LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд420/6132/23

від 20.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року скасувати.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6132/23 Суддя першої інстанції: Андрухів В.В. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Одеса Повний текст судового рішення складений: 31.10.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт і Ко» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 24.03.2023 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Бласт і Ко» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00004090706 про порушення п.б) абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000000грн. (на момент проведення перевірки не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового). В обґрунтування позовних вимог зазначено про процедурні порушення проведення фактичної перевірки, зокрема, що запит про надання документів під час проведення перевірки не містив печатки контролюючого органу, а також не містив інформації, яка б підтверджувала підстави для його надіслання, визначеного п.73.3 ст.73 ПК України, у зв`язку з чим позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Також зауважено, що наказ про проведення перевірки від 11.11.2021, запит про надання документів та направлення на перевірку від 12.11.2021 не містять інформації щодо наявності у податкового органу інформації про порушення товариством вимог податкового законодавства, яка стала підставою для проведення фактичної перевірки відповідності до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Стосовно виявлених правопорушень в акті перевірки, позивач зазначає, що у період з 01.01.2020 по 10.07.2020 було придбано пальне у загальній кількості 536287л., за період з 11.07.2020 по 31.12.2020 614373л., (у загальному - 1150660л.). В період з січня по червень 2020 у підприємства були відсутні ємності для зберігання пального, та придбане пальне відвантажувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів за адресою постачання (м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В). У подальшому, з 10.07.2020 було отримано ліцензію на право зберігання пального, яке відвантажувалось у паливні баки транспортних засобів, а також у ємність у пункті розвантаження (м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В). Таким чином, оскільки у період з 01.01.2020 по 10.07.2020 у товариства не було ємності для зберігання пального, була відсутня ліцензія на право його зберігання, об`єм придбаного палива з 11.07.2020 по 31.12.2020 (614373л.) є таким, що не перевищує 1000куб.м., відповідно така ємність не підпадає під поняття «акцизний склад», що вказує на відсутність у товариства обов`язку щодо реєстрації цієї ємності, як акцизного складу, в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирт етилового. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позов задоволено. При вирішенні справи, суд першої інстанції спростував доводи позивача щодо порушень з боку ГУ ДПС в Одеської області процедури проведення фактичної перевірки, вказавши, що наказ №8119-п від 11.11.2021 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «БЛАСТ І КО» містить посилання на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та, як підставу проведення фактичної перевірки, - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу, зокрема, пального, що можна вважати мінімально достатнім обсягом інформації для призначення фактичної перевірки в розумінні п.81.1. ст.81 ПК України. Разом з тим, суд зауважив, що наказом від 11.11.2021 визначено проведення перевірки за період господарської діяльності з 01.10.2020 по дату закінчення фактичної перевірки, тобто по 19.11.2021, що становить більше одного року та свідчить про допущення податковим органом порушень пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, ст.80 ПК України. Суд також вказав, що з огляду на положення п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України та ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. В контексті цього, враховуючи наявність у товариства 19 одиниць транспортних засобів, що використовуються останнім у господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів. Крім того, у судовому рішенні зауважено стосовно того, що законодавством не визначено запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів, що порушує принцип юридичної визначеності, а тому негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт на наголошує на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та зазначає, що встановлена під час перевірки кількість пального, зі слів позивача, відпускалась шляхом вибірки покупцем палива безпосередньо в баки транспортних засобів, машин, механізмів покупця. Однак, такі обставини не підтверджені жодними доказами, оскільки відсутні документи про здійснення поетапної видачі пального, витрачання/списання пального у відповідному розмірі та за відповідний проміжок часу. Поряд з цим, скаржник зауважив, що наданий до суду перелік транспортних засобів товариства не свідчить про те, що саме такі транспортні засоби отримували безпосередньо у свої баки паливо за вказаний період. Окрім того, у контролюючого органу відсутні відомості щодо наявності у позивача зазначених транспортних засобів. При цьому, протягом 2019-2020 (в момент укладення договорів оренди, наданих до суду, та в період придбання пального у кількості 1150660л.) відомості про оренду транспортних засобів за формою № 20-ОПП до контролюючого органу не подавались. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2021 ГУ ДПС Одеській області прийнято наказ №8119-п, яким, на підставі ст.20, п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Бласт і Ко» тривалістю 10 діб (адреса господарського об`єкту: м.Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 2-В) за період діяльності з 01.01.2020 по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку. /а.с.13/ За результатом перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено акт фактичної перевірки від 19.11.2021 №2592/15/53/РРО/41653657 від 19.11.2021 (зареєстрований 22.11.2021), в ході якого було встановлено порушення товариством п.б) абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: отримання пального за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на територію за адресою: м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В, на яку отримано ліцензію на право зберігання №15540414202001564 та використовується ТОВ «Бласт і Ко» для навантаження, розвантаження, зберігання пального в загальній кількості, що перевищує 1000куб.м. (1000000л.), - за відповідний період отримано 1151093,46л. на не зареєстрований акцизний склад. В ході проведення інвентаризації встановлено ємності для зберігання пального, в яких зберігалось пальне у кількості 660л. У акті перевірки також вказано про порушення п.85.2 ст.85 ПК України (платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки), за яке передбачена відповідальність згідно з п.121.1 ст.121 ПК України. /а.с.116-120/ 12.01.2022, на підставі акту перевірки, ГУ ДПС Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00004090706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1000000грн. /а.с.16/ Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Так, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст.80 ПК України. Пунктом 80.1 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ ДПС в Одеській області від 11.11.2021 №8119-п призначено фактичну перевірку ТОВ «Бласт і Ко» (на підставі ст.20, п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України) тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.01.2020, зокрема з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. /а.с.13/ При зверненні до суду з позовом, позивач наголошує на порушенні з боку відповідача процедури проведення перевірки, зокрема вказує, що наказ про проведення перевірки не містить зазначення щодо наявності у податкового органу інформації про порушення товариством вимог податкового законодавства, яка стала підставою для проведення фактичної перевірки. Відповідно до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, покликання у наказі на пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, та такий наказ не можна вважати протиправним. Разом з тим, за висновками Верховного Суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, оскільки пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. З урахуванням наведеного, слід зазначити, що у відповідача існували фактичні підстави для проведення податкової перевірки ТОВ «Бласт і Ко», а тому наказ ГУ ДПС в Одеській області від 11.11.2021 №8119-п не має істотних недоліків, які б давали підстави вважати його протиправним та, як наслідок, спричиняли б протиправність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення. Стосовно встановлених відповідачем порушень товариством п.б) абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, слід зазначити наступне. Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом, в розумінні п.п.б), г) пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України: б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої. Передбачений нормою п.б) пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України виняток застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21. Відповідно до п.б) абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Відповідно до п.128-1.2 ст.128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень. З матеріалів справ вбачається, що в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «Бласт і Ко», перевіряючими особами ГУ ДПС в Одеській області встановлено отримання товариством пального за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на територію за адресою: м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В, на яку отримано ліцензію на право зберігання №15540414202001564 та використовується підприємством для навантаження, розвантаження, зберігання пального в загальній кількості, що перевищує 1000куб.м., а саме: за відповідний період отримано 1151093,46л. на не зареєстрований акцизний склад. В ході проведення інвентаризації встановлено ємності для зберігання пального, в яких зберігалось пальне у кількості 660л. Позиція позивача в даній справі обґрунтована тим, що за період з 01.01.2020 по 10.07.2020 товариством придбано пальне у загальній кількості 536287л., за період з 11.07.2020 по 31.12.2020 - 614373л., (у загальному за 2020 - 1150660л.) При цьому, у період з січня по червень 2020 у підприємства були відсутні ємності для зберігання пального та придбане пальне відвантажувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів за адресою постачання (м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В). У подальшому, з 10.07.2020 було отримано ліцензію на право зберігання пального, яке відвантажувалось у паливні баки транспортних засобів, а також у ємність у пункті розвантаження (м.Одеса, вул.2-га Сортувальна, буд.2-В). Таким чином, оскільки у період з 01.01.2020 по 10.07.2020 у товариства не було ємності для зберігання пального, була відсутня ліцензія на право його зберігання, об`єм придбаного палива з 11.07.2020 по 31.12.2020 (614373л.) є таким, що не перевищує 1000куб.м., відповідно така ємність не підпадає під поняття «акцизний склад», що вказує на відсутність у товариства обов`язку щодо реєстрації цієї ємності, як акцизного складу, в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирт етилового. При вирішенні справи, суд першої інстанції підтримав позицію позивача та зазначив, що товариство не повинно отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів. Разом з тим, суд прийняв до уваги докази, надані до позову, щодо наявності та використання позивачем у своїй господарській діяльності 19 одиниць транспортних засобів. В свою чергу, ГУ ДПС в Одеській області заперечує проти таких висновків суду першої інстанції та наголошує на недоведеності з боку позивача обставин того, що пальне відвантажувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, оскільки відсутні документи про здійснення поетапної видачі пального, витрачання/списання пального у відповідному розмірі та за відповідний проміжок часу. Крім того, додатково скаржник зауважив на тому, що протягом 2019-2020 до податкової не подавались відомості про оренду транспортних засобів за формою №20-ОПП. Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає, що системний аналіз пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої. Тобто, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12.03.2024 у справі №160/8390/22, від 13.07.2022 у справі №420/14724/20. Однак в контексті даної справи колегія суддів не може погодитись з аргументами позивача стосовно того, що частина придбаного пального, а саме за період з 01.01.2020 по 10.07.2020 у загальній кількості 536287л., яка відвантажувалась у паливні баки транспортних засобів, не враховується до обсягу отриманого пального для цілей визначення обов`язку реєстрації акцизного складу. Так, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мають містити відомості про відповідну господарську операцію, а також інші обов`язкові реквізити, що дозволяють ідентифікувати таку операцію. Водночас відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України приймання (затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2008 за №805/15496) переміщення та відпуск нафтопродуктів оформлюються відповідними первинними та обліковими документами, (зокрема актами приймання, товарно-транспортними накладними, журналами обліку, відомостями відпуску пального), які повинні відображати реальний зміст господарських операцій. Отже, у разі фактичного відвантаження пального безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, такі операції повинні бути підтверджені належними первинними документами, які дозволяють встановити дату, обсяг відпущеного пального, конкретний транспортний засіб, а також сам спосіб отримання (відвантаження) пального. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1635/23. Проте позивачем не надано жодних документів, які б дозволяли ідентифікувати саме такий спосіб отримання пального для зберігання, зокрема тих, що фіксують відвантаження пального безпосередньо у паливні баки транспортних засобів. Крім того, як вірно зауважив апелянт, надані позивачем до суду першої інстанції договори оренди автомобілів та договори позички транспортних засобів, укладені протягом 2019-2020, не можна приймати до уваги з огляду на те, що товариство не подавало до контролюючого органу відомості про оренду транспортних засобів, визначених в таких договорах, за формою 20-ОПП. За таких обставин, твердження позивача про відвантаження пального у період з 01.01.2020 по 10.07.2020 виключно в паливні баки транспортних засобів є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, що унеможливлює спростувати факт перевищення встановленого законодавством ліміту отримання пального для цілей акцизного контролю. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Бласт і Ко» у 2020 був розпорядником акцизного складу, оскільки мало територію з ємністю для зберігання пального та протягом календарного року отримало/придбало пальне в обсягах, що перевищують 10000куб.м. (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), а саме за 2020 - 1150660л., проте не провело реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00004090706. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт і Ко» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00004090706. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»