Постанова Велика Палата ВС № 990/282/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа № 990/282/25 провадження № 11-93заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Кривенди О. В., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року (судді Радишевська О. Р., Жук А. В., Смокович М. І., Мельник-Томенко Ж. М., Кашпур О. В.) у справі № 990/282/25 і ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У червні 2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВККС з вимогами: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 травня 2025 року № 879/дс-25 про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати ВККС ухвалити рішення про допуск ОСОБА_1 до участі в доборі на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням Комісії від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням йому відмовлено в допуску до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду з підстав відсутності п`ятирічного стажу у сфері права, наявність якого є однією з вимог до кандидатів на посаду судді відповідно до статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

3. Позивач уважав, що спосіб, у який Комісія обчислила його стаж у сфері права, є протиправним, адже ВККС не врахувала, що відповідно до статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, зокрема в умовах воєнного стану, зараховується до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю на пільгових умовах.

4. Позивач зазначав, що всупереч вимогам указаного Закону Кабінет Міністрів України не розробив окремого порядку зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю. Водночас згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», для цілей виплати грошового забезпечення, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги період служби військовослужбовців зараховується до відповідної вислуги / стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці.

5. Позивач доводив, що гарантія пільгового зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби має застосовуватися уніфіковано, незалежно від цілей, а тому відповідний період проходження ним військової служби має бути зарахований також і до стажу роботи за спеціальністю за формулою «один місяць служби за три місяці стажу професійної діяльності у сфері права».

6. У цьому контексті позивач зазначав, що 31 січня 2022 року він закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права» за освітньою програмою «Право» і здобув кваліфікацію «Магістр з права». З 30 січня 2017 року він працював за спеціальністю в Апеляційному суді Донецької області і Донецькому апеляційному суді. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 серпня 2022 року № 227 його на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» було зараховано до складу військової частини для проходження військової служби.

7. З урахуванням викладеного позивач уважав, що Комісія протиправно не врахувала період військової служби з 13 серпня 2022 року на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці стажу професійної діяльності у сфері права.

8. Відповідач позову не визнав, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що до правовідносин щодо обчислення стажу в межах добору на посаду судді місцевого суду підлягає застосуванню Закон № 1402-VІІІ як спеціальний закон.

9. Пунктом 2 частини сьомої статті 69 указаного Закону визначено, що стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

10. Комісія зазначила, що вищу юридичну освіту позивач здобув 31 січня 2022 року, у зв`язку із чим стаж його професійної діяльності у сфері права починає обчислюватися з 01 лютого 2022 року і становить (на момент звернення із заявою про участь у доборі) 3 роки 1 місяць і 27 днів, що свідчить про невідповідність позивача вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду.

11. У відповіді на відзив позивач зазначив, що норми Закону № 1402-VІІІвизначають лише поняття стажу професійної діяльності у сфері права, а не порядок його обчислення, у зв`язку із чим спеціальним законом у частині розрахунку стажу є саме Закон № 2011-XII.

12. Наведене, за доводами позивача, також випливає зі змісту офіційних роз`яснень ВККС, відповідно до яких зарахування періоду проходження військової служби до стажу професійної діяльності у сфері права відбувається на підставі статті 8 Закону № 2011-XII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що, визначаючи стаж професійної діяльності позивача у сфері права в календарному обчисленні (а не з урахуванням визначених статтею 8 Закону № 2011-XII пільгових умов) з моменту здобуття позивачем вищої юридичної освіти, Комісія діяла на підставі, в порядку та спосіб, що визначені законами України.

15. Аналізуючи зміст положень першого речення абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з нормами статті 69 Закону № 1402-VIII, суд зазначив, що за умови наявності в особи вищої юридичної освіти період проходження військової служби зараховується до стажу професійної діяльності у сфері права.

16. Однак суд відхилив доводи позивача про те, що час проходження військової служби слід зараховувати до його стажу професійної діяльності у сфері права за формулою «один місяць військової служби за три місяці стажу роботи за спеціальністю», оскільки хоч останнє речення абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-XII і установлює, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, до якого відноситься і воєнний стан, зараховується до стажу роботи за спеціальністю на пільгових умовах, проте визначення цих умов законодавець делегував Кабінету Міністрів України, який конкретного механізму пільгового (кратного) зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю не затвердив.

17. Відхилив суд і аргументи позивача про те, що пільга у вигляді зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю має реалізовуватися в тому самому порядку, що й у випадку обчислення вислуги років для цілей призначення пенсії і соціального забезпечення.

18. У цьому аспектісуд зазначив, що вислуга років у пільговому обчисленні, що передбачено Законом № 2011-XII та Постановою № 393, є спеціальним стажем роботи / служби, що застосовується до певних категорій осіб. Її метою є надання особі додаткових преференцій у сфері соціального захисту як компенсації за особливі умови роботи / служби, зокрема пов`язані з підвищеним ризиком для життя та здоров`я людини. Водночас стаж професійної діяльності у сфері права, передбачений статтею 69 Закону № 1402-VIII, за своїм змістом є кваліфікаційною вимогою, що, зокрема, визначає мінімально необхідний професійний досвід для призначення на посаду судді.

19. Визнаючи існування законодавчих упущень в частині умов і порядку пільгового зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю у зв`язку з бездіяльністю Кабінету Міністрів України, суд зазначив, що також не може визначити ці умови на власний розсуд, оскільки це є прерогативою законодавця. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

20. ОСОБА_1 не погодився з ухваленим Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішенням та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове ? про задоволення позову.

21. Апелянт наполягає на хибності висновку суду першої інстанції щодо відсутності законодавчих передумов для зарахування до стажу у сфері професійної діяльності часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період на пільгових умовах за відсутності відповідного механізму, визначеного Кабінетом Міністрів України. З його погляду, відсутність підзаконного нормативного регулювання не може нівелювати гарантію, прямо встановлену законом.

22. ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду щодо відмінності правової природи між пільговим зарахуванням періоду військової служби до стажу роботи за спеціальністю та стажем професійної діяльності у сфері права (як кваліфікаційною вимогою для кандидата на посаду судді). Скаржник вважає, що суд неправильно витлумачив статтю 8 Закону № 2011-XII, яка прямо передбачає зарахування часу військової служби саме до стажу роботи за спеціальністю, а не виключно до пенсійного чи іншого соціального стажу. На переконання позивача, суд безпідставно звузив дію цієї норми до сфери соціального захисту, тоді як закон містить ширшу дію та пряму гарантію.

23. Подібно до доводів позовної заяви апелянт зазначає, що Постанова № 393 та підзаконні акти Міністерства оборони України фактично передбачають пільгове обчислення строку військової служби лише для конкретних цілей, зокрема пенсійного забезпечення та виплати надбавок, натомість Закон № 2011-XII не обмежує встановлену ним гарантію такими рамками.

24. На думку скаржника, суд безпідставно ухилився від застосування прямої норми (статті 8 Закону № 2011-XII), зазначивши, що він не вправі підміняти Кабінет Міністрів України та встановлювати порядок реалізації соціальної гарантії замість уповноваженого органу, тим самим залишив порушене право особи без належного судового захисту.

25. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд мав би зважити на те, що уряд після внесення змін до статті 8 Закону № 2011-XII не забезпечив належного нормативного регулювання питання пільгового зарахування часу військової служби до стажу роботи за спеціальністю.

26. З огляду на наведені норми надання ним усіх необхідних документів, зокрема й тих, що підтверджують стаж професійної діяльності у сфері права, позивач вважає, що у Комісії були всі передумови для застосування визначених статтею 8 Закону № 2011-XII гарантій пільгового зарахування періоду військової служби до стажу професійної діяльності у сфері права. Позиція відповідача

27. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з її доводами та вважає їх необґрунтованими, оскільки, з його погляду, ВККС, визначаючи стаж професійної діяльності позивача у сфері права в календарному обчисленні з моменту здобуття позивачем вищої юридичної освіти, діяла на підставі, в порядку та у спосіб, що передбачені законами України.

28. Серед іншого Комісія зазначає, що посилання позивача на статтю 8 Закону № 2011-XII є нерелевантним, оскільки Комісія при проведенні добору на посаду судді керується виключно спеціальним Законом № 1402-VIII.

29. Натомість Закон № 2011-XII є загальним у сфері соціального захисту військовослужбовців, але не є законом, що визначає кваліфікаційні вимоги до суддів. Його положення не можуть змінювати імперативні вимоги профільного суддівського закону.

30. Наголошує і на тому, що визначений Кабінетом Міністрів України порядок у Постанові № 393 розроблений виключно для цілей пенсійного забезпечення.

31. ВККС вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним і обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

32. ОСОБА_1 , не погоджуючись із доводами ВККС, подав відповідь на відзив, у якій наголосив на помилковості тверджень провиключне застосування при визначенні стажу професійної діяльності позивача у сфері права Закону № 1402?VIII, тоді як порядок обчислення стажу прямо визначений статтею 8 Закону № 2011-XII та статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». З його погляду, ці норми підлягають системному застосуванню, а не є взаємовиключними.

33. На думку відповідача, Закон № 2011-XII не містить жодних обмежень щодо цілей застосування пільгових умов зарахування часу проходження військової служби до стажу професійної діяльності.

34. Та обставина, що через бездіяльність держави не розроблений нормативний механізм порядку застосування пільги, не може бути перепоною у захисті прав особи та застосуванні норми прямої дії (статті 8 Закону № 2011-XII).

35. Апелянт твердить, що позиція ВККС та суду першої інстанції фактично нівелює зміст законодавчих гарантій, легалізує бездіяльність держави та суперечить принципу верховенства права.

36. Визнання судом бездіяльності Кабінету Міністрів України не забезпечує відновлення права позивача, не усуває правову невизначеність, не гарантує реального результату, а отже, не є ефективним способом судового захисту у розумінні Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рух апеляційної скарги

37. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року, а ухвалою від 04 червня 2026 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 02 липня 2026 року. Установлені судом першої інстанції обставини справи

38. ОСОБА_1 31 січня 2022 року закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права» за освітньою програмою «Право» та здобув кваліфікацію «Магістр з права», що підтверджується дипломом від 31 січня 2022 року серії НОМЕР_2 .

39. У період з 30 січня 2017 року по 12 березня 2018 року ОСОБА_1 працював на посаді секретаря судового засідання в Апеляційному суді Донецької області, з 14 березня по 01 жовтня 2018 року - помічника судді Апеляційного суду Донецької області, а з 02 жовтня 2018 року - помічника судді Донецького апеляційного суду.

40. Наказом військової частини НОМЕР_1 від 13 серпня 2022 року № 227 ОСОБА_1 з 14 серпня 2022 року зараховано до штату військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

41. Комісія рішенням від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1 800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах (далі - добір). 42. 29 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про участь у доборі.

43. В анкеті у відомостях, які стосуються трудової діяльності, в графі «Інформація про стаж у сфері права» позивач зазначив період роботи з 14 березня 2018 року по 29 березня 2025 року на посаді помічника судді Апеляційного суду Донецької області, Донецького апеляційного суду загальною тривалістю 7 (сім) років.

44. ВККС рішенням від 26 травня 2025 року № 879/дс-25 відмовила ОСОБА_1 у допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24.

45. Підставою для відмови в допуску до участі в доборі був висновок Комісії про те, що у ОСОБА_1 відсутній стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років.

46. Як зазначила Комісія в оскаржуваному рішенні, стажем професійної діяльності у сфері права для цілей добору суддів є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти. Вищу юридичну освіту ОСОБА_1 здобув 31 січня 2022 року, у зв`язку із чим його стаж, обчислений з 01 лютого 2022 року по день звернення із заявою про участь у доборі (29 березня 2025 року), складає 3 роки 1 місяць і 27 днів.

47. Не погоджуючись із рішенням ВККС від 26 травня 2025 року № 879/дс-25, позивач звернувся до суду. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

48. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

49. Суд першої інстанції керувався такими нормативно-правовими положеннями.

50. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, зокрема порядок зайняття посади судді, врегульовано Законом № 1402-VIII.

51. Частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII передбачено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

52. Згідно із частиною сьомою статті 69 Закону № 1402-VIII для цілей цього Закону вважається: 1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; 2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

53. Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 1402-VIII особа, яка виявила намір стати суддею, для участі в доборі на посаду судді подає до ВККС, зокрема, копії документів, що підтверджують стаж професійної діяльності у сфері права.

54. Частиною третьою статті 73 Закону № 1402-VIII передбачено, що особи, які не подали всіх необхідних документів та/або подали документи, що не відповідають установленим законом вимогам, а також особи, які згідно з поданими документами не відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі на посаду судді не допускаються.

55. Відповідно до частини четвертої статті 73 Закону № 1402-VIII про допуск або про відмову в допуску до участі у доборі на посаду судді ВККС ухвалює вмотивоване рішення.

56. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII.

57. Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

58. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

59. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

60. Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

61. Як можна зрозуміти зі змісту позовної заяви і це відзначив суд першої інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою ВККС допустити позивача до участі в доборі на посаду судді місцевого суду з підстав невідповідності позивача вимогам, що висуваються до кандидатів на посаду судді, у частині наявності стажу професійної діяльності у сфері права.

62. У контексті підстав позову та заперечень на нього, суд першої інстанції зазначив, що законом, що регулює організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, зокрема вимоги до кандидатів на посаду судді і порядок зайняття посади судді, є Закон № 1402-VIII.

63. У статті 69 указаного Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, який, зокрема, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років. Цією ж статтею передбачено, що для цілей Закону № 1402-VIII стажем професійної діяльності у сфері права необхідно вважати стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

64. Отже, у розумінні Закону № 1402-VIII стажем професійної діяльності у сфері права є стаж роботи, здобутий після отримання вищої юридичної освіти (за освітнім ступенем магістра або спеціаліста), на посаді, зміст діяльності на якій полягає в систематичному виконанні функцій із правотворення чи правозастосування.

65. В окремих випадках законами України може бути передбачена можливість зарахування до стажу професійної діяльності у сфері права діяльність і в інших сферах (перебування у відпустці по догляду за дитиною, період проходження військової служби тощо).

66. Гарантії військовослужбовців, пов`язані із проходження військової служби, визначені, зокрема, у статті 8 Закону № 2011-XII, абзац другий частини першої якої установлює, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

67. Суд першої інстанції, аналізуючи зміст положень першого речення абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з нормами статті 69 Закону № 1402-VIII, зазначив, що за умови наявності в особи вищої юридичної освіти період проходження військової служби зараховується до стажу професійної діяльності у сфері права.

68. Як було з`ясовано цим судом, позивач з 14 березня 2018 року обіймає посаду помічника судді, а 31 січня 2022 року здобув кваліфікацію «Магістр з права», закінчивши Приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та прав» за освітньою програмою «Право». З 14 серпня 2022 року позивач призваний на військову службу за мобілізацією у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану.

69. Отже, в календарному обчисленні стаж професійної діяльності позивача станом на день звернення із заявою про участь в доборі (29 березня 2025 року) становить 3 роки 1 місяць і 27 днів.

70. Однак, позивач з таким обчисленням стажу не погоджується, зазначаючи, що час перебування на військовій службі слід зарахувати до його стажу професійної діяльності у сфері права на пільгових умовах за формулою «один місяць військової служби за три місяці стажу роботи за спеціальністю».

71. Суд першої інстанції відхилив такі доводи як безпідставні, аргументуючи це так.

72. Останнє речення абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-XII установлює, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, до якого відноситься і воєнний стан, зараховується до стажу роботи за спеціальністю на пільгових умовах. Проте визначення цих умов законодавець делегував Кабінету Міністрів України, який конкретного механізму пільгового (кратного) зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю не затвердив.

73. Суд першої інстанції зазначив, що в межах добору кандидатів на посаду судді Комісія як суб`єкт владних повноважень зобов`язана діяти винятково в межах реалізації принципу законності, що є частиною верховенства права, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами № 1402-VIII та № 2011-XII, і не наділена повноваженнями на власний розсуд установлювати умови допуску до добору кандидатів на посади суддів, зокрема в частині кратного зарахування певних видів діяльності до стажу професійної діяльності у сфері права.

74. Зауваження позивача про те, що пільга у вигляді зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю має реалізовуватися в тому самому порядку, що й у випадку обчислення вислуги років для цілей призначення пенсії і соціального забезпечення, суд правомірно відхилив.

75. Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розмежування цих правових понять. Вислуга років у пільговому обчисленні, як це передбачено Законом № 2011-XII та Постановою № 393, є спеціальним стажем роботи / служби, що застосовується до певних категорій осіб. Її метою є надання особі додаткових преференцій у сфері соціального захисту як компенсації за особливі умови роботи / служби, зокрема пов`язані з підвищеним ризиком для життя та здоров`я людини. Натомість стаж професійної діяльності у сфері права, передбачений статтею 69 Закону України № 1402-VIII, за своїм змістом є виключно кваліфікаційною вимогою, яка підтверджує наявність базового професійного досвіду, необхідного для зайняття суддівської посади. Ці види стажу мають різну правову природу і не є тотожними.

76. Положення Постанови № 393 не можна застосовувати за аналогією до процедури добору на посади суддів місцевих судів, оскільки сфера застосування визначеного нею пільгового обчислення вислуги років чітко обмежена відносинами соціального захисту.

77. Слід погодитися із судом першої інстанції, що, попри наявність законодавчих упущень у регулюванні порядку пільгового зарахування військової служби до стажу за спеціальністю через бездіяльність уряду, суд не може перебирати на себе функції нормотворчого органу та визначати такі умови на власний розсуд.

78. Діяльність органів судової влади полягає в контролі за дотриманням законності, а конституційного контролю - в перевірці конституційності діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. Органи судової влади і конституційного контролю є противагою законодавчій та виконавчій владі, оскільки можуть переглядати акти цих гілок державної влади щодо законності або конституційності.

79. Отже, діяльність органів судової влади полягає у здійсненні правосуддя шляхом застосування чинних норм права, а не їх створення у разі їх відсутності. Суд не наділений повноваженнями заповнювати законодавчі прогалини або підміняти органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України) у питаннях, які Конституція та закони України відносять до їхньої виключної компетенції (дискреції), зокрема щодо встановлення механізмів і порядків реалізації соціальних гарантій чи кваліфікаційних вимог.

80. Самостійне визначення судом механізму реалізації права, передбаченого статтею 8 Закону № 2011-XII, за відсутності відповідного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України є порушенням принципу поділу влади (стаття 6 Конституції України) та виходом суду за межі наданих йому повноважень.

81. Оскільки ані законодавець, ані Кабінет Міністрів України не визначили умов пільгового зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період до стажу роботи за спеціальністю, аргументи позивача щодо розрахунку за формулою «один місяць військової служби за три місяці стажу роботи за спеціальністю» є необґрунтованими.

82. Відтак за встановлених обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що,визначаючи стаж професійної діяльності позивача у сфері права в календарному обчисленні з моменту здобуття ним вищої юридичної освіти, Комісія діяла на підставі, в порядку та спосіб, що установлені законами України.

83. Міркування та твердження, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

84. Отож можна підсумувати, що суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

85. Велика Палата не встановила порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

86. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. З огляду на викладене Велика Палата дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне і законне рішення, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків цього суду не спростовують, а отже, підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року немає. Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 990/282/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. В. Кривенда Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. В. Білоконь С. О. Погрібний О. Л. Булейко Н. С. Стефанів О. А. Губська Т. Г. Стрелець А. А. Ємець О. В. Ступак С. І. Кравченко М. Ю. Тітов М. В. Мазур І. В. Ткач Н. М. Мартинюк В. Ю. Уркевич