Постанова Харківський апеляційний суд № 639/4060/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/4060/26 Головуючий суддя І інстанції Марченко В. В. Провадження № 22-ц/818/4980/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Алтухова Андрія Васильовича на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 червня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Новобаварського районного суду м. Харкова з заявою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій просить оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , загибель якого відбулася під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану за бойовим розпорядженням, пов`язаним із захистом Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , вважати 24.07.2025 року (дата зникнення безвісти при виконанні бойового завдання в умовах воєнного стану). Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , вважати населений пункт Нововодяне Сватівського району Луганської області. Ухвалою Новобаварського районного суду м.Харкова від 11 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Новобаварського районного суду м.Харкова від 11 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Алтухов А.В. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду по суті. Скарга мотивовано тим, що ухвала суду від 11.05.2026 року надійшла до електронного кабінету представника заявниці 11.05.2026 року о 22.12. У 10-тиденний термін 19.05.2026 року представником заявниці у відповідь на вказану ухвалу вчасно було подано до суду клопотання та викладені обґрунтовані доводи сторони заявниці про наявність підстав для відкриття провадження у справі. До заяви також долучено статті з мережі Інтернет, посилання на які містилися у заяві представника. Вказано, що висновки суду про зловживання представником заявниці правом, висловлені в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованими. Вважає, що саме суд безпідставно відмовив нам у доступі до суду, повернувши заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою. Заявниця вважає, що обрана у заяві правова позиція щодо застосування скороченого шестимісячного строку (речення друге частини другої статті 46 ЦК України), замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини, є правильною, та відповідає заявленим фактичним підставам заяви, а також нормам матеріального права та релевантним правовим висновкам ВС України. Заявниця стверджує, що у поданій до суду заяві про оголошення особи померлою відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України в повній міри викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, про що також зазначено в цій апеляційній скарзі, в зв`язку із чим у Новобаварського районного суду міста Харкова були відсутні підстави для її повернення. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суддя першої інстанції дійшов висновку, що станом на час постановлення цієї ухвали позивачка не усунула наявних недоліків позовної заяви у визначений спосіб. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантовано ст. 8 Конституції України. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою. Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року заяву залишено без руху та зазначено, що вона не відповідає вимогам п. 5, ч. 3, ст. 175 ЦПК України, а саме: з заяви вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зник в населеному пункті Нововодяне Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом № 376 від 28.02.2025 року Міністерства розвитку громад та територій України, активні бойові дії в населеному пункті Нововодяне Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області до теперішнього часу не завершені. Таким чином заявником не надано доказів, щодо спливу шестимісячного строку з моменту закінчення активних бойових дій на даній місцевості. На виконання вимог ухвали 20 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій він зазначає, що ОСОБА_2 зник безвісті при виконання бойового завдання на окупованій території, то шестимісячний строк для оголошення ОСОБА_2 померлим у даній конкретній ситуації, відповідно до постанови ВС у справі №759/22513/24 від 18.02.2026 року слід рахувати саме з дати зникнення безвісті. Листом Новобаварського районного суду м.Харкова від 25.05.2026 року ухвалу Новобаварського районного суду м.Харкова від 11 травня 2026 року направлено представнику заявнику адвокату Алтухову А.В. повторно для виконання. В ухвалі Новобаварського районного суду м.Харкова від 11 червня 2026 року про повернення заяви зазначається, що судом надіслано лист заявнику та повторно ухвалу суду від 11 травня 2026 року, проте заявник ухвалу не виконує, тому така поведінка розцінюється як зловживання правом на доступ до суду, яке гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує, що вони по суті є правовою оцінкою наданим суду доказам по суті поданої заяви, яка відповідно до ст. 265 ЦПК України наводить судом за результатами розгляду заяви по суті справи, а не на стадії відкриття провадження у справі, коли згідно до ст. 187 ЦПК України суд відповідає на питання щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, тому повернення заяви заявнику з наведених вище підстав є порушенням процесуального порядку розгляду заяви. За правилами, встановленими ст. 175 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом із тим - зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності надання доказів щодо спливу шестимісячного строку з моменту закінчення активних бойових дій на даній місцевості не може бути підставою для повернення позовної заяви та позбавлення особи права на судовий захист. У статті 12 ЦПК України визначено, що:

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Також у статті 13 ЦПК України визначено наступне:

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Крім того, якщо відповідні обставини входять до предмету доказування, право суду збирати докази на їх підтвердження з власної ініціативи у справах окремого провадження (зокрема про встановлення юридичного факту) прямо передбачено ч. 2 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України. Верховний Суд підтверджує, що суд у справах про встановлення юридичного факту не обмежений лише поданими заявником матеріалами і може самостійно витребувати необхідні документи (див. з цього приводу правові висновки у постанові ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22). Таким чином, висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху його заяви не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Слід також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2024 року в справі № 320/14843/23, відповідно до яких неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції передчасно дійшов висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без надмірного юридичного формалізму при розгляді кожної конкретної справи. Крім того, суд за відсутності покликання на докази про умисні дії/бездіяльність заявника, яка спрямована на перешкоджання цивільному судочинству всупереч вимог ст. 2 ЦПК України, які у матеріалах заяви відсутні, - безпідставно розцінив клопотання про виправлення недоліків як зловживання правом. Таким чином, доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Наведене свідчить, що суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи заявника, та у порушення норм процесуального права, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви заявнику на підставі п.3 ст.185 ЦПК України. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 01 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_3 адвоката Алтухова Андрія Васильовича задовольнити. Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді Ю.М.Мальований. О.В.Маміна.