Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/924/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2026 р. Справа№ 911/924/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Спаських Н.М. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.07.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЕГІОН" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 (повне рішення складено 24.10.2025) у справі № 911/924/25 (суддя Заєць Д.Г.) за позовом Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЕГІОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОК" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2025 року Приватне підприємство "Альфа Легіон" (далі - ПП "Альфа Легіон") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" (далі - ТОВ "Аерок") заборгованості у розмірі 1 413 158,84 грн, з яких: 1 099 271,58 грн - пеня, 222 630,00 грн - інфляційні втрати, 91 257,26 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг охорони у розмірі 1 825 530,64 грн., яка була стягнута в судовому порядку у справі №911/525/23, у зв`язку з чим просить суд стягнути з ТОВ "Аерок" пеню у розмірі 1 099 271,58 грн за період з 17.02.2023 до 17.10.2024 року, а також нараховані, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інфляційних втрат в розмірі 222 630,00 грн та трьох процентів річних в сумі 91 257,26 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25, з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 03.11.2025, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Аерок" на користь ПП "Альфа Легіон" 33 509,74 грн пені, 91 257,26 грн трьох процентів річних, 222 630,00 грн інфляційних втрат та 7 787,81 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто на користь ПП "Альфа Легіон" з Державного бюджету України 1 079,43 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 28.10.2024 №91. Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що він є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Водночас, місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 335 097,41 грн пені, у той час як у решті позовних вимог в цій частині, слід відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись рішенням місцевого господарського суду, ПП "Альфа Легіон" 17.11.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 та ухвалити нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, на переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно зменшив заявлений позивачем розмір пені на 90%, у зв`язку з чим останній вважає рішення суду першої інстанції несправедливим. Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання по поновлення ПП "Альфа Легіон" строку на апеляційне оскарження рішення від 14.10.2025 у справі №911/924/25. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 апеляційну скаргу ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/924/25. 03.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/924/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. 22.12.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 поновлено ПП "Альфа Легіон" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Альфа легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25, розгляд справи призначено на 17.02.2026, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 розгляд апеляційної скарги ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 відкладено на 17.03.2026. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 апеляційну скаргу ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 колегією суддів у визначеному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 та призначено її до розгляду на 21.04.2026. Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 апеляційну скаргу ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Спаських Н.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 колегією суддів у визначеному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 та призначено її до розгляду на 02.06.2026. У судовому засіданні 02.06.2026 оголошено перерву до 30.06.2026. У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 29.06.2026 до 01.07.2026 включно, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 розгляд апеляційної скарги ПП "Альфа Легіон" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 призначено на 14.07.2026. Позиція інших учасників справи. 12.01.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити ПП "Альфа Легіон" у задоволенні апеляційної скарги. Так, відповідач заперечує проти вимог позивача в повному обсязі, вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав та аргументів вказаних у відзиві на позовну заяву. Відповідач стверджує, що ним до моменту арешту рахунків належно сплачувались надані послуги ПП "Альфа Легіон" і якби була об`єктивна можливість оплатити ці послуги, то ТОВ "Аерок" сплатило би їх, тобто протиправної поведінки відповідача не було, а були тільки об`єктивні обставини, які не давали останньому виконати свої договірні зобов`язання. На переконання відповідача, позивач вже отримав достатньо велику суму грошових коштів у вигляді неустойки (штрафних санкцій) тощо, не отримавши прямих збитків на відміну від відповідача, який об`єктивно був позбавлений можливості сплатити суму боргу за договором. Явка представників сторін. У судове засідання 14.07.2026 з`явився представник відповідача. Позивач свого представника в судове засідання не направив, проте в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, 24.12.2014 між ПП "Альфа Легіон" (охорона) та ТОВ "Аерок" (замовник) укладено договір на надання послуг охорони №07/14, згідно з пунктом 1.1 якого, замовник передає, а охорона приймає на себе обов`язки по здійсненню контрольно-пропускного режиму та припиненню порушень громадського порядку на території об`єкту, що вказаний в пункті 1.1.1 договору та зазначений у дислокації (додаток 1 до договору) та у план-схемі об`єкту, що охороняється. Вид охорони об`єкту - фізична охорона. Згідно з пунктом 1.3 договору технічний стан об`єкту, що приймається під охорону, наявність засобів охорони і безпеки, додаткова потреба в цих засобах, а також строки їх впровадження, зазначаються в акті, який складається охороною та погоджується з замовником під час укладання договору і є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 1.4 договору охоронні заходи щодо об`єкту здійснюються у дні і години, вказані у дислокації. Система охорони об`єкту та розташування постів визначається охороною і узгоджується з замовником. Дислокація об`єкту, який охороняється, є невід`ємною частиною договору (додаток 1 та додаток 2). Сума сплати за охорону за цим договором складає 50 083,00 грн (без ПДВ) за один календарний місяць (пункт 3.1 договору). Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, також по закінчені терміну дії договору (пункт 3.3 договору). За умовами пункту 9.1 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об`єкту нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу. У пункті 13.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 16.01.2015 і діє до 31.12.2015. Якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається подовженим на тих же умовах ще на один рік. Сплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони до 10 числа поточного місяця, за послуги, надані в попередньому місяці (пункт 3.2 договору). Однак, відповідач в порушення умов пункту 5.2.10 договору за надані послуги, що перелічені в актах виконаних робіт (наданих послуг) не сплатив, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 825 530,64 грн. Обставини невиконання зобов`язання з оплати послуг з охорони встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №911/525/23. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №911/525/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Аерок" на користь ПП "Альфа Легіон" 1 825 530,64 грн основного боргу, 582 532,15 грн пені, 194 548,34 грн інфляційних втрат, 35 486,29 грн трьох процентів річних та 39 439,74 грн витрат по сплаті судового збору. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи зазначене, рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №911/525/23 є преюдиційним при вирішенні спору у даній справі. Як встановлено судом першої інстанції, рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №911/525/23 виконане в примусовому порядку приватним виконавцем Жаботинським І.В. в межах виконавчого провадження №72910750 та стягнуто з ТОВ "Аерок" на користь ПП "Альфа Легіон" 2 638 097,42 грн та судовий збір. 18.10.2024 на рахунок ПП "Альфа Легіон" перераховано 2 677 537,16 грн (сума боргу та судовий збір). Таким чином, заборгованість ТОВ "Аерок" за вказаним рішенням суду погашена у повному обсязі. Проте, як зазначено позивачем, у період з 17.02.2023, поки тривав судовий процес у справі №911/525/23 та процес примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням №72910750, існувала непогашена заборгованість ТОВ "Аерок" перед ПП "Альфа Легіон" на суму основного зобов`язання 1 825 530,60 грн. Однак, фактично ТОВ "Аерок" заборгованість у повному обсязі сплачено лише 18.10.2024. Зазначене стало підставою нарахування позивачем у даній справі пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення основного зобов`язання з 17.02.2023 до 17.10.2024. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Відповідно статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Як визначено частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, Верховним Судом у постанові від 02.02.2019 у справі №758/9445/16-ц, постанові від 31.01.2019 у справі №76І/4878/16-ц). Так, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 33 509,74 грн пені, 91 257,26 грн трьох процентів річних, 222 630,00 грн інфляційних втрат. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 оскаржується відповідачем в частині задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи та заперечення позивача щодо задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків. За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20). Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18). У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 ЦК України викладено Верховним Судом у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що сума нарахованих штрафних санкцій є надмірною в порівнянні із вчиненим відповідачем простроченням, а також, що зобов`язання з оплати відповідачем послуг з охорони виконано (хоч і з простроченням), з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також, враховуючи значний розмір та невідповідність, на думку суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, наявні підстави для зменшення розміру пені в сумі 335 097,41 грн до 10%. Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі зменшення розміру штрафних санкцій. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржникоми не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271. 275, 276. 281-284 Господарського процесуального кодексу України. Північний апеляційний господарський суд.

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЕГІОН" на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/924/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справ; №911/924/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/924/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 21.07.2026. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко Н.М. Спаських