Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/1652/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2035/26 Справа № 209/1652/26 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва І.В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Похвалітого А.А. апеляційну скаргу захисника Похвалітого Анатолія Анатолійовича, в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 17 червня 2026 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. При обставинах зазначених в протоколі та в оскарженій постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 19 лютого 2026 року о 22.01 годині у м. Кам`янське, вул. Тритузна, 166, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Похвалітий А.А., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вказує, що водій ОСОБА_1 мав право прибути на місце проведення огляду на стан сп`яніння не на службовому транспорті працівників поліції, тому відмова від вимоги проїхати з поліцейськими на службовому транспорті до медичного закладу не може автоматично розцінюватись як відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що відеозаписом зафіксовано, що 19.02.2026 року в період часу з 22:50 по 22:57 фактично поліцейські відмовились проїхати з водієм ОСОБА_1 до медичного закладу на його автомобілі та примушували проїхати водія до медичного закладу на службовому автомобілі. Зазначає, що водій ОСОБА_1 , сів до свого авто та прослідував до КНП Міська лікарня № 9 та о 23:40 год. пройшов огляд на стан сп`яніння, відповідно до висновку тверезий, ознак сп`яніння не виявлено, у зв`язку із чим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захист ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази. Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння. Таким чином, обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп`яніння. Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Також, з рапорта працівника поліції вбачається, що 19.02.2026 року о 22:01 год. було зупинено автомобіль марки «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Дані докази повністю узгоджуються між собою, підтверджуються встановлені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини справи, сумнівів не викликають. Дані докази беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці. Оспорювання захисником в апеляційній скарзі наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, враховуючи висновок КНП Міська лікарня № 9 від 19.02.2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 був тверезий, як на підставу для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки його було притягнуто за відмову від проходження огляду на стан такого сп`яніння, у встановленому законом порядку, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння. Твердження захисника про те, що у відповідності до відеозапису 19.02.2026 року в період часу з 22:50 по 22:57 поліцейські відмовились проїхати з водієм ОСОБА_1 до медичного закладу на його автомобілі та примушували проїхати водія до медичного закладу на службовому автомобілі, після чого водій ОСОБА_1 сів до свого авто та прослідував до КНП Міська лікарня № 9 та о 23:40 год. пройшов огляд на стан сп`яніння, є необгрунтованими, з огляду на наступне. Так, відповідно п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Отже, на працівників поліції покладено обов`язок забезпечити явку водія в заклад охорони здоров`я для проведення медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому те, що водій ОСОБА_1 , відмовившись прослідувати до медичного закладу на службовому автомобілі поліцейських, сів до свого авто та самостійно поїхав до медичного закладу, вірно було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, прослідувавши на службовому автомобілі працівників поліції до медичного закладу, на що водій постійно повідомляв, що з ними не поїде, а пропонував проїхати працівнику поліції на його автомобілі, після чого, водій ОСОБА_1 сів до свого автомобіля та виїхав на зустрічну смогу і поїхав (відеозапис на 22:57:05). З наявного в матеріалах справи відеозапису можливо встановити всі обставини справи, а тому він визнається належним та допустимим. Доводи апелянта про те, що у протоколі не міститься відомостей про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом інкримінованої йому вини не спростовують. Так, дійсно у відповідності до п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Враховуючи встановлені судом обставини справи, які підтверджуються наявними доказами, зокрема, відеозаписом, працівники поліції склавши протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на водія ОСОБА_1 , мали вказати у протоколі про відсторонення його від керування транспортним засобом у зв`язку із наявністю ознаків наркотичного сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмова від проходження від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка теж мала місце здійснення відсторонення водія від керування транспортним засобом. З урахуванням того, що водій ОСОБА_1 відмовляючись проїхати до медичного закладу у службовому автомобілі працівників поліції, сів до свого автомобіля та поїхав, ще до моменту початку складання поліцейським протоколу саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що саме і було розцінено відмовою від проходження медичного огляду, тому зазначення у протоколі про те, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом є недоречним. Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду, чим було порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення. Беручи до уваги наведені вище норми права та встановлені у справі обставини, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, як особи, що керувала транспортним засобом. Апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції які могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Похвалітого Анатолія Анатолійовича, в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун