Ухвала КЦС ВС № 755/2583/25

УХВАЛА 20 липня 2026 року м. Київ справа № 755/2583/25 провадження № 61-8964ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лукацькою Лілією Григорівною, на постанову Київськогоапеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання бездіяльності незаконної та вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання бездіяльності незаконної та вчинення певних дій. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» формувати та надавати споживачу ОСОБА_1 за вказаною у заяві-приєднанні від 07 лютого 2022 року до Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 13 жовтня 2021 року адресою рахунки на оплату спожитої теплової енергії в нежилих приміщеннях, які розташовані по АДРЕСА_1 , за формою та змістом відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». У іншій частині у задоволення позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання бездіяльності незаконної та вчинення певних дій відмовлено. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лукацькою Л. Г., на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року, де, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання вчинити дії, визнати бездіяльність неправомірною. Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження. У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі чи у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а саме: що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела достатньо переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення. Зазначені доводи заявника зводяться до незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції. Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Отже, заявником належно не обґрунтовано в чому полягає таке виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої статті 19, пунктом 5 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лукацькою Лілією Григорівною, на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання бездіяльності незаконної та вчинення певних дій відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник