Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16134/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа№ 910/16134/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Гончарова С.А. Сибіги О.М. без повідомлення учасників справи розглянув апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Державної митної служби України про стягнення 20 722,48 грн в с т а н о в и в: До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (далі за текстом - ТОВ «Мототехімпорт», Позивач) з позовом до Державної митної служби України (далі за текстом - ДМСУ, Відповідач) про відшкодування збитку в сумі 20 722,48 грн., завданого незаконними діями та рішеннями митних органів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів за митними деклараціями № 25UA403070002210UO та №25UA403070003126U6 визнані протиправними та скасовані рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/3907/25 від 30.07.2025 та № 280/4770/25 від 11.08.2025, у зв`язку з чим усі дії митного органу, пов`язані із безпідставним призначенням митних оглядів, штучним затягуванням строків митного оформлення та відмовою у випуску товарів за заявленою вартістю, є незаконними. Внаслідок цих протиправних дій Позивач змушений був понести прямі матеріальні збитки у вигляді витрат на організацію та супровід митних оглядів контейнерів (4 169,49 грн за першою партією та 16 552,99 грн за другою партією), підтверджених відповідними договорами, рахунками, актами виконаних робіт та платіжними документами, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави відповідно до частини 5 статті 338 Митного кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України. Позивач вказує, що преюдиційні рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/3907/25 та № 280/4770/25 вже встановили протиправність рішень митниці про коригування митної вартості, а отже всі попередні дії митного органу (затримки оформлення, огляди тощо) є незаконними і суперечать імперативним вимогам закону, зокрема частині 5 статті 338 Митного кодексу України щодо відшкодування витрат на безрезультатний огляд за рахунок держави. Позивач вказує, що Відповідач неправильно тлумачить процесуальні норми, хибно застосовує позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 335/6977/22 та намагається повторно оспорювати вже встановлені судом факти, тоді як надані акти, рахунки та платіжні документи повністю підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями митниці та понесеними Позивачем витратами на організацію митних оглядів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» збитки - 20 722,48 грн. Стягнуто з Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» судовий збір - 2 422,44 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна митна служба України звернулася 10.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 10.04.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мототехімпорт». В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В своїй апеляційній скарзі відповідач навів обставини прийняття рішень №UA403070/2025/000121/2 від 26.03.2025 та № UA403070/2025/000148/2 від 10.04.2025 та стверджував, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідно до норм чинного законодавства. Так, скаржник наголошував, що хоча Запорізьким окружним адміністративним судом визнано протиправними та скасовано зазначені рішення, проте судом не визнано протиправними дії митниці та її посадових осіб. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 5 статті 338 Митного кодексу України. Так, скаржник стверджує, що огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснено за результатами застосування системи управління ризиками, який передбачає ідентифікаційний, частковий або повний огляд, а не через наявність достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. А тому, зазначене виключає проведення такого огляду за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/406/18, де Суд зазначив, що сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов`язку її компенсувати, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність наявності в діях відповідача усіх трьох елементів цивільного правопорушення. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16134/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн. 21.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Державної митної служби України надійшло клопотання, яке сформовано в системі «Електронний суд» 21.04.2026, в якому просив визнати поважними причини для відстрочення сплати судового збору для подання апеляційної скарги, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відмовлено Державній митній службі України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25, продовжено апелянту процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026. 12.05.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державної митної служби України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25. Призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу без повідомлення (виклику) учасників справи на 08.07.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16134/25. 26.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ», в якому позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Позивач вважає, що скаржник намагається звузити преюдиційне значення судових рішень Запорізького окружного адміністративного суду виключно до формального факту скасування рішень про коригування митної вартості. Однак для цієї справи значення має також те, що адміністративним судом було спростовано належність правових підстав для невизнання заявленої Позивачем митної вартості та застосування іншого методу її визначення. Саме у зв`язку з такою процедурою митного контролю, в межах якої митний орган висловлював сумніви щодо документів та заявленої митної вартості, Позивач був змушений забезпечувати проведення митних оглядів і поніс відповідні витрати. При цьому, жодних порушень митного законодавства за результатами таких оглядів не встановлено. Позивач не заперечує, що митні органи мають повноваження здійснювати митний контроль, застосовувати систему управління ризиками та визначати форми митного контролю. Однак, як зазначає позивач, наявність повноваження не означає відсутності обов`язку держави відшкодувати витрати, прямо пов`язані з проведенням ініційованого митним органом огляду, якщо такий огляд не виявив порушень митного законодавства. Позивач зазначає, що система управління ризиками є інструментом митного контролю, а не механізмом безумовного перекладення витрат такого контролю на декларанта. Факт спрацювання АСАУР може пояснювати підставу для ініціювання митної формальності, але не скасовує дії спеціальної норми частини 5 статті 338 Митного кодексу України. Крім того, позивач вказує, що посилання Скаржника на те, що товар перебував у зоні митного контролю та нібито «не переміщувався», не спростовує факту надання і оплати послуг. Так, проведення митного огляду контейнерного вантажу потребує виконання комплексу технологічних дій, таких як, подання контейнера до місця огляду, забезпечення доступу посадових осіб митного органу до товару, відкриття контейнера, часткове або повне вивантаження товару залежно від форми контролю, залучення відповідної техніки та персоналу, а також подальше повернення товару до стану, придатного для продовження логістичного процесу. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2025 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, справа №910/16134/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з прийняттям нового рішення з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 05.12.2022 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № CF/14 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту. На виконання Контракту сторони підписали специфікації (додатки), які є його невід`ємною частиною: № 2025-1, № 2024-14-z від 12.11.2024 та № 2025-1.1, № 2025-1.1-z від 26.12.2024. На підставі зазначених специфікацій Позивач замовив дві окремі партії товарів - трактори та запасні частини до них. Відвантаження першої товарної партії здійснено 03.12.2024 згідно з комерційним інвойсом № CF2025-1A загальною вартістю 52 898,65 дол. США. Вантаж транспортувався в контейнері №MRSU6151504 комбінованим маршрутом: морським транспортом з порту Шанхай (Китай) до порту Гданськ (Польща) за коносаментом № ZJSM24120774 від 23.12.2024 та далі залізничним транспортом до митної території України за накладною УМВС (SMGS) №568311 від 02.03.2025. 11.03.2025 Позивач подав до відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці електронну митну декларацію № 25UA403070002210UO. Митну вартість визначено за основним методом (стаття 58 Митного кодексу України) на підставі ціни договору. Того ж дня митний орган прийняв рішення про проведення митного огляду. Повідомлення про огляд сформовано о 12:55:57, а час початку огляду призначено на 13:00 (інтервал - 4 хвилини 03 секунди). Фактичний митний огляд проведено лише 25.03.2025. За результатами огляду, зафіксованими в Акті від 25.03.2025, порушень митних правил, розбіжностей у кількості, описі чи маркуванні товару не виявлено. 26.03.2025 митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000121/2 за резервним методом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №280/3907/25 рішення про коригування митної вартості визнано протиправним і скасовано. Суд встановив, що поданий Позивачем пакет документів є достатнім, а дії митного органу - необґрунтованими. Запорізький окружний адміністративний суд в своєму рішенні зазначив, що відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тому, суд висновує, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта. Проте, на підставі ч. 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, Тернопільської митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України митниця просила надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатом розгляду справи №280/3907/25 Запорізький окружний адміністративний суд зазначив, що пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд також вказував, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі №805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі № 808/1676/16 тощо). Враховуючи вищевикладене у сукупності, Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Як вказує позивач, внаслідок неправомірних дій митниці загальна тривалість митного оформлення першої товарної партії склала 14 календарних днів (з 11.03.2025 по 25.03.2025). Відвантаження другої товарної партії здійснено 21.01.2025 згідно з комерційним інвойсом № CF2025-1B загальною вартістю 582 150,05 дол. США. Вантаж транспортувався в 12 контейнерах (№ MSKU3526654, MSKU1982994, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU0144359, MSKU1730014, MSKU1437665, MRKU2399296, MRKU3217122, MRSU3080433, MSKU1426418, MRSU6845505) комбінованим маршрутом: морським транспортом з порту Шанхай за коносаментом № L80574 від 27.03.2025 та далі залізничним транспортом через пункт пропуску «Мостиська - Пшемисль». 08.04.2025 Позивач подав електронну митну декларацію №25UA403070003126U6. Митну вартість визначено за основним методом (стаття 58 Митного кодексу України) на підставі ціни договору. 10.04.2025 митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000148/2. 11.04.2025 Позивач, відповідно до статті 55 Митного кодексу України, подав нову електронну митну декларацію № 25UA403070003267U0 із митною вартістю, визначеною митним органом. Того ж дня митний орган призначив митний огляд. Повідомлення сформовано о 12:47:32, час початку огляду призначено на 12:50:00 (інтервал - 2 хвилини 28 секунд). Фактичний огляд завершено 24.04.2025. Розбіжностей у кількості, описі чи маркуванні товару не виявлено. Товари випущено у вільний обіг 24.04.2025. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №280/4770/25 рішення про коригування митної вартості від 10.04.2025 визнано протиправним і скасовано. Суд підтвердив вичерпність поданого пакета документів. Запорізький окружний адміністративний суд в своєму рішенні у справі №280/4770/25 зазначив, що вказані митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості. У справі №280/4770/25 суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Як вказує позивач, внаслідок неправомірних дій митниці загальна тривалість митного оформлення другої товарної партії склала 13 календарних днів (з 11.04.2025 по 24.04.2025). За твердженням позивача незаконна затримка митного оформлення стала причиною виникнення у позивача необхідності нести додаткові витрати, пов`язані із забезпеченням здійснення цього заходу контролю (зважування, переміщення, навантажувально-розвантажувальні роботи та зберігання вантажу під час очікування огляду). Як стверджує позивач такі послуги надавались Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ». В матеріалах справи наявна копія договору мультимодального перевезення №311/ФСР від 01.02.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та позивачем, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», як оператор, зобов`язувалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт», як замовнику, за плату і за рахунок замовника послуги мультимодального перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуг мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Згідно з п.2.4-2.5 договору №311/ФСР сторони домовились, що пункт призначення, найменування вантажу, вага, цiнa, терміни та інші істотні умови кожного конкретного перевезення вказуються в заявках, і є невід`ємною частиною цього Договору. Видана Оператору Заявка повинна містити всі дані, необхідні для належного виконання послуг. За можливі збитки, викликані наданням неправильних або неповних даних Замовником, оператор відповідальність не несе. Заявка має бути підписана уповноваженою на це особою Замовника та містити (але не обов`язково) відтиск печатки Замовника у разі, якщо Замовник здійснює свою господарську діяльність із використанням печатки. Замовник направляє Заявку засобами електронного зв`язку у вигляді скан-копії оригінальної заявки на електронну пошту Оператора, зазначену в Договорі, не менш ніж за5 робочих днів до початку перевезення. Відповідно до п.3.2.8 договору протягом 10 робочих днів з дня закінчення надання послуг надати замовнику рахунок на оплату, акт здачі-приймання наданих послуг, а також документи, що підтверджують оплату зборів, які були сплачені при виконанні цього договору. Згідно з п.4.3 договору додаткові витрати, пов`язані з перевірками вантажу контролюючими органами держави сплачуються замовником самостійно або узгоджуються для оплати з замовником та оплачуються оператором, з обов`язковою наступною компенсацією. Пунктом 4.6 договору передбачено, що за результатами надання послуг, впродовж 5 робочих днів від дати доставлення вантажу кінцевий пункт призначення Оператор направляє Замовнику рахунок на оплату та підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, який підтверджує виконання послуг, їх кількість та вартість. В окремих випадках допускається направлення рахунку на оплату до дати доставлення вантажу в кінцевий пункт призначення, узгоджений сторонами. На підтвердження надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату №356 від 27.03.2025 на суму 4 169,49 грн за догляд митний на території України, за замовленням покупця №НМТ0069 від 08.01.2025. 07.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та позивачем підписано акт надання послуг №359 від 07.04.2025, відповідно до якого ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС Україна» надало послуги, автоперевезення вантажу на території України - 6 300,00 грн., догляд митний на території України - 4 169,49 грн., винагорода експедитора на території України - 3 360,00 грн. за замовленням покупця №НМТ0069 від 16.12.2024, контейнер MRSU6151504. На підтвердження оплати послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» позивач надав платіжну інструкцію №37288867 від 23.04.2025 та виписку з особового рахунку за 23.04.2025, згідно з якими позивач перерахував грошові кошти в сумі 8 338,98 грн. з призначенням платежу «оплата за митний огляд згідно договору №311/ФСР від 01.02.2024 та рахунку на оплату №355, 356 від 27.03.2025». Також, 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» (як виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (як замовник) був укладений договір №271222-126 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних послуг. У відповідності з цим Договором, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. Відповідно до п.2.1.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення замовника. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі (п.2.1.2 договору №271222-126). Відповідно до п.3.3 договору №271222-126 оплата робіт та послуг здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з часу пред`явлення рахунку. Виконавець повинен виставити рахунок після прибуття товару до митного посту України. Рахунки, що пред`являються Виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб, або вручаються особисто представнику Замовника. Позивачем на підтвердження надання послуг ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» долучено рахунок на оплату №457 від 30.04.2025, відповідно до якого позивачеві надано послуги з організації автоперевезення вантажів на території України 11 контейнерів (MSKU1982994, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU0144359, MRSU3526654, MSKU1730014, MSKU1437665, MRKU2399296, MRKU3217122, MRSU3080433) в сумі 57 033,57 грн., догляд контейнера MSKU0144359, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU1982994 на суму 13 794,16 та транспортно-експедиційне обслуговування на території України 11 контейнерів (MSKU1982994, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU0144359, MRSU3526654, MSKU1730014, MSKU1437665, MRKU2399296, MRKU3217122, MRSU3080433) на суму 19 050,46 грн. Також, надано акт здачі-приймання робіт №437 від 30.04.2025, відповідно до якого ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» виконало, а позивач прийняв за договором №271222-126 від 27.12.2022 роботи (послуги) щодо 11 контейнерів: організація автоперевезення вантажів на території України 11 контейнерів (MSKU1982994, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU0144359, MRSU3526654, MSKU1730014, MSKU1437665, MRKU2399296, MRKU3217122, MRSU3080433) в сумі 57 033,57 грн., догляд контейнера MSKU0144359, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU1982994 на суму 13 794,16 грн. та транспортно-експедиційне обслуговування на території України 11 контейнерів (MSKU1982994, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU0144359, MRSU3526654, MSKU1730014, MSKU1437665, MRKU2399296, MRKU3217122, MRSU3080433) на суму 19 050,46 грн. Позивачем вказані роботи оплачені в сумі 107853,83 грн згідно рахунку №457 від 30.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 26.05.2025 №1098 та випискою по рахунку позивача за 26.05.2025. Таким чином, оскільки позивачем понесені додаткові витрати внаслідок неправомірних дій Тернопільської митниці, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Державної митної служби України збитків у розмірі 20 722,48 грн. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що додаткові витрати понесені позивачем через незаконні дії та рішення посадових осіб митниць. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності визначених приписами ст. 1173 ЦК України елементів цивільного правопорушення, необхідних та достатніх для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірності дій митниці. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв`язку з протиправною поведінкою Тернопільської митниці, яка виразилась у проведенні додаткових митних оглядів та прийняття рішень про коригування митної вартості товару, які в подальшому скасовані рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №280/4770/25 та від 30.07.2025 у справі №280/3907/25, було збільшено період митного оформлення товарів позивача, внаслідок чого останній вимушено поніс додаткові витрати. При цьому суд першої інстанції встановив всі складові елементи цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має Позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. Суд також зазначив, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на Позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Частинами 1, 2 статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Згідно з ч. 6 ст. 321 Митного кодексу України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. За приписами ч. 3 ст. 325 Митного кодексу України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається (частина 4 статті 320 Митного кодексу України). Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Суб`єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади. Митний орган - це державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб`єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб`єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики. Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів. Судом встановлено, що для митного оформлення першої товарної партії Позивачем було подано в електронному вигляді митну декларацію № 25UA403070002210UO, для здійснення митного оформлення товару: трактори та запасні частини до них, відвантажені 03.12.2024 згідно з комерційним інвойсом № CF2025-1A загальною вартістю 52 898,65 дол. США. Митну вартість визначено за основним методом (стаття 58 Митного кодексу України) на підставі ціни договору. 11.03.2025 митний орган прийняв рішення про проведення митного огляду контейнера №MRSU6151504. Повідомлення про огляд сформовано о 12:55:57, а час початку огляду призначено на 13:00. Фактичний митний огляд проведено лише 25.03.2025. За результатами огляду, зафіксованими в Акті від 25.03.2025, порушень митних правил, розбіжностей у кількості, описі чи маркуванні товару не виявлено. 26.03.2025 митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000121/2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 280/3907/25 зазначене рішення про коригування митної вартості визнано протиправним і скасовано. Для митного оформлення другої товарної партії Позивачем подано в електронному вигляді митну декларацію №25UA403070003126U6, для здійснення митного оформлення товару: трактори та запасні частини до них, відвантажені 21.01.2025 згідно з комерційним інвойсом № CF2025-1B загальною вартістю 582 150,05 дол. США. Митну вартість визначено за основним методом (стаття 58 Митного кодексу України) на підставі ціни договору. 10.04.2025 митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000148/2. 11.04.2025 Позивач подав нову митну декларацію № 25UA403070003267U0 із митною вартістю, визначеною митним органом. Того ж дня митний орган призначив митний огляд чотирьох контейнерів (№ MSKU0144359, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU1982994). Повідомлення сформовано о 12:47:32, час початку огляду призначено на 12:50:00. Фактичний огляд завершено 24.04.2025. Розбіжностей у кількості, описі чи маркуванні товару не виявлено. Товари випущено у вільний обіг 24.04.2025. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 280/4770/25 рішення про коригування митної вартості від 10.04.2025 визнано протиправним і скасовано. Рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду у зазначених справах встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Наведені обставини не підлягають доказуванню, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є преюдиційними. Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми ст. 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі. Таким чином, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №280/3907/25 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №280/4770/25, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть їм суперечити. Наведені обставини свідчать про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб Тернопільської митниці при здійсненні перевірки товару та складанні рішень про коригування митної вартості. При цьому є безпідставними доводи скаржника стосовно того, що Запорізьким окружним адміністративним судом при ухваленні наведених вище рішень не визнано протиправними дії митниці, оскільки адміністративним судом встановлено відсутність у митниці підстав для сумніву в заявленій вартості товару, а відтак винесення скасованих рішень є формою неправомірної поведінки митниць. Матеріалами справи підтверджується, що загальна тривалість митного оформлення першої частини вантажу склала 14 календарних дві, а другої - 13 календарних днів, тоді як згідно ч. ч. 1, 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення не може тривати більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів. З огляду на викладене, оскільки митне оформлення товару тривало більше встановленого законодавством строку та Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено протиправність дій митниці, позивачем підтверджено перший елемент цивільного правопорушення, а саме - неправомірні дії органу. Разом з тим, стосовно другої та третьої умови - наявності шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд зазначає наступне. За повідомленням позивача, затягування митного оформлення та подальше прийняття незаконних рішень про коригування вартості товару створили обставини, за яких своєчасний випуск товару у вільний обіг став неможливим. При цьому, у позивача виникла необхідність в період часу з 11.03.2025 по 25.03.2025 та з 11.04.2025 по 24.04.2025 вжити заходи для організації та супроводу призначених відповідачем оглядів з метою прискорення завершення оформлення. Для виконання цих завдань, як стверджує позивач, діючи в рамках існуючих договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» за договором мультимодального перевезення №311/ФСР від 01.02.2024, поніс додаткові витрати на суму 4 169,49 грн за догляд митний на території України контейнера MRSU6151504. А в рамках договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» на підставі договору N 27122-126 від 27.12.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг, з вини митниці поніс додаткові витрати, а саме: догляд чотирьох контейнерів MSKU0144359, SUDU8934570, GESU6853746, MSKU1982994 на суму 16 552,99 грн. Суд зазначає, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства щодо стягнення збитків, відшкодуванню підлягають не будь-які витрати сторони, які складають реальну шкоду, а лише вимушені та необхідні витрати, тобто, які є дійсно необхідними та мінімальними в даній ситуації. В обґрунтування понесених витрат позивач посилається на договори, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ». Так, 01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» укладений договір мультимодального перевезення №311/ФСР, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», як оператор, зобов`язувалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт», як замовнику, за плату і за рахунок замовника послуги мультимодального перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуг мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Також, 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» (як виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (як замовник) був укладений договір №271222-126 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних послуг. У відповідності з цим Договором, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. Виходячи з фактичних обставин цієї справи та суті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, дослідивши договір мультимодального перевезення №311/ФСР від 01.02.2024 суд дійшов висновку про те, що послуги надавались позивачеві на підставі його заявок. При цьому, додаткові витрати, пов`язані з перевірками вантажу контролюючими органами держави сплачуються замовником самостійно або узгоджуються для оплати з замовником та оплачуються оператором, з обов`язковою наступною компенсацією. Разом з тим, позивачем не надано доказів узгодження таких додаткових витрат, пов`язаних з затримкою товару митницею, позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА». Крім того, щодо наданих позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», пов`язаних з оглядом митницею товару за договором, то позивачем не доведено понесення відповідних витрат виключно внаслідок неправомірних дій відповідача, оскільки Митний кодекс України передбачає ідентифікаційний, частковий та повний огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення за результатами застосування системи управління ризиками, який проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення. Тобто, в будь-якому разі позивач би здійснював оплату витрат за послуги щодо догляду товару митницею виконавцям послуг, проте, позивачем не доведено, що такі витрати понесені в більшому розмірі ніж було обумовлено вказаними договорами внаслідок затримання товару на 14 та 13 днів відповідно. Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до документів, долучених до матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат, а також враховуючи пояснення, які містяться в заяві позивача про усунення недоліків, відсутні підтвердження понесення позивачем витрат за другою товарною партією на суму 16 552,99 грн Таким чином, доводи Товариства про понесення збитків у формі додаткових витрат за перебування транспортного засобу у зоні митного оформлення у розмірі 20 722,48 грн є необґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 ЦК України. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційна скарга Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/16134/25 скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; ідентифікаційний код 44830259) на користь Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 43115923) судовий збір за розгляд апеляційної скарги 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

4. Видачу наказу у справі №910/16134/25 доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/16134/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.07.2026. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.А. Гончаров О.М. Сибіга