, лічильник виведено з експлуатації у робочому стані без пошкоджень з цілими усіма необхідними пломбами, що підтверджується відповідним актом, який підписано апелянтом без зауважень. Крім того, як стверджує відповідач, у спірному періоді було виявлено витік води на мережах, що перебувають в експлуатації та обслуговуванні апелянта. Сам факт існування такого витоку є об`єктивною та технічно можливою причиною збільшення обсягу води, що пройшла через прилад обліку, тоді як належних доказів неможливості виникнення зафіксованих обсягів через виявлену течу апелянтом також не надано. Після виявлення витоку води та фіксації значного обсягу споживання апелянт не ініціював негайної позачергової повірки засобу обліку для встановлення його технічного стану саме на момент виникнення спірних нарахувань за показаннями приладу обліку. Під час судового засідання від 15.07.2026 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.06.2022 між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (Водоканал) був укладений Договір № 38851 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання комунальних послуг з урахуванням вимог Закону України Про житлово комунальні послуги. Водоканал зобов`язується надавати Споживачу відповідної якості послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі Послуги), а Споживач зобов`язується оплачувати Послуги в порядку і умовах, визначених Договором та діючим законодавством. Місцем надання Послуг Водоканалом Споживачу є Точка розподілу, визначена Сторонами в Акті визначення Точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (Додаток № 1 до ДОГОВОРУ). Зазначені в пункті 1.1 цього Договору Послуги надаються Водоканалом Споживачеві на підставі умов цього Договору відповідно до дислокації об`єктів Споживача (Додаток № 2) та Переліку Послуг, що фактично отримуються Споживачем. Послуги надаються Водокналом Споживачеві в таких обсягах і межах: За кодом 36.00.2 (Добування та постачання води трубопроводами ДК 016-2010): в обсягах, згідно розрахунків водогосподарських балансів 224,4 куб. м/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах 104,6 куб. м/місяць та проектно-технічній документації і визначаються засобами обліку води, встановленими на об`єктах Споживача; у межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4 171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною. За кодом 37.00.1 (Послуги каналізації ДК 016-2010): в обсягах, згідно розрахунків водогосподарських балансів 217,0 куб. м/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах 2 куб. м/місяць та проектно-технічній документації і визначаються засобами обліку води; у межах розрахункових граничних об`ємів дощових і талих стічних вод, визначених у пунктах 4.10, 4.11, 4.12 Правил № 190, за ДСТУ 3013-95 Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств, ДБН В.2.5-75:2013 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування, а також в залежності від кількості опадів по даним Гідрометцентру; у межах показників ГДК (гранично-допустимих концентрацій), встановлених Додатком № 4 до Договору та Правилами №

561. Місцем надання послуг Водоканалом Споживачу є Точка розподілу визначена Сторонами в Акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (додаток № 1 до Договору) (п.п. 1.1.-1.4. Договору). Пунктами 2.3.12., 2.3.10. Договору № 38851 від 20.06.2022 передбачено обов`язки споживача щодо здійснення державної повірки засобів обліку води, в строки у відповідності до норм ст. 20 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність уповноваженим представником в Одеському регіоні (на момент укладення цього Договору ДП Одесастандартметрологія). У випадку тривалої повірки засобів обліку (більше одного місяця) об`єм спожитих Послуг визначається у відповідності до пункту 3.8 Правил водокористування № 190, та триває до дня монтажу повіреного засобу обліку; при виході з ладу засобу обліку води, терміново повідомити відповідача, а також у 3-денний строк, в присутності або з дозволу представника відповідача виконати роботи по заміні засобу обліку на новий за рахунок власних коштів. Згідно P п.п. 4.1.- 4.3. Договору № 38851 від 20.06.2022 сума цього Договору складає вартість Послуг Водоканалу з водопостачання та водовідведення, що встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладення цього Договору складають: на послуги з централізованого водопостачання 17,916 грн за 1 куб.м; на послуги з централізованого водовідведення 17,24 грн за 1 куб.м. У випадку зміни тарифів, оплата здійснюється за новими цінами без зміни умов цього Договору. При цьому Водоканал повідомляє Споживача про зміну тарифів через засоби масової інформації. Споживач сплачує суму цього Договору за надані йому Водоканалом Послуги, у розмірі, встановленому згідно із показниками лічильників або згідно з розрахунками, наданими Водоканалом. Оплата проводиться щомісячно до 30-го числа поточного місяця. Оплата спожитих Послуг здійснюється Споживачем на поточний рахунок Водоканалу. Кількість холодної води, що передається Водоканалом на об`єкти Споживача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі Споживача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію Водоканалом. Місце встановлення засобів обліку визначається відповідно до технічних умов та проектно-технічної документації, погодженої з Водоканалом. Всі прилади та засоби обліку Споживача повинні бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Показники засобів обліку передаються для розрахунків до Водоканалу у формі звіту щомісячно з 19-го числа до передостаннього робочого дня поточного місяця шляхом передачі звіту за допомогою факсу, послуги особового кабінету на сайті infoxvod.com.ua через мережу INTERNET. Звіт Субспоживача, який має власний особовий рахунок у Водоканалі, подається для розрахунку лише після узгодження з основним Споживачем. Водоканал контролює правильність зняття Споживачем показників засобів обліку та проводить перерахунок у разі їх невідповідності. Якщо засіб обліку знято на повірку або ремонт, кількість використаної води та стоків визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками засобів обліку. У разі тривалості роботи засобу обліку менше двох місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку, але не менше 15 діб. Такий порядок зберігається до встановлення засобу обліку, але не більше ніж один місяць. В разі тривалості повірки понад один місяць, розрахунок здійснюється згідно з пунктом 3.3 Правил водокористування №190 та триває до дня встановлення повіреного засобу обліку. У разі виявлення представниками Водоканалу факту стороннього втручання в роботу засобів обліку, пошкодження, зняття засобів обліку, порушення пломб (пломбування, дроту) або зриву пломб на них, а також у місцях приєднання згідно з п. 3.3 Правил водокористування №190, розрахунок витрат води здійснюється за нормами згідно з Правилами №190. При невиконанні Споживачем припису Водоканалу щодо усунення порушень правил та норм обліку води, обсяг Послуг визначається Водоканалом згідно з п. 3.3 Правил №190 з моменту невиконання такого припису. У разі незгоди Споживача щодо кількості або вартості отриманих Послуг, Споживач зобов`язаний у 5-ти денний строк з дня отримання рахунку направити до Водоканалу свого уповноваженого представника з відповідними обґрунтуваннями та документами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, рахунки Виробника вважаються прийнятими до сплати. Право контрольного зняття показників, перевірки цілісності та працездатності засобів обліку, герметичності засувок на обвідній лінії, цілісності пломб та деталей опломбування залишається за представниками Водоканалу, при пред`явленні службового посвідчення, в присутності повноважних представників Споживача (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5., 3.6., 3.7., 3.9., 3.14, 3.15., 3.16. Договору № 38851 від 20.06.2022). Пунктами 8.1., 8.2. Договору № 38851 від 20.06.2022 передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати прийняття в експлуатацію засобу обліку води та підписання обома Сторонами відповідного акту технічного обстеження акредитованого вузлу та діє на протязі одного року, до 31.05.2023, але в будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення, цей Договір діє до повного погашення заборгованості за ним. Цей Договір автоматично пролонгується на наступний рік, у випадку, коли Сторони цього Договору за місяць до припинення терміну його дії не виявлять бажання розірвати цей Договір, на підставі письмового повідомлення іншої Сторони цього Договору. 21.08.2025 ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго надіслало до структурного відділу відповідача лист повідомлення за вих.№ 01-8/82077-208 про те, що за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70, 18.08.2025 стався порив труби водопостачання на території ремонтно-виробничої бази. Такий порив був знайдений позивачем і труба відремонтована. Станом на 20.08.2025 показники водопостачання складають 2977 м3, що свідчить про перевищення ліміту водокористування та прохання скоригувати ліміт та розрахунок за водокористування, так як порив труби водопостачання відбувся без стоку води у каналізацію. 10.09.2025 ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго надіслало лист водоканалу за вих. № 01 8/82077/209 (вх. №5641 від 11.09.2025) з проханням направити представника для присутності при знятті водомірів на повірку за адресами об`єктів водокористування позивача. 12.09.2025 позивач звернувся до відповідача з листом за № 01-8/55433, яким повідомив про неправильну роботу лічильника - Baylan, заводський номер 13868699, виробник BAYLAN та пропозицією за серпень 2025 року зробити справедливий розрахунок нарахування послуг за водоспоживання і водовідведення з урахуванням середнього споживання: 1) за 2024 рік 792 куб.м.: 12 місяців = 66 куб.м. 2) за 2025 рік 360 куб.м. : 7 місяців = 51 куб.м.. Водоканалом було надано рахунок № 2125/2597936 від 26.08.2025 та акт приймання надання послуги № 1267415 від 31.08.2025 за послуги надані у серпні 2025 року в об`ємі 741,00 куб.м. на суму 43 235,69грн, за якими позивачем частково оплачені послуги на суму 10 770,02 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № S.GV 709325 від 02.10.2025. Відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 2125/2597936 від 26.08.2025 за понадлімітне водовідведення на суму 58 125,31 грн та акт приймання-надання послуг №1267414 від 31.08.2025 за понадлімітне водовідведення в об`ємі 593,60 куб.м. на суму 58 125,31 грн. Листом від 22.09.2025 за № 01-8/57546 ПАТ НЕК Укренерго повідомило водоканал про отримання довідки Відокремленого підрозділу приватного підприємства Науково-виробничий центр оцінки відповідності ЮГ від 19.09.2025 за № В1 90925-18 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на лічильник води. В матеріалах справи наявна довідка від 19.09.2025 за № В1 90925-18 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, видана Відокремленим підрозділом приватного підприємства Науково-виробничий центр оцінки відповідності ЮГ. У довідці зазначено, що перевірці підлягав лічильник води марки Baylan, заводський номер 13868699, виробник BAYLAN. За результатами проведеної повірки встановлено, що вказаний засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам нормативної документації, зокрема ДСТУ 3580-97 Лічильники холодної та гарячої води крильчасті. Підставою для визнання лічильника непридатним визначено перевищення допустимої похибки вимірювання. Управління з контролю та промислового водокористування ТОВ ІНФОКС склало акт № 4495 обстеження та виводу з експлуатації приладу обліку води від 10.09.2023, за яким встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Ковалевського, 70, проведено обстеження вузла обліку холодної води. Водомірний вузол: лічильник води (витратомір) типу ВК-32, dy=32 мм, № 1386899, розташований у приміщенні, перебуває у неробочому стані, без зовнішніх пошкоджень, показання (Q) 03016 куб.м., пломба державної повірки наявна та цілісна, пломби на штуцерному/фланцевому з`єднанні та магнітні цілі. Відомості про обвідну лінію вузла обліку: Ш 150 мм, засувка № 5083081. За результатом проведеного обстеження, у зв`язку із виявленими порушеннями (закінчення строку державної повірки/неробочий стан приладу), керуючись Розділом V Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 97 від 19.04.2021 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.06.2021 за № 893/36461, у присутності представника споживача лічильник води (витратомір) № 1386899 виведений із подальшої експлуатації для здійснення його державної повірки або ремонту/заміни. Пломби зняті та вилучені. Споживачу необхідно у строк до 15.10.2023 встановити повірений прилад обліку води діаметром 32 мм та письмово повідомити філію Інфоксводоканал про виконання даного припису. У разі невиконання цього припису у встановлений термін витрати спожитої води будуть визначатися відповідно до п.п. 4.2.7, 4.6.6 Правил водокористування за пропускною спроможністю труби при швидкості руху води 0,7 м/сек та дією її повним перерізом цілодобово. Акт складено у двох примірниках та вручений представникам, які його підписали. В матеріалах справи наявний Договір №21/080-25 від 01.05.2025, укладений між ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго (Замовник) та ПП Науково-виробничий центр оцінки відповідності ЮГ (Виконавець), за яким Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами, з застосуванням своїх матеріалів, відповідно до Опису та основних вимог до предмету договору Замовника, який є Додатком № 1 до Договору та невід`ємною його частиною, на інших умовах Договору (щодо порядку, строків, якості виконання) та згідно з вимогами чинного законодавства України надати послуги з повірки, вимірювання з визначенням метрологічних характеристик та калібрування засобів вимірювальної техніки для Південного регіону, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю належно надані послуги на умовах Договору. Відповідно умов додатку 1 Договору №21/080-25 від 01.05.2025 послуги надаються на території Виконавця, якщо не вказано інше. Замовник доставляє ЄВТ у межах м. Одеси. Перша повірка на території Замовника м. Одеса. вул. Чорноморського козацтва

70. Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив про те, що перевищення ліміту водокористування за серпень 2025 року виявилось з підстав неправильної роботи лічильника, що підтверджується довідкою про непридатність від 19 вересня 2025 року за № В1 90925-18 виданою відокремленим підрозділом приватного підприємства «Науково виробничій центр оцінки відповідності «ЮГ». У вищезазначеній довідці зазначено, що підстави для визнання ЗВТ непридатним: похибка лічильника перевищує максимально допустиме значення. Однак, за твердженням позивача, відповідач не прийняв до уваги факт, що лічильник працював з похибкою та визнано непридатним, а також проігнорував довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на даний лічильник, яка отримана у вересні 2025 року після планової повірки згідно з графіком. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що Водоканалом було здійснено незаконне нарахування суми за водопостачання за серпень 2025 року, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який згідно вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". У ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. У відповідності до п.1 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (надалі Правила) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг. За змістом п.6 Правил надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання комунальних послуг з урахуванням вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги. Пунктом 23 Правил встановлено, що у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу. Відповідно ст. 17 Закону України Про житлово-комунальні послуги комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Обсяг наданих споживачу послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води, крім випадків, встановлених законодавством. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача. Згідно п.п. 1, 3 ст.

9. Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців. Пунктами 1, 2 Розділу ІІ Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем. Мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Як вже було вказано вище, правовідносини між сторонами виникли та врегульовані Договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 20.06.2022 № 38851, відповідно до умов якого обсяг спожитих послуг визначається за показниками засобів обліку води, встановлених на мережах споживача, а оплата здійснюється на підставі таких показників або розрахунків виконавця. Так, у серпні 2025 року позивачем було зафіксовано значне збільшення обсягу споживання води з 2279 куб.м. станом на 23.07.2025 до 2977 куб.м. станом на 18.08.2025, у зв`язку з чим відповідачем було виставлено рахунок № 2125/2597936 від 26.08.2025 та складено акт надання послуг № 1267415 від 31.08.2025 на суму 43 235,69грн, якими визначено обсяг споживання у 741 м3, а також рахунок № 2125/2597937 від 26.08.2025 та акт за понадлімітне водовідведення № 1267414 від 31.08.2025 на суму 58 125,31 грн. В свою чергу, позивачем частково були сплачені надані відповідачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на суму 10 770, 02грн, адже з іншим нарахованим відповідачем обсягом водопостачання та водовідведення позивач не погодився, оскільки вважає, що вказане перевищення обсягів споживання води є наслідком некоректної роботи водолічильника DN32, заводський № 13868699, що підтверджується довідкою про непридатність від 19.09.2025 № В1 90925-18, а також виникло через аварію (пориву труби) 18.08.2025, внаслідок чого фактичне водоспоживання було значно меншим, ніж зафіксовано приладом обліку. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. З змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21). Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України). Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19). У даному випадку, колегія суддів оцінюючі наявні у матеріалах справи докази, які надані сторонами по справі, дійшла висновку про те, що доводи позивача про несправність (некоректну роботу) приладу обліку (водолічильника DN32, заводський № 13868699) не знайшли свого підтвердження. Зокрема, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у матеріалах справи наявний лист позивача від 21.08.2025 № 01-8/82077-208, яким останній повідомив відповідача про порив труби та перевищення ліміту водокористування. Однак, зі змісту такого листа не вбачається наявності будь-яких зауважень (претензій) тощо з приводу несправності або некоректної роботи засобу обліку води. Відповідно до п. 2.3.12 договору № 38851 від 20.06.2022, у разі виходу з ладу засобу обліку позивач зобов`язаний невідкладно повідомити відповідача. Втім, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження повідомлення відповідача про виявлені недоліки у роботі приладу обліку. Натомість, лише листом від 12.09.2025 № 01-8/55433, тобто після завершення розрахункового періоду та виставлення рахунків, позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки, що свідчить про несвоєчасне реагування на можливу несправність приладу. Крім того, акт обстеження та виведення з експлуатації лічильника № 21195 від 15.09.2025 свідчить про те, що станом на дату його демонтажу прилад перебував у робочому стані, без пошкоджень, з цілими пломбами та коректними показниками, і підписаний представником позивача без зауважень, що спростовує твердження останнього про збій у його роботі у серпні 2025 року. При цьому, наявна в матеріалах справи довідка про непридатність засобу вимірювальної техніки від 19.09.2025 № В1 90925-18 лише констатує перевищення допустимої похибки за результатами повірки, однак не містить висновків щодо часу виникнення такої похибки, а відтак не доводить, що прилад працював некоректно саме у спірний період серпня 2025 року. До того ж, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між виявленою похибкою та обсягами споживання у серпні 2025 року. Щодо посилань позивача на аварію (порив труби) 18.08.2025, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до п.п. 1, 2 Розділу ІІ Правил користування системами централізованого водопостачання, мережі споживача обслуговуються самим споживачем, а отже відповідальність за їх технічний стан несе саме позивач. Відтак, у разі наявності витоку води, обсяг води, який пройшов через вузол обліку, підлягає оплаті, оскільки він фактично був поданий у мережу споживача. Слід також відзначити, що аналіз показників лічильника за період з 18.08.2025 (2977 м3) по 15.09.2025 (3026 м3) свідчить про споживання у розмірі 49 м3, що відповідає середньомісячному рівню споживання позивача, що також підтверджує відсутність системного збою у роботі приладу обліку до моменту його демонтажу. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що нарахування відповідачем вартості послуг водопостачання та водовідведення за серпень 2025 року було здійснено відповідно до показників вузла комерційного обліку, як того вимагають умови договору № 38851 від 20.06.2022, Правила надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджені Постановою КМУ № 690 від 05.07.2019, та положення Закону України Про житлово-комунальні послуги. Відтак, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту некоректної роботи засобу обліку у спірний період, а також не доведено незаконності нарахувань відповідача за отримані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у серпні 2025 року у сумі 43 235,69грн, та за понадлімітне водовідведення № 1267414 від 31.08.2025 на суму 58 125,31 грн, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що у серпні 2025 року лічильник показав надмірне споживання води, що свідчило про його некоректну роботу, тобто очевидний збій лічильника води, оскільки як вже було вказано вище, такі твердження скаржника, зокрема щодо некоректної роботи лічильна та повідомлення про це відповідач, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Разом з цим, надана позивачем Довідка про непридатність від 19 вересня 2025 року за № В1 90925-18 видана відокремленим підрозділом приватного підприємства «Науково-виробничій центр оцінки відповідності «ЮГ», засвідчує факт невідповідності засобу обліку метрологічним вимогам на дату проведення повірки, однак не може свідчити про виявлена несправність існувала у спірний період, а саме з 23 липня 2025 року по 18 серпня 2025 року. Слід також відзначити, що позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження характеру виявленої несправності, зокрема, але не виключно, пошкодження приладу обліку, наявність сторонніх предметів, які б могли спричинити виникнення похибки (несправність у роботі приладу обліку) у спірному періоді. До того ж, як вже було вказано вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, після спірного розрахункового періоду, встановлений на об`єкті позивача засіб обліку, який за твердженням останнього був несправним, продовжував експлуатуватися і був виведений з експлуатації лише 15.09.2025 року. При цьому, за період з 18 серпня по 15 вересня 2025 року ним було зафіксовано обсяг споживання, який відповідає середньомісячному рівню споживання на об`єкті апелянта. Крім того, як свідчать наявні матеріали справи, лічильник виведено з експлуатації у робочому стані, без пошкоджень, з пломбами, що підтверджується актом №21195, який підписано апелянтом без зауважень. Наведене, на переконання судової колегії, спростовує твердження апелянта про неправильну роботу лічильника та його збій на початку серпня 2025 року, тобто у спірний період. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що у спірному періоді позивачем було виявлено аварію (витік води) на мережах, що перебувають в його експлуатації та обслуговуванні, що не заперечується останнім. Відтак, слід припустити, що така аварійна ситуація, могла стати причиною збільшення обсягу води, що пройшла через прилад обліку, та відповідно перевищення середньомісячного обсягу водоспоживання позивачем. Однак, це не може достеменно свідчити про несправність приладу обліку та його некоректну роботу. Колегія суддів також зауважує, що самим позивачем не заперечується той факт, що у серпні 2025 ним було повідомлено відповідача лише про збільшення показників приладу обліку, однак, жодних посилань, із наданням відповідних доказів, на некоректну роботу приладу обліку, його пошкодження тощо, лист адресований відповідачеві не містить. На переконання суду апеляційної інстанції, у разі дійсного виявлення порушень у роботі приладу обліку, позивач повинен був невідкладно повідомити про це відповідача, зокрема з метою упередження відповідних нарахувань. Втім, як свідчать наявні матеріали справи, про несправність приладу обліку позивач повідомив відповідача лише у вересні 2025, тобто майже через місяць після, як стверджує позивач, виявленні некоректурної роботи приладу обліку. Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 по справі №916/4670/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2026. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Принцевська Н.М. Суддя Філінюк І.Г.