Постанова 4876 № 904/2380/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/2380/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач) суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С., за участю секретаря судового засідання: Рибалка Г.Д., за участю представників: прокурор: Масенко А.О. позивач-1: Ганчева С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Міністерства розвитку громад та територій України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 (повний текст ухвали складено 01.05.2026, суддя Красота О.І.) у справі № 904/2380/26 за позовом Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Позивача-1: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область Позивача-2: Міністерства розвитку громад та територій України, м. Київ до Приватного підприємства «Спецбудмонтаж-21», м. Дніпро про визнання недійсним договору про закупівлю робіт (договір підряду) ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і ухвали суду першої інстанції. Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Позивача-1: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Позивача-2: Міністерства розвитку громад та територій України з позовом до Приватного підприємства «Спецбудмонтаж-21» і просить суд: - визнати недійсним Договір про закупівлю робіт (договір підряду) № DP08_04_W від 19.03.2026, укладений між Позивачем-1 та Відповідачем. Одночасно з позовною заявою Першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: - заборонити Дніпровському управлінню Державної казначейської служби України Дніпропетровської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Позивача-1, пов`язані з виконанням умов Договору № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеного між Позивачем-1 та Відповідачем; - заборонити Позивачу-1 вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за Договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Позивачем-1 та Відповідачем; - заборонити Відповідачу вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за Договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Позивачем-1 та Відповідачем. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у задоволенні заяви Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 12.05.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/2380/26; - заяву першого заступника керівника обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Прокурор вважає, що ухвала місцевого господарського суду про відмову в забезпеченні позову є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права та помилково ототожнив матеріальне регулювання Закону України «Про публічні закупівлі» з процесуальними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову. Апелянт зазначає, що заявлені заходи забезпечення прямо передбачені статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, є співмірними, тимчасовими та не вирішують спір по суті, а лише зберігають існуючий стан до ухвалення рішення. Невжиття таких заходів створює реальний ризик виконання спірного договору, незаконного витрачання бюджетних коштів, неможливості застосування двосторонньої реституції та ефективного поновлення порушених інтересів держави, внаслідок чого майбутнє судове рішення може стати декларативним. Прокурором оскаржується договір, укладений за результатами процедури закупівлі з порушенням законодавства, оскільки замовник безпідставно відхилив значно дешевшу тендерну пропозицію та уклав договір на суму, більш як на 27 млн грн вищу, що суперечить принципам публічних закупівель. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої забезпечення позову є процесуальним механізмом гарантування ефективного судового захисту, а заборона здійснювати платежі та виконувати спірний договір у подібних справах визнається допустимим, співмірним і необхідним заходом.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. Приватним підприємством «Спецбудмонтаж-21», у межах встановлених судом процесуальних строків не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Золотарьова Я.С.. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. В судове засідання 16.06.2026 з`явилися прокурор та представник позивача-1, надали пояснення стосовно апеляційної скарги, представник позивача-2 не з`явився причини неявки не повідомив. Колегія суддів у судовому засіданні 16.06.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову у даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини. Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Позивача-1: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Позивача-2: Міністерства розвитку громад та територій України з позовом до Приватного підприємства «Спецбудмонтаж-21» і просить суд: - визнати недійсним Договір про закупівлю робіт (договір підряду) № DP08_04_W від 19.03.2026, укладений між Позивачем-1 та Відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем-1 відхилено найбільш економічно вигідну для держави та територіальної громади тендерну пропозицію учасника (ТОВ «Сторм Буд») у порівнянні з пропозицією переможця (Відповідача) через формальну відмінність у позначенні одиниці вимірювання, а також через несуттєві розбіжності у документах, які подано цим учасником щодо вартості об`єкта будівництва. При цьому, Позивачем-1 не надано часу учаснику (ТОВ «Сторм Буд») на виправлення формальних невідповідностей (їх усунення), чим фактично втрачено можливість здійснити закупівлю робіт у цього підрядника та заощадити бюджетні кошти в умовах особливого періоду у сумі 27 044 387,88 грн. Тому, на думку Прокурора, оскаржуваний Договір суперечить актам законодавства про публічні закупівлі, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. З позовною заявою Першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: - заборонити Дніпровському управлінню Державної казначейської служби України Дніпропетровської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Позивача-1, пов`язані з виконанням умов Договору № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеного між Позивачем-1 та Відповідачем; - заборонити Позивачу-1 вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за Договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Позивачем-1 та Відповідачем; - заборонити Відповідачу вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за Договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Позивачем-1 та Відповідачем. Заява обґрунтована тим, що безпідставна сплата бюджетних коштів за оскаржуваним Договором призведе до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів державного і місцевого бюджетів. З урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів, сплачених за Договором, без вжиття заходу забезпечення позову, буде неможлива та неефективна. Виконання Договору унеможливить застосування двосторонньої реституції. Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки немає достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову Відповідачу може бути завдано збитки. Виходячи зі змісту частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Наявність вказаних обставин має бути підтверджена доказами з урахуванням загальних вимог частин 1, 3 статті 74 господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у даній справі та часткового задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Господарський суд має враховувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення. Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжитих щодо відповідача (його коштів, майна тощо) заходів. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не має вдаватися до оцінки обґрунтованості позову та вірогідності його задоволення, а повинен керуватися власним уявленням про те, чи може у даному випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор належним чином обґрунтував існування реальної загрози порушення інтересів держави у разі невжиття відповідних заходів. Зокрема, зазначалося, що виконання спірного договору та здійснення платежів за ним до вирішення спору по суті призведе до безпідставного, нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а після повного чи часткового виконання договору задоволення позову не забезпечить ефективного поновлення порушених прав, оскільки застосування двосторонньої реституції буде істотно ускладненим або фактично неможливим. Крім того, прокурором доведено, що на момент звернення до суду бюджетні кошти ще не були сплачені, однак існував реальний ризик їх подальшої виплати відповідно до умов договору, що могло призвести до втрати ефективності обраного способу судового захисту. Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення прокурора із заявою про забезпечення позову спірний договір був чинним, а його виконання тривало. Отже, існувала реальна можливість здійснення робіт та проведення розрахунків за договором ще до вирішення спору по суті. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову могло призвести до виконання договору, використання бюджетних коштів та фактичної зміни існуючого стану правовідносин між сторонами. При цьому навіть можливе задоволення позову після повного або часткового виконання договору саме по собі не забезпечило б ефективного поновлення порушених інтересів держави, оскільки вимагало б застосування наслідків недійсності правочину, повернення бюджетних коштів, вирішення питань щодо фактично виконаних робіт та ініціювання нових судових спорів. Отже, наведені прокурором обставини свідчать про наявність реального ризику втрати ефективності судового захисту саме у разі невжиття заходів забезпечення позову. Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені заходи забезпечення позову є тотожними позовним вимогам та фактично вирішують спір по суті. Не можуть бути прийняті й висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову з огляду на презумпцію правомірності правочину. Застосування заходів забезпечення позову жодним чином не спростовує таку презумпцію та не свідчить про попередню оцінку законності спірного договору, оскільки питання дійсності правочину буде вирішуватися судом виключно під час розгляду справи по суті. На стадії забезпечення позову суд повинен перевірити лише існування ризиків, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а не встановлювати наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Водночас колегія суддів бере до уваги принцип співмірності заходів забезпечення позову. Такий принцип передбачає необхідність застосування лише тих обмежень, які є достатніми для досягнення мети забезпечення позову та водночас не створюють надмірного втручання у права інших осіб. З огляду на предмет спору, характер заявлених вимог та встановлені ризики колегія суддів дійшла висновку, що не всі заявлені прокурором заходи забезпечення позову є однаково необхідними для досягнення мети забезпечення позову, а тому заява підлягає частковому задоволенню шляхом застосування лише тих заходів, які забезпечують збереження існуючого стану правовідносин та є співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не надав належної оцінки доводам прокурора щодо наявності ризику втрати ефективності судового захисту, неправильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, не надавши належної оцінки доводам заявника та встановленим обставинам справи. Відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Міністерства розвитку громад та територій України обґрунтованою та такою, що спростовує висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі суду. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у даній справі підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову частковому задоволенню.

8. Розподіл судових витрат. У зв`язку зі скасуванням ухвали суду першої інстанції, судові витрати, пов`язані із розглядом заяви позивача про забезпечення позову, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/2380/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/2380/26 скасувати.

3. Заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову від 29.04.2026 у справі № 904/2380/26 - задовольнити частково.

4. Заборонити Підгородненській міській раді Дніпровського району Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 46, ЄДРПОУ 05520750) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 46, ЄДРПОУ 05520750) та Приватним підприємством «Спецбудмонтаж-21» (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 94-А, ЄДРПОУ 32417358).

5. Заборонити Приватному підприємству «Спецбудмонтаж-21» (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 94-А, ЄДРПОУ 32417358) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за договором № DP08_04_W від 19.03.2026, укладеним між Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 46, ЄДРПОУ 05520750) та Приватним підприємством «Спецбудмонтаж-21» (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 94-А, ЄДРПОУ 32417358).

6. В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2026 у зв`язку з відпусткою: головуючого судді - Соп`яненко О.Ю. з 22.06.2026 по 15.07.2026 та судді-члена колегії Джепи Ю.А. з 22.06.2026 по 10.07.2026. Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко Суддя Ю.А. Джепа Суддя Я.С. Золотарьова