Постанова 4816 № 592/3001/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2025 року м.Суми Справа №592/3001/24 Номер провадження 22-ц/816/323/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. за участю секретаря судового засідання Назарової О.М., у присутності: представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Полякова Олександра Олександровича , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2024 року у складі судді Костенка В.Г., ухваленого у м. Суми, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Верра Фінанс»)звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 серпня 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачкою укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97959484000, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачці кредит у гривні, а відповідачка зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до положень договору: ліміт кредитування 200 000 грн 00 коп., строк дії ліміту кредитування з дати укладання договору по 20 серпня 2023 року, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та переказу коштів/ за безготівковими операціями, річних 55 %, реальна річна процентна ставка, річних 72 %. Відповідачка скористалася кредитними коштами, однак в порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не повертає кредит та не сплачує відсотки за користування. 25 січня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу № 237, відповідно умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «Верра Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки. У порушення умов договору, відповідачка, свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 06 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, становить 269 626 грн 51 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 165 978 грн 06 коп.; заборгованість за процентами за користування грошовими коштами 103 648 грн 45 коп. Посилаючись на вищевказані обставини, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Верра Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 269 626 грн 51 коп. та понесені судові витрати у розмірі 4 044 грн 40 коп.. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2024 року задоволено повністю позов ТОВ «Верра Фінанс». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Верра Фінанс» 269 626 грн 51 коп. заборгованості за кредитним договором, 4 044 грн 40 коп. відшкодування витрат, а всього 273 670 грн 91 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора, а також докази сплати первісному кредитору коштів за договором факторингу. Вважає, що надані позивачем кредитний договір, договір факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості не є належними доказами, оскільки дані докази доводять перехід прав від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги у кредиторів. Разом з тим, реєстр права вимоги, не є документами, які підтверджують факти передачі кредитних коштів, і не можуть бути доказами у справі на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов`язань. Вказує, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалася в дійсності кошти позичальнику в кредит. Крім того, наданий суду розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, тощо. В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, позивачем подано не було. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97959484000, за умовами якого кредитодавець надав відповідачці кредит у гривні, а відповідачка зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Ліміт кредитування 200 000 грн 00 коп., строк дії ліміту кредитування з дати укладання договору по 20 серпня 2023 року, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та переказу коштів/ за безготівковими операціями, річних 55%, реальна річна процентна ставка, річних 72 %. (а.с. 10-14). 25 січня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу № 237, відповідно умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «Верра Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки (а.с. 53-55). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року ТОВ «Верра Фінанс»набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97959484000на загальну суму заборгованості 269 626,51 грн з яких: заборгованість за основним боргом 165 978,06 грн, заборгованість за відсотками 103 648,51 грн (а.с. 57). Згідно з платіжною інструкцією № 67 від 25 січня 2023 року ТОВ «Верра Фінанс» здійснило АТ «УКРСИББАНК»плату за відступлення вимоги згідно договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року (а.с. 56). Позивачем надано суду виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 18-37). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 06 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 269 626 грн 51 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 165 978 грн 06 коп.; заборгованість за процентами за користування грошовими коштами 103 648 грн 45 коп. (а.с. 52). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримала у кредит кошти, але не повернула їх належним чином та не сплатила проценти, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 269 626 грн 51 коп. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 03 серпня 2021 року було укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97959484000, в якому сторонами узгоджено розмір кредиту, строки його повернення, розмір відсотків за користування кредитними коштами. АТ «УКРСИББАНК» виконало взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором та перерахувало на картковий рахунок відповідачки грошові кошти. 25 січня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу № 237, відповідно умов якого ТОВ «Верра Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором від 03 серпня 2021 року № 97959484000, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 . З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 269 626 грн 51 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 165 978 грн 06 коп.; заборгованість за процентами за користування грошовими коштами 103 648 грн 45 коп. Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ «Верра Фінанс», відповідачкою суду надано не було, а також відповідачкою не наведено свого контррозрахунку на спростування заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 269 626 грн 51 коп., оскільки відповідачка належним чином, в установлений договором строк та на умовах, визначених в договорі, не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора, не заслуговують на увагу колегії суддів та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається правомірність набуття позивачем права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Відповідно до ст. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняКовпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 7 лютого 2025 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова