Постанова 4851 № 520/11379/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2025 р. Справа № 520/11379/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 03.03.25 по справі № 520/11379/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Закарпатській області, другий відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №2255921839, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; - зобов`язати Головне управління Пенсійно го фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 24.02.2022 позивача пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ОСОБА_1 , зарахувати до страхового стажу період військової служби з 01.08.1979 по 23.10.1992 та періоди роботи з 16.09.1994 по 25.01.1996, з 16.03.1996 по 12.03.1998; - допустити до негайного виконання рішення суду у частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 24.02.2022 ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 22.03.2023 № 2255921839, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, у повному обсязі підтверджуються всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 . У свою чергу, формальні недоліки при її заповненні не можуть бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком. З огляду на положення пункту 76 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб звільнених з військової служби у відставку та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981, яке діяло станом на момент проходження позивачем військової служби, відповідно до якого час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Сил СРСР зараховувався до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу та стажу роботи з спеціальності відповідно до чинного законодавства, наполягав на наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів проходження позивачем служби у Збройних Силах СРСР з 01.08.1979 по 23.10.1992, що підтверджується виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Харкова довідкою від 02.02.1999. Додатково зауважив, що в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено, в чому саме полягає невідповідність заповнення трудової книжки позивача, що додатково підтверджує необґрунтованість та невмотивованість спірної відмови. Грубе порушення відповідачем норм діючого законодавства, на переконання позивача, свідчить про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення. З посиланням на пункт 1 частини 1 статті 371 КАС України просив суд допустити до негайного виконання рішення суду у частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 24.02.2022 у межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/11379/23 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, місто Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 20453063) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №2255921839, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.08.2021, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992, навчання у «Харьковском высшем военном авиационном училище летчиков имени дважды Героя Советского Союза С.И. Грицевец ВВС, КВО» з 01.09.1979 по 08.10.1983 та роботи на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 520/11379/23 заяву адвоката Головінова Богдана В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/11379/23 - задоволено. Викладено абзац третій резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/11379/23 наступним чином: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992 та період роботи на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, з урахуванням висновків суду у цій справі". Виключено з резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/11379/23 текст: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_3 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів його роботи з 09.08.1982 по 09.08.1985, з 16.03.1989 по 31.12.1991. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 24.03.2023, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_3 , періоди роботи з 09.08.1982 по 09.08.1985, з 16.03.1989 по 31.12.1991, з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_3 у розмірі 1073,00 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 00 копійок). Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст рішення виготовлено 10.02.2025." Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у адміністративній справі № 520/11379/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 № 2255921839, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву від 12.08.2021, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992, навчання у «Харьковском высшем военном авиационном училище летчиков имени дважды Героя Советского Союза С.И. Грицевец ВВС, КВО» з 01.09.1979 по 08.10.1983 та роботи на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, з урахуванням висновків суду у цій справі; За результатами апеляційного перегляду ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про безпідставне покладення судом першої інстанції вимог зобов`язального характеру на другого відповідача, оскільки ГУ ПФУ в Закарпатській області не вчиняло жодних протиправних дій відносно позивача, що в свою чергу, призвело до винесення незаконного рішення та свідчить про наявність підстав для його скасування. Повідомив, що надана позивачем заява розглянута в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області, однак, призначення та виплату пенсії здійснює орган пенсійного фонду за місцем фактичного проживання заявника, що протиправно залишено поза увагою судом першої інстанції. До того ж, страховий стаж позивача становить 9 років 7 місяців 24 дні, що у розумінні положень статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV ) є недостатнім для призначення пенсії. Зарахування ж періодів навчання з 01.09.1979 по 08.10.1983 є неможливим через відсутність даних про поновлення навчання на денному відділенні, трудової діяльності ОСОБА_1 на території рф з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998 через оформлення трудової книжки з порушенням встановлених вимог, періодів військової служби через відсутність у довідці номеру реєстрації та підпису. Також, наполягав на правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача на території рф, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), що унеможливлює врахування таких даних. Позивач та перший відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач 15.03.2023 звернувся до ГУ ПФ України у Харківській області (за місцем реєстрації) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідним пакетом документів. Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності вказану заяву та документи, які додані позивачем до неї, передані до ГУ ПФ України в Закарпатській області. За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФ у України в Закарпатській області прийнято рішення від 22.03.2023 № 2255921839, яким відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що загальний страховий стаж позивача складає 9 років 07 місяців 24 дні (необхідний 28 років). До загального страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992, так як надана позивачем довідка не містить номер реєстрації та підпис. Водночас вказано, що період навчання у «Харьковском высшем военном авиационном училище летчиков имени дважды Героя Советского Союза С.И. Грицевец ВВС, КВО» з 01.09.1979 по 08.10.1983 також не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про поновлення навчання на денному відділенні. Крім того, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, оскільки дані записи не відповідають інструкції ведення трудових книжок. Водночас вказано, що оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж (28 років) у призначені позивачу пенсії за віком відсутні правові підстави. Не погоджуючись з вказаним рішення ГУ ПФ України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 22.03.2023 №2255921839, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності підстав для зарахування періодів роботи позивача на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, періоду проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992 та періоду навчання з 01.09.1979 по 08.10.1983, як таких, що у повному обсязі підтверджуються наданими ОСОБА_1 документами. В свою чергу, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. За висновком суду, заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником, тому відповідальним за заповнення трудової книжки, є роботодавець, а позивач не може нести відповідальності за допущені роботодавцем порушення при внесенні записів до трудової книжки. З огляду на те, що на час розгляду справи пенсія позивачу ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, пенсійним органом не проведено, суд не вбачав правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію. З метою ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Оскільки пенсія позивачу ще не призначена, у задоволенні позовних вимог про встановлення судового контролю та допущення судового рішення до негайного виконання у частині виплати заборгованості з виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць також відмовлено. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між позивачем та пенсійним органом внаслідок прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком періоду проходження позивачем військової служби, навчання, а також періодів роботи ОСОБА_1 на підприємстві на території рф. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 61 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 28 років. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей. Дослідивши трудову книжку позивача, колегією суддів встановлено, зокрема, що позивача 16.09.1994 прийнято на посаду заступника директора фірми «БМК» (наказ від 16.09.94) та 25.01.1996 звільнено з посади заступника директора фірми «БМК» за власним бажанням (наказ від 25.01.1996). Вказані записи засвідчені підписом та печаткою керівника; 16.03.1996 позивача прийнято на посаду керівника підприємства «Лит ЛТД» (наказ від 16.03.1996) та 12.03.1998 звільнено з займаної посади у зв`язку з закриттям підприємства (наказ від 12.03.1998). Вказані записи засвідчені підписом та печаткою керівника. Надаючи оцінку доводам другого відповідача про внесення таких записів із порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, колегія суддів зауважує, що спірне рішення не містить відомостей про те, які саме вимоги вказаної Інструкції порушено, що унеможливлює здійснення перевірки таких обставин з метою їх підтвердження чи спростування, що в свою чергу, свідчить про неналежну вмотивованість прийнятого пенсійним органом рішення в цій частині. Що стосується викладених в апеляційній скарзі тверджень про неможливість зарахування періодів роботи позивача з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998 через вихід рф з участі в Угоді, слід зазначити наступне. Так, 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1). Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди. Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, страховий стаж, набутий позивачем на території РФ, не може бути неврахованим під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав. Колегія суддів наголошує, що позивач набув трудовий стаж за період з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998 до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на призначення пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області, які полягають у відмові в зарахуванні періодів роботи позивача на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998 до страхового стажу та наявність підстав для їх врахування. Щодо можливості зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 08.10.1983, колегія суддів вказує на наступне. Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до диплома серії НОМЕР_3 позивач у 1979 році вступив до «Харьковского высшего военного авиационного училища летчиков имени дважды Героя Советского Союза С.И. Грицевец ВВС, КВО» та 08.10.1983 закінчив повний курс. Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. З огляду на вказаний темпоральний відрізок часу проходження позивачем навчання (з 01.09.1979 по 08.10.1983) застосуванню підлягають норми Закони СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956, та прийняте у зв`язку з цим Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 № 1044 (далі по тексту Положення № 1044). Відповідно до підпунктів «з» та «і» пункту 109 Положення № 1044 крім роботи як робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах державної системи трудових резервів (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах і т.д.) та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій за старістю періоди, зазначені в підпункті "і", що зараховується до стажу за умови попередньої роботи як робітника, службовця або члена кооперативної промислової артілі або кооперативної артілі інвалідів або служби у складі Збройних Сил СРСР або іншої служби, зазначеної в підпункті "к" (абзац 13 пункту 109 Положення № 1044). Згідно із пунктом 117 Положення № 1044 доказом стажу роботи можуть бути: а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (у тому числа по роботі до встановлення радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артілей та кооперативних артілей інвалідів - все щодо записів, внесених на підставі документів; б) довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи; в) довідки вищих установ тієї ж системи, в якій працював даний робітник або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації тощо); г) довідки архівних установ. Схожі норми містились і в пунктах 109, 117 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №

590. Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності у документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Отже, належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. З огляду на викладене, враховуючи, що наданим позивачем дипломом підтверджується період його навчання з 01.09.1979 по 08.10.1983, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його зарахування до страхового стажу позивача. Що стосується зарахування періоду військової служби ОСОБА_4 з 01.08.1979 по 23.10.1992 слід зазначити наступне. Відповідно до підпункту 2 пункту 3-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно статті 26 цього Закону включаються періоди: проходження військової служби по 31.12.2017 включно. Пунктом 6 Порядку № 637, передбачено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: зокрема; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, довідки архівних і військово-лікувальних установ. Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідно до довідки «Октябрського райвоенкома города Харькова» від 02.02.1999 (а.с. 31) позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992. Вказані обставини також підтверджуються послужним списком та тимчасовим посвідченням офіцеру запасу № 12 (а.с. 35-36). При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неможливості зарахування періоду проходження позивачем військової служби внаслідок відсутності у довідці від 02.02.1999 номеру реєстрації та підпису, оскільки такі періоди додатково підтверджуються послужним списком та тимчасовим посвідченням офіцеру запасу № 12 застережень відносно оформлення яких пенсійним органом не висловлювалось. До того ж, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, за якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Судом апеляційної інстанції враховує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших первинних документів. У свою чергу, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Також, Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, як наслідок, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірних періодів до страхового стажу для призначення пенсії не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме допущення роботодавцем неточностей при оформленні трудової книжки чи інших документів. На підставі вищевикладеного, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №2255921839 та наявність підстав для його скасування. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Відповідно до абзацу 12 пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно з абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Беручи до уваги, що за принципом екстериторіальності оскаржуване рішення було прийнято саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії зобов`язального характеру повинен здійснити саме другий відповідач. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Колегія суддів враховує, що прийняте за результатами отриманої від позивача заяви про призначення пенсії за віком прийнято відповідачем без належного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду. Таким чином, другий відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби у Збройних Силах з 01.08.1979 по 23.10.1992 та період роботи на території російської федерації з 16.09.1994 по 25.01.1996 та з 16.03.1996 по 12.03.1998, з урахуванням висновків суду у цій справі". Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 520/11379/23 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій