Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/5468/25

Справа № 991/5468/25 Провадження 1-кп/991/80/25 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м.Київ Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024, за обвинуваченням: ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ВСТАНОВИВ: І. Історія провадження 06.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000047 від 25.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. У результаті проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.06.2025 справу передано до провадження судді ОСОБА_1 . Ухвалою від 09.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 16.06.2025. Ухвалою від 16.06.2025 призначено судовий розгляд кримінального провадження. Постановлено судовий розгляд здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні. Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17.06.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою від 30.06.2025 постановлено, зокрема, відвести суддю ОСОБА_10 від розгляду вказаного кримінального провадження. Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.07.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою від 15.05.2026 вчергове було продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , до 15.07.2026 року включно. До закінчення дії зазначених вище обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії. ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 13.07.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 . 2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що 29.04.2025 за ОСОБА_6 внесено заставу, визначену ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025, у розмірі 6 000 000,00 грн, у зв`язку із чим його звільнено з СІЗО та почався відлік строку виконання обов`язків. Судом неодноразово було продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України, останній раз до 19.05.2026 включно. На переконання прокурора, на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим (1) переховування від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків. (1) На переконання сторони обвинувачення, з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який є особливо тяжким корупційним кримінальним правопорушенням, та невідворотність покарання, пов`язаного із позбавленням волі, існує можливість планування втечі ОСОБА_6 за кордон, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Прокурор стверджує, що є можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, у тому числі шляхом залишення території України, з огляду на: - військову агресію зі сторони рф, що може зумовлювати невизначеність на кордонах України; - наявність у ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, - наявність в обвинуваченого широкого кола знайомств та зв`язків, зокрема серед службових осіб державних та правоохоронних органів, набутих в період проходження служби в Державній прикордонній службі України та Службі безпеки України, - розмір отриманої неправомірної вигоди, а також отримані доходи у вигляді заробітної плати. Вказане надає можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, у тому числі шляхом залишення території України. (2) Окрім того, у клопотанні прокурор вказує, що, зважаючи на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через вплив на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх аналізу на стадії судового розгляду та не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування. Метою продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , є забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. 2.2. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_6 (1) У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому. На переконання прокурора, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати встановлені раніше судом ризики - ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків. Додатково зазначив щодо ризику незаконного впливу на свідків, що хоч під час судового розгляду свідків уже було допитано, це не виключає можливості їх повторного допиту в суді апеляційної інстанції у разі виникнення відповідної процесуальної необхідності. З огляду на це, на переконання прокурора, вказаний ризик залишається актуальним. У зв`язку з цим прокурор вважає необхідним продовжити строк дії обов`язків на два місяці для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання зазначеним ризикам. (2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , заперечив проти клопотання прокурора лише в частині продовження обов`язку носити електронний засіб контролю. Зазначив, що ризик незаконного впливу на свідків відсутній, оскільки всі свідки вже допитані судом, а сторона захисту відмовляється від допиту інших свідків. На переконання захисника, посилання прокурора на можливість повторного допиту свідків у суді апеляційної інстанції є припущенням і не може саме по собі свідчити про існування відповідного ризику. Крім того, захисник вказав, що обсяг покладених на обвинуваченого обов`язків протягом тривалого часу не змінювався, хоча зі спливом часу процесуальні ризики повинні зменшуватися. Також послався на медичні обставини, які, на його думку, виключають необхідність подальшого носіння електронного засобу контролю, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора в цій частині. (3) Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Додатково підтвердив відмову сторони захисту від допиту свідків, які не з`явилися до суду. (4) Обвинувачений ОСОБА_8 у судове засідання не прибув, його захист здійснював адвокат ОСОБА_9 . На переконання суду, неприбуття обвинуваченого ОСОБА_8 у судове засідання не є перешкодою для розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки вказане клопотання стосується виключно останнього та не пов`язане з вирішенням процесуальних питань щодо обвинуваченого, який не з`явився. ІІІ. Мотиви суду Заслухавши й оцінивши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити частково з огляду на таке. 3.1. Релевантні джерела права Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України). Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України). Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків. 3.2. Обставини, встановлені судом Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2025 було частково задоволено клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.04.2025 включно, у межах строку досудового розслідування. У той же час підозрюваному визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн та за умови внесення застави покладено такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива) та прокурора; не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу слідчого (детектива) або прокурора; повідомляти слідчого (детектива) та прокурора про зміни свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_11 та свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52024000000000047; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів. При цьому визначено, як альтернативу, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 000 000 грн, з покладенням відповідних обов`язків у разі внесення застави строком на два місяці з дня її внесення. 29.04.2025 за ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 6 000 000 грн, у зв`язку із чим його звільнено з СІЗО та почався відлік строку виконання обов`язків, покладених на останнього. Натепер у межах цього кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк яких неодноразово продовжувався відповідними ухвалами Вищого антикорупційного суду. Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.05.2026 до 15.07.2026 включно продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, а саме: (1) не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду; (2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин цього кримінального провадження; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано); (5) носити електронний засіб контролю. 3.3. Межі розгляду клопотання Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення. У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків. 3.4. Наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені стороною обвинувачення та визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики (1) переховування від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи. КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 15.05.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинуваченого від суду, (2) а також здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. На переконання суду, на цьому етапі кримінального провадження продовжує існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, водночас ризик здійснення незаконного впливу на свідків, на переконання суду, втратив свою актуальність у цьому кримінальному провадженні. 3.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду прокурор послався на (1) тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та (2) невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк. Окрім того зазначив, що (3) в обвинуваченого ОСОБА_6 наявні сталі зв`язки із працівниками правоохоронних та інших органів державної влади, які також можуть бути використані ним з метою переховування від суду. (4) ОСОБА_6 має паспорт для виїзду за кордон, яким він може скористатися в будь-який момент та залишити територію України з огляду на військову агресію зі сторони рф, що створює невизначеність на кордонах України та позбавляє відповідальні органи здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону. (5) Розмір неправомірної вигоди у сумі 358 000 доларів США, а також отримані доходи у вигляді заробітної плати, дозволяють ОСОБА_6 залишити територію України, та проживати за кордоном протягом тривалого часу. Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового засідання, суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, який на час звернення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності. Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України. Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна. Твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, який зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Утім, небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. Відповідно, саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів. Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема (1) наявність в обвинуваченого сталих зв`язків із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, сформованих ОСОБА_6 упродовж його професійної діяльності, використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду, а також (2) майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинуваченого та близьких йому осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду. Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та діє дотепер. Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснення перетину кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Окрім того, ризик переховуватися від суду стосується не ухилення обвинуваченого від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України. Окремо, на підтвердження актуальності ризику переховування, суд звертає увагу на введення в країні воєнного стану, що потребує додаткових ресурсів з метою контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення їх місцезнаходження, перетину державного кордону та наголошує на тому, що вказані ресурси натепер є більш обмеженими. Це вимагає додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язків. Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. Вказані обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Суд також при встановленні цього ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого можливості переховуватися від суду, зокрема можливість переховування обвинуваченого в межах України, а також майнові активи обвинуваченого, що можуть використовуватись з метою переховування. За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, цей ризик дотепер залишається актуальним. Відтак, з огляду на встановлення судом ризику переховування обвинуваченого від суду, який не втратив своєї актуальності, суд вважає необхідним продовжити дію відповідних обов`язків: (1) не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду. - повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано); - носити електронний засіб контролю. На переконання суду, застосування обов`язку не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду не має на меті обмеження права обвинуваченого на свободу пересування, а є пропорційним заходом процесуального характеру, який дозволяє контролювати місце перебування особи та запобігати можливому ухиленню від виконання процесуальних обов`язків. При цьому обмеження не є абсолютним, оскільки передбачає можливість залишення меж Вінницької області за умови отримання відповідного дозволу прокурора або суду. Окрім того, застосування електронного засобу контролю є додатковим інструментом забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, та спрямоване на підвищення ефективності процесуального контролю. Також у зв`язку з наявністю ризику переховування суд також вбачає необхідність у продовженні застосування до обвинуваченого обов`язку повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи. Поінформованість суду про фактичне місцезнаходження та роботи обвинуваченого є необхідною передумовою для забезпечення його явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинуваченого, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним. Цей обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя. Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй: суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого і ефективно здійснювати провадження у разі зміни місця його перебування без відома суду. Також, згідно з положеннями ст. 374 КПК України, актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинуваченого є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинуваченого. Окрім того, незастосування до обвинуваченого обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано), матиме наслідком надання можливості обвинуваченому отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює встановлений судом ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. 3.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Як вже неодноразово встановлено судом у попередніх ухвалах, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом. Разом із цим, оцінюючи ризик можливого незаконного впливу на свідків, суд ураховує встановлений факт того, що всі свідки у цьому кримінальному провадженні вже були допитані судом першої інстанції. Крім того, сторона захисту у судовому засіданні відмовилася від допиту свідків, заявлених нею, які не з`явилися до суду, що свідчить про відсутність необхідності у забезпеченні їх подальшої участі у судовому розгляді. При цьому прокурором не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про намагання обвинуваченого впливати на свідків, створення перешкод для їх допиту, узгодження позицій чи вчинення інших дій, спрямованих на спотворення їхніх показань. Саме лише посилання прокурора на можливість повторного допиту свідків судом апеляційної інстанції у разі виникнення відповідної процесуальної необхідності не може свідчити про збереження ризику незаконного впливу на них. Така можливість є наслідком передбаченого КПК України порядку перегляду судових рішень та не залежить від поведінки обвинуваченого. Відповідно, вказаний ризик не може автоматично зберігати актуальність на всіх наступних стадіях кримінального провадження виключно лише через потенційну можливість повторного розгляду справи. За таких обставин суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про збереження ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а сама лише можливість їх повторного допиту у суді апеляційної інстанції у разі виникнення відповідної процесуальної необхідності не є достатньою підставою для висновку про існування такого ризику. Відтак, з огляду на відсутність ризику незаконного впливу на свідків, суд не вбачає підстав для продовження дії обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин цього кримінального провадження. IV. Оцінка доводів сторони захисту Суд не бере до уваги твердження сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що застосування електронного засобу контролю та його технічні особливості спричиняють обвинуваченому незручності та призводить до розладу здоров`я, оскільки вказані твердження вже були предметом дослідження та оцінки під час постановлення попередніх відповідних ухвал, за результатами чого судом висловлено відповідну позицію. При цьому суд зазначає, що вказані твердження сторони захисту не супроводжується посиланням на нові обставини чи докази, які б могли зумовити необхідність перегляду раніше наданої судом оцінки. V. Висновки суду З огляду на викладене, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати. Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, передбачених п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - (1) не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду; (2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, (3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано), а також (4) носити електронний засіб контролю. Водночас, на даній стадії кримінального провадження судом не встановлено ризику незаконного впливу на свідків, у зв`язку з чим відсутня необхідність у продовженні обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - утримуватися від спілкування з особами, які визначені прокурором та які є свідками у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд не вбачає. Відтак, з огляду на вказане клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ч. 7 ст. 194, ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд постановиВ:

1. Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024, - задовольнити частково.

2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: - не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано); - носити електронний засіб контролю. 2.1. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , до 14.09.2026 року включно. 2.2. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України. Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3