Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2019/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 440/2019/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 23.02.26 по справі № 440/2019/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2025 №163850006368 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 02.04.1980; періоди згідно трудової книжки колгоспника від 02.06.1980 за № 48; стаж згідно з архівною довідкою від 17.02.2023 за № Ф-01-09/72, яка видана трудовим архівом Кобеляцької міської ради, в якій вказано відомості про нараховану заробітну плату та відпрацьовані вихододні колгоспникам колгоспу «Дружба» Кобеляцького району Полтавської області, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV). В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 23.01.2025 №163850006368 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджується трудова діяльність у спірний період, а невиконання роботодавцем обов`язку щодо належного заповнення трудової книжки в частині не проставлення печатки на титульному аркуші та підпису не може бути підставою для не врахування таких записів та позбавлення особи права на призначення пенсії за віком. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 440/2019/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ідентифікаційний код 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23 січня 2025 року №163850006368 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 440/2019/25 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, адже страховий стаж особи становить 09 місяць 01 день, що є недостатнім для призначення бажаної пенсії. У свою чергу, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.04.1980, оскільки така оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція), а саме: титульна сторінка не засвідчена печаткою підприємства, яким відкрито документ. Також, не враховані періоди згідно з трудовою книжкою колгоспника від 02.06.1980 за № 48, через зазначення на титульній сторінці дати народження власника без посилання на відповідні документи та не завірення підписом керівника та печаткою організації, якою внесено запис. Крім того, вважав неможливим зарахування стажу згідно з архівною довідкою від 17.02.2023 за № Ф-01-09/72, яка видана трудовим архівом Кобеляцької міської ради, оскільки ім`я не відповідає паспорту заявника (в первинних документах). Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наполягав, що періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 02.04.1980, трудовій книжці колгоспника від 02.06.1980 за № 48, архівній довідці від 17.02.2023 за № Ф-01-09/72, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача, адже виправлення в трудовій книжці є неналежним порядком ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємств та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання з надання пенсії за віком. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17. Вважає, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. (Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а.). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), звернувся до відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 44-45), та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні, які прийнято 16.01.2025 і зареєстровано за №143 (а.с.46) та копії яких містяться у матеріалах справи. З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Кіровоградській області. За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 23.01.2025 №163850006368 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 14). Вказане рішення вмотивовано тим, що страховий стаж особи становить 9 місяців 1 день. За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.04.1980, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція), а саме: титульна сторінка не засвідчена печаткою підприємства, яким відкрито документ. Для зарахування вказаних періодів до страхового стажу, необхідно надати підтверджуючі документи видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів. Разом з тим, не враховані періоди згідно трудової книжки колгоспника від 02.06.1980 за № 48, оскільки книжка оформлена з порушенням Інструкції, а саме: на титульній сторінці дописано дату народження власника без посилання на відповідні документи та не завірено підписом керівника та печаткою організації, якою внесено запис. Крім того, неможливо зарахувати стаж згідно з архівною довідкою від 17.02.2023 за № Ф-01-09/72, яка видана трудовим архівом Кобеляцької міської ради, оскільки ім`я не відповідає паспорту заявника (в первинних документах). Приналежність зазначених документів даній особі може бути встановлена у судовому порядку. Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулася до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 23.01.2025 № 163850006368, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності такого рішення, оскільки вважав, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи, відповідно до архівної довідки №Ф-01-09/72 від 17.02.2023 виданої Трудовим архівом Кобеляцької міської ради Полтавського району, до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки відповідальність за неправильне оформлення трудових книжок несе роботодавець. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 02.04.1980; трудовій книжці колгоспника від 02.06.1980 за № 48; архівній довідці від 17.02.2023 за № Ф-01-09/72, суд першої інстанції виходив з дискреційності таких повноважень пенсійного органу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, через неврахування окремих періодів роботи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 64 віку. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 27 року. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310). Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу. Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей. Колегією суддів встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить такі записи : - № 1 від 22.IV.1976 прийняти пом. кіномеханіка с. Криничне, Пилипенки, Олександрія.; - № 2 від 15.III.1978 - звільнити з посади пом. кіномеханіка с. Криничне Пилипенки, Олександрія за ст. 36 п. 1 КЗ про працю УРСР; - № 3 від 22.06.1979 - прийняти пом. кіномеханіка с. Криничне, ОСОБА_2 ; - № 4 від 1.01.1980 - звільнити з посади пом. кіномеханіка с. Пилипенки, Криничне згідно заяви (а.с. 15). Отже, трудова книжка серії НОМЕР_3 в повному обсязі підтверджує трудову діяльність позивача у зазначені вище періоди. У свою чергу, відсутність у такій трудовій книжці на титульній сторінці печатки підприємства, яке відкрило документ, жодним чином не нівелює отриманий ОСОБА_1 трудовий стаж та є лише формальним недоліком, який не може позбавляти особу конституційного права на соціальний захист. Крім того, до матеріалів справи долучено трудову книжку колгоспника від 02.06.1980 за № 48, яка на титульній сторінці містить виправлення, а саме з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_1 ». Разом з цим, колегія суддів враховує, що таке виправлення оформлено належним чином шляхом зазначення «виправленому на ОСОБА_4 вірити згідно паспорту НОМЕР_4 , виданому Кобеляцьким РВУМВС 18.11.96р., інспектор по кадрах, підпис). Отже, наявність у трудовій книжці колгоспника від 02.06.1980 за № 48 виправлення не унеможливлює встановлення її власника. До того ж, вказаний документ містить відомості про відпрацьовані позивачем вихододні, які завірені печаткою колгоспу «Дружба», зазначено, що ОСОБА_1 працював на різних посадах з 02.06.1980 по 16.02.2000 та містить дані про нараховані трудодні, кількість відпрацьованих днів за рік та установлений мінімум трудоднів або людиноднів за рік, також зазначено, що колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» з 16.02.2000 року реорганізовано і перейменоване у приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба». (а.с. 16-17). Також, відповідно до архівної довідки від 17.02.2023 №Ф-01-09/72, виданої Трудовим архівом Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, «у відомостях нарахування заробітної плати колгоспниках колгоспу "Дружба" Кобеляцького району Полтавської області значиться ОСОБА_3 (так у документах) за 1980 рік, ОСОБА_1 * (так у документах) за 2001 рік.» За таких обставин, долученими до матеріалів справи доказами у повному обсязі підтверджується трудова діяльність позивача, що дає йому право на врахування таких періодів до страхового стажу для призначення пенсії. При цьому, наявність розбіжностей у імені позивача, враховуючи, що такі були усунуті роботодавцем шляхом внесення відповідних виправлень, не може слугувати єдиною підставою для відмови у врахуванні такого стажу. Надаючи оцінку доводам відповідача про наявність у вказаних вище документах певних недоліків, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій він дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а відтак, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії. Беручи до уваги, що трудовими книжками позивача та архівною довідкою у повному обсязі підтверджено його зайнятість на роботах, які дають право на призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2025 №163850006368 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та наявність підстав для його скасування. Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту слід зазначити наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки доданим до заяви документам, зокрема, трудовим книжкам та архівній довідці. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу. Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розгляду заяви позивача неналежним чином, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/2019/25 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій