Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/5144/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 712/5144/26 Провадження № 22-ц/821/1503/26 Категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., секретаря - Кукушкіної А.О. учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , представник скаржника - адвокат Попова Інна Павлівна, суб`єкт оскарження - Головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольга Миколаївна, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольга Миколаївна, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , на бездіяльність державного виконавця, в с т а н о в и в : У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольга Миколаївна, в якій просила: визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О. М. у виконавчому провадженні № 56579985 при примусовому виконанні судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 щодо не здійснення перевірки виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 та не винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн; зобов`язати головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О. М. здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 стосовно боржника ОСОБА_2 , витребувати у військової частини НОМЕР_1 інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2026 становить 238931, 92 грн. В обґрунтування скарги зазначила, що судовим наказом № 712/4125/18, виданим 31.05.2018 Соснівським районним судом м. Черкаси, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16.04.2018 і до досягнення ним повноліття. У провадженні Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56579985 від 17.06.2018 з примусового виконання вказаного судового наказу. До 16.12.2024 ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , командир якої повідомив Другий відділ ДВС у м. Черкаси, що 16.12.2024 ОСОБА_2 вибув до нового місця служби, а саме в/ч НОМЕР_1 , аліменти стягнено по 16.12.2024. Отже, з 17.12.2024 відрахування та виплати з грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 мала здійснювати військова частина НОМЕР_1 . Відповідно до сповіщення сім`ї № 430 від 22.02.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти. Постановою від 25.02.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 . 23.10.2025 представник заявника звернулась до державного виконавця із заявою, в якій просила витребувати у Державній Податковій службі України відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_2 за період з 17.12.2024 по теперішній час, витребувати у військової частини НОМЕР_1 довідку про основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 17.12.2024 по теперішній час та здійснити розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 17.12.2024 по теперішній час з урахуванням всіх видів доходів боржника в розмірі 1/4 частини і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Згідно вимоги виконавця у ВП 56579985 до в/ч НОМЕР_1 останні мали здійснити відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі 50%: 1/4 на поточні платежі, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, решта на погашення заборгованості, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Після сплати суми заборгованості продовжувати утримання у розмірі 1/4 на поточні платежі, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття. Проте, до цього часу військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість по аліментам не сплачена. Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, 50 відсотків щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 з лютого 2025 року депонується на рахунку в органах Казначейства. Представник стягувача звернулась до державного виконавця із заявою, в якій просила здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 вказаного вище рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 , а також винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства боржника ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Вказана заява зареєстрована у Другому відділі ДВС у м. Черкаси 06.04.2026 та передана для відповідного реагування головному державному виконавцю Білик О. М. Проте, жодних заходів з метою стягнення заборгованості за аліментами головним державним виконавцем Білик О. М. не вжито, перевірка виконання військовою частиною НОМЕР_1 вказаного вище рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 не здійснена, постанова про звернення стягнення на майно боржника не винесена. З грудня 2024 року по теперішній час, не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, роботодавець боржника не здійснює відрахування аліментів у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Проте, державний виконавець не вжив заходів, передбачених нормами Законом України «Про виконавче провадження» з метою стягнення з боржника заборгованості зі сплати аліментів. З огляду на викладене, скаржник вважаючи, що така бездіяльність державного виконавця порушують її права, тому просила скаргу задовольнити. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.05.2026 скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Зобов`язано головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О. М. здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 стосовно боржника ОСОБА_2 , витребувати у військової частини НОМЕР_1 інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Ухвала суду мотивована тим, що скарга підлягає до часткового задоволення шляхом зобов`язання головного державного виконавця Білик О. М. виконати дії зазначені в скарзі. Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, суд зазначив, що дійсна мета даної скарги, обґрунтована заявником це зобов`язання державного виконавця здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 стосовно боржника ОСОБА_2 , витребування у військової частини НОМЕР_1 інформації про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, досягнута шляхом задоволення судом у цій частині вимог скарги, а тому визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, не призведе до більш ефективного захисту прав скаржника. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Олексієнко О. С. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.05.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. В апеляційній скарзі вказує, що ухвала суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, а також винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 25.02.2025 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було направлено до військової частини НОМЕР_1 на електронну пошту. Постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% всіх доходів, з яких: 1/4 на поточний платіж щомісяця на аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до повноліття дитини; та 1/4 на погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 01.02.2025 становить: 3077,75 грн. Після погашення боргу зі сплати аліментів продовжувати утримувати 1/4 всіх видів доходу на поточний платіж щомісяця на аліменти на утримання сина, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до повноліття дитини. З квітня 2025 року здійснюються щомісячні відрахування лише із заробітної плати боржника, яка становить 26 000 грн на депозитний рахунок Відділу та перераховуються у розмірі 1/4 частина, а саме 6 500 грн на користь стягувача. Станом на 01.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів за даним виконавчим провадженням становить 238931,92 грн, що не перевищує суми відповідних платежів за 1 рік. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено банкам, а саме: АТ «УкрСиббанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райфайзен Банк Аваль», АТ «Ситибанк», АТ «Кредобанк», АТ «ОТП Банк», АТ «ПУМБ», АТ «Таскомбак» та в іншим. Згідно відповідей банківських установ, постанову про арешт коштів боржника було прийнято АТ «Приватбанк», було неодноразово виставлено платіжні інструкції на списання коштів, інші банки повернули постанови без виконання у зв`язку з відсутністю рахунків. Крім того, державним виконавцем винесено постанови про арешт рухомого та не рухомого майна боржника, якими накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Також, 20.04.2026 державним виконавцем направлено вимоги до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію, яка викладена у вимозі. 04.05.2026 заступником начальника Другого відділу ДВС у м. Черкаси у телефонній розмові було залишено скаргу на військову частину НОМЕР_1 за ненадання відповіді на всі вимоги державного виконавця. Державним виконавцем за допомогою електронного документообігу АСВП було неодноразово сформовано запити до Державної податкової служби України про наявні рахунки, згідно відповідей у боржника ОСОБА_2 відсутні відомості про депозитні рахунки в органах Казначейства України, відповідно до чого відсутня технічна можливість винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яка зберігається на депозитних рахунках органах Казначейства України. 11.05.2026 було сформовано запит державного виконавця до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області з проханням надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців боржника ОСОБА_2 21.05.2026 було сформовано запит державного виконавця до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 . У зв`язку з вищевикладеним, державний виконавець вживає всіх заходів, передбачених нормами Закону України «Про виконавче провадження» з метою стягнення з боржника заборгованості зі сплати аліментів. За наведеного, представник Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Олексієнко О. С. вважає, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає. 19.06.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Попової І. П., через систему «Електронний суд», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому адвокат зауважила, що вимогами державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Черкаси лише намагається зобов`язати військову частину вирахувати аліменти з усіх видів доходів боржника, проте військова частина так не вважає та не реагує на вимоги державного виконавця. Але державний виконавець не повинен намагатися зобов`язати зробити ті чи інші дії, а застосувати всі заходи з метою забезпечення виконання рішення суду, яке стосується захисту прав малолітньої дитини на належне утримання. Крім того, жодних заходів з метою стягнення заборгованості за аліментами державним виконавцем Білик О. М. не вжито, перевірка виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 не здійснена, постанова про звернення стягнення на майно боржника не винесена. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від залишити без змін. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Другого відділу ДВС у м. Черкаси Білик О. М., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення вимог скарги, не в повній мірі відповідає приведеним вимогам законодавства. Судом встановлено, що судовим наказом № 712/4125/18, виданим 31.05.2018 Соснівським районним судом м. Черкаси, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16.04.2018 і до досягнення ним повноліття. У провадженні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56579985 від 17.06.2018 з примусового виконання вказаного судового наказу. До 16.12.2024 ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , командир якої, повідомив Другий відділ ДВС у м. Черкаси, що 16.12.2024 ОСОБА_2 вибув до нового місця служби, а саме в/ч НОМЕР_1 , аліменти стягнуто по 16.12.2024. Таким чином, з 17.12.2024 відрахування та виплати з грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 мала здійснювати військова частина НОМЕР_1 . Відповідно до сповіщення сім`ї № 430 від 22.02.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти. Постановою від 25.02.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП 56579985, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України). Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, яким визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах. У постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України (статті 447 ЦПК України) пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця». У постанові від 22.04.2020 в справі № 641/7824/18 Верховний Суд вказав, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , оскаржує неправомірну бездіяльність головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління МУЮ Білик О. М. щодо не здійснення перевірки виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 та не винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника. Також скаржник просила суд зобов`язати головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління МУЮ Білик О. М. здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду стосовно боржника ОСОБА_2 , витребувати у ВЧ НОМЕР_1 інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства, з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів. Відмовляючи в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що дійсна мета даної скарги, обґрунтована заявником це зобов`язання державного виконавця здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 стосовно боржника ОСОБА_2 , витребування у військової частини НОМЕР_1 інформації про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, досягнута шляхом задоволення судом в цій частини вимог скарги, а тому дійшов висновку, що визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, не призведе до більш ефективного захисту прав скаржника. Водночас в іншій частині вимог скарги, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимоги шляхом зобов`язання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О. М. здійснити перевірку виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового наказу № 712/4125/18 від 31.05.2018 стосовно боржника ОСОБА_2 , витребувати у військової частини НОМЕР_1 інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме грошове забезпечення, яке зберігається на депозитних рахунках в органах Казначейства ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Представник Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Олексієнко О. С. не погодилася з висновком суду та оскаржила ухвалу суду до апеляційної інстанції. Колегія суддів констатує, що суть апеляційної скарги зводиться лише до незгоди представника ДВС з прийнятим судовим рішенням у частині задоволення скарги ОСОБА_1 , жодних інших доводів щодо незаконності оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги представника Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління МЮУ Олексієнко О. С. Гончаренко А. В. рішення суду не оскаржувалось. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2025 у ВП 56579985 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було направлено до військової частини НОМЕР_1 на електронну пошту. Згідно вимоги державного виконавця у ВП 56579985 від 07.01.2026 за № 1279 до в/ч НОМЕР_1 остання, на виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2025, мала здійснити відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі 50%: 1/4 на поточні платежі, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, решта на погашення заборгованості, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Оскільки відповідь на вимогу від 07.01.2026 від військової частини НОМЕР_1 Другому відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надійшла, 20.04.2026 направлено вимогу до військової частини НОМЕР_1 за № 56584 з проханням: терміново надати роз`яснення, на підставі яких нормативно-правових актів здійснюється утримання аліментів у розмірі, що є фактично меншим за 25% від загальної суми нарахованого грошового забезпечення (включаючи додаткові винагороди та компенсаційні виплати); повідомити, чому у звітах про здійснені відрахування та виплати не враховується додаткова винагорода яка є додатковим видом грошового забезпечення; надати остаточний звіт про здійснені відрахування та виплати аліментів відносно ОСОБА_2 за період проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , оскільки у звіті про здійснені відрахування та виплати та в довідці про доходи виявлено суттєві розбіжності. 20.04.2026 також направлено вимогу до військової частини НОМЕР_1 за № 56510 з проханням на виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2025, мала здійснити відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі 50%: 1/4 на поточні платежі, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, решта на погашення заборгованості, яка станом на 01.01.2026 становить 238931,92 грн. Державним виконавцем за допомогою електронного документообігу АСВП було неодноразово сформовано запити до Державної податкової служби України про наявні рахунки, згідно відповідей від 07.01.2026 та 21.04.2026 боржник ОСОБА_2 на обліку в органах ДФС не перебуває. 11.05.2026 було сформовано запит державного виконавця до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області з проханням надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців боржника ОСОБА_2 21.05.2026 було сформовано запит державного виконавця до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 04.05.2026 заступником начальника Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управлінні юстиції України Олексієнко О. С. у телефонній розмові було залишено скаргу на військову частину НОМЕР_1 за ненадання відповіді на всі вимоги державного виконавця, яка зареєстрована за №195, про що складено відповідний акт державного виконавця. Отже, апеляційним судом встановлено, що державним виконавцем у виконавчому проваджені винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про арешт коштів боржника, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника, сформовані та направлені вимоги до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію про депозитний рахунок, на який зараховуються суми грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , сформовано запити до Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області,що свідчить про дотримання ним вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Отже приведеною нормою визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги, зобов`язання державного виконавця вчинити відповідну дію є похідним від визнання його рішень, дій чи бездіяльності неправомірними. Разом з тим суд першої інстанції, частково задовольнивши скаргу та зобов`язавши державного виконавця вчинити відповідні дії, приведені вимоги цивільного процесуального законодавства не врахував. Таким чином, встановивши, що державний виконавець вчинив усі необхідні дії у виконавчому провадженні, та скаржником не доведено порушення її прав та свобод державним виконавцем під час виконання судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги в оскаржуваній частині. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України). За викладеного апеляційний суд вважає, що висновок суду про задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця усунути порушення і здійснити передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії, з підстав наявності звернення державного виконавця в ході виконання виконавчого провадження з вимогою до військової частини про надання звіту, інформації про депозитний рахунок боржника, без визнання оскаржуваних дій чи бездіяльності неправомірними, не є вирішенням скарги в контексті її доводів і заявлених стягувачем вимог щодо належного виконання судового рішення. Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що доводи апеляційної скарги представника Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління МЮУ в зазначеній частині (щодо зобов`язання вчинити певні дії) є обґрунтованими і підлягають задоволенню, дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині, підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимоги скарги про зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не переглядалася. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2026 року, в частині задоволених вимог скарги, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко