Постанова 4822 № 713/2658/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 713/2658/25 Провадження № 22-ц/822/694/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Литвинюк І. М., суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б., за участю секретаря судового засідання: Яреми А. С., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2026 року, головуючий у І-й інстанції Пилипюк І. В., ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності відповідача на земельну ділянку та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.01.2008 між ЗАT КБ «ПриватБанк» (після перейменування АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки дому. Згідно з договором іпотеки відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який складається в цілому з: житлового будинку, зазначеного в плані літ. «А», загальною площею 53,50 кв.м, в тому числі житловою площею 42,50 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами: сарай дерево літ. «Б», сарай дошка літ. «В», гараж дошка літ. «Г», вбиральня дошка літ. «Д», криниця бутова №1, огорожа штахетник №2. Вказувало на те, що майно належало іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Штефюк Н. В., нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу, за реєстровим номером 457, зареєстрованого у Вижницькому районному БТІ 23.01.2008 в реєстрову книгу №15, стор.126, за реєстровим №2459 та внесеного до Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.01.2008 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1693/9. Майно передавалося в іпотеку з невід`ємними приналежностями, що знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення предмету іпотеки - жила нерухомість. Згідно з п.8 Договору, у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, детальний опис якої зазначений у п.35.4 змінної частини договору, а саме йде посилання на земельну ділянку загальною площею 0,08 га, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.35.4. предмет іпотеки розташований на земельній ділянці 0,08 га, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 24.01.2008 за №330. Іпотекодавець зобов`язується виготовити державний акт на вищезазначену земельну ділянку та передати її в іпотеку на протязі 12 місяців з часу підписання цього договору, про що будуть укладені додатково зміни та доповнення до іпотечного договору. На використання Іпотекодавцем земельної ділянки або його частини обмеження, обтяження не встановлені. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Банк залишає за собою право при отриманні Іпотекодавцем державного акту на земельну ділянку оформити заставну відповідно до вимог договору Іпотеки. Відповідно до п.35.5 сторони визначили, шо вартість предмета іпотеки складає 110 000,00 грн. Згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Вижницьке РБТІ» 23.01.2008 за №17469860, загальна вартість нерухомого майна становить 29 220,00 грн. При укладанні договору іпотеки відповідачкою була надана довідка №330 від 24.01.2008, видана виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Чернівецької області, з якої вбачається, що житловий будинок, який належить ОСОБА_1 , розташований в АДРЕСА_1 , на земельній площею 0,08 га, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку. Вказана земельна ділянка не приватизована, державний акт не виготовлявся. Зазначало, що 21.09.2016 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ КБ «ПриватБанк». У процесі продажу даного житлового будинку позивачем було виявлено, що згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , наявний кадастровий номер земельної ділянки 7320555300:01:002.2524, загальною площею 0,0832 га, вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить на праві приватної власності Іпотекодавцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Дата державної реєстрації земельної ділянки 24.01.2019, номер запису про право власності 30055560. Позивач не може здійснити реалізацію права власності на будинок за відсутності права власності на земельну ділянку. 21.09.2016 до АТ КБ «ПриватБанк» перейшло право власності на предмет іпотеки - об`єкт нерухомості (житловий будинок). З огляду на встановлені у ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України приписи власник нерухомого майна має право вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Право власності попереднього власника нерухомого майна на спірну земельну ділянку на підставі ст. 141 ЗК України припиняється у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на об`єкт нерухомості, що розташований на ній. Вважало доведеним, що з набуттям АТ КБ «ПриватБанк» права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, перейшло належне попередньому власнику нерухомості право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7320555300:01:002:2524, загальною площею 0,0832 га. Просило припинити право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7320555300:01:002:2524, площею 0,0832 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за АТ КБ «ПриватБанк» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7320555300:01:00232524, площею 0,0832 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про припинення права власності на землю необхідно відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту його порушеного права. Суд першої інстанції встановив, що 24.01.2019, тобто після реєстрації права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку (21.09.2016), АТ КБ «ПриватБанк» проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0832 га, кадастровий номер 7320555300:01:002:2524, що свідчить про порушення прав АТ КБ «ПриватБанк», оскільки позбавляє можливості в установленому законом порядку зареєструвати своє право власності. За відсутності права власності на земельну ділянку позивач не може розпоряджатися житловим будинком, який належить банку на праві власності. Однак 21.09.2016 право власності на предмет іпотеки зареєстровано за банком, а тому саме з цього моменту презюмується можливість та обов`язок банку знати про стан своїх майнових прав і відносно земельної ділянки, на якій знаходиться будинок. АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку 20.08.2025, тобто з пропуском позовної давності. Позивачем не наведено, що строк позовної давності пропущено у зв`язку з існуванням об`єктивних непереборних труднощів для своєчасного звернення до суду з цим позовом. На зазначене рішення суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за банком права власності на земельну ділянку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем для захисту його порушених прав обрано належний спосіб захисту у вигляді визнання права власності на земельну ділянку, проте помилково застосовано строк позовної давності, оскільки державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку проведено 24 січня 2019 року, тобто після реєстрації права власності іпотекодержателем АТ КБ «ПриватБанк» на предмет іпотеки в позасудовому порядку 21 вересня 2016 року. А тому банк міг звернутися з даним позовом лише після 24 січня 2019 року. Про дану обставину банк дізнався лише 12 червня 2025 року. Зазначає, що з урахуванням та у поєднанні із запровадженням воєнного стану позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності. У відзиві представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує на те, що станом на 21 вересня 2016 року відповідач не була власником земельної ділянки, а як слідує з матеріалів справи, відповідач стала власником земельної ділянки лише 24.01.2019, тобто після припинення дії іпотеки. Звертає увагу суду на те, що договір іпотеки укладався на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008, який укладений між позивачем та ОСОБА_3 15 вересня 2015 року Вижницьким районним судом Чернівецької області у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008, який укладений між позивачем та ОСОБА_3 (справа № 713/1329/15) прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008 в сумі 402 028,93 грн. Але при цьому позивач не зазначає, що існує таке рішення та чи виконане це рішення станом на дату подання цієї позовної заяви. Оскільки у разі виконання цього рішення зобов`язання боржника буде припинено (ст. 599 ЦК України), а відтак припиняється зобов`язання іпотекодавця та це буде самостійною підставою для відмови у позові. У зв`язку із зверненням стягнення на житловий будинок, як на предмет іпотеки, шляхом реєстрації за Позивачем права власності на житловий будинок мала б зменшитися на відповідну суму і сума боргу за кредитом. Разом з тим і земельна ділянка, згідно з витягом №НВ-7300815222025 має нормативно грошову оцінку у сумі 278 942,74 грн., а відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06.11.2025 оціночна вартість земельної ділянки кад. № 7320555300:01:002:2524 становить 573 5916,97 грн, що у 13 разів перевищує суму боргу за кредитом, а загальна вартість з житловим будинком становить 6 309 508,67 грн, що у 15 разів перевищує суму боргу за договором позики. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю позичальника на підставі ст. 608 ЦК України припинилися зобов`язання ОСОБА_3 , а відтак і майнового поручителя. Позивачу достеменно відомо, що право власності на земельну ділянку набуте відповідачем шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки та перейшло у власність відповідачу, у 2019 році земельна ділянка стала самостійним об`єктом права власності з визначеною ціновою вартістю. Тобто, якщо наявне рішення суду 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 402 028,93 грн та при цьому у 2016 році позивач набуває права власності на житловий будинок, як на заставне майно, а вартість житлового будинку становить 573 591,70 грн, і при цьому нічого невідомо, яка на даний час сума боргу за кредитом, і при цьому відповідач хоче отримати у власність земельну ділянку, яка має цінову вартість набагато вищу, ніж сума боргу за кредитом, то таким чином позивач хоче набути у власність майно за кредитним договором, вартість якого у 15 разів перевищує суму боргу за кредитом, що буде безпідставним набуттям майна. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , яка виступає майновим поручителем ОСОБА_3 , укладено договір іпотеки дому, який посвідчено приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н. В., зареєстрований в реєстрі за №773, за умовами якого: 35.1 предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.35.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 (по тексту - Позичальник) перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених Іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. 35.2 За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавцем за кредитним договором від 30.01.2008 №CVVWGA00000002, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником по поверненню кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 79 000 грн на строк з 30.01.2008 до 29.01.2018. 35.3 В забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, а саме: житловий будинок загальною площею 53,50 кв. м з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Штефюк Н. В., нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу 23.01.2008 за реєстровим №457, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ 23.01.2008 в реєстрову книгу №15 стор. 126, за реєстровим №2459 та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.01.2008 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 11169319. 35.4 Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,08 га (далі - Земельна ділянка), яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 24 січня 2008 року за №330. Іпотекодавець зобов`язується виготовити державний акт на вищевказану земельну ділянку та передати її в іпотеку на протязі дванадцяти місяців з часу підписання цього договору, про що будуть укладено додатково зміни та доповнення до іпотечного договору. На використання Іпотекодавцем земельної ділянки або його частини обмеження (обтяження) не встановлені. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Банк залишає за собою право при отриманні Іпотекодавцями Державного акту на земельну ділянку оформити Заставну відповідно до вимог договору Іпотеки. 35.5 Сторони визначили, що вартість Предмета Іпотеки складає 110 000,00 грн. Заочним рішенням Вижницького районного суду від 15.09.2015 у цивільній справі №713/1329/15-ц, яке набрало законної сили 28.09.2015, задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008 в сумі 402 028,93 грн, судовий збір в сумі 3654,00 грн та 150,00 грн за розміщення оголошення в ЗМІ. Даним рішенням встановлено, що 30.01.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CVVWGA00000002, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 79 000,00 грн зі сплатою 16,08% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 29.01.2018. Станом на 16.07.2015 сума загальної заборгованості становила 402 028,93 грн, з яких: 69 345,13 грн - заборгованість за кредитом; 99 433,90 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1451,39 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 212 416,18 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 250,00 грн - штраф (фіксована частина); 19132,33 грн - штраф (процентна складова). 21.09.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31535326 від 23.09.2016, державний реєстратор Карвацька Г.Ф., Чернівецька міська рада, Чернівецька область, згідно договору іпотеки ВКВ №910541, посвідченого 30.01.2008 приватним нотаріусом, провела державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на житловий будинок літ. «А», загальною площею 53,50 кв.м, житловою площею 42,50 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сараєм літ. «Б», сараєм літ. «В», гаражем літ. «Г», вбиральнею літ. «Д», криницею 1, огорожею №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1035242973205. Згідно з інформацією, яка міститься в інформаційній довідці Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.06.2025, згідно якої - кадастровий номер 7320555300:01:002:2524; цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; форма власності - приватна; площа земельної ділянки - 0,0832; місце розташування - АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації прав (в державному реєстрі прав) - 24.01.2019; номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 30055560; орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) - Вижницька районна державна адміністрація. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частини перша, друга, четверта статті 120 ЗК України. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) вказано, що: «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що: «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності». Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)) Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України). Позовна вимога про визнання права власності на майно не відповідає належному способу захисту права особи, яка право власності на це майно не набула (див. пункт 7.60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19)). За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. пункти 109 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)). Касаційний суд вже робив висновки про те, що у разі коли позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку, зокрема, що необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 175/1997/20, від 14 червня 2023 року в справі № 570/3677/21, від 14 грудня 2023 року в справі № 372/4844/21, від 24 липня 2025 року у справі № 725/2205/24). У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України). (б) опосередковано (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17 (провадження № 61-12138св18)). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За обставин у цій справі встановлено, що 30.01.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , яка виступає майновим поручителем ОСОБА_3 , укладено договір іпотеки, який посвідченого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н. В., зареєстрований в реєстрі за №773, за умовами якого предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.35.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених Іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. В забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, а саме: житловий будинок загальною площею 53,50 кв. м з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Штефюк Н. В., нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу 23.01.2008 за реєстровим №457, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ 23.01.2008 в реєстрову книгу №15 стор. 126, за реєстровим №2459 та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.01.2008 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 11169319. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,08 га (далі - Земельна ділянка), яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 24 січня 2008 року за №330. Іпотекодавець зобов`язується виготовити державний акт на вищевказану земельну ділянку та передати її в іпотеку на протязі дванадцяти місяців з часу підписання цього договору, про що будуть укладено додатково зміни та доповнення до іпотечного договору. На використання Іпотекодавцем земельної ділянки або його частини обмеження (обтяження) не встановлені. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку. 21 вересня 2016 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31535326 від 23.09.2016, державний реєстратор Карвацька Г. Ф., Чернівецька міська рада, Чернівецька область, згідно з договором іпотеки ВКВ №910541, посвідченим 30.01.2008 приватним нотаріусом, провела державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на житловий будинок літ. «А» загальною площею 53,50 кв.м, житловою площею 42,50 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сараєм літ. «Б», сараєм літ. «В», гаражем літ. «Г», вбиральнею літ. «Д», криницею 1, огорожею №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1035242973205. В подальшому, 24 січня 2019 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0832 га, кадастровий номер 7320555300:01:002:2524, цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У разі наявності в особи права власності на об`єкт нерухомості недопустимим є створення перешкод для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних відносин щодо цієї ділянки (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19). ОСОБА_1 не може вважатися особою, яка правомірно набула право власності на земельною ділянкою площею 0,0832 га, кадастровий номер 7320555300:01:002:2524, цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки після рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31535326 від 23.09.2016 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на предмет іпотеки, тому на підставі статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України і статті 6 Закону України «Про іпотеку» з моменту реєстрації предмета іпотеки за банком припинилося право власності ОСОБА_1 предмета іпотеки за адресою: на житловий будинок літ. «А», загальною площею 53,50 кв.м, житловою площею 42,50 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сараєм літ. «Б», сараєм літ. «В», гаражем літ. «Г», вбиральнею літ. «Д», криницею 1, огорожею №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який розташована на цій земельній ділянці. За таких обставин були відсутні підстави для державної реєстрації 24 січня 2019 року (після реєстрації за іпотекодержателем АТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку) за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. З моменту набуття за іпотекодержателем АТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку у вересні 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , до АТ КБ «ПриватБанк» перейшло відповідне право на земельну ділянку, на якій розташована житлова нерухомість. Отже, позивач має право на захист свого права щодо земельної ділянки площею 0,0832 га, кадастровий номер 7320555300:01:002:2524. Враховуючи, що банк набув право власності на житловий будинок (предмет іпотеки), він також набув право власності на земельну ділянку під цією нерухомістю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі якщо позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України. Тому вимога про припинення права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку, є неналежною, оскільки не забезпечують відновлення порушеного права позивача. Щодо підстав застосування строку позовної давності слід зазначити наступне. За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та інших. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14. В апеляційній скарзі представник ВТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що звернутися з даним позовом Банк міг лише після 24 січня 2019 року. Однак також посилається на те, що про порушення свого права дізнався 12 червня 2025 року з витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а з позовом банк звернувся у серпні 2025 року. Так, у справі встановлено, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 проведено 24 січня 2019 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21. З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року. В подальшому Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04 вересня 2025 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності, оскільки з 02 квітня 2020 року до 20 серпня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення позивача з даним позовом у серпні 2025 року вчинено в межах строку позовної давності. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви за вимогу про визнання права власності АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 4184,14 грн. За подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» підлягало сплаті 6276,21 грн судового збору. Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов АТ КБ «ПриватБанк» в оскаржуваній частині задоволено. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору слід стягнути 10 465,35 грн. Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити нове рішення. Визнати за Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7320555300:01:00232524, площею 0,0832 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Змінити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій у виді судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 10 465 гривень 35 копійок в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 17 липня 2026 року. Суддя-доповідач І. М. Литвинюк Судді: І. Н. Лисак І. Б. Перепелюк