Постанова 4803 № 201/14938/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5547/26 Справа № 201/14938/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Свистунової О.В., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27332-01/2024 на суму 14 900,00 грн. 28 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28052024, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу становить 52 150,00 грн., з яких: 14 900,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 37 250,00 грн. сума заборгованості за відсотками. 18 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 76111114 на суму 10 000,00 грн. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу становить 35 140,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 140,00 грн. сума заборгованості за відсотками. 25 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 39014-01/2024 на суму 5 300,00 грн. 24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24052024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу становить 21 200,00 грн., з яких: 5 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 900,00 грн. сума заборгованості за відсотками. 07 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11309-02/2024 на суму 20 000,00 грн. 20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20062024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу становить 80 000,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 000,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість: за кредитним договором № 27332-01/2024 від 30 січня 2024 року в розмірі 52 150,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 14 900,00 грн.; заборгованості за відсотками 37 250,00 грн.; за кредитним договором № 76111114 від 18 січня 2024 року в розмірі 35 140,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 10 000,00 грн.; заборгованості за відсотками 25 140,00 грн.; за кредитним договором № 39014-01/2024 від 25 січня 2024 року в розмірі 21 200,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 5 300,00 грн.; заборгованості за відсотками 15 900,00 грн.; за кредитним договором № 11309-02/2024 від 07 лютого 2024 року в розмірі 80 000,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 20 000,00 грн.; заборгованості за відсотками 60 000,00 грн.; а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00 грн. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: - за кредитним договором № 27332-01/2024 від 30 січня 2024 року в розмірі 49 617,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 14 900,00 грн.; заборгованості за відсотками 34 717,00 грн.; - за кредитним договором № 76111114 від 18 січня 2024 року в розмірі 17 500,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 10 000,00 грн.; заборгованості за відсотками 7 500,00 грн.; - за кредитним договором № 39014-01/2024 від 25 січня 2024 року в розмірі 19 504,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 5 300,00 грн.; заборгованості за відсотками 14 204,00 грн.; - за кредитним договором № 11309-02/2024 від 07 лютого 2024 року в розмірі 71 000,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 20 000,00 грн.; заборгованості за відсотками 51 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У поданій 13 березня 2026 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також існування заборгованості за кредитними договорами. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги докази, які були подані позивачем. Також відповідач стверджував наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності боргу та його розміру. Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі встановлено, що 30 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 27332-01/2024 на підставі якого останньому були надані грошові кошти в розмірі 14 900,00 грн., строком на 100 днів, процентна ставка фіксована 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.8-11). ОСОБА_1 ознайомлено із паспортом споживчого кредиту щодо детальної інформації кредитування (а.с.12-13). Крім того, 18 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76111114 на підставі якого надано кредитні кошти останньому в розмірі 10 000,00 грн., строком на 30 днів, процентна ставка фіксована 2,5 % в день, дата повернення позики 16 лютого 2024 року, процентна ставка за користування кредитом понад строком 2,70 % (а.с.22-25). 25 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 39014-01/2024, у відповідності до умов якого останньому надано грошові кошти в розмірі 5 300,00 грн., строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 % в день, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с.40-43 зворотній). 07 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 11309-02/2024, у відповідності до умов якого останньому надано грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., строком на 120 днів, процентна ставка фіксована 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування. Кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с.50-53). ОСОБА_1 ознайомлено із паспортом споживчого кредиту (а.с.54-55). 28 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28052024, у відповідності до якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 27332-01/2024 на загальну суму 52 150,00 грн., з яких: 14 900,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 37 250,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.14-17). ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу від 14 червня 2021 року відступило право вимоги за вказаним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», у відповідності до умов якого попередній фактор передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема права вимоги до боржників вказаними у реєстрі, а саме до відповідача ОСОБА_1 на суму 35 140,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 140,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.26-31). 24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги відповідача на суму 21 200,00 грн., з яких: 5 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 900,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.44-48). 20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 20062024, у відповідності до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 11309-02/2024 на загальну суму 80 000,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 000,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.56-60). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первісні кредитори та відповідач уклали в електронній формі договори, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті, а тому наявні підстави для захисту прав кредитора зі стягненням основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, комісії та штрафних санкцій. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Колегія суддів звертає увагу, що доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу № 28052024 від 28 травня 2024, № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, № 24052024 від 24 травня 2024 року та № 20062024 від 20 червня 2024 року позивачем не надано. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23). Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 76111114 був укладені між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 18 січня 2024 року, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», був укладений 14 червня 2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14 червня 2021 року. Вбачається також, що на час укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто більше ніж через три роки після укладення договору факторингу. Отже, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на час укладення договору факторингу 14 червня 2021 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором укладеним 18 січня 2024 року між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Встановивши, що на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року боргові зобов`язання за кредитним договором від 18 січня 2024 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на укладення додаткових угод, якими неодноразово продовжувався строк дії договорів факторингу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки реєстри боржників та додаткові угоди самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору та його невід`ємними частинами. Таким чином, встановивши, що кредитними договорами № 27332-01/2024 від 30 січня 2024 року, № 76111114 від 18 січня 2024 року, № 39014-01/2024 від 25 січня 2024 року та № 11309-02/2024 від 07 лютого 2024 року не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ», колегія суддів дійшла висновку, що останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаними вище кредитними договорами. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, з позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 4 542,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 липня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида