Постанова Волинський апеляційний суд № 159/5421/25

Справа № 159/5421/25 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г. Провадження № 22-ц/802/683/26 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О. С. з участю: представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку за співвласником за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2026 року в складі судді Шишиліна О. Г., в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що він та відповідач є співвласниками земельної ділянки площею 185 кв.м. державний кадастровий номер 0710400000:08:004:0023, яка розташована на АДРЕСА_1 , зокрема, позивачу належить 2/3 частки а відповідачу 1/3 частки земельної ділянки. Сторони не досягли згоди щодо її спільного використання, тому просить припинити право спільної часткової власності відповідача на 1/3 частки земельної ділянки площею 185 кв.м. державний кадастровий номер 0710400000:08:004:0023, яка розташована на АДРЕСА_1 та передати відповідачу компенсацію 31171,00 грн. вартості земельної ділянки, а також визнати за позивачем право власності на припинену частку. Судові витрати просив покласти на відповідача. Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду від 12 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку за співвласником відмовлено повністю. ТУДСАУ у Волинської області повернути ОСОБА_2 суму 31171,00 грн., які були сплачені згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №1.248952613.1 від 06.08.2025 на рахунок НОМЕР_1 . В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Покликається на те, що суд не з`ясував місця розташування спірної земельної ділянки з державним кадастровим номером 0710400000:08:004:0023 та помилково вважав, що будинок розташований на цій земельній ділянці у той час як згідно із схемою розташування будівель, будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0710400000:08:004:0022, не врахував висновку експерта, яким спростовується розташування будинку на спірній земельній ділянці, належним чином не вмотивував рішення. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Вивчивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2024 року (справа № 159/4004/23), яке набрало законної сили 02.05.2024, визнано за позивачем ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на: - 2/3 частки в квартирі АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і спорудами, 2/3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0147га з кадастровим номером 0710400000:08:04:0022; - 2/3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0185га з кадастровим номером 0710400000:08:04:0023; - 2/3 автомобіля марки "Citroen Bx 19", 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; Ухвалою від 12 червня 2024 року, виправлено описку та змінено у всіх реченнях цього рішення кадастрові номери земельних ділянок з «0710400000:08:04:0022» на «0710400000:08:004:0022» та з «0710400000:08:04:0023» на «0710400000:08:004:0023». У мотивувальній частині рішення встановлено обставину, що відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем частки після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з витягом з ДРРП №391425576 від 19.08.2024 право власності на земельну ділянку 0710400000:08:004:0023 зареєстровано на 2/3 частки за позивачем. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2024 року, справа № 159/5429/24, ухвалено вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з вчиненням ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_3 перешкод (не надає ключі від вхідних дверей квартири в будинку АДРЕСА_1 ). ОСОБА_2 сплачує земельний податок, про що свідчать відповідні квитанції. Апеляційним судом встановлено, що висновком експерта №02/07 від 12.07.2025 визначено ринкову вартість 1/3 частки спірної земельної ділянки, яка становить 31171,00 грн., зазначено про відсутність технічної можливості здійснити розподіл земельної ділянки, на момент проведення експертного дослідження технічна документація на гараж, який розташований в межах земельної ділянки, експерту не надавалася. Експертом не досліджувалося обставин розташування на земельній ділянці будинку у тому числі з урахуванням частки відповідача. Відповідач при проведенні експертизи присутній не був. Вартість земельної ділянка визначена «як умовно вільної від забудови», у той час як на цій земельній ділянці розташована будівля гаража. З кадастрового плану земельної ділянки 0710400000:08:004:0023 вбачається, що в межах цієї ділянки розташовано будівлю, ідентифіковану експертом як гараж. В експертному висновку зазначено, що позивачу повідомлено про необхідність надати правовстановлюючу документацію на будівлю гаража, однак останнім такої документації не надано. Не надано такої технічної документації на земельну ділянку та будинок з господарським будівлями і суду. У суді апеляційної інстанції представник позивача не надала відповіді на запитання суду, з яких причин позивач не долучив до матеріалів справи будівельний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами, дозвіл на добудову якого надавався спадкодавцю Ковельською міською радою, і який позивач ОСОБА_2 надавав суду при розгляді цивільної справи. Зокрема, апеляційним судом встановлено, що у мотивувальній частині рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2024 року, справа № 159/4004/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, встановлено, що згідно з витягом з рішення № 139 від 20.05.1999 виконавчого комітету Ковельської міської ради, ОСОБА_4 (спадкодавцю) надано дозвіл на здійснену добудову до частини виділеного будинку по АДРЕСА_3 . На підставі цього рішення ОСОБА_4 виготовлено будівельний паспорт, який повинен містити відомості як про об`єкти будівництва так і про земельну ділянку та її площу. Згідно з ч.3 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі. Аналогічне положення містить і ст.377 ЦК України. При вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно застосував приписи зазначених норм права та урахував встановлені обставини справи, зокрема те, що на частині спірної ділянки розташована споруда гаража, що спадкодавцю ОСОБА_4 надано дозвіл на здійснену добудову до частини виділеного будинку по АДРЕСА_3 . та він виготовляв будівельний паспорт, що сторони є співвласниками не тільки квартири в житлового будинку, а й господарських будівель та споруд, про недоведеність позивачем тієї обставини, що земельна ділянка з державним кадастровим номером 0710400000:08:004:0023 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0185га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 призначена для обслуговування іншого будинку і господарських споруд, а не того, що розташований по АДРЕСА_1 , право на частку квартири у якому має і відповідач ОСОБА_3 , а тому має право користуватись земельною ділянкою для обслуговування нерухомого майна, отже вимога позивача про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на частку земельної ділянки не може бути задоволена. Наданий позивачем витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з ДЗК щодо земельної ділянки з 0710400000:08:004:0023 по АДРЕСА_1 та щодо земельної ділянки 0710400000:08:004:0023 Брестській 12 не спростовує права відповідача ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою саме для обслуговування успадкованої ним частини квартири АДРЕСА_2 . Аргументи апеляційної скарги щодо підтвердження висновком експерта неподільності земельної ділянки як підстави для задоволення позову, апеляційний суд відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці розташована господарська будівля, у той час як експерт побудував дослідження виходячи з припущення, що ділянка є «умовно вільною», без врахування права відповідача ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою для обслуговування успадкованої частки в квартирі з господарськими будівлями та спорудами. У рішенні суду наведені мотиви прийнятого рішення відповідно до 265 ЦПК України, тому посилання в апеляційній скарзі про недотримання принципу належного вмотивування ґрунтуються на суб`єктивній оцінці змісту мотивувальної частини рішення суду. Постанова ОП ВС від 09.09.2024 справі № 671/1543/21 стосується справи з відмінними фактичними обставинами ніж та, що є предметом розгляду, тому не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи. Експертний висновок стосується питання можливості поділу земельної ділянки у визначених частках, а тому будь-яких інших обставин у цьому висновку не встановлено, відтак покликання заявника на необхідність застосування підходу більшої вірогідності фактів при оцінці доказів є безпідставним. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та наданих доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2026 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді