Постанова 4854 № 420/3133/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3133/21 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Болтушенка А.О., за участю представника апелянта Козеровської А.О., представника позивача адвоката Шумейко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Гол» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А : 02 березня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Гол» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0018713201 від 29.09.2020 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн за зберігання пального для потреб власного споживання без отримання ліцензії. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Транс-Гол" зазначає про порушення процедури проведення перевірки, зокрема, про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки № 3351 від 12.08.2020, якій не містить жодної фактичної підстави для його прийняття і призначення відповідної перевірки. Позивач також зазначив про недоведеність контролюючим органом обставин зберігання пального в стаціонарних резервуарах, у зв`язку з чим вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Основним видом діяльності ТОВ «Транс-Гол» є вантажний автомобільний транспорт. Придбане позивачем пальне зберігається в паливних баках вантажних автомобілів, що не забороняється чинним законодавством та не потребує отримання ліцензії. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в ході проведення фактичної перевірки ТОВ "Транс-Гол" встановлено факт зберігання суб`єктом господарювання пального для потреб власного споживання без наявності ліцензії, що є порушенням ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року адміністративний позов ТОВ "Транс-Гол" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018713201 від 29.09.2020 року. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що з встановлених ним в ході проведення фактичної перевірки обставин вбачається, що доставка палива здійснювалась на термінал позивача за адресою: вул.Кишинівська,1, с.Успенівка, Саратський район, Одеська область, що зокрема підтверджується акцизними накладними форми "П", а не в транспортні баки автомобілів, як на тому наполягає позивач. У зв`язку із чим висновки податкового органу про зберігання позивачем на терміналі пального, на яке не отримана ліцензія на право зберігання пального, є обґрунтованими. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Транс-Гол" з 03.10.2011 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 37893928, основним видом діяльності якого є 49.41 вантажний автомобільний транспорт (т.1, а.с. 43). 25 серпня 2020 року на підставі № 3351 від 12 серпня 2020 року та направлень на перевірку відповідачем проведено фактичну перевірку ТОВ «Транс-Гол» за адресою: Одеська обл., Саратський район, с. Успенівка, вул. Кишинівська, б. 1, за результатами якої складено акт № 1716/15-32-32-01/37893928. Так, під час проведення фактичної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині обігу та зберігання пального, а саме в порушення вимог п. 85.2 ст.85 ПК України не були надані до перевірки первинні та бухгалтерські документи, які витребовувались запитом ГУДПС, а саме видаткові та ТТН на отримане пальне, подорожні листи, відомості про кількість техніки під час роботи яких використовується пальне, оборотно-сальодову відомість, облікові залишки пального. Відповідач в акті перевірки зазначив, що враховуючи ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують використання/витрачання /списання отриманого пального, а також граничну межу наповнення кожного конкретного баку транспортного засобу, встановлено перевищення (надлишок) такого пального в загальному обсязі 1 150 л, яке зберігалось у періоді з 13.05.2020 року по 29.05.2020 року в місці зберігання: Одеська обл., Саратський район, с. Успенівка, вул. Кишинівська, б. 1, на яке позивачем не отримано ліцензію на зберігання пального чи на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). 11 вересня 2020 року ТОВ "Транс-Гол" подало заперечення на акт перевірки, в яких пояснило, що паливо придбавалось на паливні картки або наливом з бензовоза а баки автомобілів та зберігалось в таких баках, а тому ліценція на право зберігання пального в такому випадку не потрібна. Листом від 24.09.2020 року вих. № 539/10/15-32-32-01-13 ГУ ДПС в Одеській області повідомило позивача «Про результати розгляду заперечень», відповідно до якого висновки викладені в акті перевірки є обґрунтованими (т.1, а.с.66-69). 29 вересня 2020 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018713201, відповідно до якого до ТОВ «Транс Гол» застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн (т.1 а.с.70). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем зберігалось паливо у баках автомобілів, які використовуються у власній господарській діяльності позивача, у свою чергу в ході перевірки наявності будь-яких резервуарів, баків, цистерні тощо для зберігання пального на території підприємства відповідачем не виявлено та не зафіксовано. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. пп. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки. В даному випадку, відповідач посилався на норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, які передбачають таку підставу для перевірки як наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Саме з інформаційної бази відповідач отримав інформацію щодо придбання позивачем пального. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, директор позивача ОСОБА_1 був присутній під час здійснення фактичної перевірки, що зокрема підтверджується його підписом про ознайомлення з направленнями на перевірку (т.2 а.с.119,120). Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч. 10 ст. 15 Закону № 481/95). Згідно п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону № 481/95 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. З наведеного вбачається, що Закон №481/95 покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території). Положення ч. ч. 1-2 ст. 17 Закону № 481/95 передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень (абз.8 ч.2 ст.17 Закону). Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання. Відповідно до абзаців 52, 56 ст.1 Закону № 481/95 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що Закон № 481/95 не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального. Не визначає законодавець і граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального». У свою чергу саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального. Крім іншого, в індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України 15.08.2019 року за №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. При цьому вказана податкова консультація не скасована та лише підтверджує позицію суду першої інстанції, з якою погоджується колегія суддів. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт зберігання позивачем пального у стаціонарних ємностях, а саме резервуарів, баків, цистерн тощо. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про наявність надлишку пального ґрунтуються на арифметичних розрахунках придбання та списання позивачем пального, що, на думку судової колегії, є недостатнім для висновку про зберігання пального на території підприємства без отримання ліцензії . Крім того, розрахунки контролюючого органу про неможливість зберігання надлишків пального у баках вантажних автомобілів ґрунтуються на тому, що об`єм кожного із 6 топливних баків вантажних автомобілів, які використовуються позивачем, не перевищує 1 300 літрів, що спростовано в ході розгляду справи. Так, із протоколів спеціалізованого сервісного центру ПП «ЦЕНТР ТЕХДІАГНОСТИКИ», з яким позивачем наявний укладений договір про здійснення технічного огляду транспортних засобів № 261 від 12.02.2020 року вбачається: - протокол № 1 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки VOLVO VNL 660, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1512,2 літрів; - протокол № 2 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки FREIGHTLINER, модель COLUMBIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1516,4 літрів; - протокол № 3 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки VOLVO, модель VNL 64Т, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1197,4 літрів; - протокол № 4 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки FREIGHTLINER, модель FLC, реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1136 літрів; - протокол № 5 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки FREIGHTLINER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1437,2 літрів; - протокол № 6 від 07.09.2020 перевірки технічного стану транспортного засобу марки VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_6 , яким установлено, що загальний об`єм паливних баків цього транспортного засобу становить 1392,4 літрів (т.1, а.с. 240-245). Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 , який склав зазначені протоколи, згідно АІС "Податковий блок" не має трудових відносин з ПП «ЦЕНТР ТЕХДІАГНОСТИКИ» також не підтверджені апелянтом жодними доказами. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до заперечень на акт перевірки позивачем надані виправлені акти списання палива за кожним вантажним транспортним засобом і оборотно - сальдові відомості по рахунку 203 за період травень - липень 2020 року (місце зберігання - бак автомобіля), які ТОВ "Транс-Гол" просило взяти до уваги. Так, діюче законодавство не забороняє, а навпаки зобов`язує платника податків здійснювати своєчасне корегування первинних документів у тому випадку, коли ним виявлені помилки або неточності у наведених даних. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів зберігання ТОВ "Транс-Гол" палива у стаціонарних резервуарах/ємностях за адресою: Одеська обл., Саратський район, с. Успенівка, вул. Кишинівська, б. 1, ГУ ДПС в Одеській області дійшло безпідставних висновків про порушення підприємством вимог ст.15 Закону в частині необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального. Крім того, судова колегія вважає за важливе зазначити, що акт фактичної перевірки не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону № 481/95, порушення якої встановлено контролюючим органом, у той час як стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Так, суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії. В той же час, окрім твердження про придбання, отримання та зберігання ТОВ "Транс-Гол" пального, в акті перевірки відсутнє роз`яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо. Отже, акт перевірки від 25.08.2020 року № 1716/15-32-32-01/37893928 не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об`єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства. Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції наказу Мінфіну України "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового" № 262 від 19.06.2019 року, судовою колегіє оцінюється критично, оскільки, як було встановлено зі змісту матеріалів фактичної перевірки, позивача притягнуто до відповідальності саме за зберігання пального без ліцензії, а не за порушення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів чи складення первинних документів. Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення - рішення. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328,329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 19.08.2021 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко