Постанова Сумський апеляційний суд № 591/9648/24

Справа №591/9648/24 Номер провадження 22-ц/816/2336/26 Номер провадження 22-ц/816/2337/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс», в інтересах якого звернулась ОСОБА_1 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 травня 2026 року та на додаткове рішення від 20 травня 2026 року, ухвалених під головуванням судді Ніколаєнко О.О., у цивільній справі № 591/9648/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, УСТАНОВИВ:

1. Описова частина Короткий зміст вимог позову У вересні 2024 року представник ТОВ «Верра Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 44756,57 грн та судові витрати. Позовна заява вмотивована тим, що 19.05.2021 відповідачка уклала з АТ «Укрсиббанк» договір №97661614000 про комплексне банківське обслуговування, за яким отримала карту з лімітом кредитування 15 000 грн строком дії до 20.05.2023. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено до позивача. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, в свою чергу у зв`язку з порушенням умов договору та не сплатою боргу у відповідачки утворилась заборгованість за Договором від 19.05.2021 у розмірі 44 756,57 грн., з яких 28 378,32 грн. тіло, 16 378,25 грн. відсотки. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.05.2026, було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Верра Фінанс» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства заборгованість в загальному розмірі 815,20 грн. за кредитним договором №97661614000 та судовий збір у розмірі 55,15 грн. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, а тому позивач має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та процентів за користування ними. Разом з тим, суд першої інстанції не погоджуючись з розрахунком позивача, взяв до уваги перерахунок фактично використаних та повернутих коштів відповідачкою та стягнув заборгованість з урахуванням сплачених останньою коштів на погашення тіла в сумі 42108,33 грн та відсотків в сумі 18684,65 грн. Стягнуто судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. 20 травня 2026 року було ухвалено додаткове рішення в даній справі та стягнуто з ТОВ «Верра Фінанс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Представник ТОВ «Верра Фінанс» вважає, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 травня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказала, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази, порушуючи норми матеріального та процесуального права. Представник скаржника, вважає, що з боку банку надано всі необхідні розрахунки заборгованості, надано виписку з рахунку та розрахунок заборгованості. Судом взято до уваги розрахунок відповідача, який на думку скаржника немає підтвердження. Зазначає, що банком здійснено нарахування відповідно до умов договору відкриття карткового рахунку, відповідачка користувалась коштами та не повернула вчасно кошти. З приводу кредитного ліміту просила врахувати, що в загальних даних про кредит зазначена максимальна сума можливого кредитного ліміту в 200000,00 гривень. Крім того розмір заборгованості відповідачем не спростовано не надано квитанцій про сплату коштів. Представник ТОВ «Верра Фінанс» також просить скасувати додаткове рішення від 20 травня 2026 року, оскільки воно винесено з порушенням матеріального та процесуального права. Сторона відповідача у відзиві від 19.01.2025 не зазначила про стягнення витрат на правничу допомогу. 22.01.2025 представником відповідача була подана заява про попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, в якої також не має в прохальній частині прохання про стягнення витрат на правничу допомогу. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 травня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу не надходив. Позиція апеляційного суду У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Верра Фінанс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 2.

Мотивувальна частина Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 19.05.2021 між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір - анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97661614000, на підставі якого останній було встановлено ліміт кредитування в розмірі 15000 грн зі строком кредитування до 20.05.2023. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями з отримання готівки та безготівковими операціями становить 55% (а. с. 13-14). Згідно п. 1.2 Договору, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором та правилами. В п. 1.5 договору вказано, що правила після підписання сторонами Договору-анкети, стають його невід`ємною частиною, підписуючи договір-анкету сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та в Правилах. 19.05.2021 між АТ «УкрСиббанк» і відповідачкою також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 15). 25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Верра Фінанс» укладений договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до відповідача за укладеним договором в сумі 44 756,57 грн., з яких 28 378,32 грн. тіло, 16 378,25 грн. відсотки, що стверджується копією договору факторингу, актом приймання-передачі Права вимоги, платіжною інструкцією №67 про сплату коштів за договором відступлення прави вимоги (а. с. 35-40). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором станом на 16.09.2024 відповідачка має заборгованість у розмірі 44 756,57 грн., з яких 28 378,32 грн. тіло, 16 378,25 грн. відсотки. (а. с. 31). Даний розрахунок не містить інформації про періоди нарахування боргу, розмір відсотків, дати та розмір зміненого ліміту кредитування. Розрахунок має два рядка з зазначенням суми заборгованості та заборгованості за відсотками. На виконання ухвали місцевого суду банком надана виписка про рух коштів за період з 19.05.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається, що відповідачка протягом вказаного періоду користувалася кредитними коштами та поповнювала рахунок (а.с.82-101). Застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, унаслідок чого у неї виникла заборгованість, разом з тим фактично зробивши розрахунок по виписці щодо руху коштів відповідачки по рахунку, стягнув фактичний залишок боргу. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Відповідачка факт укладення договору про комплексне банківське обслуговування, за яким отримала карту з лімітом кредитування 15 000 грн не оспорює, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором №97661614000. Щодо стягнення відсотків за користування кредитом У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 19.05.2021 уклала з АТ «УкрСиббанк» договір - анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97661614000, на підставі якого останній було встановлено ліміт кредитування в розмірі 15000 грн зі строком кредитування до 20.05.2023 Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями з отримання готівки та безготівковими операціями становить 55% Під час ухвалення рішення судом першої інстанції проаналізовано рух коштів по рахунку відповідачки, який був наданий на виконання ухвали суду від 03.04.2025 (а.с.76, 82-101), та взято до уваги розрахунки сторони відповідачки. Колегія суддів звертає увагу, що з виписки по руху коштів відповідачки № НОМЕР_1 можливо встановити, що остання користувалась картковим рахунком, використовувала надані банком кошти, здійснювала поповнення картки як на погашення заборгованості по тілу кредиту, так і на погашення заборгованості по відсоткам. Посилання представника позивача, що розрахунок сторони відповідача не є належним доказом, оскільки не заявлений як доказ в силу норм закону, колегія суддів відхиляє виходячи з наступного. Предствник відповідачки провів аналіз банківської виписки, яка була надана позивачем і навів свої обгрунтування розрахунку заборгованості, натомість представник ТОВ «Вера Фінанс» не надано власного детального розрахунку заборгованості відповідачки, порядок нарахування та списання відсотків, залишок боргу та відсотків. З наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.31) суд позбавлений можливості встановити відповідність умовам договору заявлену суму відсотків та тіла кредиту. Твердження позивача з приводу відсутності квитанцій про плату колегія суддів оцінює критично, оскільки у виписці про рух коштів зазначені всі види операцій (зняття, купівля та зарахування). За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В Постанові КЦС ВС від 20.11.2024 № 686/28882/23 (61-13125св24) зокрема зазначено:

66. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

68. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Сторони скористувались своїм правом надання доказів, та виходячи з аналізу досліджених матеріалів справи, за наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем та відповідачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Додаткове рішення, з приводу витрат на правничу допомогу 20.05.2026 Зарічним районний судом м. Суми в справі №591/9648/24 ухвалено додаткове рішення який заяву представника відповідача адвоката Бровко Р.М. задоволено частково та стягнуто з позивача ТОВ «Верра Фінанс» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень. В апеляційній скарзі, представник позивача в свої запереченнях щодо даного рішення зазначила, що адвокатом не подано в установлений строк попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, а у поданому відзиві від 19.01.2025 в прохальній частині не містить вимог про відшкодування судових- витрат. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішння по суті позовних вимог. За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги від 20.12.2024 укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Бровко Р.М. відповідно до умов якого гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, тарифи на які узгоджені сторонами, додаткову угоду № 1 від 08.01.2025, додаткову угоду № 2 від 20.01.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 04.05.2026 в якому зазначено, що загальна вартість послуг склала 27 200 грн та включає: консультація клієнта 700 грн., виїзд до суду з метою отримання доступу до матеріалів справи - 4000 грн., вивчення законодавчої бази 2500 грн, вивчення судової практики 2500 грн., складання відзиву у справі 5 000 грн, участь у судових засідання (03.04.2025, 10.12.2025, 29.04.2026) 7500 грн, складання контррозрахунку заборгованості 5000 грн. Сторонами підтверджено факт отримання послуг та вартості отриманих послуг (а.с.141 -143). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Місцевий суд ухвалив, що за сукупністю даних є підстави для винесення додаткового рішення, оскільки норми ст. 134 є орієнтовними і передбачають право суду, а не обов`язок. Колегія суддів, вивчивши матеріали, врахувавши практику Верховного Суду, вважає, що зурахуванням обсягу та складності наданих адвокатом Бровко Р.М. послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи судом першої інстанції дотримано принципу співмірності та розумності судових витрат, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат та погоджується з визначеною місцевим судом сумою витрат на правничу допомогу 5000 гривень. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне дану суму перерахувати з урахуванням задоволення позовних вимог позивача. Так, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача було задоволено частково, в процентному співвідношенні на 1,82 % на 98,18 %, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі 4909,00 гривень (5000,00 грн.* 98,18 %). З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи принцип пропорційності, вважає, що додаткове рішення підлягає зміні. Висновки суду щодо судових витрат Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України) Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 01.05.2026 - залишити без змін. Разом з тим, колегія суддів вважає, що додаткове рішення від 20.05.2026 підлягає зміні. Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» в інтересах якого звернулась ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 травня 2026 року залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 травня 2026 року в цивільній справі № 591/9648/24 - залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» в інтересах якого звернулась ОСОБА_1 на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 травня 2026 року задовольнити частково. Додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 травня 2026 року в цивільній справі № 591/9648/24 змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4909 грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 21.07.2026. Головуючий - О.М. Черних Судді: Я.Л. Петен А.О. Замченко