Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/20664/21

Головуючий І інстанції: Панов М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 520/20664/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/20664/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 18.05.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по даній справі. В обґрунтування заяви зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та початку бомбардувань міста Харкова, позивач разом з родиною був вимушений неодноразово переміщуватись до більш безпечних місць. Під час переїзду виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/20664/21 було втрачено Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року заяву представника позивача про видачу дубліката виконавчого листа у справі №520/20664/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі №520/20664/21. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Виходячи з викладеного, вважає, що строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа в адміністративній справі №520/20664/21 на даний час не закінчився. Вказує, що судом не надано правової оцінки вказаним твердженням позивача. Судом першої інстанції взагалі проігноровано пряму норму частини 3 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 по справі №520/20664/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону 2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки від 05.07.2021 №27/11/4-1207 з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 набрало законної сили 15.01.2022, що підтверджується даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", та на його виконання 21.02.2022 видано виконавчий лист. Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", в якій міститься електронна копія виконавчого листа по справі № 520/20664/21, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначено до 16.01.2025. Під час переїзду виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/20664/21 було втрачено. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по даній справі. Залишаючи без задоволення заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції дійшов висновку, що представник позивача звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов`язковість судового рішення. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним. Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення. Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб. Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у судових справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у адміністративних справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту порушених прав. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції"). Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до підпункту 18.4 підпункту 18 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку; Отже єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист по адміністративній справі №№520/20664/21 видано 21.02.2022 зі строком пред`явлення до виконання до 16.01.2025. За правилами частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII). 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2. Положеннями пункту 10-2 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, законодавець, запровадивши спеціальне регулювання у пункті 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII, забезпечив додаткові гарантії реалізації права на виконання судових рішень в умовах воєнного стану. Переривання перебігу строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, у тому числі й тих, що були продовжені судом, виключає ризик втрати стягувачами можливості примусового виконання рішень суду з причин, які об`єктивно не залежать від їхньої волі. Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 09 вересня 2025 року у справі № 320/8000/21, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи наведені норми права, висновки суду першої інстанції про пропуск строку звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа є передчасними, оскільки судом не було з`ясовано час перебування виконавчого листа на виконанні. Оскільки, такий строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривається. Колегія суддів звертає увагу на приписи частини третьої статті 242 КАС України, якими закріплено, що обґрунтоване є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначене у сукупності з вищенаведеними обставинами свідчить про помилковий підхід суду першої інстанції до вирішення спірного питання, відповідно, суд апеляційної інстанції не може визнати законною і обґрунтованою оскаржену ухвалу суду першої інстанції, оскільки не встановлення дійсних обставин справи, доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи. Тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність суду апеляційної інстанції постановити рішення про видачу дублікату виконавчого листа, колегія суддів зазначає, що саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції може видати дублікат виконавчого листа. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/20664/21 скасувати. Справу № 520/20664/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна