Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/2495/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/2495/26 Головуючий в 1 інстанції: Микульшина Г.А. Дата і місце ухвалення: 26.03.2026р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Інгульського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1864213 від 04.09.2025р. До позовної заяви позивачем долучено клопотання про поновлення строку для звернення до суду із позовом про скасування вказаної постанови. Клопотання вмотивоване тим, що 04.09.2025р., при винесенні оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не зрозумів, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності, хоча і поставив у постанові власноручний підпис. Через місяць, а саме 23.10.2025р., позивач дізнався про блокування його банківських рахунків, після чого 24.10.2025р. звернувся до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві з метою встановлення, на підставі чого було накладено арешт на його рахунок. 29.10.2025р. позивач звернувся зі скаргою щодо протиправності складання оскаржуваної постанови до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, після чого 24.11.2025р. шляхом поштового відправлення він отримав відповідь, що постанова відповідає вимогам діючого законодавства. 04.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Окружної прокуратури міста Миколаєва щодо безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності. В грудні 2024 року отримав відповідь, що розгляд подібної заяви не належить до компетенції вказаної установи. В подальшому 06.02.2026р. позивач звернувся із позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва, який йому було повернуто ухвалою від 10.03.2026р. по справі №489/1282/26. Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду. Адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 26.03.2026р. та поновити йому строк звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1864213 від 04.09.2025р. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено вимоги ст.55 Конституції України, якою гарантовано право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб. До того ж, судом належним чином не надано оцінки підставам для поновлення строку звернення до суду, зазначеним ОСОБА_1 в позовній заяві. Департамент патрульної поліції подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що копію спірної постанови серії ЕГА №1864213 від 04.09.2025р. отримано ОСОБА_1 особисто після її складання. В подальшому, в жовтні 2025 року позивачу було достеменно відомо про накладення арешту на його банківські рахунки та підстави застосування таких заходів. Позивач обрав спосіб позасудового врегулювання спору та протягом чотирьох місяців (з жовтня 2025 року по лютий 2026 року) звертався зі скаргами на дії працівника поліції до правоохоронних органів (УПП в Миколаївській області, Окружної прокуратури м. Миколаєва, ДБР). 06.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся із позовом про скасування оскаржуваної постанови до Центрального районного суду м. Миколаєва, який йому в подальшому було повернуто. В той же час, із даним позовом він звернувся до Інгульського районного суду м. Миколаєва лише 23.03.2026р., тобто майже через два місяці після повернення його позову Центральним районним судом м. Миколаєва. Виходячи з вищезазначеного, позивачу було достеменно відомо про факт притягнення його до адміністративної відповідальності з жовтня 2025 року, будь-яких об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали йому для звернення із даним позовом до суду до 23.03.2026р. не встановлено. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим і не підлягає задоволенню. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший). За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України. Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Таким чином, законодавець визначив десятиденний строк достатнім з тим, аби особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, визначилася, чи оскаржуватиме вона відповідну постанову в судовому порядку. Статтями 160, 161 КАС України визначено вимоги до позовної заяви та документів, що до неї подаються, а наслідки недотримання таких вимог передбачено статтею 169 КАС України. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частинами першою та другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, при звернені з даним позовом до суду ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначав про причини пропуску ним строку звернення до суду. Оскаржуваною ухвалою від 26.03.2026р. Інгульський районний суд м.Миколаєва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду. За таких обставин, на виконання ч.1 ст.123 КАС України, суд зобов`язаний був залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме: запропонувати ОСОБА_1 подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку. При цьому, як слідує зі змісту ч.2 ст.123 КАС України, лише у випадку якщо заяву не буде подано особою у встановлений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд наділений повноваженнями на повернення позовної заяви. Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що відповідних дій судом вчинено не було, позовна заява ОСОБА_1 судом без руху не залишалася, позивачу не надано можливості вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, аніж ті, які судом визнано не поважними, у зв`язку з чим, на думку колегії суддів, передчасним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову ОСОБА_1 відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України. Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали від 26.03.2026р. та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, як це передбачено ст.320 КАС України. При цьому, колегія суддів не надає правову оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду та наявності/відсутності поважних причин його пропуску, оскільки, як вже зазначалося, вирішення відповідного питання має бути здійснено після закінчення наданого ОСОБА_1 строку на усунення недоліків його позовної заяви. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук