Постанова КАС ВС № 420/33487/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року м. Київ справа № 420/33487/24 адміністративне провадження № К/990/242/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання незаконним та скасування припису, за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Аракелян М.М. від 11 серпня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В., від 03 грудня 2025 року, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління Держпраці, відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати припис Міжрегіонального управління Держпраці від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019/П, яким її зобов`язано усунути порушення частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини першої статті 10 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX).

2. На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначала, що відповідач міг проводити позаплановий захід контролю лише стосовно магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеного на АДРЕСА_1 , на який вказував ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) у скарзі про допущення його до роботи без укладення трудового договору та невиплату заробітної плати. Проте крім вказаного магазину Міжрегіональне управління Держпраці провело захід державного нагляду (контролю) також в іншому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному на АДРЕСА_2 . Оскаржений припис Міжрегіонального управління Держпраці не містить підписів усіх посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку, а висновок про неоформлення трудових відносин у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1» зроблений без отримання відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (далі - ТОВ «Пересувна механізована колона № 19») на запит, в якому Міжрегіональне управління Держпраці перевіряло здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за місцем проведення позапланової перевірки. Також позивачка наголошувала, що не може виконати припис Міжрегіонального управління Держпраці за відсутності деталізації порушення; обидва магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1» перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй опт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Строй-ки» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Будтех», тому зафіксовані відповідачем в акті перевірки особи є працівниками орендарів приміщень. Вимоги оскаржуваного припису щодо усунення порушення виплати заробітної плати ґрунтуються на тому, що Міжрегіональне управління Держпраці вважає незаконними видані на підставі заяв працівників її кадрові накази про призупинення трудових договорів, які не оскаржувалися до суду.

3. Міжрегіональне управління Держпраці не визнало позов, подало відзив, у якому зазначало, що під час позапланової перевірки магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщених на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , були відібрані пояснення про роботу в магазинах у ОСОБА_3 , особи на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), з якими ФОП ОСОБА_1 не уклала трудові договори. ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» на запит Міжрегіонального управління Держпраці не надало інформації, які приміщення (частину) у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1» орендує позивачка. ФОП ОСОБА_1 надала посадовим особам Міжрегіонального управління Держпраці накази від 19 лютого 2024 року № 02-к, від 30 травня 2024 року № 05-к, від 21 серпня 2024 року № 07-к про призупинення дії трудових договорів із ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ) та ОСОБА_7 відповідно. Проте ОСОБА_7 працює у ФОП ОСОБА_1 з квітня 2024 року, а ОСОБА_9 прийнята на роботу з 30 травня 2024 року згідно з наказом від 29 травня 2024 року № 04-к, повідомленням про прийняття працівників на роботу/укладення гіг-контракту та квитанції № 2 до зазначеного повідомлення. При цьому, позивачка надавала перевіряючим Міжрегіонального управління Держпраці банківську виписку з перерахунку Єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в якій не зазначено прізвище працівника, за якого здійснювалися ці платежі. Згідно з поясненнями ОСОБА_9 , вона працювала в іншого суб`єкта господарювання, то не могла, на думку відповідача, призупинити трудові відносини з ФОП ОСОБА_1 . Також позивачка не надала Міжрегіональному управлінню Держпраці наказів та інших актів щодо оформлення простою. Також відповідач зазначав, що Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) не вимагає підписання припису про усунення порушень вимог законодавства всіма інспекторами, які брали участь у позаплановому заході нагляду (контролю), а Міжрегіональне управління Держпраці має право перевіряти обидва магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1» як за адресою, зазначеною у скарзі ОСОБА_2 , так і за адресою, внесеною до відомостей про ФОП ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), оскільки зазначена скарга стосується господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а не конкретного магазину. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, задовольнив позов.

5. Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що Міжрегіональне управління Держпраці вийшло за межі предмета здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо ФОП ОСОБА_1 , перевірило дотримання позивачкою вимог трудового законодавства, яке не стосувалося звернення ОСОБА_2 ; оцінило законність оформлення трудових відносин з іншими особами за адресою, яка не була вказана у скарзі останнього; водночас в акті позапланової перевірки не зафіксовано будь-яких порушень щодо суб`єкта звернення ( ОСОБА_2 ). Пославшись на зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що немає підстав перевіряти допущення порушень трудового законодавства у відношенні інших осіб, які були опитані Міжрегіональним управлінням Держпраці у ході здійснення оскаржуваного заходу державного нагляду (контролю), з огляду на що припис Міжрегіонального управління Держпраці від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019/П є протиправним та підлягає скасуванню. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

7. На обґрунтування касаційної скарги Міжрегіональне управління Держпраці зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 8, частини першої статті 9 Конституції України, статті 12, 15 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яку ратифіковано Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV (далі - Конвенція МОП № 81), статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV), пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), частини другої статті 2 КЗпП України, абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону № 877-V, статті 16 Закону № 2136. Також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду застосування абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону № 877-V у взаємозв`язку зі статтями 13, 16 Закону № 2136 у питанні особливостей проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю в умовах воєнного стану за зверненням фізичної особи. На думку відповідача, підписання припису про усунення порушення вимог законодавства одним інспектором праці є достатнім за умови підписання акта перевірки особами, які проводили захід державного нагляду (контролю); Міжрегіональне управління Держпраці має право здійснювати перевірку за адресою, зазначеною в скарзі особи, так і за адресою, вказаною в ЄДР, а також у разі, коли фактична адреса не збігається з офіційною адресою. Посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці допитали працівників, які перебували у приміщенні, де здійснювала господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та підтвердили наявність з останньою трудових відносин. Посилання позивача на неотримання відповіді від ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» не спростовує факту порушень ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства.

8. Представниця позивачки - адвокат Чайка Олена Юріївна (далі - Чайка О.Ю.), подала до Верховного Суду відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу Міжрегіонального управління Держпраці без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року без змін, обґрунтовуючи це тим, що виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) працівники виконували роботу в орендарів, а кадрові накази про призупинення трудових договорів незаконними не визнавалися. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи 9. 02 січня 2026 року Міжрегіональне управління Держпраці подало до Верховного Суду касаційну скаргу, а 26 січня 2026 року на виконання ухвали Верховного Суду від 15 січня 2026 року - уточнення касаційної скарги.

10. Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2026 року відкрив касаційне провадження.

11. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження надсилалася на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), проте повернута до Верховного Суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

12. Адвокат Чайка О.Ю. в інтересах ФОП ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

13. Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 липня 2026 року. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що Державна служба України з питань праці направила до Міжрегіонального управління Держпраці звернення ОСОБА_2 від 22 вересня 2024 року для розгляду та вжиття заходів реагування, а 02 жовтня 2024 року надала погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) стосовно ФОП ОСОБА_1 .

15. Звернення ОСОБА_2 стосувалося того, що у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 до роботи були допущені особи без оформлення трудового договору; сам заявник не був ознайомлений з наказами про прийняття на роботу та про звільнення; адміністрація магазину не вживає заходів для виплати йому коштів за відпрацьований час; заявник просив провести перевірку зазначеного магазину та сприяти виплаті зароблених коштів.

16. На підставі наказу Міжрегіонального управління Держпраці від 07 жовтня 2024 року № 648/ПС-3К та направлення від 08 жовтня 2024 року № ПС/1/17704-24 посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці в період з 08 по 09 жовтня 2024 року здійснили позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань оплати праці в частині нарахування та виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором, виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) у разі звільнення, виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів за двома адресами провадження господарської діяльності: АДРЕСА_4 , магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1». 17. 08 жовтня 2024 року представник позивачки Черкалецька О.І. отримала копію направлення на проведення позапланової перевірки. 18. 09 жовтня 2024 року посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці склали акт № ПС/ДН/32006/0019, в якому вказали про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю; на останній сторінці акта наявний особистий підпис представника позивача про ознайомлення.

19. Цього ж дня посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці на підставі зазначеного акта винесли припис про усунення виявлених порушень № ПС/ДН/32006/0019/П, яким зобов`язали ФОП ОСОБА_1 усунути такі порушення: трудовий договір не укладено між працівником і роботодавцем (пункт 1.1, порушення частини першої статті 21 КЗпП України); працівників допущено до роботи не після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу (пункт 1.7, порушення частини четвертої статті 24 КЗпП України); заробітну плату не виплачено працівнику на умовах, визначених трудовим договором (пункт 2.16, порушення частини першої статті 10 Закону № 2136). 20. 09 жовтня 2024 року представник позивачки Черкалецька О.І. отримала копію припису.

21. Не погодившись із зазначеним приписом Держпраці, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), Верховний Суд виходить із такого.

23. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Верховний Суд також враховує правові орієнтири, сформульовані у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (Opinion No. 11 (2008) of the Consultative Council of European Judges to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the quality of judicial decisions). У пунктах 24, 25, 29- 32 цього Висновку зазначено, що якісне судове рішення є результатом належно організованого, прозорого та справедливого розгляду, активного і чіткого ведення провадження суддею, коректного застосування юридичних правил та правильної оцінки фактів, викладеного зрозумілою мовою і логічно структурованого.

28. Тому формальна оцінка лише процедурних аспектів без аналізу істотних доказів щодо фактичного змісту спірних трудових правовідносин не відповідає вимогам законності та обґрунтованості судового рішення.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року не відповідають, а доводи касаційної скарги Міжрегіонального управління Держпраці є частково обґрунтованими.

30. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, четверта, шоста і сьома статті 43 Конституції України).

32. Право на працю закріплене також у статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року.

33. Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (перше та друге речення абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98; абзац третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023).

34. Пункт другий частини п`ятої статті 50 Закону № 5067-VI визначає, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

35. Власник підприємства або уповноважений ним орган, відповідно до абзацу першого Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, подає до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття працівника на роботу.

36. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 24 КЗпП України).

37. Отже, якщо особу фактично допущено до роботи за розпорядженням або з відома роботодавця чи уповноваженої ним особи, зазначене може свідчити про фактичне виникнення трудових відносин незалежно від належного оформлення прийняття на роботу.

38. Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а дійшов висновку, що характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

39. У постанові від 20 січня 2023 року у справі № 824/849/18-а Верховний Суд додатково вказав, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) шляхом виконання вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

40. При вирішенні спорів цієї категорії суди мають враховувати концепцію прихованих трудових відносин (disguised employment relationship), відображену у пункті 13 Рекомендації Міжнародної організації праці 2006 року щодо трудових відносин (№ 198) (Employment Relationship Recommendation, 2006 (№ 198)), про те, що ознаками трудових відносин є, зокрема: виконання роботи відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; інтеграція працівника в організаційну структуру підприємства; виконання роботи виключно або переважно в інтересах іншої особи; виконання роботи особисто; виконання роботи відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; характерна тривалість/продовжуваність роботи; надання інструментів, матеріалів стороною, яка є замовником (постанови Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 813/2520/16, від 08 квітня 2026 року у справі № 380/9501/25 та від 17 червня 2026 року у справі № 160/31220/24).

41. При цьому без оформлених трудових відносин працівник позбавляється конституційних гарантій, передбачених статтями 43, 45 Конституції України, зокрема, права на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на своєчасне її одержання, право на відпочинок, оплачувану щорічну відпустку.

42. Наведені гарантії узгоджуються з Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, згідно з якою всі працівники мають право на справедливі умови праці (стаття 2 Хартії), на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень (пункт 4 частини I Хартії), та на безпечні і здорові умови праці (стаття 3 Хартії).

43. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX) адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

44. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

45. Таким чином, суд здійснює перевірку рішень суб`єктів владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам закону, дотримання меж повноважень та встановленого порядку, а також забезпечення принципу пропорційності. Водночас суд не наділений повноваженнями самостійно визначати доцільність обраного адміністративним органом заходу реагування чи замінювати його на інший, оскільки це перебуває в дискреційних повноваженнях органу (постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17).

46. Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства (стаття 1 Закону № 877-V).

47. Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

48. Таким органом є Державна служба України з питань праці (Держпраці), яка, відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, реалізує державну політику, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

49. Відповідно до частин першої та десятої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

50. Для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону № 877-V). На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону № 877-V).

51. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (частина третя статті 7 Закону № 877-V).

52. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (частина п`ята статті 7 Закону № 877-V).

53. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, у якому зазначає стан виконання вимог законодавства, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства (частина шоста статті 7 Закону № 877-V). В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 7 Закону № 877-V).

54. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) проведено на підставі наказу від 07 жовтня 2024 року № 648/ПС-3К із зазначенням скаржника ( ОСОБА_2 ) та предмета перевірки, оформлено направлення від 08 жовтня 2024 року № ПС/1/17704-24; акт перевірки від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019 підписано представником позивачки про ознайомлення.

55. Тобто захід державного нагляду (контролю) проведено за наявності визначеної абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V підстави (звернення фізичної особи), на підставі наказу і направлення відповідно до вимог частин першої-третьої статті 7 Закону № 877-V, з наданням їх копії уповноваженій особі ФОП ОСОБА_1 та за її участі, а результати заходу оформлено актом і приписом, з якими цю особу ознайомлено.

56. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку, що Міжрегіональне управління Держпраці у випадку ФОП ОСОБА_1 вийшло за межі предмета здійснення заходу державного нагляду (контролю), оскільки повинно було перевіряти лише можливе порушення трудових прав ОСОБА_2 , а фактично здійснило таку перевірку щодо інших осіб та за адресою другого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1», яка не була вказана у скарзі.

57. Відповідно до абзацу 12 частини першої статті 6 Закону № 877-V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

58. Проте ці вимоги Закону слід тлумачити з урахуванням положень частини шостої статті 2 Закону № 877-V, яка визначає, що заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

59. Частина перша статті 9 Конституції України проголошує, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а частина друга статті 19 Закону № 1906-IV додатково визначає, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

60. Державний нагляд (контроль) в Україні ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання умов міжнародних договорів України (стаття 3 Закону № 877-V). 61. 08 вересня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1985-ІV, яким ратифікувала Конвенцію МОП № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, прийняту 11 липня 1947 року. Отже, Конвенція МОП № 81 є частиною національного законодавства України та має пріоритет застосування перед нормами внутрішнього законодавства у разі колізії відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону № 1906-IV.

62. Стаття 3 Конвенції МОП № 81 визначає, що завданням системи інспекції праці є, зокрема, забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, зокрема норм щодо заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту.

63. Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, зокрема: c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

64. При цьому Конвенція МОП № 81 не обмежує це право витребуванням документів чи опитуванням осіб виключно щодо конкретного працівника, який подав звернення. Право посадової особи Держпраці на доступ до документації та отримання пояснень є інструментом, спрямованим на перевірку дотримання правових норм роботодавцем в цілому, а не лише щодо окремого працівника, і поширюється на будь-які книги, реєстри та інші документи, ведення яких передбачено національним законодавством з питань умов праці, незалежно від того, чи безпосередньо ці документи стосуються особи-скаржника.

65. Тобто інспектор праці, за наявності підстави, зокрема визначеної абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V (звернення фізичної особи), може здійснювати перевірки у межах тих порушень трудового законодавства, які охоплюються предметом відповідного заходу контролю, які він може вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що роботодавець суворо дотримується норм трудового законодавства.

66. За іншого застосування абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону № 877-V інспектор праці, виявивши під час перевірки порушення трудових прав інших працівників того ж роботодавця, був би позбавлений можливості на них реагувати, що суперечить меті державного нагляду (контролю) - виявленню та запобіганню порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпеченню інтересів суспільства (стаття 1 Закону № 877-V), а також завданням інспекції праці, визначеним статтею 3 Конвенції МОП № 81.

67. Оскільки інформація про звільнених працівників, реєстри нарахування та виплати заробітної плати, розрахунково-платіжні відомості є документами, ведення (зберігання) яких передбачено національним законодавством з питань умов праці, то посадова особа Держпраці вправі вимагати їх надання на підставі підпункту (ii) пункту «с» частини першої статті 12 Конвенції МОП № 81 та частини десятої статті 4 Закону № 877-V, незалежно від того, чи стосуються ці документи безпосередньо особи-скаржника.

68. Водночас реалізація посадовими особами Держпраці таких повноважень не є необмеженою, має відповідати принципам пропорційності, обґрунтованості та доцільності. Витребування документів має бути пов`язане з предметом перевірки, визначеним у наказі та направленні на проведення заходу державного контролю.

69. Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а, від 09 лютого 2021 року у справі № 822/620/17, від 27 лютого 2026 року у справі № 160/32560/24, від 08 квітня 2026 року у справі № 380/9501/25.

70. У справі, що розглядається, предметом позапланового заходу державного нагляду (контролю), визначеним у наказі від 07 жовтня 2024 року № 648/ПС-3К та направленні від 08 жовтня 2024 року № ПС/1/17704-24, були питання оплати праці в частині нарахування та виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором, виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення, виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів, що об`єктивно зумовлювало необхідність дослідження документації та фактичних обставин праці не лише щодо ОСОБА_2 , а й щодо інших працівників ФОП ОСОБА_1 , зокрема для з`ясування системності можливих порушень.

71. Тому посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці не виходили за межі предмета перевірки (питання оплати праці, виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів), оскільки перевіряли обставини, необхідні для повного з`ясування обставин, пов`язаних із предметом перевірки, визначеним у наказі та направленні.

72. При цьому інспектор праці зобов`язаний здійснювати нагляд (контроль) за дотриманням трудового законодавства саме там, де фактично виконуються роботи працівниками. Обмеження інспекційних відвідувань виключно однією адресою, вказаною у зверненні фізичної особи чи адресою, зазначеною в ЄДР (яка часто не збігається з реальним місцем провадження діяльності) суперечило б меті державного нагляду (контролю) та фактично позбавляло б працівників ефективного захисту їх трудових прав.

73. Адреси магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_4 входили до переліку місць провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 , зазначених у направленні на перевірку, а Закон № 877-V не обмежує проведення позапланового заходу виключно однією адресою.

74. Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/6438/21 вказав, що сенс інспекційного відвідування у багатьох випадках і полягає у раптовості та несподіваності перевірки, завдяки чому у випадку об`єктивної дійсності і можливо виявити певні порушення законодавства про працю, зокрема, фактичний допуск особи до роботи без укладення трудового договору.

75. Також слід звернути увагу на те, що формальні порушення або недоліки під час перевірки чи фіксації порушення трудового законодавства не є безумовною підставою для скасування її результатів, якщо вони не перешкоджають встановленню суті справи та виявленню порушення (пункт 85 постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 120/12494/23).

76. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про вихід відповідача за межі предмета заходу державного нагляду (контролю) та протиправне проведення перевірки за адресою другого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1», не вказаною у зверненні ОСОБА_2 , є помилковим і таким, що не враховує наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи.

77. Позивачка на обґрунтування своєї позиції посилалася на те, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки особи є працівниками орендарів приміщень магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1» - ТОВ «Авангард-Опт», ТОВ «Строй опт», ТОВ «Мир Строй-ки» та ТОВ «Гермес-Будтех», а не працівниками ФОП ОСОБА_1 .

78. У подібній категорії спорів суди першочергово мають дослідити достовірність пояснень особи під час позапланової перевірки, щодо якої можливо приховане працевлаштування; можуть витребовувати у відповідного податкового органу, який є розпорядником інформації щодо нарахування та сплати суб`єктом господарювання, що залучає фізичних осіб для фактичного виконання робіт, ЄСВ, ПДФО, військового збору за відповідний період.

79. Такі дії відповідають обов`язку суду щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи та повноваженням, передбаченим частиною четвертою статті 9 та частиною третьою статті 80 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

80. Наведене має безпосереднє значення для перевірки доводів позивачки, оскільки для підтвердження перебування зафіксованих осіб у трудових відносинах з орендарями приміщень магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1» суд має з`ясувати, чи ці товариства фактично виконували щодо відповідних осіб функції роботодавця, тоді як надана позивачкою банківська виписка з перерахування ЄСВ, ПДФО та військового збору не містить прізвищ працівників, за яких здійснювалися ці платежі, що без витребування відповідної інформації у податкового органу унеможливлює встановлення факту сплати обов`язкових платежів за конкретних осіб.

81. Зафіксовані відповідачем в акті перевірки обставини виконання особами роботи в магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягали оцінці судами попередніх інстанцій у розрізі наведених ознак трудових відносин і концепції прихованого працевлаштування. Проте судові рішення такої оцінки не містять.

82. Фактично суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема наявності або відсутності факту допуску ФОП ОСОБА_1 працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин.

83. Поза увагою судів залишилися пояснення зафіксованих під час заходу осіб про виконання ними роботи в магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1», невідповідність дати фактичного початку роботи ОСОБА_7 даті, зазначеній у повідомленні про прийняття на роботу, обставини призупинення дії трудових договорів з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за відсутності підтверджуючих документів простою не з вини працівника, а також оплати часу простою.

84. Призупинення дії трудового договору, передбачене на час воєнного стану згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2136-IX - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

85. Тобто обов`язковою умовою правомірного призупинення дії трудового договору є зумовлена збройною агресією неможливість виконання обов`язків одночасно обома сторонами трудових відносин. Призупинення дії трудового договору як винятковий захід може застосовуватися лише у разі, якщо роботодавець не має можливості надати працівникові роботу, обумовлену трудовим договором. З огляду на це призупинення дії трудового договору не може підміняти собою оплачуваний простій та застосовуватися за наявності у працівника фактичної можливості виконувати роботу.

86. Натомість зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, не зумовленими збройною агресією, є простоєм (частина перша статті 34 КЗпП України). Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (частина перша статті 113 КЗпП України).

87. У справі, що розглядається, посадові особи Міжрегіонального управління Держпраці встановили, що видані ФОП ОСОБА_1 накази про призупинення дії трудових договорів ОСОБА_8 (від 19 лютого 2024 року № 02-к), ОСОБА_9 (від 30 травня 2024 року № 05-к) та ОСОБА_7 (від 21 серпня 2024 року № 07-к) містили як причину часткове призупинення діяльності ФОП ОСОБА_1 , проте суди першої та апеляційної інстанцій не оцінювали жодних документів на підтвердження цих обставин.

88. Водночас суди попередніх інстанцій не дослідили підстав видання зазначених наказів, наявності передбачених статтею 13 Закону № 2136-IX умов для призупинення дії трудових договорів, не з`ясували обставину роботи ОСОБА_9 у приміщенні того самого магазину в іншого суб`єкта господарювання, що фактично може підтверджувати можливість виконувати роботу.

89. При цьому, органи Держпраці під час заходу державного нагляду (контролю) не обмежені у з`ясуванні дійсних підстав призупинення дії трудових договорів, оскільки від правильної кваліфікації спірних відносин (призупинення дії трудового договору чи простій не з вини працівника) залежить наявність у роботодавця обов`язку оплатити відповідний період праці.

90. Дослідження цієї обставини не потребує визнання наказів про призупинення протиправними у судовому порядку, оскільки Держпраці не вирішує питання чинності таких наказів, а лише перевіряє дотримання роботодавцем гарантій в оплаті праці за фактичним змістом трудових відносин.

91. Суди попередніх інстанцій, обмежившись безпідставним висновком про вихід відповідача за межі предмета заходу державного нагляду (контролю), не дослідили та не надали правової оцінки встановленим посадовими особами Міжрегіонального управління Держпраці під час позапланової перевірки обставинам, а саме: поясненням ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особи на ім`я ОСОБА_4 про виконання ними роботи в магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1», графік такої роботи, отримання винагороди та особу, яка координувала допуск до роботи; невідповідності дати фактичного початку роботи ОСОБА_7 (квітень 2024 року) та дати, зазначеної у повідомленні про прийняття її на роботу (21 серпня 2024 року); обставинам призупинення дії трудових договорів з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

92. Водночас заперечення ФОП ОСОБА_1 , що зводиться до посилання на невідомість осіб на місці проведення позапланової перевірки та на їх можливу належність до штату працівників орендарів приміщень, саме по собі не спростовує зафіксованих відповідачем відомостей про виконання роботи, графік роботи та отримання винагороди, які підлягали оцінці судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами.

93. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність оскаржуваного припису Міжрегіонального управління Держпраці, не дослідивши встановлені в акті перевірки обставини, відібрані пояснення осіб та фактичний зміст правовідносин з позивачкою.

94. Верховний Суд також звертає увагу на те, що частина восьма статті 7 Закону № 877-V визначає, що припис як обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

95. Тому підписання оскаржуваного припису однією посадовою особою Держпраці, а не трьома посадовими особами, які здійснювали захід державного нагляду (контролю), на чому наголошує позивачка, не може вважатися підставою для визнання припису Міжрегіонального управління Держпраці протиправним.

96. Частиною другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

97. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»); з огляду на положення статті 341 КАС України Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

98. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 07 лютого 1995 року (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.

99. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. З огляду на частину другу статті 353 КАС України порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд.

101. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

102. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема частину першу статті 21, частину четверту статті 24, статті 34 і 113 КЗпП України та статтю 13 Закону № 2136-IX, та у порушення статей 9, 73- 76 і 90 КАС України не дослідивши і не оцінивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшли передчасного висновку про протиправність припису Міжрегіонального управління Держпраці від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019/П.

103. За таких обставин касаційна скарга Міжрегіонального управління Держпраці підлягає частковому задоволенню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

104. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно повно і всебічно з`ясувати обставини справи та оцінити зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема: надати оцінку акту перевірки від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019 та оскаржуваному припису від 09 жовтня 2024 року № ПС/ДН/32006/0019/П; встановити фактичний зміст правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та зафіксованими під час позапланового заходу особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особою на ім`я ОСОБА_4 ) у розрізі концепції прихованого працевлаштування і перевірити наявність або відсутність факту допуску кожної з цих осіб до роботи без укладення трудового договору та повідомлення податкового органу; надати оцінку доводам позивачки про перебування зазначених осіб у трудових відносинах з орендарями приміщень магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1» - ТОВ «Авангард-Опт», ТОВ «Строй опт», ТОВ «Мир Строй-ки» та ТОВ «Гермес-Будтех», з`ясувавши, чи ці товариства фактично виконували щодо відповідних осіб функції роботодавця, та за потреби витребувати у відповідного податкового органу відомості про нарахування і сплату єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору за цих осіб; дослідити невідповідність дати фактичного початку роботи ОСОБА_7 (квітень 2024 року) даті, зазначеній у повідомленні про прийняття її на роботу (21 серпня 2024 року); встановити підстави видання наказів про призупинення дії трудових договорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і наявність визначених статтею 13 Закону № 2136-IX умов для такого призупинення, надати правову оцінку доводам позивачки щодо відповідності оскаржуваного припису вимогам законодавства в частині деталізації виявлених порушень та реальної можливості його виконання; встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

105. Питання розподілу судових витрат згідно зі статтею 139 КАС України вирішується судом за результатами нового розгляду справи. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року скасувати, а справу № 420/33487/24 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: В.М. Кравчук В.М. Шарапа