Постанова 4851 № 440/11746/25

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 440/11746/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/11746/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Полтавській області) , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 37 151,83 грн. (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят одну гривню вісімдесят три копійок); - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%. - стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 7223,97 грн. (сім тисяч двісті двадцять три гривні дев`яносто сім копійок) надмірно утриманого військового збору; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 15.08.2025 року; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 15.08.2025 року включно за весь час затримки виплати. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що при виплаті відповідачем на виконання рішення суду заборгованості з грошового забезпечення не було здійснено одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утримано 5% військового збору замість 1,5%, а також не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позов задоовлено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі №440/12974/24. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5 відсотків. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 7223,97 грн. надмірно утриманого військового збору. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.08.2025. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.08.2025 включно за весь час затримки виплати. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення при звільненні на виконання рішення суду позивачу також мала бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення, тому дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу виплати такої компенсації з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 № 440/12974/24 є протиправною. Крім того, суд першої інстанції виснував, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), тому відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача, що складає 7223,97 грн (10319,95 грн : 5 * 3,5). Стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд встановив, що 15.08.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 440/12974/24 відповідачем проведено виплату грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення в сумі 158927,25 грн., що є грошовим забезпеченням позивача, нарахованим та виплаченим відповідачем з порушенням встановлених строків їх виплати, тому суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем проведено позивачеві нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу лише 15.08.2025, у зв`язку із чим порушено строки її виплати, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за весь час затримки виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі № 440/11746/25 скасувати, у позовних вимогах позивача відмовити у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті, а тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-111 та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Посилається на правові позиції, які викладені у постанові Верховного Суду України від 18.03.2023 у справі №460/4166/20, від 09.06.2021 по справі №240/186/20, від 17.11.2021 по справі №460/4188/20. Вказує, що перераховане грошове забезпечення за спірний період, не вважалося грошовим доходом згідно Закону №2050, оскільки зміни про включення її в грошовий дохід, набрали чинності в лютому 2021 року Законом України від 04.02.2021 № 1214-ІХ. Зазначає, що виплати за рішенням суду звільненому працівнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 етапі 168 Кодексу на загальних підставах. Оскільки, ця виплата була здійснена уже після звільнення позивача зі служби цивільного захисту, тому вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу на загальних підставах. Вказує, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернулося до Державної податкової служби України з листом про надання індивідуальної податкової консультації, а саме з питання «За якою ставкою військового збору 1,5 чи 5 відсотків проводити виплати особам рядового та начальницького складу за рішенням судів після їх звільнення зі служби?», на який отримали відповідь, що дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду, нарахований юридичною особою у грудні 2024 року на користь фізичних осіб, які звільненні з військової служби, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, оскільки зазначений дохід є доходом звітного періоду в якому він безпосередньо буде нарахований (виплачений), а не періоду, за який він нарахований. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції . Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи. Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив службу у Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 440/12974/24 визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у належному розмірі. Зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 вересня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період за період з 01 березня 2018 року по 08 вересня 2020 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням проведених виплат На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 440/12974/24, відповідачем проведено перерахунок та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 08.09.2020 р., індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, здійснено перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року. Платіжним дорученням від 15.08.2025 року перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 158927,25 грн., сплачено військовий збір (5%) в сумі 10319,95 грн., сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 37151,83 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, та помилковим утриманням 5 відсотків військового збору замість 1, 5 відсотків, позивач звернувся з цим позовом до суду. VІ. Позиція суду апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44). Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2025 у справі №440/12974/24, яким встановлено несвоєчасну виплату відповідачем в повному обсязі індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.09.2020 р., індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року. Судовим розглядом встановлено, що відповідач із суми нарахованих позивачу коштів на виконання вказаного рішення утримав згідно з платіжними інструкціями від 14.08.2025 №1805, №1806 податок з доходів фізичних осіб у сумі 37 151, 83 грн (18%) та військовий збір (5%) у сумі 10 319, 95 грн. відповідно, однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з її звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення. Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17. Отже, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду грошового забезпечення позивача. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення та зобов`язання здійснити виплату позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 37 151, 83 грн. Щодо утримання військового збору у розмірі 10319, 95 грн (5%) з виплаченого позивачу на виконання рішення суду у справі №440/12974/24 грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб. При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка. Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану від 10.10.2024 № 4015-IX. З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024. Як вже було встановлено судом, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №440/12974/24 відповідач 15.08.2025 виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% у розмірі 10319, 95 грн. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка. За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення та перерахованої одноразової допомоги при звільненні позивача, є протиправними. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України. За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5 відсотки військового збору (5% замість 1.5%), що складає складає 7223, 97 грн (10319, 95 грн : 5 * 3,5) з виплаченого грошового забезпечення позивача. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5% та стягнення на користь позивача 7223, 97 грн. надмірно утриманого військового збору. Стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ). Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону). Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20), та зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум. Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 08.09.2020, індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року, які стягнуті на виконання рішення суду у справі №440/12974/24, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.08.2025. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини є складовими заробітної плати. В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19. Як вже встановлено судовим розглядом на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/12974/24 відповідач 15.08.2025 здійснив виплату позивачу сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 08.09.2020, індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 08 вересня 2020 року у розмірі 158927, 25 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції, яка наявна в матеріалах справи. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.08.2025 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.08.2025 включно за весь час затримки виплати. Посилання апелянта на правові позиції, які викладені у постанові Верховного Суду України від 18.03.2023 у справі №460/4166/20, від 09.06.2021 по справі №240/186/20, від 17.11.2021 по справі №460/4188/20, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Щодо доводів апелянта про те, що перерахунок та виплата грошового забезпечення за спірний період на виконання рішення суду не вважається грошовим доходом згідно Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів їх відхиляє, оскільки вказані кошти нараховані за наслідком донарахування індексації грошового забезпечення та перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошового забезпечення та відновлення права позивача, порушеного при неналежному проведенні розрахунку грошового забезпечення, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23 та у постанові від 28.10.2024 у справі № 420/2598/24. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 по справі № 440/11746/25 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов