Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/620/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року Справа № 918/620/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Олексюк Г.Є. судді Петухов М.Г. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників: заявник: ФОП Чорний В.А. особа, до якої має бути пред`явлено позовну вимогу: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №918/620/26 до подання позовної заяви (суддя Бережнюк В.В., м. Рівне) за заявою: Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову до пред`явлення позову особа, до якої має бути пред`явлено позовну вимогу: Фізична особа-підприємець Ягодова Надія Олександрівна зміст вимоги, яка має бути пред`явлена: про стягнення 650000,00 грн. заборгованості Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просила суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі беззаперечної заборгованості (не враховуючи штрафні санкції за Договором та законом, сплату судового збору) 650 000,00 грн, які обліковуються (можуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку ФОП Ягодова Надія Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в АТ "А - БАНК" (МФО 307770) та/або № НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001), а також на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі №918/620/26 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову, відмовлено. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/620/26 якою у задоволенні заяви Фізичної особи- підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову відмовлено. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити в повному обсязі. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/620/26 та призначено її до розгляду на 24.06.2026 об 10:10. 23 червня 2026 року від Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни через засоби електронного зв`язку на електронну пошту суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю залучення захисника. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В., судове засідання у справі № 918/620/26, призначене на 24.06.2026 о 10:10, не відбулося. Як вбачається з табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Маціщук А.В. у період з 22.06.2026 по 29.06.2026 тимчасово непрацездатна, а у період з 30.06.2026 по 17.07.2026 перебуватиме у відпустці, суддя член колегії Бучинська Г.Б. у період з 24.06.2026 по 17.07.2026 перебуває у відпустці, суддя член колегії Філіпова Т.Л. у період з 29.06.2026 по 24.07.2026 перебуває у відпустці. Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 №01-05/549 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/620/26. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.06.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.06.2026 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 р. про відмову у забезпеченні позову у справі № 918/620/26 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13 липня 2026 року о 10:00 год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №6. В судовому засіданні 13.07.2026 ФОП Чорний Владислав Андрійович підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. В судове засідання 13.07.2026 Фізична особа-підприємець Ягодова Надія Олександрівна не з`явилася, свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою Північно-західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа «ухвала (з датою засідання) від 29.06.26 по справі №918/620/26» до електронного кабінету Ягодової Надії Олександрівни (а.с.69), про причини неявки суду не повідомила. Крім того, копія ухвали суду апеляційної інстанції від 29.06.2026 у справі №918/620/26, яка надіслана судом апеляційної інстанції ФОП Ягодовій Н.О. засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 , повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою про причини повернення: "адресат відсутній». При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з відповіді №3017649 від 13.07.2026, 08:37:46 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої головуючою суддею, ФОП Ягодова Н.О. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.74-75). Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції направлялась на належну адресу ФОП Ягодова Н.О., а тому ФОП Ягодова Н.О. вважається належним чином повідомленою про розгляд справи, оскільки суд вчинив усі дії, які передбачені статтею 120 Господарського процесуального кодексу України. Так, статтею 120 Господарського процесуального кодексу України визначається порядок повідомлень і викликів, що здійснюються судом. Відповідно до частин 3- 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/18480/20. Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21 зазначав про те, що розгляд справи є можливим лише в разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження. У частині 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За змістом статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 22.10.2024 у справі №910/18480/20. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогічний висновок, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №910/4862/21, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24, від 11.02.2026 у справі №752/29764/21. Відтак у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, та не вручено адресату у зв`язку із посиланням на те, що "адресат відсутній за вказаною адресою", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 06.10.2025 у справі №904/6704/23. Положення статті 13 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції направив ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.06.2026 у справі №918/620/26 на дійсну адресу скаржниці, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у такому випадку суду, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.206 у справі №920/1017/22. Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ВСТАНОВИВ:

1. Зміст ухвали суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2026 Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, якій за результатами автоматизованого розподілу присвоєно єдиний унікальний номер справи № 918/620/26 та передано на розгляд судді Бережнюку В.В. Заявник просив накласти арешт у межах 650 000,00 грн на грошові кошти фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни, що обліковуються або можуть обліковуватися на рахунку № НОМЕР_2 в АТ «А-БАНК» (МФО 307770), рахунку № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), а також на всіх інших наявних та відкритих у майбутньому рахунках відповідача в банківських та інших фінансово-кредитних установах. В обґрунтування заяви ФОП Чорний В.А. посилався на те, що 28.11.2025 між ним як покупцем та ФОП Ягодовою Н.О. як постачальником укладено договір поставки № 28/11-25, на виконання якого постачальник виставив рахунок-фактуру №16/02 від 16.02.2026 на суму 312 500,00 грн та рахунок-фактуру № 16/03 від 16.02.2026 на суму 337 500,00 грн. Заявник зазначав, що повністю оплатив ці рахунки відповідно 16.02.2026 та 18.02.2026, однак постачальник оплачений товар не поставив і кошти не повернув. За твердженням заявника, ФОП Ягодова Н.О. визнає заборгованість, проте тривалий час ухиляється від її погашення, що, на його переконання, створює ризик відчуження грошових коштів на користь третіх осіб з метою уникнення виконання зобов`язань і можливого судового рішення. Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас заявник зобов`язаний підтвердити доказами наявність конкретних фактичних обставин, які свідчать про реальну, а не лише потенційну загрозу невиконання майбутнього судового рішення. Такими обставинами можуть бути, зокрема, вчинення відповідачем дій із реалізації майна, витрачання коштів не для розрахунків із кредитором, укладення договорів застави чи поруки або інші дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання. Суд зауважив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість майбутніх позовних вимог по суті не досліджується, натомість оцінюється доведеність обставин, які зумовлюють необхідність застосування конкретного забезпечувального заходу, його адекватність, співмірність із заявленими вимогами, зв`язок із предметом майбутнього спору та дотримання балансу інтересів сторін. За результатами розгляду заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи ФОП Чорного В.А. ґрунтуються лише на припущеннях про можливе відчуження відповідачем грошових коштів та ймовірне ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Заявником не надано належних і достатніх доказів того, що ФОП Ягодова Н.О. фактично вчиняє або готується вчинити конкретні дії, спрямовані на приховування, відчуження чи виведення коштів, реалізацію майна або інше ухилення від виконання можливого рішення суду. Самі лише посилання на невиконання договірних зобов`язань, неповернення сплачених коштів, характер господарської діяльності відповідача та можливість вільного розпорядження нею грошовими коштами суд визнав недостатніми для формування обґрунтованого припущення, передбаченого частиною другою статті 136 ГПК України. З огляду на відсутність документально підтвердженої реальної загрози невиконання майбутнього рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін і співмірності обраного заходу ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/620/26 у задоволенні заяви ФОП Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову відмовлено. Водночас суд роз`яснив заявнику, що в разі виникнення реальної та підтвердженої доказами загрози утруднення або неможливості виконання судового рішення він не позбавлений права повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, надавши відповідні докази

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи В обґрунтування доводів апеляційної скарги ФОП Чорний Владислав Андрійович посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав його доводи припущеннями та фактично застосував завищений, заздалегідь недосяжний стандарт доказування, вимагаючи документального підтвердження майбутніх дій відповідача щодо відчуження коштів. На порушення частини четвертої статті 236 ГПК України суд не врахував висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, відповідно до яких у спорі про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на рахунках або іншим належним йому майном є беззаперечною, а вимога доведення такого нічим не обмеженого права свідчить про застосування завищеного стандарту доказування. Також скаржник посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22, у якій зазначено, що закон не встановлює вичерпного переліку доказів, які мають подаватися із заявою про забезпечення позову, а арешт коштів у межах ціни позову є пов`язаним із предметом грошової вимоги, адекватним заходом, спрямованим на забезпечення реального виконання майбутнього рішення. На підтвердження співмірності обраного заходу апелянт наводить також постанову Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, наголошуючи, що арешт просив накласти виключно в межах основного боргу. Крім того, з посиланням на пункти 5.17 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 апелянт зазначає, що в подібних правовідносинах на заявника не може покладатися обов`язок доводити майбутню поведінку відповідача належними та допустимими доказами. На спростування висновку про відсутність доказів ризику утруднення виконання рішення апелянт посилається на подані разом із заявою договір поставки №28/11-25 від 28.11.2025, платіжні інструкції №40 від 16.02.2026 і №41 від 18.02.2026, відомості аналітичної системи YouControl про відсутність у відповідача активів, записи екрана та скриншоти листування з ФОП Ягодовою Н.О. у месенджері WhatsApp, претензію вих.№01-14/04/26 від 14.04.2026 і докази її направлення відповідачу. За твердженням скаржника, електронне листування підтверджує визнання відповідачем заборгованості та систематичне ухилення від її погашення, тоді як суд першої інстанції не оцінив жодного із цих доказів і не навів мотивів їх відхилення, чим порушив вимоги частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Додатково апелянт посилається на повідомлення ФОП Ягодової Н.О., надіслані у WhatsApp після постановлення оскаржуваної ухвали, у яких відповідач, не заперечуючи боргу словами «ніхто не відмовляється від оплати», одночасно повідомив, що сторони вступають «не у розрахунки, а на тропу війни», запропонував «спробувати посудитись» та заявив про можливість подання зустрічного позову про моральну шкоду. Скаржник зазначає, що повторно запропонував відповідачу до 17.05.2026 погасити основний борг без штрафних санкцій, однак відповіді та оплати не отримав. На думку апелянта, це підтверджує prima facie недобросовісну та суперечливу поведінку відповідача. На існування ризику невиконання майбутнього рішення, за доводами скарги, також указують реєстрація ФОП Ягодової Н.О. лише 27.11.2025 - за один календарний день до укладення договору поставки №28/11-25 від 28.11.2025, нетривалий період здійснення нею господарської діяльності, відсутність активів, значний для новоствореного суб`єкта господарювання розмір одержаної передоплати - 650 000,00 грн. Скаржник обґрунтовуючи необхідність забезпечення реального виконання майбутнього рішення, посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011, статтю 55 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» та від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови», зазначаючи, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, а забезпечення позову гарантує ефективність судового захисту. На думку апелянта, накладення арешту лише на 650 000,00 грн не блокує повністю господарської діяльності відповідача, є співмірним із майбутньою позовною вимогою, забезпечує баланс інтересів сторін і становить єдиний реальний спосіб запобігти відчуженню коштів за відсутності в боржника іншого майна.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу приписів п.1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20). Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. 11 травня 2026 року Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заяву обґрунтовано тим, що 28.11.2025 між ФОП Ягодовою Надією Олександрівною як постачальником та ФОП Чорним Владиславом Андрійовичем як покупцем укладено договір поставки № 28/11-25, за яким постачальник зобов`язався поставити паливні деревинні гранули (пелети). На підтвердження прийняття замовлення ФОП Ягодова Н.О. виставила рахунок-фактуру №16/02 від 16.02.2026 на суму 312 500,00 грн та рахунок-фактуру № 16/03 від 16.02.2026 на суму 337 500,00 грн, які заявник повністю оплатив відповідно до платіжних інструкцій № 40 від 16.02.2026 та № 41 від 18.02.2026. Оскільки за пунктом 4.4 договору поставка мала бути здійснена протягом п`яти календарних днів, строк її виконання сплив 21.02.2026, однак товар поставлено не було, а загальну суму попередньої оплати 650 000,00 грн постачальник не повернув. Заявник зазначає, що через сезонність товару та втрату актуальності його поставки навесні 2026 року зобов`язання постачальника фактично трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати. Станом на 11.05.2026, крім основного боргу в розмірі 650 000,00 грн, заявник нарахував 45 627,99 грн, з яких 20 304,70 грн інфляційних втрат, 21 102,74 грн неустойки та 4 220,55 грн трьох процентів річних за період з 22.02.2026 до 11.05.2026. На підтвердження вжиття заходів досудового врегулювання ФОП Чорний В.А. посилається на лист про повернення коштів від 20.03.2026 № 01-20/03/26, направлений через мобільний застосунок WhatsApp, електронне листування сторін та письмову претензію від 14.04.2026 № 01-14/04/26, надіслану за трек-номером 0311011612259. За твердженням заявника, ФОП Ягодова Н.О. заборгованості не заперечувала, 24.03.2026 обіцяла надати графік її погашення, 31.03.2026 визначила датою першого платежу 06.04.2026, а під час подальшого листування, яке тривало до 21.04.2026, неодноразово називала нові строки повернення коштів, однак жодного платежу не здійснила. Необхідність забезпечення позову заявник також обґрунтовує значним розміром заборгованості, відсутністю у ФОП Ягодової Н.О., за інформацією аналітичної системи YouControl, активів, на які можна було б звернути стягнення, її тривалим ухиленням від виконання визнаного зобов`язання та необмеженою можливістю розпорядитися коштами на банківських рахунках на користь третіх осіб. На думку заявника, ці обставини створюють реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. В обґрунтування своєї позиції заявник посилається, зокрема, на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 і від 21.07.2021 у справі № 904/1933/21. З урахуванням вищевикладеного, ФОП Чорний В.А. просив у суду першої інстанції накласти арешт на грошові кошти у розмірі беззаперечної заборгованості (не враховуючи штрафні санкції за Договором та законом, сплату судового збору) 650 000,00 грн, які обліковуються (можуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку ФОП Ягодова Надія Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в АТ «А - БАНК» (МФО 307770) та/або № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), а також на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі №918/620/26 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову відмовлено, з підстав, що подана ФОП Чорним В.А. заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник (позивач) має намір звернутися до суду. Заявником (позивачем) не доведено та не підтверджено документально те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися. Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення. Застосована законодавцем конструкція «може ускладнити чи унеможливити» свідчить про превентивний характер забезпечення позову, від заявника вимагається довести не гарантоване майбутнє невиконання рішення, а наявність достатньо обґрунтованої ймовірності такого ризику. Натомість суд першої інстанції фактично поставив застосування забезпечувального заходу в залежність від надання доказів виведення коштів або інших завершених дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Такий підхід суперечить самій природі інституту забезпечення позову, оскільки очікування фактичного виведення коштів означало б застосування забезпечувального заходу вже після реалізації ризику, якому цей захід повинен запобігти. Чинна редакція статей 136, 137 ГПК України передбачає можливість накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти та вимагає співмірності заходу із заявленими вимогами, але не встановлює обов`язку довести вже вчинене відповідачем відчуження активів як неодмінну умову забезпечення позову. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 сформулювала висновок про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання. Більше того, у постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24 Верховний Суд прямо роз`яснив, що доведення вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, може бути однією з підстав забезпечення позову, однак не є обов`язковою передумовою його застосування. Верховний Суд відхилив посилання на раніше сформовані висновки, за якими заявник неодмінно повинен підтвердити реалізацію майна, витрачання коштів не для розрахунків із кредитором або укладення договорів застави чи поруки та наголосив на пріоритетності висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду заявник. Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову майнового характеру у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №910/268/23. Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму). При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Крім того, колегія суддів відзначає, що як вбачається з заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, майбутній позов має виключно майновий характер і стосується стягнення 650 000,00 грн, сплачених заявником за договором поставки № 28/11-25 від 28.11.2025 (а.с.7-9). На виконання цього договору ФОП Ягодова Надія Олександрівна виставила рахунок-фактуру № 16/02 від 16.02.2026 на суму 312 500,00 грн та рахунок-фактуру №16/03 від 16.02.2026 на суму 337 500,00 грн, які ФОП Чорний Владислав Андрійович повністю оплатив відповідно 16.02.2026 та 18.02.2026 (а.с.10-11). Позивач на адресу відповідача надіслав претензію №01-14/04/26 від 14.04.2026 щодо погашення суму основоного боргу у розмірі 350 000,00 грн та суми штрафних санкцій у розмірі 29 321,20 грн (а.с.16-18). Водночас, як зазначено заявником, оплачений товар постачальником не поставлено, отримані кошти не повернуто, заборгованість визнається, однак жодних реальних дій щодо її погашення не вчиняється. Таким чином, заява обґрунтовувалася не абстрактною недовірою до контрагента, а сукупністю конкретних обставин: отриманням відповідачем усієї суми попередньої оплати, невиконанням зустрічного обов`язку з поставки товару, неповерненням коштів після виникнення відповідної вимоги та фактичним утриманням відповідачем 650 000,00 грн за відсутності виконання, за яке ці кошти були сплачені. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що заява ФОП Чорного В.А. ґрунтується виключно на припущеннях, зроблений без урахування правової природи майбутньої позовної вимоги та без оцінки всіх установлених обставин у сукупності. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Фізична особа-підприємець Ягодова Надія Олександрівна необхідну суму грошових коштів в розмірі 650 000,00 грн, тому застосування заходів забезпечення позову, обраних ФОП Чорним В.А., безпосередньо пов`язане із предметом майбутнього позову. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що вищевказані обставини не означають вирішення майбутнього спору по суті та не підтверджують наперед обґрунтованість усіх позовних вимог. Проте на стадії вирішення питання про забезпечення позову вони створюють достатню підставу для висновку про реальний ризик зменшення або зникнення грошових коштів, за рахунок яких має виконуватися можливе рішення суду. Суд першої інстанції формально зазначив, що обґрунтованість майбутнього позову на цій стадії не досліджується, однак фактично не надав жодного доказового значення документам про сплату позивачем 312 500,00 грн та 337 500,00 грн, невиконанню поставки відповідачем, неповерненню загальної суми 650 000,00 грн та поведінці постачальника після отримання коштів. Ці обставини мали оцінюватися не як остаточне підтвердження боргу, а як фактичний контекст для визначення ймовірності утруднення виконання майбутнього рішення. Помилковим є і застосування судом першої інстанції статті 79 ГПК України. В оскаржуваній ухвалі від 13.05.2026 суд першої інстанції навів положення про те, що «достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи». Тобто, суд першої інстанції процитував редакцію процесуальної норми, яка втратила чинність на момент розгляду заяви та не застосував установленого законом стандарту вірогідності доказів. На час постановлення оскаржуваної ухвали стаття 79 ГПК України мала назву «Вірогідність доказів» та передбачала, що обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Відповідну норму викладено в цій редакції Законом України №132-IX від 20.09.2019. За умов розгляду заяви до подання позову й без виклику особи, яка може набути статусу відповідача, матеріали заявника взагалі не були спростовані жодними доказами, тому суд мав оцінити їхню сукупність із погляду достатності для формування обґрунтованого припущення про ризик, а не вимагати беззаперечного доведення майбутньої поведінки боржника. Колегія суддів відзначає, що обраний ФОП Чорним В.А. захід має безпосередній зв`язок із предметом майбутнього позову, є адекватним та співмірним. Заявник просив накласти арешт саме на грошові кошти, тоді як предметом майбутніх вимог є стягнення грошової суми. Межа арешту грошових коштів в розмірі 650 000,00 грн (312 500,00 грн + 337 500,00 грн) відповідає загальному розміру сплачених ФОП Чорним В.А. грошових коштів. При цьому заявник не включив до суми забезпечення штрафні санкції, судовий збір чи інші можливі нарахування, що додатково підтверджує обмежений і пропорційний характер заявленого заходу. Арешт не передбачає вилучення коштів або передачу їх заявникові, не вирішує спору по суті та не позбавляє ФОП Ягодову Н.О. права власності на них, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження відповідною сумою до вирішення спору. Кошти понад 650 000,00 грн залишаються вільними для використання. Поряд з цим, судова колегія вважає, що посилання суду першої інстанції на необхідність дотримання балансу інтересів сторін має суто декларативний характер, оскільки суд першої інстанції не визначив, яких конкретно негативних наслідків зазнає ФОП Ягодова Н.О. внаслідок тимчасового арешту коштів у межах отриманої від заявника суми, не встановив, що арешт заблокує її господарську діяльність, та не зіставив такі можливі наслідки з ризиком повної втрати заявником можливості виконати майбутнє рішення у разі задоволення позову. Натомість забезпечення балансу інтересів полягає саме в обмеженні арешту сумою 650 000,00 грн. Крім того, процесуальний закон надає ФОП Ягодовій Н.О. право просити про скасування забезпечувальних заходів, застосування зустрічного забезпечення. Ігнорування цих процесуальних гарантій призвело до однобічного розуміння балансу інтересів сторін. Наведені судом першої інстанції посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції», «Пантелеєнко проти України» та «Кюблер проти Німеччини» також не узгоджуються з остаточним висновком ухвали. Застосовані в цих рішеннях стандарти підкреслюють, що право на суд охоплює реальне виконання остаточного рішення, а тимчасові заходи мають підтримувати такий стан правовідносин, за якого майбутнє рішення не втратить практичної ефективності. Водночас суд першої інстанції, правильно навівши загальну мету забезпечення позову, фактично відмовив у її реалізації, вимагаючи від заявника дочекатися конкретних дій із виведення коштів і лише після цього повторно звертатися із заявою. Таке роз`яснення нівелює превентивне призначення забезпечення позову, оскільки після відчуження коштів повторне звернення вже не гарантуватиме збереження джерела виконання рішення у разі задоволення позову. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів реальної загрози невиконання майбутнього рішення не відповідає обставинам справи та зроблений внаслідок неправильного тлумачення статей 136, 137 ГПК України, застосування нечинної редакції статті 79 ГПК України та неврахування вищевикладених висновків Верховного Суду. Сукупність встановлених обставин, а саме: перерахування відповідачу 650 000,00 грн, невиконання оплаченої поставки, неповернення отриманих коштів, визнання заборгованості та відсутність реальних дій щодо її погашення у поєднанні з необмеженою можливістю відповідача розпоряджатися коштами на рахунках створює достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття забезпечувальних заходів може істотно утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задволення позову. Отже, колегія суддів встановивши наявність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для забезпечення майбутнього позову, дійшла висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни у межах загальної суми 650 000,00 грн. Обраний захід безпосередньо пов`язаний із предметом майбутнього позову про стягнення коштів, відповідає розміру основної майнової вимоги, не охоплює заявлених штрафних санкцій та судових витрат, а тому є адекватним і співмірним. Накладення арешту на грошові кошти саме в межах 650 000,00 грн забезпечує збереження майнової основи для виконання можливого рішення суду та водночас не позбавляє особу, яка може набути статусу відповідача, права володіти відповідними коштами і розпоряджатися коштами понад визначену судом загальну межу арешту. Разом із тим, колегія суддів враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд не досліджує обґрунтованість майбутніх позовних вимог по суті та не встановлює остаточно наявності, розміру і безспірності заборгованості. Тому зазначення заявником 650 000,00 грн як суми беззаперечної заборгованості не може бути відтворене в резолютивній частині постанови як уже встановлений судом юридичний факт. На цій процесуальній стадії вказана сума визначає лише межу майбутніх позовних вимог і відповідно граничний розмір забезпечувального заходу. Визнання ж коштів беззаперечною заборгованістю фактично означало б передчасне вирішення майбутнього спору по суті без подання позовної заяви, відкриття провадження, одержання заперечень відповідача та дослідження доказів у змагальному процесі. Колегія суддів не вбачає процесуальної необхідності в зазначенні в резолютивній частині постанови конкретних рахунків № НОМЕР_2 в АТ «А-БАНК» (МФО 307770) та № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001). Предметом арешту є не банківський рахунок як такий, а належні боржнику грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах. Визначальними для виконання забезпечувального заходу є належність ФОП Ягодовій Н.О. грошових коштів - 650 000,00 грн. Конкретний перелік рахунків може змінюватися, окремі рахунки можуть бути закриті, а нові відкриті після постановлення судового рішення. Тому загальне формулювання про накладення арешту на належні ФОП Ягодовій Н.О. кошти, що містяться в банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали, забезпечує реальне та ефективне виконання судового рішення й унеможливлює обхід застосованого заходу шляхом переміщення коштів між рахунками або відкриття нових рахунків. Водночас таке формулювання охоплює і кошти на названих заявником рахунках в АТ «А-БАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», якщо вони належать ФОП Ягодовій Н.О., але не обмежує виконання ухвали виключно цими рахунками. Таким чином, часткове задоволення заяви полягає не у зменшенні визначеної заявником суми забезпечення позову, а в задоволенні її вимоги лише в процесуально допустимій частині: шляхом накладення арешту на належні ФОП Ягодовій Надії Олександрівні грошові кошти в банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, відкритих після постановлення судового рішення, сукупно в межах 650 000,00 грн, без попереднього визнання цієї суми беззаперечною заборгованістю та без обмеження забезпечувального заходу конкретними банківськими рахунками. Саме такий спосіб забезпечує належне співвідношення між інтересом заявника та недопущенням надмірного втручання у господарську діяльність особи, яка може набути статусу відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/620/26 про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви відповідно до статей 275, 277 ГПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ФОП Чорного Владислава Андрійовича та накладення арешту на грошові кошти, які належать Фізичній особі-підприємцю Ягодовій Надії Олександрівні, що містяться в банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог в розмірі 650 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час ухвалення цієї постанови відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків особи щодо якої вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду. Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича слід задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 р. про відмову у забезпеченні позову у справі №918/620/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, які належать Фізичній особі-підприємцю Ягодовій Надії Олександрівні ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що містяться в банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог в розмірі 650 000,00 грн. У зв`язку скасуванням оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, розподіл суми судового збору за подання апеляційної скарги підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору по суті, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України. Водночас, оскільки станом на дату ухвалення даної постанови в Господарському суді Рівненської області не відкрито позовне провадження за позовом Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича до Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни про стягнення 650 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу-підприємця Ягодову Надію Олександрівну. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 р. про відмову у забезпеченні позову у справі №918/620/26, задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 р. про відмову у забезпеченні позову у справі №918/620/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення: «

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, які належать Фізичній особі-підприємцю Ягодовій Надії Олександрівні ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що містяться в банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог в розмірі 650 000,00 грн. Стягувач: Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ). Боржник: Фізична особа-підприємець Ягодова Надія Олександрівна ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).»

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ) 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Рівненської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

6. Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. Повний текст постанови складений "14" липня 2026 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г.