Постанова 4824 № 759/4019/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2025 року м. Київ Справа №759/4019/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/1372/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Ул'яновської О.В. 24 квітня 2024 року в м. Києві, повний текст рішення складений 24 квітня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У лютому 2024 року представник ТОВ «Верра Фінанс» звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95264784000 від 29 березня 2019 року у розмірі 205404, 42 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3081, 07 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95264784000 від 29 березня 2019 року згідно якого відповідач отримала кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 49700, 00 грн, який в подальшому було збільшено до 141000, 00 грн під процентну ставку у розмірі 55% річних. 25 січня 2023 року АТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу №237 передав ТОВ «Верра Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 , на підставі чого новим кредитором у вказаних правовідносинах є ТОВ «Верра Фінанс» у якого виникло право вимоги по поверненню кредиту до відповідача, заборгованість у якої станом на 06 лютого 2024 року становить 205404, 42 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» суму заборгованості у розмірі 205404, 42 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» судовий збір по справі у розмірі 3081,07 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач отримала у кредит кошти, але не повернула їх належним чином та не сплатила проценти, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 205404, 42 грн. Суд першої інстанції також вказав на те, що стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач. Не погодилась із зазначеним рішенням суду відповідач, нею подано апеляційну скаргу, в якій вона посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що вона, не зважаючи на складну економічну ситуацію в країні через військову агресію РФ систематично вносила на рахунок банку грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку доданою позивачем до позову. При цьому, відповідач стверджує, що не отримувала від АТ «УкрСиббанк» жодних (в тому числі письмових) вимог про дострокове повернення кредитних коштів. Відповідач також вказує на незаконне відчуження за договором факторингу права грошової вимоги за кредитним договором укладеним між АТ «УкрСиббанк» та нею, не зважаючи навіть на ту обставину, що на момент укладення договору факторингу кредитний договір від 29 березня 2019 року не припинив свою дію. За таких умов Банк не мав права відчужувати грошову вимогу на користь ТОВ «Верра Фінанс», а останнє не набуло права такої вимоги у законний спосіб. При цьому, банк позбавив її можливості на повернення кредитних коштів в період дії договору. Відповідач також зазначає, що позивачем було неправдиво викладено інформацію щодо умов кредитного договору від 29 березня 2019 року, так позивач вказав, що зазначений договір містить щонайменше 4.1 пункти, однак з долученого до матеріалів справи договору вбачається, що він містить останній пункт 2.18, а тому незрозуміло який саме договір було застосовано при розрахунку заборгованості. В розрахунку заборгованості не можливо встановити як позивачем було розраховано заборгованість, за який період, та відповідно до яких вихідних даних, а тому вказаний доказ є неналежним. При цьому, суд першої інстанції не перевірив та не дослідив розрахунок заборгованості наданий позивачем. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинній на момент відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УкрСиббанк» із анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, згідно якої строк дії ліміту кредитування становить 24 місяці, сума кредитного ліміту складає 49700, 00 грн. Заява містить підпис ОСОБА_2 /а.с. 9/. 29 березня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95264784000. Відповідно до п. 1.1 Договору банк, на підставі наданих відповідачем документів, зобов'язався відкрити ОСОБА_1 та обслуговувати на умовах Тарифного плану «Револьверна Кредитна Картка «Шопінг картка НПК», розміщеного на сайті www.mv.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку. Поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України. Відповідно до п. 2.1 Договору ліміт кредитування встановлюється у розмірі 49700,00 грн. Строк ліміту кредитування: з дати укладення договору по 10 квітня 2021 року. Відповідно до п.2.2 Договору Клієнт може отримати транші в межах доступного ліміту використання кредиту. Пунктом 2.5 Договору передбачені умови обслуговування кредиту. Так, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду становить 0%. Пунктом 2.8 Договору встановлена дата розрахунку мінімальної суми поповнення Картокового рахунку (Білінгова дата) - 15 числа кожного місяця. Дата платежу, до якої клієнт зобов`язаний поповнити картковий рахунок на мінімальну суму поповнення карткового рахунку, розраховану Білінгову дату - 10 число кожного місяця. Пунктом 2.9 Договору встановлено, що у разі прострочення сплати чергового платежу банк має право вимагати сплати клієнтом комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500 грн. Банк має право не застосовувати цю комісію, або застосовувати не в повній мірі, про що Банк повідомляє клієнта шляхом оголошення на сайті Банку. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_2 /а.с. 9 на звороті, 10/. 29 березня 2019 року ОСОБА_2 також підписала паспорт споживчого кредиту - Інформаційний лист /а.с. 11/. 25 січня 2023 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу № 237, відповідно умов якого АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Верра Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки /а.с. 83-85/. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року ТОВ «Верра Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №97959484000 на загальну суму заборгованості 205404,42 грн з яких: заборгованість за основним боргом 125566,78 грн, заборгованість за відсотками 79837,64 грн /а.с. 87/. Згідно з платіжною інструкцією № 67 від 25 січня 2023 року ТОВ «Верра Фінанс» здійснило АТ «УкрСиббанк» плату за відступлення вимоги згідно договору факторингу №237 від 25 січня 2023 року /а.с. 86/. Як вбачається з інформації щодо руху коштів по рахунку картки з лімітом «Револьверна Кредитна Картка «Шопінг картка НПК» (виписка по рахунку) у відповідача ОСОБА_1 за розрахунковий період з 16 березня 2019 року по 15 серпня 2019 року кредитний ліміт становив - 49700, 00 грн, за період з 16 серпня 2019 року по 15 листопада 2019 року кредитний ліміт становив - 75000,00 грн та за період з 16 листопада 2019 року по 15 січня 2023 року кредитний ліміт становив - 141000,00 грн /а.с. 14-67/. ТОВ «Верра Фінанс» направив на адресу ОСОБА_1 , зазначену нею в договорі, вимогу №1452 від 30 жовтня 2023 року про повернення кредитних коштів, та процентів за користування кредитом за договором №95264784000 від 29 березня 2019 року /а.с. 79-81/. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 06 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 205404,42 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 125566,78 грн; заборгованість за відсотками 79837,64 грн /а.с. 82/. Доказів, які б вказували на своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, матеріали справи не містять. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України). За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Частиною 1 ст.1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відповідно до пунктів 60-62, 65 положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З наведених обставин вбачається, що між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 29 березня 2019 року було укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95264784000, в якому сторонами узгоджено розмір кредиту, строки його повернення, розмір відсотків за користування кредитними коштами. АТ «УкрСиббанк» виконало взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором та перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 49700,00 грн. У вересні 2019 року кредитний ліміт було збільшено до 75000,00 грн, а в грудні 2021 року до 141000,00 грн. Вказане підтверджується випискою по руху коштів по рахунку картки з лімітом відповідача. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції, зокрема, зняття грошових коштів, кредитний ліміт, погашення заборгованості. 25 січня 2023 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу № 237, відповідно умов якого ТОВ «Верра Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором від 29 березня 2019 року №95264784000, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по руху коштів по рахунку картки з лімітом відповідача вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 205404,42 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 125566,78 грн; заборгованість за відсотками 79837,64 грн. Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявна виписка по рахунку (рух коштів по рахунку картки з лімітом) з якої вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості наданих позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року у справі №753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ «Верра Фінанс», відповідачем суду надано не було, а також відповідачем не наведено свого контррозрахунку на спростування заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 205404,42 грн, оскільки відповідач належним чином, в установлений договором строк та на умовах, визначених в договорі, не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту. Посилання в апеляційній скарзі на незаконне відчуження за договором факторингу права грошової вимоги за кредитним договором укладеним між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем, у зв`язку з тим, що кредитний договір від 29 березня 2019 року не припинив свою дію, а тому Банк не мав права відчужувати грошову вимогу на користь ТОВ «Верра Фінанс», відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було неправдиво зазначено, що кредитний договір містить щонайменше пункт 4.1, однак з долученого до матеріалів справи договору вбачається, що він містить останній пункт - 2.18, а тому незрозуміло який саме договір було застосовано при розрахунку заборгованості, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на п. 4.1. Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», відповідно до якого за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов?язань, передбачених кредитним договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, позивач має право вимагати від позичальника додатково сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні. Разом з цим, вказаний пункт міститься не в кредитному договорі, як про те вказує відповідач, а в Правилах (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк». Однак, посилання суду першої інстанції на п. 4.1. Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» в оскаржуваному рішенні не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки позовні вимоги позивача не містили вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісій або пені, про що зазначено у вказаному пункті. За таких обставин, вказані доводи відповідача знайшли своє підтвердження частково, але вказане не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Соколова Судді С.М. Верланов Н.В. Поліщук