Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/20339/25

Справа № 344/20339/25 Провадження № 22-ц/4808/1218/26 Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А, Баркова В.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №100027667 в електронній формі у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису позичальника, шляхом введення одноразового ідентифікатора R85743. Сума кредиту становить 4 200,00 грн. 27.06.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, згідно якого первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача на користь позивача. Крім того, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про необхідність погашення заборгованості. Внаслідок неналежного виконанням кредитних зобов`язань у відповідача утворилася заборгованість у сумі 16 801,68 грн, з яких: 4 032,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 11 971,68 грн сума заборгованості за відсотками та 798,00 грн сума заборгованості за комісією за видачу кредиту. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №100027667 від 23.02.2023 року в розмірі 16 801,68 грн, з яких: 4 032,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 11 971,68 грн сума заборгованості за відсотками та 798,00 грн сума заборгованості за комісією за видачу кредиту, а також витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором про споживчий кредит №100027667 від 23 лютого 2023 року у розмірі 16 003,68, з яких: 4 032,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 11 971,68 грн сума заборгованості за відсотками, витрати, пов`язані з отримання професійної (правничої) допомоги в розмірі 2 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2 307,35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення у справі скасувати в частині стягнення відсотків та відмовити цій частині. В апеляційній скарзі посилається на те, що розмір заборгованості не доведено належним чином. Крім того, строк кредитного договору закінчився 04.06.2023 року, тому нарахування відсотків поза строком кредитування є незаконним. Нарахування 3% є несправедливим та порушує права відповідача. Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 (справа № 127/21516 /16-ц) визнав можливість зменшення надмірних фінансових зобов`язань як таких, що порушують принцип справедливості. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови, які призводять до істотного дисбалансу прав сторін. Так, кредит отримано в розмірі 4200 грн, а відсотки нараховані в сумі 11971, 68 грн, що значно перевищує тіло кредиту. Крім того, позивач належним чином не довів переходу права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, позивач не надав належних доказів: фактичної передачі права вимоги; обсягу переданих прав; відповідності заявленої суми переданій вимозі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 16801 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100027667 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора R85743. Сума кредиту становить 4 200,00 грн (а.с. 10-15). Строк кредитування 101 календарних днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 11 календарних днів, що настає з дати видачі кредиту та закінчується 06.03.2023 року. Поточний період 90 календарних днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.06.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості). 23 лютого 2023 року первісний кредитодавець здійснив видачу кредитних коштів у сумі 4 200,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №59897162 від 23.02.2023 року (а.с. 18). Згідно з п. 1.4. та п. 3.3.2. кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 2% в день (п. 1.5.2. кредитного договору). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% в день (п. 1.5.3. кредитного договору). Тип процентної ставки - фіксована. Пролонгація (продовження/поновлення) пільгового періоду протягом строку кредитного договору та збільшення строку кредитування на таких самих умовах передбачена п. 2.3. кредитного договору (а.с. 11). Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах на періоди: 3 (сплачується комісія 3% за пролонгацію), 7 (сплачується комісія 6% за пролонгацію) та 15 календарних днів (сплачується комісія 10% за пролонгацію) (п. 2.3.1. кредитного договору). Відповідно до п. 6.3. кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, змістом та умовами, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил товариства; вся інформація надана кредитодавцем, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною. Крім того, правом відмовитися від цього договору, розірвати чи припинити його в односторонньому порядку в будь-який момент його дії, як це передбачено пунктами 3.4.4., 3.4.5., 3.4.6. кредитного договору, відповідач не скористався. Більш того, факт укладання цього кредитного договору, факт отримання кредитних коштів, факт не здійснення пролонгації пільгового періоду та збільшення строку кредитування відповідачем у відзиві не оспорюється. 27 червня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, за яким ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) позивачу за плату, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні первісному кредитодавцю права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 20-24). Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т). Акт приймання-передачі реєстру боржників підписаний 27 червня 2023 року (а.с. 29). Відповідно витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 року до договору відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т від 27.06.2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 16 801,68 грн, з яких: 4 032,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 11 971,68 грн сума заборгованості за відсотками, 798,00 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 30). Крім того, 16 жовтня 2025 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення прав вимоги первісним кредитодавцем на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», повідомлено про наявну заборгованість за кредитом та надано інформацію щодо рахунків для сплати такої заборгованості (а.с. 30). Матеріали справи також містять графік платежів за кредитним договором (а.с. 15), паспорт споживчого кредиту (а.с. 16), довідку про підтвердження підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора R85743 о 06:11 год 23.02.2023 року (а.с. 17), анкету-заяву на кредит, заповнену відповідачем (а.с. 17), виписку з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 20), платіжну інструкцію від 27.06.2023 року про оплату фінансування за договором відступлення прав вимоги №100МЛ/Т (29) та виписку з ЄДР ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 31). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит №100027667від 23.02.2023 року не виконав повністю, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 16 003,68 грн, з яких: 4 032,00 грн заборгованість за тілом кредиту (з урахуванням сплаченої суми за тілом кредиту у розмірі 168,00 грн 15.03.2023 року) та 11 971,68 грн заборгованість за відсотками. При цьому позовна вимога позивача в частині стягнення комісії в сумі 798 грн задоволеннюне підлягає. Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір №100027667 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор). З урахування викладеного колегія суддів вважає, що 23.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №100027667 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4500 грн, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора «R857433» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не заперечує факту укладення договору, проте вказує, що позивачем належним чином не обґрунтовано заборгованість за кредитним договором. Встановлено, що на підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію платіжного дорученням №59897162 від 23.02.2023 року, яке підтверджує факт перерахунку ТОВ «Мілоан» на кредитний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в розмірі 4500 грн згідно з договором №100027667. Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у п. 2.1. договору №100027667 від 23 лютого 2023 року, укладеного з ТОВ «Мілоан» Таким чином, позивачем надано достатні докази укладання кредитного договору 23.02.2023 року та докази перерахування суми кредитних коштів у розмірі 4500, 00 грн. До позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучив відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, розрахунок заборгованості за кредит договором №100027667 за період з 23.02.2023 року по 07.06.2023 року (а.с.19) Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду виписку відомості про щоденні нарахування та погашення колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі (а.с.19) При цьому відповідач не спростував розрахунок заборгованості, наведений позивачем у позовній заяві, свій контррозрахунок не надав. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження переходу права вимоги до позивача з огляду на наступне. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23). Матеріалами справи підтверджується, що 27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) ( .с.20-29). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 16801,68 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 4032грн, залишок по відсотках 11971,68грн., залишок за комісією 798 грн. Вказаний витяг підписаний генеральним директором ТОВ «Мілоан», представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та засвідчений печатками товариств(а.с.30). Претензією від 16.10.2025 про виконання зобов`язань за договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» поінформувало ОСОБА_1 про укладення договору факторингу за кредитним договором №100027667 від 23.02.2023 та необхідність погашення заборгованості в розмірі 16801.68 грн (а.с.30). Таким чином матеріалами справи підтверджено виникнення у позивача права вимоги за кредитним договором №100027667 від 23 лютого 2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не здійснив погашення заборгованості та не повернув кредитні кошти протягом строків, обумовлених сторонами при укладенні договору, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості. Також колегія суддів не вважає слушними доводи апеляційної скарги про необґрунтованість нарахування відсотків в розмірі 11971,68 грн.. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За умовами п. 1.3., 1.3., 1.3.2 кредитного договору №100027667 від 23.02.2023 року сторони погодили строк кредитування 101 день з 23.02.2023 року. Пільговий період складає 11 днів та поточний період складає 90 днів. Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 924 грн, які нараховуються за ставкою 2%. Відповідно до пункту 1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 11340 грн, які нараховуються за ставкою 3%. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено пролонгацію на пільгових умовах, відповідно до якого позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Згідно з наданою інформацією про погашення за кредитним договором №10027667 ОСОБА_1 15.03.2023 року сплатив комісію за пролонгацію в сумі 126 грн (а.с.19). Таким чином, розраховуючи заборгованість за відсотками, судом першої інстанції правильно враховано період нарахування заборгованості та умови пролонгації договору строком на 3 дні на підставі п. 2.3.1 кредитного договору. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про споживчий кредит №100027667 від 23 лютого 2023 року в розмірі 16 003,68 грн, з яких: 4 032,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 11 971,68 грн заборгованість за відсотками. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми комісії 798 грн суд відмовив, і в цій частині рішення ніким не оскаржується. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А.Девляшевський В.М.Барков