Постанова КГС ВС № 916/5780/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ cправа № 916/5780/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І., за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М., позивача - Грищенка О.О., відповідача-1 - не з`явились, відповідача-2 - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомп" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.) у справі №916/5780/24 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомп",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Світоч" про визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ: Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2026 №32.2-01/891 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5780/24, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І., Короткий зміст позовних вимог.

1. Головне управління ДПС в Одеській області (далі також ДПС) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомп" (далі також - ТОВ "Агрікомп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Світоч" (далі також - ТОВ "ГК "Світоч"), в якій просило суд визнати недійсним договір №29-23 від 26.12.2023, укладений між відповідачами, застосувати принцип двосторонньої реституції до договору №29-23 від 26.12.2023 та повернути сторони у первісний стан.

2. В обґрунтування позовних вимог ДПС зазначило, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки такий правочин було укладено без наміру створення правових наслідків, з метою безпідставного заволодіння майном держави у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. 3. 26.12.2023 між ТОВ "Агрікомп" як покупцем та ТОВ "ГК "Світоч" як постачальником укладено договір поставки №29-23 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

4. Пунктами 1.2 та 1.3 договору передбачено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару зазначені в специфікації відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікаціях для поставки визначеної в специфікації кількості товару.

5. Згідно з пунктом 2.1 договору товар олія соняшникова нерафінована, першого ґатунку, українського походження та шрот з насіння соняшнику, українського походження.

6. Відповідно до пункту 3.1 та 3.2 договору постачальник зобов`язується передати товар покупцю або експедитору/перевізнику покупця, у відповідності до інструкцій покупця та відповідно до погодженого сторонами графіку. Постачальник зобов`язується інформувати покупця про готовність здійснити поставку товару не пізніше ніж за (два) робочих дні до початку строку (терміну) поставки.

7. Покупець зобов`язується надати постачальнику інструкції щодо відвантаження товару, найменування вантажоодержувача до початку строку (терміну) поставки. Приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) вантажоодержувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів (пункт 3.3 та пункт 3.4 договору).

8. Пунктом 3.7 договору передбачено, що у випадку, якщо товар постачається транспортом покупця, постачальник зобов`язується здійснювати завантаження товару протягом 12 (дванадцяти) годин від моменту подачі транспортного засобу для завантаження відповідно до узгодженого графіку поставок. Витрати на завантаження товару покладаються на постачальника, якщо інше не передбачено умовами поставки товару, вказаними в специфікації.

9. Згідно з пунктом 4.1 договору право власності на товар переходить до покупця з дати виписки постачальником видаткової накладної на товар.

10. Пунктом 5.1 договору визначено, що постачальник зобов`язується передати покупцеві або експедитору покупця разом із товаром товаросупровідні документи: 5.1.1. Рахунок-фактуру, 5.1.2. Видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника. 5.1.3. Якісне посвідчення із вказаними фактичними показниками якості Товару.

11. Відповідно до пункту 5.2 договору постачальник вважається таким, що виконав належним чином своє зобов`язання із поставки товару, якщо одночасно виконані такі умови: 5.2.1. Постачальник передав покупцю товар в кількості, яка вказана в товаросупровідних документах та належної якості. 5.2.2. Постачальник передав покупцю разом із товаром товаросупровідні документи в повному обсязі, які зобов`язаний був передати на момент поставки. 5.2.3. Не було розбіжностей між кількісними (більш ніж на 0,5%) та/або якісними характеристиками поставленого товару із даними, які зазначені у товаросупровідних документах.

12. Пунктами 6.1, 6.3 договору встановлено, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію поставленого товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника вказаний у договорі. Умови оплати товару та ціна визначаються сторонами в специфікаціях. Протягом передбаченого строку оплати товар може оплачуватися частинами.

13. За пунктом 6.5 договору у випадку, якщо оплата товару здійснюється шляхом часткової або повної передоплати, то остаточна кількість товару, яка підлягає оплаті, визначається сторонами після поставки товару. Протягом 1 (одного) банківського дня, що настає після дня, в якому завершено поставку товару, покупець зобов`язується здійснити доплату за товар, якщо вартість поставленого товару перевищує суму здійсненої передоплати, продавець зобов`язується повернути різницю між розміром здійсненої передоплати за товар та вартістю поставленого товару, якщо вартість поставленого товару є меншою за суму здійсненої передоплати.

14. Згідно з пунктом 10.2 договору він діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Пролонгація договору здійснюється за згодою сторін.

15. В матеріалах справи містяться специфікації укладених між ТОВ "ГК "Світоч" як постачальником та ТОВ "Агрікомп" як покупцем щодо поставки товару за договором №29-23 від 26.12.2023, а саме: - специфікація №1 від 26.12.2023 щодо поставки товару олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження, кількістю 5000,00 тон (+/- 10%), за ціною 5900,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 35 400 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% 5 900 000,00 грн), поставка товару за специфікацією здійснюється шляхом 5 000,00 мт (+-10 %) протягом періоду з 26.12.2023 по 31.03.2024 (обидві дати включно); - специфікація №2 від 03.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження, кількістю 1 500,00 тон (+/- 10%), за ціною 3 830,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 6 894 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% 2 1 149 000,00 грн), поставка товару за специфікацією здійснюється шляхом 10 000,00 мт (+-10 %) протягом періоду з 03.01.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно); - специфікація №3 від 09.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження, кількістю 1 500,00 тон (+/- 10%), за ціною 3 830,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 6 894 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% 1 149 000,00 грн), поставка товару за специфікацією здійснюється шляхом 1 500,00 мт (+-10 %) протягом періоду з 09.01.2024 по 29.02.2024 (обидві дати включно); - специфікація №4 від 15.01.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот, українського походження, кількістю 10000,00 тон (+/- 10%), за ціною 850,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 10 200 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % 1 700 000,00 грн), поставка товару за специфікацією здійснюється шляхом 10 000,00 мт (+-10 %) протягом періоду з 15.01.2024 по 30.04.2024 (обидві дати включно); - специфікація №5 від 01.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот, українського походження, кількістю 6000,00 тон (+/- 10%), за ціною 670,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 4 824 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % 804 000,00 грн), поставка товару за специфікацією здійснюється шляхом 6 000,00 мт (+-10%) протягом періоду з 01.02.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно).

16. Відповідно до даних специфікацій оплата товару здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості кожної окремої партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів за умови отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження товару.

17. Також у наведених специфікаціях сторони визначили, що постачальник повинен передати покупцю або вказаному покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме рахунок-фактуру та видаткові накладні.

18. Також в матеріалах містяться видаткові накладні укладені за договором №29-23 від 26.12.2023, а саме: - видаткова накладна №2 від 04.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова кількістю 1800 тон на загальну суму 10 620 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2 124 000,00 грн); - видаткова накладна №3 від 08.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова кількістю 1760 тон на загальну суму 12 460 800,00 грн (в т.ч. ПДВ 2 076 800,00 грн); - видаткова накладна №6 від 09.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова кількістю 1440 тон на загальну суму 10 195 200,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 699 200,00 грн); - видаткова накладна №14 від 19.01.2024 щодо поставки товару олія соняшникова кількістю 1500 тон на загальну суму 6 894 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 149 000,00 грн); - видаткова накладна №15 від 22.01.2024 щодо поставки товару шрот з насіння соняшнику, українського походження кількістю 3600 тон на загальну суму 5 400 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 900 000,00 грн); - видаткова накладна №19 від 24.01.2024 щодо поставки товару шрот з насіння соняшнику, українського походження кількістю 3 400 тон на загальну суму 5 100 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 850 000,00 грн); - видаткова накладна №24 від 26.01.2024 щодо поставки товару шрот з насіння соняшнику, українського походження кількістю 3000 тон на загальну суму 4 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 750 000,00 грн); - видаткова накладна №42 від 05.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 3200 тон на загальну суму 3 264 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 544 000,00 грн); - видаткова накладна №48 від 07.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 3300 тон на загальну суму 3 366 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 561 000,00 грн); - видаткова накладна №57 від 09.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 3500 тон на загальну суму 3 570 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 595 000,00 грн); - видаткова накладна №58 від 12.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 3200 тон на загальну суму 2 572 800,00 грн (в т.ч. ПДВ 428 800,00 грн); - видаткова накладна №59 від 14.02.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 3000 тон на загальну суму 2 412 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 402 000,00 грн).

19. У наявних у справі матеріалах містяться податкові накладні. складені та направлені на реєстрацію на підставі господарських операцій за договором поставки №29-23 від 26.12.2023: - податкова накладна №9 від 05.02.2024 на загальну суму (база оподаткування) 2 720 000,00 грн (сума ПДВ 544 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9040622939 від 26.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №10 від 07.02.2024 на загальну суму (база оподаткування) 2 805 000,00 грн (сума ПДВ 561 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9040593744 від 26.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №11 від 09.02.2024 на загальну суму (база оподаткування) 2 975 000,00 грн (сума ПДВ 595 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9040571193 від 26.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №18 від 22.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 4 500 000,00 грн (сума ПДВ 900 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9021752232 від 08.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №19 від 24.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 4 250 000,00 грн (сума ПДВ 850 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9021751304 від 08.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №20 від 26.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 3 750 000,00 грн (сума ПДВ 750 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9021751516 від 28.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №23 від 12.02.2024 на загальну суму (база оподаткування) 2 144 000,00 грн (сума ПДВ 428 800,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9043689610 від 28.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №24 від 14.02.2024 на загальну суму (база оподаткування) 2 010 000,00 грн (сума ПДВ 402 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9043635673 від 28.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №12 від 04.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 10 620 000,00 грн (сума ПДВ 2 124 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9017755430 від 05.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №13 від 08.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 10 384 000,00 грн (сума ПДВ 2 076 800,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9017755329 від 05.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №14 від 09.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 8 496 000,00 грн (сума ПДВ 1 699 200,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9017754470 від 05.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної; - податкова накладна №21 від 19.01.2024 на загальну суму (база оподаткування) 5 745 000,00 грн (сума ПДВ 1 149 000,00 грн), зареєстровано ЄРПН за №9021751937 від 08.02.2024 та прийнята ДПС України, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної.

20. У матеріалах справи наявний баланс підприємства (за даними ЄРПН та ЗЕД) ТОВ "ГК "Світоч" за період з 01.01.2021 по 04.09.2024.

21. Відповідно до зазначеного балансу, щодо товару за кодом 2306 (макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані…) відсутні будь-які показники у графі "Купівля", водночас у графі "Продаж" відображено операції в обсязі 60 369 тон на суму 66 060,6 тис. грн, у тому числі ПДВ - 13 212,1 тис. грн; при цьому у графі "Відхилення" зафіксовано відповідні значення: за кількістю - 60 369 тон, за сумою ПДВ - 13 212,1 тис. грн.

22. Також щодо товару за кодом 1512 (олії соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу) відсутні будь-які показники у графі "Купівля", водночас у графі "Продаж" відображено операції в обсязі 23 262 тон на суму 131 129,1 тис. грн, у тому числі ПДВ - 26 225,8 тис. грн; при цьому у графі "Відхилення" зафіксовано відповідні значення: за кількістю - 23 262 тон, за сумою ПДВ - 23 262 тис. грн.

23. Листом за №2522/7/15-32-05-07-07 від 08.10.2024 ГУ ДПС в Одеській області запитало у ГУ ДПС в Харківській області документальні підтвердження щодо наявності або відсутності ланцюгу придбання та постачання товарів ТОВ "ГК "Світоч".

24. Листом за №3612/7/20-40-04-15-07 від 05.11.2024 ГУ ДПС в Харківській області повідомило ГУ ДПС в Одеській області, що по ТОВ "ГК "Світоч" було складено узагальнену інформацію за №3817/Ж12/20-40-04-15-18 від 31.10.2024 за період лютий - березень 2024 року, та згідно з якою встановлено: - складання податкових накладних з порушенням норм підпунктів "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзаців перших пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПК); - визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг за лютий 2024 на загальну суму ПДВ 14 927 350,15 гривень, за березень 2024 року на загальну суму ПДВ 2 468 172,24 гривень.

25. У матеріалах справи наявна копія узагальненої податкової інформації №34/20-40-07-13/38530617 від 01.11.2024 щодо ТОВ "ГК "Світоч" за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2021 по 09.09.2024 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями й правомірності складання і реєстрації в ЄСРЗ податкових накладних, виписаних на адресу контрагентів, а також при визначенні сум податкових зобов`язань і податкового кредиту за період 01.01.2021 по 09.09.2024, при формуванні якої ГУ ДПС в Харківській області дійшло висновків про: - визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг на загальну суму, зареєстрованих в ЄРПН накладних, у розмірі 111 210 978,2 грн. Таким чином, платником податків ймовірно порушено норми підпунктів "а"/"б" пункту 185.1, пункту 185, пункту 187.1 статті 187 ПК; - визначення платником податків сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг на загальну суму, зареєстрованих в ЄРПН накладних, у розмірі 97 318 603,49 грн. Таким чином, платником податків ймовірно порушено норми підпункту "а" пункту 198.1 статті 198, абзаців першого-третього пункту 198.2, абзаців першого і другого пункту 198.3 та абзацу третього пункту 198.6 статті 198, абзацу другого і третього пункту 201.10 статті 201 ПК.

26. Крім того податковою визначено, що остаточні висновки щодо правомірного визначення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань ТОВ "ГК "Світоч" за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2021 по 09.09.2024 можливо зробити після проведення документальної перевірки.

27. ГУ ДПС в Одеській області зверталося до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області з листом №23468/5/15-32-05-07-05 від 07.11.2024, в якому запитувало інформацію щодо кримінальних проваджень по ТОВ "Агрікомп" та його посадових осіб, та надати інформацію про результати відповідних кримінальних проваджень станом на теперішній час.

28. У відповідь на зазначений лист ТУ БЕБ в Одеській області №23.13-03.5/9497-24 від 06.12.2024 повідомило (т.1, а.с.56 на звороті), що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за №42024160000000071 від 09.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 212, частиною першою статті 364, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, в рамках якого досліджується дотримання вимог діючого законодавство службовими особами суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій, у тому числі ТОВ "Агрікомп". На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та оцінка діям посадових осіб ТОВ "Агрікомп" буде надана за результатами всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення.

29. ГУ ДПС в Одеській області зверталося з листом за №44129/6/15-32-05-01-06 від 28.11.2024 до АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" в якому запитувало інформацію та документальне підтвердження щодо надання вказаних у запиті об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою м. Київ, Печерський район, Набережно-Печерська дорога, буд. 11-Б, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання, яке належить АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк".

30. Листом за №1/201224 від 20.12.2024 АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" повідомило ГУ ДПС в Одеській області, що зазначені у запиті об`єкти нерухомого майна дійсно належать Фонду на праві власності, однак, Фонд не надав (не передавав) у володіння, користування, розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" належні Фонду на праві власності об`єкти нерухомого майна, жодних договірних та інших відносин між Фондом і ТОВ "ГК "Світоч" немає.

31. Також ГУ ДПС в Одеській області зверталося до ТОВ "Харківський завод "ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР" із листом №44130/15-32-05-01-06 від 28.11.2024, в якому запитувало інформацію та документальне підтвердження щодо надання вказаних у запиті об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31-А у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання, яке належить ТОВ "Харківський завод "ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР".

32. У відповідь на даний лист ТОВ "Харківський завод "ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР" направило ГУ ДПС в Одеській області листа за №612/1 від 06.12.2024, в якому вказало, що зазначені нежитлові приміщення розташовані за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31-А, підприємству не належать і жодна інформація щодо власників чи користувачів нерухомого майна за цією адресою у підприємства відсутня. Разом з тим, ТОВ "Харківський завод "ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР" є власником нежитлових приміщень по вулиці Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31 у м Харкові. Однак, ані ТОВ "ГК "Світоч", ані іншим суб`єктам господарювання, зазначеним у запиті ГУ ДПС в Одеській області, ТОВ "Харківський завод "ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР" не передавало у власність, в користування чи на підставі будь-якого іншого права в розпорядження жодне з належних підприємству нежитлових приміщень.

33. Листом за №48174/6/15-32-05-07-06 від 25.12.2024 ГУ ДПС в Одеській області, з метою недопущення розповсюдження схемного кредиту з податку на додану вартість у значних розмірах, податкова просила АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" надати відомості щодо дати відкриття та закриття банківського рахунку ТОВ "ГК "Світоч".

34. Листом за №10/1/08-6/БТ від 03.01.2025 АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" повідомило ГУ ДПС в Одеській області, що дата відкриття рахунку ТОВ "ГК "Світоч" 20.01.2022, про що отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 20.01.2022, рахунок закритий 25.12.2023, про що отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 25.12.2023. 35. 02.02.2023 ГУ ДПС у Харківській області складено Акт №437/20-40-09-02-05/38530617 "Про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю ТОВ "ГК "Світоч" (податковий номер 38530617) за місцезнаходженням".

36. Відповідно до даного Акта 01.02.2023 уповноваженими особами ГУ ДПС в Харківській області на підставі направлень №643, №644 від 26.01.2023 та наказу №283-п від 26.01.2023 здійснено виїзд за місцем фактичного провадження діяльності (місцезнаходженням) ТОВ "ГК "Світоч" у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків. Будь-яких ознак місцезнаходження вказаного підприємства, його посадових осіб за адресою: вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків не встановлено. У зв`язку з чим вручити під розпису посадовим особам ТОВ "ГК "Світоч" направлення №643, №644 від 26.01.2023 та наказ №283-п від 26.01.2023 не вдалося.

37. Також в матеріалах справи наявні митні декларації: - №24UA500130007204U4 від 01.03.2024 щодо експорту вантажу шрот з насіння соняшнику, українського походження 2350,00 кг, виробник ТОВ "Знаменівський Масложиркомбінат", вантажовідправник - ТОВ "Агрікомп", вантажоодержувачTraid LTD; - №24UA500130007205U3 від 01.03.2024 щодо експорту вантажу шрот з насіння соняшнику, українського походження 4551,090 кг, виробник ТОВ "Знаменівський Масложиркомбінат", вантажовідправник - ТОВ "Агрікомп", вантажоодержувачTraid LTD; - №24UA500130009142U4 від 18.03.2024 щодо експорту вантажу олія соняшникова, нерафінована, першого гатунку, українського походження 1500 т, виробник ТОВ "Знаменівський Масложиркомбінат", вантажовідправник - ТОВ "Агрікомп", вантажоодержувачTraid LTD. 38. 17.06.2024 між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" укладено договір поставки №1706-4 (далі - договір №1706-4), за яким ТОВ "Агрікомп" як постачальник зобов`язувався здійснити поставку товару, а ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" як покупець зобов`язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

39. Відповідно до пункту 2.1 договору №1706-4 товар, олія соняшникова нерафінована, першого ґатунку, українського походження та соняшниковий шрот, українського походження.

40. На виконання даного договору №1706-4, між ТОВ "Агрікомп" як постачальником та ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" як покупцем укладено специфікацію №1 від 17.06.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот, українського походження кількістю 20 000,00 тон (+/- 10%), за ціною 1570,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 37 680 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % 6 280 000,00 грн) та специфікацію №2 від 17.06.2024 щодо поставки товару олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження кількістю 6000,00 тон (+/- 10%), за ціною 6007,00 грн/тона (без ПДВ), на загальну суму 43 250 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % 7 208 400,00 грн) (т.1, а.с.185, 189).

41. Також між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" було складено: - видаткову накладну №4 від 03.07.2024 щодо поставки товару олія соняшникова кількістю 6000 тон на загальну суму 43 250 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 7 208 400,00 грн) (т.1, а.с.186); - видаткову накладну №5 від 05.07.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 5100 тон на загальну суму 9 608 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 601 400,00 грн) (т.1, а.с.190); - видаткову накладну №6 від 08.07.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 4800 тон на загальну суму 9 043 200,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 507 200,00 грн) (т.1, а.с.191); - видаткову накладну №7 від 11.07.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 4600 тон на загальну суму 8 666 400,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 444 400,00 грн) (т.1, а.с.192); - видаткову накладну №8 від 12.07.2024 щодо поставки товару соняшниковий шрот кількістю 4700 тон на загальну суму 8 854 800,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 475 800,00 грн) (т.1, а.с.193).

42. Крім того на підставі проведеної між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" господарської операцій було складено та направлено до ЄРПН податкову накладну №1 від 03.07.2024, податкову накладну №2 від 05.07.2024, податкову накладну №3 від 08.07.2024, податкову накладну №4 від 11.07.2024, податкову накладну №5 від 12.07.2024, проте її реєстрація була зупинена, оскільки подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що вбачається з відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної (т.1, а.с.187-188, 194-201).

43. Також у матеріалах справи наявний договір суборенди нежитлового складського приміщення №0502-НСП від 05.2024, укладений між ТОВ "АТЕНД ПЛЮС" та ТОВ "Агрікомп", за яким ТОВ "АТЕНД ПЛЮС" як орендар передає, а ТОВ "Агрікомп" як суборендар приймає в суборенду нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, село Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд. 1, загальною площею 300 кв.м. Дане майно було передано за Актом прийому-передачі майна від 05.02.2024.

44. Крім того, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, а саме №14 від 12.07.2024, складених між ТОВ "Агрікомп" та ФОП Шевченко; №76 від 12.07.2024 між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "ТРАНС СЕЛ"; №82 від 12.07.2024 між ТОВ "Агрікомп" та ФОП Ліщенко П.І.; №94 від 12.07.2024 між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "СК "АРНІКА", щодо перевезення вантажу соняшниковий шрот загальною вагою 98,91 тон до пункту розвантаження ТОВ "Агрікомп" за адресою Одеська область, Одеський район, село Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд.1.

45. За результатом перевірки вищезазначених податкових накладних контролюючим органом було прийнято рішення про відповідність ТОВ "Агрікомп" як платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку за господарськими операціями, вчиненими в період з 06.08.2023 по 02.02.2024, що вбачається з копій рішень №12232 від 02.02.2024 та №96247 від 13.08.2024.

46. Також у даних рішеннях контролюючого органу зазначається, що подані платником документи не відображають у повному обсязі провадження фінансово-господарської діяльності підприємства, що унеможливлює прийняття рішення про невідповідність критеріям ризиковості, а саме придбання товару в період з 04.01.2024 по 21.06.2024 у ризикового ТОВ "ГК "Світоч", реалізацію товару в період з 01.03.2024 по 12.07.2024 на ризикового ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС".

47. Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/26020/24 (залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №420/26020/24), позов ТОВ "Агрікомп" до ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України було задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.08.2024 №96247 про відповідність ТОВ "Агрікомп" пункту 8 "Критеріїв ризиковості платника податку"; - зобов`язано комісію ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ "Агрікомп" з переліку "ризикових" платників податків; - визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) від 01.08.2024 №11544035/45010485, а також від 06.08.2024 №11588635/45010485, №11588636/45010485, №11588634/45010485 та №11588633/45010485; - зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні ТОВ "Агрікомп" від 03.07.2024 №1, від 05.07.2024 №2, від 08.07.2024 №3, від 11.07.2024 №4, від 12.07.2024 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

48. Господарський суд Одеської області рішенням від 01.12.2025 у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "ГК "Світоч" відмовив в повному обсязі.

49. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким: - суд вважає, що цей спір відноситься до господарської юрисдикції та що ГУ ДПС в Одеській області як контролюючий орган у даному випадку здійснює втручання у приватно-правові відносини, що склалися між відповідачами щодо укладення та виконання спірного договору, без наявності відповідних обставин, встановлених вироком суду; - господарський суд вважає, що на позивача, який не є стороною договору поставки №29-23 від 26.12.2023, покладається обов`язок з доказування того, що цим договором порушені інтереси держави та суспільства; - на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був укладений у повній відповідності до вимог законодавства; - під час розгляду справи ГУ ДПС в Одеській області не було спростовано факту отримання ТОВ "Агрікомп" товару за вищенаведеними видатковими накладними, як шляхом використання власних засобів, так і шляхом залучення ресурсів третіх осіб, чи у будь-який інший можливий спосіб; - із інформації (узагальненої інформації №34/20-40-07-13-06/38530617 від 01.11.2024 виготовленої ГУ ДПС в Харківській області) також встановлено, що документальну перевірку діяльності ТОВ "ГК "Світоч" за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2021 по 09.09.2024 проведено не було та остаточні висновки можливо буде зробити лише після проведення документальної перевірки; - судом було встановлено, що уповноваженими особами ГУ ДПС в Харківській області було вжито заходів з метою проведення перевірки діяльності ТОВ "ГК "Світоч", відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акта №437/20-40-09-02-05/38530617 від 02.02.2023 "Про неможливість проведення перевірки" (т.1, а.с.35), між тим суд вважає, що вжиття таких заходів та складення узагальненої інформації є недостатнім для підтвердження факту нереальності здійснюваних ТОВ "ГК "Світоч" господарських операцій; - як було встановлено судом, станом на 01.11.2024 податковими органами документальної перевірки господарської діяльності платника податку на додану вартість ТОВ "ГК "Світоч" проведено не було та матеріали справи не містять доказів її проведення контролюючим органом станом на момент ухвалення рішення; - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а зазначив, що узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника, має лише інформативний характер. Така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить і не може свідчити про наявність податкових правопорушень саме підприємством. Таким чином суд погоджується з твердженнями відповідача-1 стосовно того, що відповідно до статей 74, 83 ПК узагальнена податкова інформація не є самостійним документом, а лише може бути використана під час проведення перевірок, натомість належним доказом встановлення порушень є акт перевірки, який фіксує факти порушення платником податків вимог податкового законодавства, та який є підставою для визначення розміру податкових зобов`язань зі сплати відповідних податків; - за результатом проведення господарських операцій ТОВ "ГК "Світоч" було сформовано та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи та були досліджені судом; - під час реєстрації податкових накладних, складених за господарськими операціями по договору поставки №29-23 від 26.12.2023, контролюючим органом не було виявлено підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та проведено їхню реєстрацію; - як було встановлено судом, у наданих видаткових накладних містяться всі необхідні реквізити, а саме зазначаються сторони, зазначається договір, на підставі якого складається видаткова накладна, який товар передається, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, який передається (в т.ч. ПДВ), а також міститься місце складення видаткової накладної, підписи та відбитки печаток сторін. Враховуючи викладене, суд зазначає, що видаткові накладні, які містять підписи уповноважених осіб продавця та покупця, відтиски їх печаток, впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів сторін договору та свідчать про участь останніх у господарських операціях, а отже, вказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), що підтверджують настання реальних наслідків від виконання сторонами умов договору поставки; - позивачем не наводилося тверджень щодо неоплатності договору та не заперечувалося факту проведення ТОВ "Агрікомп" розрахунку за отриманий ним товар; - у якості реалізації ТОВ "Агрікомп" товару, поставленого від ТОВ "ГК "Світоч", відповідач-1 до суду надав митні декларації (т.1, а.с.180-182) а також договір поставки №1706-4 від 17.06.2024 (а.с.183-184 на звороті), специфікації укладені до договору поставки №1706-4 від 17.06.2024 (т.1, а.с.185, 189), видаткові накладні (т.1 а.с. 186, 190-193), а також копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.206-207 на звороті); - оскільки позивачем не було спростовано факту поставки товару у відповідній кількості та за погодженою вартістю, факту проведення оплати за товар, так само не було спростовано факту реалізації ТОВ "Агрікомп" як покупцем за Договором поставки №29-23, укладеним 26.12.2023 між ТОВ "ГК "Світоч" та ТОВ "Агрікомп", придбаного у ТОВ "ГК "Світоч" товару, тим самим не було підтверджено його фіктивності, суд вказує про відсутність підстав для визнання цього Договору недійсним у зв`язку з тим, що його укладення суперечить інтересам держави й суспільства та в момент його укладення сторони усвідомлювали його протиправність, яка полягала у штучному формуванні податкового кредиту та податкових зобов`язань; - матеріали даної справи не містять вироку, яким завершено дане кримінальне провадження щодо дій ТОВ "Агрікомп", а також його посадових осіб, про визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, як і не містять доказів існування інших кримінальних проваджень та вироку в іншому кримінальному провадженні, яким встановлено вину першого чи другого відповідачів у намірі порушити публічний порядок укладенням оскаржуваного договору поставки, що не підтверджує наявність умислу у відповідачів на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину; - суд зазначає, що твердження ГУ ДПС в Одеській області про закриття банківського рахунку ТОВ "ГК "Світоч" в АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", відсутність в користуванні, а також на праві власності земельних ділянок, які б дозволяли здійснити вирощування продукції, яку було реалізовано в подальшому ТОВ "Агрікомп", не є належним доказом доведення умислу з боку відповідача 2, оскільки не свідчать про фіктивність укладеного між відповідачами правочину; - оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позивачем не було доведено умислу сторін на уникнення правових наслідків під час укладення Договору поставки №29-23 від 26.12.2023, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

50. Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 15.12.2025 заяву ТОВ "Агрікомп" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнив частково; стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ "Агрікомп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

51. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/5780/24 скасував частково. Виклав резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 в наступній редакції: "1) Позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКОМП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" - задовольнити частково. 2) Визнати недійсним Договір № 29-23 від 26.12.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРІКОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ". 3) В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКОМП" (65014, м. Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 5; код ЄДРПОУ 45010485) на користь Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, Код ЄДРПОУ 44069166) 1 211,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 5) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" (08134, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., місто Вишневе, вулиця Лесі Українки, будинок 62б; код ЄДРПОУ 38530617) на користь Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, Код ЄДРПОУ 44069166) 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.".

52. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 у справі №916/5780/24 скасував. У задоволенні заяви ТОВ "Агрікомп" про ухвалення додаткового рішення по справі №916/5780/24 відмовив. Стягнув з ТОВ "Агрікомп" на користь Головного управління ДПС в Одеській області 1 816,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнув з ТОВ "ГК "Світоч" на користь Головного управління ДПС в Одеській області 1 816,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

53. Постанова апеляційного суду мотивована таким: - колегія суддів підсумовує, що у спірних правовідносинах позивач, як контролюючий орган, наділений законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поставки та про застосування наслідків недійсності цих договорів, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК, оскільки такі вимоги обґрунтовані виявленими обставинами щодо безпідставного формування ТОВ "Агрікомп" податкового кредиту з податку на додану вартість, що може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми такого податку, відтак безумовно стосується прав та інтересів держави і суспільства в питаннях добросовісного ведення господарської діяльності та належної сплати податків, які, в свою чергу, є базою для існування усіх державних інституцій, соціального забезпечення, підтримання інфраструктури і т.п.; - визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків; - господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків; - сам факт складання зазначених видаткових накладних не є самостійною підставою для підтвердження того, що такий товар був дійсно поставлений; - судова колегія зауважує, що з наданих у матеріалах справи документів неможливо встановити фактичну адресу місцезнаходження складу ТОВ "ГК "Світоч", де здійснювалося відвантаження товару. Крім того, ТОВ "Агрікомп" у своїх письмових поясненнях не навів та відповідно не підтвердив належними доказами спосіб і місце отримання товару у постачальника, зокрема, яким чином здійснювалося його транспортування та за якою конкретною адресою відбувалася передача товару; - матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували походження товару, поставленого відповідачем-2 відповідачу-1, зокрема документів щодо його придбання у третіх осіб або ввезення на митну територію України. Крім того, Відповідач-2 не надав жодних пояснень щодо джерел походження відповідного товару, порядку його формування та обставин його отримання, що додатково унеможливлює встановлення фактичних обставин щодо формування товарного ресурсу, який був предметом подальших господарських операцій; - у ТОВ "ГК "Світоч" були фактично відсутні належні виробничі, матеріально-технічні та організаційні потужності, необхідні для виготовлення заявлених обсягів соняшникової олії та шроту, що свідчить про неможливість самостійного виробництва відповідного товару; - відповідач-2 не спростував зазначених обставин, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували залучення третіх осіб, виробничих потужностей, інших суб`єктів господарювання для здійснення для виготовлення відповідного товару, який у подальшому був реалізований відповідачу-1; - у договорі поставки передбачено здійснення розрахунків саме на банківський рахунок відповідача-2 у АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", який був закритий 25.12.2023. Договір поставки був укладений між відповідачами 26.12.2023, а видаткові накладні оформлювалися в період з 04.01.2024 по 14.02.2024, тобто фактично всі розрахунки за вказаним договором мали б здійснюватися вже після закриття відповідного рахунку, що унеможливлює підтвердження належного порядку їх проведення. Жодних інших рахунків або альтернативних способів розрахунків за договором сторонами не визначено та під час розгляду справи не надано. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів здійснення розрахунків відповідачем-2 на користь відповідача-1 за поставлений товар, зокрема відсутні платіжні доручення, банківські виписки, квитанції або інші фінансові документи, які б підтверджували факт оплати чи руху коштів між сторонами; - судом встановлено, що у спірних правовідносинах формальне укладення відповідачами спірного договору не має розумної економічної причини (ділової мети). Відсутність у межах правочину у формі договору розумної економічної причини (ділової мети) призводить до відсутності об`єкта справляння ПДВ; - склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; - податковий кредит з податку на додану вартість дає право платнику податків на бюджетне відшкодування сплаченої суми податку або ж зменшення податкового зобов`язання. Отже, правочин, який уклали відповідачі, суперечить інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування; - у даному ж випадку відповідачі діяли спільно і узгоджено, розуміючи, що їх дії завідомо суперечать інтересам держави й суспільства; - у правовідносинах, які виникли за оспорюваними договором поставки №29-23 від 26.12.2023, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів та з метою формування безпідставної податкової вигоди, що безумовно суперечить інтересам держави і суспільства та в розумінні частини третьої статті 228 ЦК є підставою для визнання такого договору недійсним; - у випадку відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи, зокрема, видаткові накладні, втрачають належну доказову силу та не можуть самостійно підтверджувати реальність господарських операцій; - судова колегія, керуючись положеннями статті 86 ГПК щодо оцінки доказів за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного їх дослідження у сукупності, зазначає, що сама по собі податкова інформація не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. При цьому позивачем надано й інші докази на підтвердження своєї позиції, які апеляційний господарський суд дослідив у сукупності з іншими матеріалами справи та дійшов відповідних висновків; - відповідачами не було надано належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази щодо безтоварного характеру господарських операцій та, як наслідок, щодо відсутності фактичного здійснення таких операцій; - надані відповідачем-1 докази подальшої реалізації товару, який, за його твердженням, був придбаний у відповідача-2, самі по собі не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій саме між відповідачами. Подальший рух товару в господарському обігу не є належним доказом реальності первинної операції, оскільки не підтверджує ані факту його постачання, ані виконання договірних зобов`язань між відповідними сторонами; - ураховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування "вірогідності доказів", вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені вище норми процесуального закону та оцінивши належність та допустимість кожного доказу окремо і у сукупності, врахувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", дійшов висновку про доведеність позивачем факту безтоварності господарських операцій, що виникли за оспорюваним договором поставки №29-23 від 26.12.2023, оскільки доводи позивача та надані ним докази є більш вірогідними порівняно з доказами та доводами відповідачів; - судова колегія не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, оскільки фактичного виконання договору сторонами не відбулося: грошові кошти між сторонами не перераховувалися, факт поставки товару не підтверджено, а відтак відсутні об`єкти, які могли б підлягати поверненню; - оскільки Південно-західний апеляційний господарський суд цією постановою частково скасував рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/5780/24, то додаткове рішення суду від 15.12.2025, як невід`ємну частину рішення від 01.12.2025, також необхідно скасувати. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

54. ТОВ "Агрікомп" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема: (1) постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №916/5780/24 скасувати; (2) залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 у справі №916/5780/24; (3) стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ "Агрікомп" судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в касаційному порядку (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу); (4) здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

55. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи: - про неврахування правових висновків, які викладені в постановах Верховного Суду: (1) від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17, від 16.03.2021 у справі №910/15424/19, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 23.11.2021 у справі №904/2741/19, від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК; (2) від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 22.05.2019 у справі №910/6134/17, від 23.04.2019 у справі №904/3941/18, від 15.06.2021 у справі №922/2495/21, щодо застосування статті 234 ЦК та правових наслідків фактичної передачі майна; (3) від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а, щодо допустимості узагальненої податкової інформації як доказу нереальності господарської операції; (4) від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 04.07.2018 у справі №908/733/16, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 22.01.2019 у справі №904/887/18, щодо доказової сили видаткових накладних як первинних документів; - суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, та не дослідив зібрані у справі докази, (пункти 1 та 4 частини третьої, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

56. ТОВ "Агрікомп" у касаційній скарзі зазначає таке: - апеляційний господарський суд застосував частину третю статті 228 ЦК без встановлення наміру у конкретної посадової особи кожного з відповідачів на момент підписання договору. Це прямо суперечить висновку Верховного Суду у справі №910/114/19. Більше того, апеляційний суд презюмував умисел із самого факту складення первинних документів, тоді як Верховний Суд прямо зазначає, що умисел має виникнути до моменту укладення договору і має бути доведений належними доказами, а не встановлений шляхом припущень; - апеляційний господарський суд фактично ототожнив інтереси держави і суспільства з фіскальним інтересом контролюючого органу без встановлення додаткових юридично значущих ознак: конкретної протиправної мети правочину, умислу хоча б однієї зі сторін, реальної шкоди або загрози інтересам держави, а також причинного зв`язку між укладенням саме цього договору і такою шкодою. Скаржник не заперечує, що забезпечення належного оподаткування може становити складову публічного інтересу. Однак сам по собі сумнів ДПС у реальності господарської операції або припущення про податкову вигоду не є достатнім для застосування частини третьої статті 228 ЦК без доведення всіх елементів складу недійсності правочину; - наявні у справі документи свідчать про те, що товар фактично існував і рухався у господарському обігу. Згідно з висновком Верховного Суду у справах №910/6134/17, №904/3941/18, №922/2495/21 за наявності фактичної передачі майна правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Апеляційний суд цього висновку не врахував; - сама узагальнена податкова інформація №34/20-40-07-13/38530617 у заключній частині прямо застерігає: "остаточні висновки щодо правомірного визначення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань ТОВ "ГК "Світоч" можливо зробити після проведення документальної перевірки". Документальна перевірка ТОВ "ГК "Світоч" податковим органом не проводилася, що визнав і сам апеляційний суд. Відсутність документальної перевірки сама по собі не позбавляє ДПС права на звернення до суду за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК, однак у такому випадку контролюючий орган повинен надати інші належні та допустимі докази безтоварності, протиправної мети й умислу сторін. Такі докази у справі не надані, а тому надання узагальненій податковій інформації фактично самодостатньої доказової сили суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №160/3364/19; - апеляційний господарський суд знецінив дванадцять видаткових накладних, оформлених у повній відповідності до статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тезою про те, що "формальне оформлення первинних документів без підтвердження фактичного руху товару та реального виконання господарських операцій є недостатнім для визнання таких операцій реальними"; - апеляційний господарський суд: (а) встановив фактичні обставини щодо відсутності у ТОВ "ГК "Світоч" матеріально-технічної бази, ланцюга придбання товару, ділової мети - на підставі узагальненої податкової інформації, тобто на підставі недопустимого доказу у розумінні процесуального закону; (б) не дослідив у сукупності докази, надані скаржником, які підтверджують реальність господарської операції - договір поставки №29-23 від 26.12.2023, п`ять специфікацій до нього, дванадцять видаткових накладних, дванадцять зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, три вантажні митні декларації, договір з ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС", товарно-транспортні накладні; (в) не надав оцінки доводам скаржника щодо умов договору поставки в частині порядку передачі товару (передача на складі постачальника або експедитору/перевізнику покупця), що прямо передбачено пунктами 3.1, 3.4, 4.1, 4.2 договору; (г) проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/26020/24, щодо факту передачі товару у власність ТОВ "Агрікомп" і його зберігання на складі ТОВ "МОВЕЛО", чим порушив частину сьому статті 75 ГПК; - жодним пунктом договору не передбачено обов`язку сторін фіксувати фактичну адресу складу постачальника у специфікаціях, видаткових накладних, чи інших документах. Не передбачено такого обов`язку ані статтями 712, 655, 656 ЦК, ані спеціальним законодавством. Тобто претензія апеляційного суду до невказання фактичної адреси складу - це претензія до того, чого закон і договір не вимагають; - апеляційний суд також не врахував пункту 7.1 договору, за яким будь-які повідомлення (у тому числі надання інструкцій щодо відвантаження товару) можуть здійснюватися телефоном, факсом, електронною поштою, поштовим зв`язком. Тобто фіксація конкретного місця поставки могла відбуватися не у самому договорі чи специфікації, а у поточному діловому листуванні сторін; - рішення адміністративного суду у справі №420/26020/24 досліджувало правомірність рішень контролюючого органу про визнання ТОВ "Агрікомп" ризиковим платником і про відмову у реєстрації податкових накладних. Правова кваліфікація цих рішень - з огляду на частину сьому статті 75 ГПК не є обов`язковою для господарського суду. Однак фактичні обставини, встановлені у мотивувальній частині адміністративного судового рішення (передача товару, обсяги, місце зберігання), є преюдиційними і не потребують повторного доказування; - апеляційний господарський суд, відхиляючи аргумент скаржника про подальшу реалізацію товару, вказав, що "подальший рух товару в господарському обігу не є належним доказом реальності первинної операції". Цей висновок суперечить елементарній логіці господарського обороту: товар, який не існує і не був отриманий від постачальника, об`єктивно не може бути в подальшому експортований за вантажними митними деклараціями, оформленими митними органами України, та проданий третій особі за окремим самостійним договором; - інструменти податкового контролю, передбачені ПК, не виключають права контролюючого органу на позов про недійсність правочину. Водночас такий позов не може бути спрощеною заміною податкової перевірки або способом легалізації попередньої аналітичної податкової інформації без доведення цивільно-правового дефекту правочину. Саме ця межа не була дотримана апеляційним господарським судом; - апеляційний господарський суд встановив, що перевірка ТОВ "ГК "Світоч" фактично не відбулася через відсутність представників товариства за місцезнаходженням. За таких обставин суд мав перевірити, чи надав позивач інші самостійні докази безтоварності та умислу, не похідні від тієї самої узагальненої податкової інформації. Натомість апеляційний суд використав документи одного інформаційного походження як достатню доказову базу, не дослідивши належним чином первинні документи, вантажні митні декларації, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та преюдиційні обставини; - акт про неможливість проведення перевірки №437/20-40-09-02-05/38530617 від 02.02.2023 - складений за рік до спірних правовідносин (Договір укладений 26.12.2023) і за зовсім іншим предметом перевірки. Згідно з самим текстом акта, перевірка призначалась на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, тобто щодо обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин для електронних сигарет і пального. Сільськогосподарська продукція (олія соняшникова та шрот) у предмет цього виду перевірок не входить. Як наслідок, посилання апеляційного суду на цей акт є не лише формальним, а й матеріально нерелевантним; - апеляційний суд не перевірив, чи мало ТОВ "ГК "Світоч" інші відкриті банківські рахунки у періоді з 26.12.2023 (дата укладення договору) по 14.02.2024 (дата останньої видаткової накладної). Тягар доказування того, що ТОВ "ГК "Світоч" не мало жодних відкритих рахунків у спірному періоді, лежав на позивачі - тобто на ГУ ДПС в Одеській області. Цей тягар позивач не виконав. Апеляційний суд натомість переніс тягар доказування на відповідача (ТОВ "Агрікомп"), вимагаючи фактично спростувати негативну гіпотезу - що суперечить статті 74 ГПК; - договір прямо допускав можливість зміни реквізитів у процесі його виконання. Закриття одного рахунку постачальника не блокує виконання договору, а потребує комунікації сторін про новий рахунок - що могло і має презюмуватися як відбулося, оскільки сторони фактично провадили виконання; - навіть припустивши, що окремі розрахунки за договором не здійснювалися або були прострочені, цей факт може породжувати інші правові наслідки (нарахування пені у розмірі 0,1% від простроченого платежу за пунктом 8.2 договору, штрафні санкції, розірвання договору тощо), але не свідчить про нікчемність чи фіктивність самого правочину. У висновку Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2495/21 чітко зазначено, що невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності; - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а сформулював правило: узагальнена податкова інформація має лише інформативний характер; така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить наявність податкових правопорушень саме підприємством; - у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №905/329/25 зазначено, що наявність певної податкової інформації, одержаної з інформаційних систем, не є юридичним фактом і не є беззаперечним доказом того, що не відбувалося отримання товарів; - презумпція належності первинних документів за висновком Верховного Суду означає, що такі документи презюмуються такими, що засвідчують господарську операцію, доки не буде доведене протилежне. ГУ ДПС в Одеській області в позові не оспорило ані автентичності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ані наявності у них повноважень на підписання видаткових накладних, ані достовірності печаток. Тобто видаткові накладні не оспорені у встановленому законом порядку. Натомість апеляційний господарський суд позбавив їх доказової сили шляхом загальної кваліфікації як "формально оформлених". Така кваліфікація суперечить наведеному висновку Верховного Суду.

57. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

58. Відзив мотивований таким: - ГУ ДПС в Одеській області ініціювало позов не у власних інтересах, а як контролюючий орган. Відповідно, звернення з позовом необхідно розцінювати як виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування; - під час дослідження матеріалів справи, що надійшли від сторін, суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору поставки сільськогосподарської продукції №29-23 від 26.12.2023, укладеного між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "ГК "Світоч", недійсним, а підстави для скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відсутні, всі обставини були проаналізовані та досліджені в повній мірі, врахована практика суду; - ТОВ "ГК "Світоч" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов`язань; - відповідно до узагальнених аналітичних відомостей з ЄРПН, першоджерелом яких є дані з внесених до ЄРПН податкових накладних платників ПДВ, походження соняшникового шроту та олії соняшникової неможливо дослідити по ланцюгу їх постачання, тобто відсутні відомості про походження такого товару; - оскільки доказами у справі підтверджено відсутність здійснення господарських операцій між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "ГК "Світоч", з чим погодилась колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, ГУ ДПС в Одеській області приходить до висновку, що відповідачем-1 та відповідачем-2 порушено статтю 228 ЦК, а саме - укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є недійсними.

59. У судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2026 колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголошення перерви.

Позиція Верховного Суду.

60. Щодо доводів про: 1) неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 10.02.2026 у справі №921/386/23, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 16.03.2021 у справі №910/15424/19; 2) неналежне обґрунтування контролюючим органом наявності порушень інтересів держави у спірних правовідносинах; 3) безпідставне ототожнення апеляційним судом поняття "інтереси держави і суспільства" з фіскальним інтересом контролюючого органу.

61. Положення частини другої статті 16 ЦК передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

62. ЦК визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

63. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

64. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

65. Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

66. У постанові від 14.02.2020 у справі №640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

67. Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК).

68. Отже, законодавством визначено та надано право контролюючому органу звертатися з подібними позовними вимогами до судів, навіть якщо державний орган не є безпосередньо стороною (учасником) оспорюваних правочинів (правочину). Проте роль такого органу полягає в доведенні тієї обставини, що такий правочин було укладено між учасниками господарських відносин з метою ухилення від сплати податків або з іншими цілями, які суперечать інтересам держави.

69. Частинами першою, другою статті 53 ГПК визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

70. У справі, що розглядається, Головне управління ДПС в Одеській області як контролюючий орган, відповідно до повноважень, наданих підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК, оспорює дійсність укладеного відповідачами договору поставки №29-23 від 26.12.2023 з підстав недодержання вимоги щодо відповідності вказаного правочину інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК).

71. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

72. Так, за приписами частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

73. Колегія суддів зауважує, що у законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

74. Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

75. У постанові від 30.10.2025 у справі №910/9522/24 Верховний Суд наголосив, що встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 228 ЦК, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

76. Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах позивач як контролюючий орган наділений законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поставки, оскільки такі вимоги обґрунтовані виявленими обставинами щодо безпідставного формування ТОВ "Агрікомп" податкового кредиту з податку на додану вартість, що може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми такого податку, відтак безумовно стосується прав та інтересів держави і суспільства в питаннях добросовісного ведення господарської діяльності та належної сплати податків, які, в свою чергу, є базою для існування усіх державних інституцій, соціального забезпечення, підтримання інфраструктури і тп.

77. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що безпідставне формування податкового кредиту безумовно порушує інтереси держави, тому посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 10.02.2026 у справі №921/386/23, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 16.03.2021 у справі №910/15424/19, колегія суддів відхиляє, адже висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям, викладеним у вказаних постановах.

78. Водночас, стверджуючи про те, що цей позов заявлено на захист "фіскального інтересу контролюючого органу", а не на захист інтересів держави, скаржник не наводить ні жодного нормативного визначення такого поняття як "фіскальний інтерес контролюючого органу" його правової природи, ні те, що це поняття полягає в здійсненні контролюючим органом своїх повноважень, при зверненні до суду з цим позовом у інших цілях, ніж з метою захисту інтересів держави.

79. Щодо доводів про: 1) неналежне встановлення апеляційним судом реальності спірної господарської операції; 2) безпідставне врахування податкової інформації; 3) "знецінення" апеляційним судом первинних документів; 4) розподілу між учасниками цього спору тягаря доказування обставин реальності/нереальності господарської операції.

80. Згідно зі статтею 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

81. Статтею 663 ЦК передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

82. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

83. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

84. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

85. Згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

86. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

87. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

88. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно із цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

89. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

90. Згідно зі статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

91. Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

92. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

93. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

94. Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

95. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

96. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

97. За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

98. Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

99. Апеляційний суд установив, що 26.12.2023 між відповідачами було укладено договір поставки №29-23, відповідно умов якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

100. Умовами договору визначено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

101. На підставі зазначеного договору сторонами були складені специфікації, якими було погоджено поставку соняшникової олії нерафінованої та соняшникового шроту українського походження загальним обсягом понад 24 000 тонн (із допустимим відхиленням ±10%) на суму понад 64 млн грн з ПДВ; при цьому визначено ціни за одиницю товару, конкретні строки поставки (грудень 2023 - квітень 2024) та порядок розрахунків, згідно з яким покупець здійснює 100% оплату вартості кожної партії шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після фактичної поставки (розвантаження) товару за умови отримання рахунку-фактури та видаткових накладних, які Постачальник зобов`язаний передати разом із товаром покупцю або визначеному ним перевізнику.

102. У матеріалах справи містяться видаткові накладні за договором №29-23 від 26.12.2023, а саме: від 04.01.2024 на суму 10 620 000,00 грн, від 08.01.2024 на суму 12 460 800,00 грн, від 09.01.2024 на суму 10 195 200,00 грн, від 19.01.2024 на суму 6 894 000,00 грн, від 22.01.2024 на суму 5 400 000,00 грн, від 24.01.2024 на суму 5 100 000,00 грн, від 26.01.2024 на суму 4 500 000,00 грн, від 05.02.2024 на суму 3 264 000,00 грн, від 07.02.2024 на суму 3 366 000,00 грн, від 09.02.2024 на суму 3 570 000,00 грн, від 12.02.2024 на суму 2 572 800,00 грн та від 14.02.2024 на суму 2 412 000,00 грн; а також податкові накладні, складені за відповідними операціями, зокрема: від 04.01.2024 на суму 10 620 000,00 грн, від 08.01.2024 на суму 10 384 000,00 грн, від 09.01.2024 на суму 8 496 000,00 грн, від 19.01.2024 на суму 5 745 000,00 грн, від 22.01.2024 на суму 4 500 000,00 грн, від 24.01.2024 на суму 4 250 000,00 грн, від 26.01.2024 на суму 3 750 000,00 грн, від 05.02.2024 на суму 2 720 000,00 грн, від 07.02.2024 на суму 2 805 000,00 грн, від 09.02.2024 на суму 2 975 000,00 грн, від 12.02.2024 на суму 2 144 000,00 грн та від 14.02.2024 на суму 2 010 000,00 грн, які зареєстровані в ЄРПН та прийняті ДПС, що підтверджується відповідними квитанціями.

103. Водночас ГУ ДПС в Одеській області, звертаючись до суду з цим позовом, стверджувало, що господарські операції з поставки товару між відповідачами, які оформлені наведеними вище документами, мають ознаки безтоварності та фактично ними не здійснювалися.

104. У справах №927/833/18 та №918/1026/20 Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставки товару). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару), а не первинні документи. Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 06.09.2022 у справі №916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 26.05.2022 у справі №910/14900/19, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15.

105. Отже, узагальнений зміст наведених правових позицій Верховного Суду свідчить про те, що коли існує спір щодо того, чи дійсно мала місце господарська операція, і одна із сторін спору заперечує обставини реального руху активів за операціями, які оформлені первинними документами, суд має перевірити відповідні обставини не обмежуючись лише змістом таких документів.

106. З урахуванням таких висновків Верховного Суду апеляційний господарський суд установив, що умовами договору поставки передбачено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

107. В наданих специфікаціях зазначено, що передача товару покупцю відбувається на складі постачальника, тобто на складі ТОВ "ГК "Світоч".

108. Разом з тим, висновуючи про безтоварність господарських операцій, колегія суддів апеляційного суду врахувала, що з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити фактичну адресу місцезнаходження складу ТОВ "ГК "Світоч", де здійснювалося відвантаження товару. Крім того, ТОВ "Агрікомп" у своїх письмових поясненнях не навів та, відповідно, не підтвердив належними доказами спосіб і місце отримання товару у постачальника, зокрема, яким чином здійснювалося його транспортування та за якою конкретною адресою відбувалася передача товару.

109. Крім того апеляційний суд також установив, що за умовами спірного договору відповідач-2 нібито поставив відповідачу-1 товар, а саме: шрот із насіння соняшнику та соняшникову олію, які були предметом спірних господарських операцій за договором поставки та відображені у відповідних первинних документах, складених сторонами.

110. Водночас, згідно з наявним балансом, ТОВ "ГК "Світоч" за даними ЄРПН та ЗЕД за період з 01.01.2021 по 04.09.2024, за товарами кодів 2306 (макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час добування рослинних або мікробних жирів і олій (за винятком відходів позицій 2304 та 2305)) та 1512 (олія соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу) операції з придбання (графа "Купівля") відсутні, тоді як у графі "Продаж" відображено реалізацію: 60 369 тон макухи на суму 66 060,6 тис. грн (ПДВ 13 212,1 тис. грн) та 23 262 тон соняшникової олії на суму 131 129,1 тис. грн (ПДВ 26 225,8 тис. грн), при цьому зафіксовано відповідні відхилення за кількістю та сумами ПДВ.

111. Дослідивши питання щодо походження спірного товару апеляційний суд установив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували походження товару, поставленого відповідачем-2 відповідачу-1, зокрема документів щодо його придбання у третіх осіб, ввезення на митну територію України, самостійного виробництва такого товару ТОВ "ГК "Світоч".

112. Водночас, ТОВ "ГК "Світоч" не надав жодних пояснень щодо джерел походження відповідного товару, порядку його формування та обставин його отримання.

113. Також апеляційним судом було проаналізовано інформацію, викладену в узагальненій податковій інформації №34/20-40-07-13/38530617 від 01.11.2024, щодо ТОВ "ГК "Світоч" за звітні періоди з 01.01.2021 по 09.09.2024, яка сформована за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності товариства, операцій з контрагентами та показників податкової звітності з ПДВ.

114. Зазначеною інформацією встановлено наявність у ТОВ "ГК "Світоч" ознак ризиковості здійснення господарської діяльності, зокрема, у зв`язку з незначною кількістю штатних працівників (1 особа), відсутністю земельних ділянок та інформації про транспортні засоби. Водночас у формах податкової звітності (20-ОПП) задекларовано об`єкти оподаткування, зокрема складські приміщення, магазин, офіс, морозильні камери та колісну техніку, однак у зв`язку з відсутністю реєстраційних даних щодо цих об`єктів неможливо встановити їх фактичну наявність та реальність використання у господарській діяльності товариства.

115. Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачі не довели обставин придбання товару ТОВ "ГК "Світоч" у третіх осіб чи його ввезення на митну територію України останнім, а також, що у ТОВ "ГК "Світоч" були фактично відсутні належні виробничі, матеріально-технічні та організаційні потужності, необхідні для виготовлення заявлених обсягів соняшникової олії та шроту, що свідчить про неможливість самостійного виробництва відповідного товару.

116. Також апеляційний суд врахував, що листом №10/1/08-6/БТ від 03.01.2025 АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" повідомило Головне управління ДПС в Одеській області, що рахунок ТОВ "ГК "Світоч" був відкритий 20.01.2022, та закритий 25.12.2023, що підтверджено відповідним електронним повідомленням контролюючого органу.

117. Відповідно до умов договору поставки розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію поставленого товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника вказаний у договорі.

118. Як вбачається з матеріалів справи, у договорі поставки передбачено здійснення розрахунків саме на банківський рахунок відповідача-2 у АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", який був закритий 25.12.2023.

119. Договір поставки був укладений між відповідачами 26.12.2023, а видаткові накладні оформлювалися в період з 04.01.2024 по 14.02.2024, тобто фактично всі розрахунки за вказаним договором мали б здійснюватися вже після закриття відповідного рахунку, що унеможливлює підтвердження належного порядку їх проведення. Жодних інших рахунків або альтернативних способів розрахунків за договором сторонами не визначено та під час розгляду справи не надано.

120. Крім того, колегія суддів апеляційного суду установила, що матеріали справи не містять жодних доказів здійснення розрахунків відповідачем-2 на користь відповідача-1 за поставлений товар, зокрема відсутні платіжні доручення, банківські виписки, квитанції або інші фінансові документи, які б підтверджували факт оплати чи руху коштів між сторонами.

121. Ураховуючи наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у правовідносинах, які виникли за оспорюваним договором поставки №29-23 від 26.12.2023, має місце лише формальне складення первинних документів, без реального руху товару.

122. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції знецінив видаткові накладні, які відповідають вимогам статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 04.07.2018 у справі №908/733/16, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 та від 22.01.2019 у справі №904/887/18, колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувана постанова ухвалена не всупереч, а з урахуванням наведених постанов Верховного Суду.

123. Так, узагальнений зміст правової позиції, викладеної в зазначених постановах, полягає у тому, що визначальною ознакою господарської операції є саме фактичний рух активів, а не саме лише складання первинних документів. Водночас, надавши оцінку наявним у справі доказам, апеляційний суд не встановив ні реального руху товару у спірних правовідносинах, ні існування такого товару взагалі.

124. Крім того, у постанові від 10.04.2020 у справі №816/4409/15 Верховний Суд виснував, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

125. Доводи скаржника про те, що при встановлені обставин щодо реальності здійснення господарської операції апеляційний суд проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/26020/24, щодо факту передачі товару у власність ТОВ "Агрікомп" і його зберігання на складі ТОВ "МОВЕЛО", чим порушив частину сьому статті 75 ГПК, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

126. У справі №420/26020/24 ТОВ "Агрікомп" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 13.08.2024 №96247 про ТОВ "Агрікомп" відповідність пункту 8 "Критеріїв ризиковості платника податку"; - зобов`язати комісію ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ "Агрікомп" з переліку "ризикових" платників податків; - визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.08.2024 №11544035/45010485, а також від 06.08.2024 №11588635/45010485, №11588636/45010485, №11588634/45010485 та №11588633/45010485; - зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні ТОВ "Агрікомп" від 03.07.2024 №1, від 05.07.2024 №2, від 08.07.2024 №3, від 11.07.2024 №4, від 12.07.2024 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням комісії ГУ ДПС в Одеській області від 13.08.2024 №96247 його необґрунтовано та безпідставно віднесено до переліку "ризикових" платників податків на підставі пункту 8 "Критеріїв ризиковості платника податку", визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Зокрема у спірному рішенні відсутня будь-яка аргументація та конкретизація підстав та причин віднесення товариства позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

127. Колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет заявленого позову у справі №420/26020/24, суб`єктний склад сторін та зміст правовідносин у вказаній справі, під час її вирішення суди аналізували питання щодо наявності/відсутності підстав для включення ТОВ "Агрікомп" до переліку "ризикових" платників податку, а також щодо наявності/відсутності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, які складені на виконання іншого договору, ніж договір поставки №29-23 від 26.12.2023.

128. Як вбачається зі змісту судових рішень у справі №420/26020/24, суди лише констатували складання первинних документів у відносинах між ТОВ "Агрікомп" та ТОВ "ГК "Світоч" за договором поставки №29-23 від 26.12.2023, однак суди не аналізували питання щодо дійсного руху товарів за такими документами та не встановлювали обставини, які б були преюдиційними для справи №916/5780/24, відповідно до статті 75 ГПК.

129. У касаційній скарзі ТОВ "Агрікомп" зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно сприйняв відсутність географічної адреси складу постачальника у специфікаціях як ознаку "безтоварності", оскільки жодним пунктом договору не передбачено обов`язку сторін фіксувати фактичну адресу складу постачальника у специфікаціях, видаткових накладних, чи інших документах, а тому відсутність географічної адреси складу у специфікаціях не свідчить про нереальність операції.

130. Втім, такі доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суть висновків апеляційного суду полягає не в тому, що господарські операції є безтоварними з огляду на те, що у специфікаціях не зазначено конкретну адресу складу постачальника, а в тому, що відповідно до наданих податковим органам даних з Єдиних державних реєстрів не вбачається існування у постачальника об`єктів (матеріально-технічної бази), які б могли бути ідентифіковані як такий склад, та використовуватись відповідачем-1 на праві власності, користування тощо у своїй господарській діяльності взагалі.

131. Водночас апеляційний суд також врахував, що відповідачі не надали пояснень та доказів щодо місця отримання товару у постачальника, доказів його транспортування до покупця.

132. Частиною третьою статті 13 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

133. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

134. У контексті наведених норм права колегія суддів зазначає, що оскільки позивач, на підставі наявних у нього даних та наданих в судах попередньої інстанції доказів, посилався на фактичну відсутність у відповідача-2 матеріально-технічної бази для організації зберігання значного обсягу товару, який мав би передаватись відповідачу-1 на виконання договору поставки, заперечуючи вказані обставини, саме відповідачі мали б надати докази, які б спростовували доводи контролюючого органу.

135. Обставини того, що ТОВ "ГК "Світоч" могло використовувати виробничі потужності чи складські приміщення, які не відображені в державних реєстрах, і щодо яких відсутні оформлені договірні відносини (оренди, емфітевзис тощо), мали б доводитися саме відповідачами.

136. Стверджуючи про те, що фіксація конкретного місця поставки могла відбуватися не у самому договорі чи специфікації, а у поточному діловому листуванні сторін, відповідач-1 мав надати суду докази які б надавали можливість встановити зазначене ним місце виконання договору та передачу товару покупцю.

137. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, доводи контролюючого органу відповідачі не спростували, а також не надали розумних пояснень щодо того де та яким чином здійснювалося отримання товару, його транспортування тощо.

138. У касаційній скарзі ТОВ "Агрікомп" зазначає, що апеляційний суд безпідставно переніс тягар доказування з позивача на відповідача в частині наявності/відсутності у ТОВ "ГК "Світоч" інших банківських рахунків, чим порушив частину першу статті 74 ГПК.

139. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

140. Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошували на тому, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20.

141. Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказав, що про безтоварність спірних операцій свідчить, зокрема, те, що у договорі поставки передбачено здійснення розрахунків на банківський рахунок ТОВ "ГК "Світоч" у АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", який був закритий 25.12.2023, тобто ще до укладення договору поставки.

142. Указане було враховано апеляційним судом як одна з підстав для висновку про укладення відповідачами спірного договору без наміру створення правових наслідків.

143. ТОВ "Агрікомп" не погоджується з такими висновками апеляційного суду, наголошуючи на тому, що позивач не спростував можливість здійснення розрахунків з використанням рахунків інших банків, готівкових розрахунків у межах, дозволених законодавством, або шляхом заліку зустрічних вимог.

144. У цій частині колегія суддів вважає, що позиція відповідача-1 порушує концепцію негативного доказу, адже її зміст зводиться до того, що обставини безоплатності спірного договору є недоведеними поки позивач не спростує всі гіпотетичні можливості проведення розрахунків між відповідачами.

145. Однак, враховуючи, що здійснення розрахунків за договором є вольовою дією учасників цих відносин, саме відповідачі мали б довести яким чином вказані розрахунки проводились між ними.

146. Разом з тим, як було встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять жодних доказів здійснення розрахунків відповідачем-2 на користь відповідача-1 за поставлений товар, зокрема відсутні платіжні доручення, банківські виписки, квитанції або інші фінансові документи, які б підтверджували факт оплати чи руху коштів між сторонами.

147. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності, колегія суддів відхиляє, оскільки така правова позиція є нерелевантною до правовідносин, в яких суд установив відсутність наміру усіх сторін договору щодо реального виконання такого правочину ще до його укладення, натомість складання сторонами первинних документів за договором лише для створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість.

148. У касаційній скарзі ТОВ "Агрікомп" зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив надані відповідачем-1 докази подальшого продажу соняшникової олії та шроту як доказів реального придбання товару ТОВ "Агрікомп" у ТОВ "ГК "Світоч".

149. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки як слушно зауважив апеляційний суд, надані відповідачем-1 докази подальшої реалізації товару, який, за його твердженням, був придбаний у відповідача-2, самі по собі не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій саме між відповідачами. Вказане висновується з того, що товари, відносно якого складені первинні документи за договором поставки №29-23 від 26.12.2023 (олія соняшникова та соняшниковий шрот), у розумінні статті 184 ЦК, є речами, які наділені не індивідуальними, а родовими ознаками, які (родові ознаки) властиві всім речам того ж роду, у тому числі й тим, які могли бути чи були придбані ТОВ "Агрікомп" у інших осіб.

150. У касаційній скарзі ТОВ "Агрікомп" зазначає, що апеляційний суд обґрунтував свої висновки про безтоварність господарських операцій недопустимим доказом - податковою інформацією, яка не є самостійним документом, а лише може бути використана під час проведення перевірок. Водночас скаржник наголошує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а сформулював правило про те, що узагальнена податкова інформація має лише інформативний характер; така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить наявність податкових правопорушень саме підприємством.

151. Колегія суддів вважає безпідставними наведені доводи скаржника, оскільки по-перше, висновки Верховного Суду у справі №813/4501/13-а стосуються правовідносин щодо правомірності самостійного прийняття податковим органом повідомлення-рішення яким констатується порушення суб`єктом господарювання податкового законодавства, водночас у справі №916/5780/24 дослідження реальності господарських операцій здійснюється судом на підставі надання власної оцінки доводам сторін та наданим ними доказам на підтвердження/спростування відповідних обставин; по-друге, правила адміністративного та господарського судочинства містять різні стандарти доказування (у Кодексі адміністративного судочинства України існує стандарт доказування "Достатність доказів", тоді як норми ГПК передбачають стандарт доказування "Вірогідність доказів"), а отже навіть інформація, що отримана позивачем на проміжному етапі здійснення перевірки господарської діяльності відповідачів, може узагальнено аналізуватися судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

152. Колегія суддів враховує, що наявність певної податкової інформації, одержаної з інформаційних систем державної податкової служби, не є самостійним доказом чи юридичним фактом, оскільки така інформація, по своїй суті, є узагальненим висновком податкового органу щодо певних обставин, який (висновок), у свою чергу, формується на підставі відповідних доказів (витягів з державних реєстрів, запитів, аналізу змісту первинних документів, правочинів тощо).

153. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи №910/5780/24 та встановлено апеляційним судом, в обґрунтування заявленого позову позивачем було подано не лише податкову інформацію, а й докази, зокрема, лист за №10/1/08-6/БТ від 03.01.2025 АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" про закриття рахунку, баланс ТОВ "ГК "Світоч" за період з 01.01.2021 по 04.09.2024, листи №44130/15-32-05-01-06, №44129/6/15-32-05-01-06 від 28.11.2024 тощо, які були враховані апеляційним судом при вирішенні цієї справи.

154. Щодо доводів про відсутність у спірних правовідносинах умислу на завдання шкоди інтересам держави.

155. У цій частині доводів скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд застосував частину третю статті 228 ЦК без встановлення наміру у конкретної посадової особи кожного з відповідачів на момент підписання договору. Більше того, апеляційний суд презюмував умисел із самого факту складення первинних документів, тоді як Верховний Суд прямо зазначає, що умисел має виникнути до моменту укладення договору і має бути доведений належними доказами, а не встановлений шляхом припущень.

156. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

157. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

158. За приписами частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

159. У постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 та від 24.09.2025 у справі №904/2383/24 необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

160. За визначенням пунктом 14.1.231 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

161. Разом з тим, як встановив суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах формальне укладення відповідачами спірного договору не мало розумної економічної причини (ділової мети), натомість здійснювалось відповідачами, в особі посадових осіб, що підписали оспорюваний договір, з протиправною метою - створення формальних підстав для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість.

162. Отже, уклавши оспорюваний договір без дійсного наміру на здійснення господарських операцій, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету - незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно, усвідомлювали, що такі дії безумовно суперечать інтересам держави і суспільства.

163. Доводи скаржника про те, що апеляційний суд мав установити обставини виникнення умислу до моменту укладення договору, натомість суд презюмував умисел із самого факту складення первинних документів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки є очевидним, що укладення договору, який жодна із його сторін, ще до укладення не мала наміру фактично виконувати, та складання первинних документів, начебто на виконання такого договору, з єдиною метою - протиправного формування податкового кредиту, свідчить про те, що умисел сторін правочину на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, виник у відповідачів до укладення спірного договору, тоді як укладення такого правочину є вираженням об`єктивної сторони протиправних дій відповідачів.

164. З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17, від 16.03.2021 у справі №910/15424/19, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 23.11.2021 у справі №904/2741/19, від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, оскільки, вирішуючи спір у справі №916/5780/24, апеляційний суд встановив у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, а також те, що таку мету переслідували обидва відповідачі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

165. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

166. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

167. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : 1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомп" залишити без задоволення. 2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №916/5780/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Бакуліна Судді О.Р. Кібенко В.І. Студенець