Постанова 4873 № 910/14904/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа № 910/14904/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Горбасенка П.В. суддів: Мальченко А.О. Сковородіної О.М. за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 (повний текст складено та підписано 26.03.2025) у справі № 910/14904/24 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Тренінгового центру прокурорів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 53 499, 79 грн за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.07.2026 УСТАНОВИВ: Тренінговий центр прокурорів України (далі - позивач / ТЦПУ) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - відповідач / ТОВ «Укр Газ Ресурс») про: - визнання недійсними додаткових угод від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20, укладеного між ТЦПУ та ТОВ «Укр Газ Ресурс»; - стягнення з відповідача на користь ТЦПУ безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 53 499, 79 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку з укладенням додаткових угод № 4-9 до договору від 30.12.2020 № 198/20 ТОВ «Укр Газ Ресурс» всупереч приписам Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено загальну ціну поставленої електричної енергії. Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.12.2024 прийняв позовну заяву ТЦПУ до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14904/24, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 задовольнив позов повністю: - визнав недійсними додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20, укладеного між ТЦПУ та ТОВ «Укр Газ Ресурс», а саме додаткові угоди від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9; - стягнув з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь ТЦПУ грошові кошти у розмірі 53 499, 79 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056, 00 грн. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що зміст додаткових угод від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20 (далі - спірні додаткові угоди) суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», позаяк шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж допущено означеним законом, тобто більше ніж 10 %. З огляду наведеного місцевий господарський суд зауважив, що оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними в силу приписів ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, то внаслідок виконання ТЦПУ своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами ТОВ «Укр Газ Ресурс» є таким, що безпідставно отримало грошові кошти в сумі 53 499, 79 грн, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на користь позивача, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України. Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, ТОВ «Укр Газ Ресурс» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 та ухвалити у цій справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що додаткові угоди від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20 укладено у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20, оскільки з огляду на суттєве зростання ринкових цін на енергоресурси в період дії такого договору коригування ціни одиниці товару електричної енергії у бік збільшення шляхом укладення спірних додаткових угод було економічно обґрунтованим. Поряд з тим в контексті наведених обставин скаржник наголошує, що на момент укладення зазначених вище додаткових угод сторони виходили з можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, беручи до уваги формулювання, визначене у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того ТОВ «Укр Газ Ресурс» стверджує, що, виходячи з норм спеціального закону у сфері публічних закупівель та норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), у цьому випадку адміністративно-деліктна реалізація ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» відбувається через ст. 164-14 КУпАП, яка передбачає адміністративне стягнення (штраф) за внесення змін до істотних умов договору у порядку, не передбаченому Законом, у тому числі, порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», і така відповідальність за своєю правовою природою є адміністративною. До того ж, за доводами скаржника, покладення відповідальності на постачальника за порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» суперечить ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі», адже така відповідальність як визнання недійсними додаткових угод до договору постачання, який є виконаним на момент звернення до суду з позовом, і стягнення з постачальника грошових коштів не передбачена та суперечить ст. 164-14 КупАП. Окремо ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернуло увагу на те, що місцевий господарський суд належним чином не перевірив розрахунки позивача, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 53 499, 79 грн. Таким чином відповідач вважає, що все зазначене вище свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги. Крім того в апеляційній скарзі ТОВ «Укр Газ Ресурс», з посиланням на обставини розгляду Верховним Судом у справі № 920/19/24 питання щодо відступлення від висновків, викладених у справі № 922/2321/22, якими, зі свого боку, керувався суд першої інстанції у рішенні від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24, було викладено клопотання про зупинення провадження в означеній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту рішення. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Владимиренко С.В., суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.04.2025 залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 та надав скаржникові десятиденний строк для усунення допущених останнім при поданні апеляційної скарги недоліків. 29.04.2025 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від ТОВ «Укр Газ Ресурс» надійшло клопотання про усунення недоліків. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 27.05.2025, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив учасникам справи строк для подання до суду у письмовій формі, зокрема, відзиву на апеляційну скаргу. 15.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14904/24. 19.05.2025, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від ТЦПУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Укр Газ Ресурс», а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 залишити без змін. Так, мотивуючи свою позицію, позивач наголошує на обставинах помилковості висновків скаржника про те, що законодавець, викладаючи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції від 03.06.2021, надав можливість сторонам вносити зміни до договору (з урахуванням останніх змін, що викладені сторонами у додаткових угодах), тобто фактично надав право сторонам вносити зміни щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі її коливання у бік збільшення протягом дії договору декілька разів, але кожного разу до 10 %, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, адже таке тлумачення норми не відповідатиме чинному законодавству, судовій практиці та загальній логіці, за такого розуміння вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» нівелюються основні ідеї та принципи, на яких ґрунтується законодавство про публічні закупівлі. Водночас, за твердженнями ТЦПУ, ключовим у наведеній вище нормі закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення). В розрізі викладеного позивач зауважує, що підставою для такого збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії згідно додаткових угод від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20 були довідки Харківської ТПП, які, в свою чергу, суперечать інформації з вебпорталу ДП «Оператор ринку» (що відображає реальне коливання ціни за 1 кВт), але які були надані до ТЦПУ як належні підстави, з огляду на що останнім було погоджено такі додаткові угоди. Стосовно ж доводів відповідача про помилковість розрахунків позивача останній стверджує, що розбіжність у проведеному ТОВ «Укр Газ Ресурс» перерахунку відносно розрахунку ТЦПУ полягає у здійсненій позивачем переплаті, що підтверджується наданими у матеріали справи доказами. Відтак позивач наголошує на правильності своїх розрахунків, а отже, й обґрунтованості висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 53 499, 79 грн. Додатково, в спростування наведених у апеляційній скарзі тверджень ТОВ «Укр Газ Ресурс», ТЦПУ зазначає, що: - адміністративна відповідальність є відмінним видом відповідальності від цивільно-правової та покликана захищати дещо інші інтереси та права особи; адміністративна відповідальність не може підміняти цивільно-правову і навпаки, тоді як укладенням оспорюваних додаткових угод порушено майнові права позивача, адже наслідком таких угод стало безпідставне перерахування на рахунок відповідача грошових коштів, що підлягають поверненню; поряд з тим застосування адміністративної відповідальності до уповноважених осіб жодним чином не захищає права ТЦПУ на повернення безпідставно перерахованих грошових коштів, тому такий спосіб захисту не може бути належним, позаяк ніяк не захищає приватних прав позивача; - предметом розгляду цієї справи є визнання недійсними додаткових угод до договору з підстав їх укладення з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і до предмета дослідження не входять обставини дотримання / порушення уповноваженими особами замовника вимог цього закону, у зв`язку з чим окреслене відповідачем питання притягнення уповноважених осіб до відповідальності не може бути розглянутим в межах означеного провадження та не підміняє предмет розгляду цієї справи. Отже, покликаючись на вказане, ТЦПУ наголошує, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного ТОВ «Укр Газ Ресурс» рішення Господарського суду міста Києва. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.05.2025 задовольнив клопотання ТОВ «Укр Газ Ресурс» про зупинення провадження у справі № 910/14904/24 та зупинив провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. 26.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТЦПУ надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, обґрунтоване обставинами прийняття Великою Палатою Верховного Суду 21.11.2025 постанови у справі № 920/19/24, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 у справі № 920/19/24 залишено без змін. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.01.2026 задовольнив клопотання ТЦПУ про поновлення провадження у справі № 910/14904/24, поновив провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 та призначив апеляційну скаргу до розгляду на 17.02.2026. 12.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укр Газ Ресурс» надійшли письмові пояснення, у яких відповідач виклав свої міркування щодо ухваленої Великою Палатою Верховного Суду постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Зважаючи на те, що головуюча суддя Владимиренко С.В. з 04.02.2026 по 18.03.2026 та з 19.03.2026 по 17.04.2026 перебувала у відпустці, судове засідання 17.02.2026 не відбулось. Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/107/26 від 24.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14904/24, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, яка є головуючою суддею (суддею-доповідачем), відповідно до п.п. 2.3.22, 2.3.43 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Горбасенко П.В., судді Мальченко А.О., Сковородіна О.М. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.03.2026 у цій справі прийняв до провадження головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Мальченко А.О., Сковородіної О.М. апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 та призначив її до розгляду на 29.04.2026. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.04.2026 у справі № 910/14904/24 оголосив у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги перерву до 10.06.2026. 10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укр Газ Ресурс» надійшло клопотання про зупинення провадження, згідно змісту якого відповідач просив відкласти призначене на 10.06.2026 судове засідання в означеній справі на іншу дату та зупинити провадження у справі № 910/14904/24 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26). В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі скаржник зазначив, що вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» № 3-78/2026 (178/26) щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може мати істотне значення для правильного вирішення цього спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2026 в означеній справі задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання з розгляду апеляційної скарги на 17.06.2026. 12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТЦПУ надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження, згідно яких позивач просив відмовити у його задоволенні та продовжити розгляд означеної справи. Так, заперечуючи проти зупинення провадження у цій справі, ТЦПУ зауважило, що задоволення конституційної скарги не призведе до вирішення справи в інший спосіб та не вплине на правовідносини, які виникли під час дії оскаржуваного Закону України «Про публічні закупівлі», що не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду означеної справи до розгляду Конституційним Судом України відповідного конституційного подання. Зважаючи на те, що суддя Мальченко А.О. з 15.06.2026 по 28.06.2026 перебувала у відпустці, судове засідання 17.06.2026 не відбулось. Після повернення судді Мальченко А.О. з відпустки, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.06.2026 призначив апеляційну скаргу у справі № 910/14904/24 до розгляду на 08.07.2026. 06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укр Газ Ресурс» надійшло клопотання про зупинення провадження, згідно змісту якого відповідач просив зупинити провадження у справі № 910/14904/24 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26), обґрунтовуючи таку необхідність аналогічними зазначеним у попередньому клопотанні обставинами. Також 06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укр Газ Ресурс» надійшли письмові пояснення щодо прийняття Верховною Радою України нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX. Викладені у таких поясненнях доводи відповідача зводяться до того, що, на його переконання, у новому Законі України «Про публічні закупівлі» законодавець прямо підтвердив, що: - 10-відсоткове обмеження стосується кожного окремого випадку зміни ціни; - кількість таких змін законом не обмежується; - для кожної зміни достатньо наявності підтвердженого коливання ринкової ціни та дотримання інших умов ст. 41 закону, а також встановив поширення цієї редакції на всі правовідносини, які виникли з моменту набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII. 07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТЦПУ надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження та пояснення відповідача, в обґрунтування яких позивач зауважив, що в разі визнання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» таким, що не відповідає Конституції України, ця норма втратить чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про її неконституційність, тому таке рішення не вплине на правовідносини, що існували між позивачем та відповідачем в минулому, з приводу чого судом наразі розглядається спір. Стосовно ж ухвалення нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX ТЦПУ зазначив про обставини існування заборони зворотної дії закону, згідно з якою норми не можуть застосовуватися до подій, що відбулися до їх офіційного оприлюднення, відтак, за доводами позивача, прийняття Верховною Радою України нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX, який набрав чинності з 24.06.2026, жодним чином не впливає на розгляд означеної справи, оскільки предметом позову є визнання недійсними додаткових угод та стягнення помилково (безпідставно) перерахованих грошових коштів, а підставою - невідповідність п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. У судове засідання 08.07.2026 з`явився представник відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24. Також у судовому засіданні 08.07.2026 брав участь представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши у такому судовому засіданні подані ТОВ «Укр Газ Ресурс» до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження, колегія суддів зазначає таке. Приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Таким чином для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному окремому випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18 та від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19. Одночасно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Зазначені обставини входять до предмета доказування в означеній справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Конституційне провадження як у справі № 3-78/2026 (178/26), так і у справі № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку. За приписами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII. У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Отже, саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки конституційності норм права не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду означеної справи. Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань ТОВ «Укр Газ Ресурс» про зупинення провадження у цій справі, оскільки зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування, тоді як заявником не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справах № 3-78/2026 (178/26) і № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26). Судова колегія також враховує, що на момент розгляду цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про неможливість її розгляду без очікування результатів розгляду іншої справи, а застосування відповідних норм матеріального права не викликає неоднозначності, що унеможливлює ухвалення судового рішення. Поряд з тим зупинення провадження у справі за відсутності об`єктивної необхідності призвело б до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумного строку судового розгляду, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотань відповідача належить відмовити. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, з урахуванням її меж, заслухавши усні пояснення представників учасників апеляційного провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки місцевого господарського суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами цієї справи, 20.11.2020 у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» за ідентифікатором UA-2020-11-20-003460-c опубліковано оголошення про проведення ТЦПУ відкритих торгів на закупівлю електричної енергії в обсязі 409 645 кВт/год зі строком постачання до 31.12.2021. У зв`язку з поданням для участі в торгах недостатньої кількості (менше двох) тендерних пропозицій 07.12.2020 торги було відмінено. 07.12.2020 у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» за ідентифікатором UA-2020-12-07-003809-a опубліковано нове оголошення про проведення ТЦПУ відкритих торгів на закупівлю електричної енергії в обсязі 409 645 кВт/год зі строком постачання до 31.12.2021. У зв`язку з поданням для участі в торгах недостатньої кількості (менше двох) тендерних пропозицій 23.12.2020 торги було знову відмінено. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон України «Про публічні закупівлі») (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з процедур, передбачених цією статтею, а саме: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у ч. 2 ст. 40 цього закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі якщо було двічі відмінено процедуру відкритих торгів, у тому числі частково (за лотом), через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій, визначеної цим законом. При цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації. 23.12.2020 позивач оприлюднив у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» протокол переговорів та повідомлення про намір укласти договір за результатами переговорної процедури з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на закупівлю 409 645 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021. У подальшому між ТЦПУ як споживачем і ТОВ «Укр Газ Ресурс» як постачальником укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20 (далі - договір постачання), відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Положеннями п. 2.2 договору постачання встановлено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 409 645 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи. Згідно з п. 3.1 договору постачання строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021. Відповідно до п. 5.1 договору постачання ціна на електричну енергію для споживача повинна бути економічно обґрунтованою, прозорою, недискримінаційною. Ціна за електричну енергію включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, а також обов`язкові платежі, збори, прямі витрати, накладні витрати, витрати сторонніх організацій та прибуток, який постачальник планує одержати та не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії, які сплачуються споживачем напряму оператору системи. Очікувана вартість закупівлі становить 880, 740 тис. грн. Загальний обсяг постачання електричної енергії становить 409 645 кВт/год. Пунктом 5.4 договору постачання узгоджено, що ціна електричної енергії за договором визначена відповідно до специфікації товару (додаток 2 до договору) з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.2 договору, та становить: 733 947, 29 грн, крім того ПДВ 146 789, 46 грн, всього з ПДВ - 880 736, 75 грн, у тому числі: загальний фонд 880 736, 75 грн, враховуючи ПДВ 146 789, 46 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором становить 02 грн 15 коп. Згідно із п. 5.2 договору постачання істотними умовами договору відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України вважаються: предмет, ціна і строк дії договору. Вказані умови можуть бути змінені тільки відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Інші умови істотними не являються і можуть змінюватись відповідно до вимог Цивільного і Господарського кодексів України. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 14.1 договору постачання). Положеннями п. 14.2 договору постачання унормовано, що умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Додатком № 2 до договору постачання ТЦПУ та ТОВ «Укр Газ Ресурс» затвердили специфікацію, згідно змісту якої погодили постачання електричної енергії обсягом 409 645 кВт/год вартістю 01, 7916666 грн за одиницю без ПДВ. Надалі сторонами було укладено низку додаткових угод, а саме: - від 18.01.2021 № 1, відповідно до якої сторони домовилися зменшити обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, пропорційно зменшити загальну ціну електричної енергії та внести зміни в: п. 5.4 договору постачання «Ціна електричної енергії за цим договором становить 870 238, 30 грн з ПДВ» (зменшено на 10 498, 45 грн); п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 404 762 кВт/год»; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами; - від 18.03.2021 № 2, відповідно до умов якої, враховуючи цінові довідки Харківської торгово-промислової палати України (далі - Харківська ТПП) від 12.02.2021 № 364/21 та ДП «Зовнішінформ» від 19.02.2021 № 121/30, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 382 379, 329 кВт/год» (зменшено на 22 382, 671); п. 5.4 договору постачання «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором з 01.02.2021 становить 02, 285328 грн з ПДВ (01, 90444 грн без ПДВ)»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 6,29 % від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: х = (нова ціна за 1 кВт/год з ПДВ * 100 (відсотків) / первісна ціна за договором за 1 кВт/год з ПДВ) - 100 (відсотків) = (02, 285328 * 100 % / 02, 15) - 100 % = 6,29 %; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до договору постачання з 01.02.2021; - від 16.08.2021 № 3, відповідно до умов якої, у зв`язку зі зміною банківських реквізитів, сторони вирішили внести зміни до п. 16 договору постачання «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін»; - від 17.09.2021 № 4, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 17.08.2021 № 1914/21, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 3 664 654, 4 кВт/год» (зменшено на 15 913, 929); п. 5.4 договору постачання «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором з 01.08.2021 становить 02, 452188 грн з ПДВ (02, 04349 грн без ПДВ)»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 14,06 % від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (02, 452188 * 100 / 02, 15) - 100 = 14,06 %; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до договору постачання з 01.08.2021; - від 12.10.2021 № 5, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 15.09.2021 № 2198-2/21, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 352 102, 16 кВт/год» (зменшено на 14 363, 24); п. 5.4 договору постачання «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором з 01.09.2021 становить 02, 640924 грн з ПДВ (02, 20077 грн без ПДВ)»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 22,85 % від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (02, 640924 * 100 / 02, 15) - 100 = 22,85 %; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до договору постачання з 01.09.2021; - від 01.11.2021 № 6, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 22.10.2021 № 2644/21, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 336 131, 105 кВт/год» (зменшено на 15 971, 06); п. 5.4 договору постачання «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором з 01.11.2021 становить 02, 846856 грн з ПДВ (02, 37238 грн без ПДВ)»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 32,41 % від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (02, 846856 * 100 / 02, 15) - 100 = 32,41 %; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до договору постачання з 01.11.2021; - від 19.11.2021 № 7, відповідно до умов якої сторони домовилися зменшити обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, пропорційно зменшити загальну ціну електричної енергії та внести зміни в: п. 5.4 договору постачання «Ціна електричної енергії за цим договором становить 666 668, 300 грн з ПДВ»; п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 264 624, 154 кВт/год» (зменшено на 71 506, 951 кВт/год); ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами; - від 07.12.2021 № 8, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 09.11.2021 № 2802/21, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 260 699, 407 кВт/год» (зменшено на 3 924, 747); п. 5.4 договору постачання «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 03, 071328 грн з ПДВ (02, 55944 грн без ПДВ)»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 42,85 % від початкової піни (з ПДВ) за формулою: (03, 071328 * 100 / 02, 15) - 100 = 42,85 %; - від 16.12.2021 № 9, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 19.11.2021 № 2948/21, сторони вирішили внести зміни в: п. 2.2 договору постачання «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 258 871, 38 кВт/год» (зменшено на 1 828, 027); п. 5.4 договору постачання «ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором з 01.02.2021 по 31.07.2021 становить 01, 90444 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 02, 285328 грн (що в МВт*год становить 1 904, 44 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2 285, 328 грн за 1 МВт*год). З огляду на викладене ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором постачання з 01.08.2021 по 31.08.2021 становила 02, 04349 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 02, 452188 грн (що в МВт*год становила 2 043, 49 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2 452, 188 грн за 1 МВт*год). Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором постачання з 01.09.2021 по 30.09.2021 становила 02, 20077 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 02, 640924 грн (що в МВт*год становила 2 200, 77 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2 640, 924 грн за 1 МВт*год). Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором постачання з 01.10.2021 по 31.10.2021 становила 02, 37238 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 02, 846856 грн (що в МВт*год становила 2 372, 38 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2 846, 856 грн за 1 МВт*год). Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором постачання з 01.11.2021 по 31.11.2021 становила 02, 55944 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 03, 071328 грн (що в МВт*год становила 2 372, 38 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2 846, 856 грн за 1 МВт*год) Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором постачання з 01.12.2021 по 31.12.2021 становила 02, 76333 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 03, 315996 грн (що в МВт*год становила 2 763, 33 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3 315, 996 грн за 1 МВт*год»; таким чином збільшено вартість за 1 кВт/год на 54,23 % від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (03, 315996 * 100 / 02, 15) - 100 = 54,23 %. Крім того судовою колегією встановлено, що ТОВ «Укр Газ Ресурс» на виконання договору постачання поставлено ТЦПУ 244 362 кВт*год електричної енергії на загальну суму 608 323, 22 грн, а саме: - згідно акта № УГР00000185 за січень 2021 року від 31.01.2021 - 26 777 кВт*год на суму 57 570, 34 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжної інструкції № 103 від 18.02.2021; - згідно акта № УГР00000648 за лютий 2021 року від 29.03.2021 - 21 585 кВт*год на суму 49 328, 81 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 269 від 29.03.2021 та № 270 від 29.03.2021; - згідно акта № УГР00000872 за березень 2021 року від 15.04.2021 - 20 439 кВт*год на суму 46 709, 82 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 412 від 16.04.2021 та № 413 від 16.04.2021; - згідно акта № УГР00001294 за квітень 2021 року від 18.05.2021 - 19 678 кВт*год на суму 44 970, 68 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 551 від 21.05.2021 та № 552 від 21.05.2021; - згідно акта № УГР00001798 за травень 2021 року від 31.05.2021 - 17 141 кВт*год на суму 39 172, 81 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 761 від 25.06.2021 та № 762 від 25.06.2021; - згідно акта № УГР00002158 за червень 2021 року від 30.06.2021 - 19 205 кВт*год на суму 43 889, 72 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 889 від 21.07.2021 та № 890 від 21.07.2021; - згідно акта № УГР00002461 за липень 2021 року від 31.07.2021 - 23 682 кВт*год на суму 54 121, 14 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 997 від 30.08.2021 та № 1070 від 30.08.2021; - згідно акта № УГР00002805 за серпень 2021 року від 31.08.2021 - 16 978 кВт*год на суму 41 633, 24 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 1188 від 27.09.2021, № 1189 від 27.09.2021 та № 1190 від 27.09.2021; - згідно акта № УГР00003036 за вересень 2021 року від 20.10.2021 (з урахуванням акта коригування № УГР00002482) - 21 814 кВт*год на суму 57 609, 12 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 1268 від 22.10.2021 та № 1269 від 22.10.2021; - згідно акта № УГР00003449 за жовтень 2021 року від 19.11.2021 - 23 625 кВт*год на суму 67 256, 98 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 1469 від 23.11.2021, № 1470 від 23.11.2021 та № 1471 від 23.11.2021; - згідно акта № УГР00003905 за листопад 2021 року від 16.12.2021 - 19 699 кВт*год на суму 60 502, 09 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 1709 від 16.12.2021, № 1710 від 16.12.2021 та № 1711 від 16.12.2021; - згідно акта № УГР00003943 за грудень 2021 року від 23.12.2021 (з урахуванням акта № УГР00004372) - 13 739 кВт*год на суму 45 558, 47 грн з ПДВ, що був оплачений відповідно до платіжних інструкцій № 1762 від 23.12.2021 та № 1763 від 23.12.2021. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За приписами ст. 202, 204, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 638, ч. 1 ст. 651 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 655, ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, у абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Поряд з тим правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» випливає, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Відтак норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону. Інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Окрім того збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Як випливає з матеріалів означеної справи, укладаючи договір постачання, ТОВ «Укр Газ Ресурс» та ТЦПУ дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема, визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 02, 15 грн з ПДВ. Проте в подальшому між сторонами було укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну електричної енергії (відносно ціни, встановленої у договорі постачання - 02, 15 грн) до 03, 071328 грн з ПДВ (на 42,85 %). Водночас з досліджених колегією суддів матеріалів справи випливає, що укладення спірних додаткових угод обґрунтовувалося відповідачем зміною складових ціни електричної енергії, зокрема коливанням її вартості на ринку, однак такі обставини самі по собі не звільняють сторони від обов`язку дотримання вимог законодавства щодо граничного розміру зміни ціни за одиницю товару та належного документального підтвердження відповідного коливання. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 також наголошено, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Поряд з тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24. Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку ст. 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22. Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни електричної енергії у період з моменту укладення договору постачання від 30.12.2020 до моменту укладення додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни товару на ринку у розумінні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, надані у матеріали справи цінові довідки містять окремі статистичні показники середньозважених цін, однак не забезпечують належного порівняння ціни станом на дату укладення договору з ціною на момент внесення змін до нього. Наявні в матеріалах справи цінові довідки Харківської ТПП не відображають безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містять аналізу коливання ціни саме у бік збільшення станом на дату укладення відповідних додаткових угод, а також не встановлюють причинно-наслідкового зв`язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору постачання. За таких обставин цінові довідки Харківської ТПП не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та, як наслідок, не можуть вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість їх використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору. Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору постачання після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснена з порушенням вимог його ст.

41. До того ж в порушення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення, також відбулося збільшення ціни електричної енергії, що, зі свого боку, перевищила нормативно закріплене 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковими угодами № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9, сторони збільшили її вартість до 03, 071328 грн з ПДВ, що становить 42,85 % від початково встановленої в договорі ціни електроенергії. Означене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми закону. Тож, наявні ґрунтовні підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8 та від 16.12.2021 № 9, оскільки вони укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і суперечать інтересам держави, про що правильно вказав місцевий господарський суд. Поряд з тим судова колегія не вбачає підстав для застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції закону від 27.05.2026 № 4888-IX. Так, 27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. Апеляційний господарський суд зауважує, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2021 року. До того ж приписами ст. 5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та / або набуття чинності іншими. Відтак при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. Наведене вище підтверджується також положеннями п. 2 розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, згідно якого зазначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону. Таким чином зазначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 4888-IX не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення. Тобто для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме у момент його укладання, зокрема, суперечив актам цивільного законодавства. Враховуючи викладене, оспорювані додаткові угоди до договору постачання укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», позаяк за умовами останніх ціна за одинцю товару (кВт/год) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 42,85 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав їх недійсними. Щодо вимог ТЦПУ про стягнення 53 499, 79 грн колегія суддів вважає за доцільне зауважити таке. Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки вказані вище додаткові угоди від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8 і від 16.12.2021 № 9 належить визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною умовами договору постачання та додатковими угодами від 18.01.2021 № 1, від 18.03.2021 № 2 та від 16.08.2021 № 3 до нього. З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену з січня по грудень 2021 року електричну енергію за тарифом, визначеним у договорі постачання, з урахуванням додаткових угод від 18.01.2021 № 1, від 18.03.2021 № 2 та від 16.08.2021 № 3, ТЦПУ повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 244 362 кВт*год кошти у розмірі 554 823, 43 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію через укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 53 499, 79 грн (608 323, 22 грн - 554 823, 43 грн). За таких обставин різниця у сумі 53 499, 79 грн є грошовими коштами, безпідставно набутими відповідачем, оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8 і від 16.12.2021 № 9, а тому вказані кошти підлягають поверненню на підставі ст. 216, 1212 ЦК України. За результатами розгляду справи та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційним господарським судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди до договору постачання укладено з порушенням законодавства, відтак судова колегія вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги ТЦПУ про визнання таких додаткових угод недійсними. Враховуючи, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію через укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів в розмірі 53 499, 79 грн, - вимогу ТЦПУ про стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначених коштів також належить задовольнити. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Приписами ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість відповідачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів у розумінні ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»). При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Зважаючи на вказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Водночас суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України. Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24, відтак означене рішення належить залишити без змін. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, покладаються судом на скаржника. Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/14904/24 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2026. Головуючий суддя П.В. Горбасенко Судді А.О. Мальченко О.М. Сковородіна