Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/14385/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14385/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 33/817/430/26 Доповідач - Лекан І.Є. Категорія - ч.3 ст. 154 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є. за участю ОСОБА_1 , розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року, встановила: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією собаки рижого окрасу, яка належить ОСОБА_1 та стягнуто судовий збір. Згідно з постановою суду, 22 червня 2026 року о 18 год. ОСОБА_1 допустила безприв`язане утримання належного їй собаки рижого окрасу, яка під час перебування на вулиці Яремчука в с. Соборне вкусила за праву ногу неповнорлітнього ОСОБА_2 , чим спричинив останньому заподіяння шкоди здоров`ю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП. Вказує, що на неї 25 червня 2026 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначається, що 22 червня о 18 год. її собака вкусила ОСОБА_2 , однак в період з 22 червня 2026 року до приїзду поліції до неї не зверталися ні сам потерпілий, ні його батьки. При складанні протоколу працівники поліції не надали доказів, що це був її собака, свідки також відсутні, вони посилалися тільки на довідку із травмпункту. Зазначає, що о 18 год. її собака перебувала на подвір`ї, на закритій території. Звертає увагу, що суд не взяв до уваги, що вилучення собаки у господаря завдасть їй жорсткого стресу та позбавить належного догляду, що суперечить нормам гуманного поводження з тваринами, а вилучення тварини явно не відповідає суспільній нормі правопорушення, а конфіскація тварини проведена з порушенням вимог Закону Про виконавче провадження та ст.265-5 КУпАП. В матеріалах справи відсутній протокол вилучення тварини, відомості про який повинен бути зазначений у протоколі справи. Вважає, що матеріали справи не відповідають вимогам ст. 256, оскільки вина ОСОБА_1 повинна доводитися певними доказами, відеозаписами з камер відеоспостереження, поясненнями належних свідків, а не просто поясненнями працівників поліції, які не були на місці події. Потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону, судом першої інстанції дотриманні. Висновки судді щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, ґрунтуються на досліджених судом доказах та є обґрунтованими. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 червня 2026 року серії ВАД №782681, 22 червня 2026 року о 18 год. ОСОБА_1 допустила безприв`язане утримання належного їй собаки рижого окрасу, яка під час перебування на вулиці Яремчука в с. Соборне вкусила за праву ногу неповнорлітнього ОСОБА_2 , чим спричинив останньому заподіяння шкоди здоров`ю. З електронного рапорта від 22.06.2026 вбачається, що в 19:23 год. із служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_1 про те, що собака ОСОБА_4 одну годину тому покусала її сина ОСОБА_2 , віком 15 років, повідомила, що звернулася на лінію 102 з метою інформування, на даний час допомоги працівників поліції не потребує, оскільки зверталася до офіцера громади раніше. Відповідно до протоколу прийняття заяви від 25.06.2026 від ОСОБА_3 - 22.06.2026 о 18 год. її син ОСОБА_2 їхав на велосипеді по вул. Яремчука, де вибіг собака рижого кольору та вкусив його, чим спричинив заподіяння шкоди здоров`ю. З пояснень ОСОБА_5 від 25.06.2026 вбачається, що 22.06.2026 о 18 год. її син ОСОБА_2 їхав на велосипеді в сторону центру села по вул. Яремчука, вибіг собака рижої окраски та вкусив її сина за праву ногу, чим спричинив шкоди його здоров`ю. Вказано, що собака належить ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_1 . З пояснень ОСОБА_2 від 25.06.2026 вбачається, що він 22.06.2026 близько 18 год. їхав по вул. Яремчука на велосипеді і до нього підбіг рижий собака, належний ОСОБА_6 та вкусив за праву ногу, чим завдав тілесні ушкодження, після чого він разом з матір`ю поїхали в травмпункт, де йому надали медичну допомогу. Як стверджує довідка видана КНП Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня Травмпункт від 22.06.2026 - ОСОБА_2 звертався в травмпункт, де у нього виявлені кусані ранки та садно ділянки зовнішньої щиколотки правої ноги. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Проаналізувавши докази у справі, суд дійшов обґрунтовано висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а саме, порушення правил тримання собак, що заподіяло шкоду здоров`ю потерпілому. Щодо посилання апелянта, що покарання у виді конфіскації тварин не відповідає суспільній значимості, можна розцінювати як жорстоке поводження з твариною, то суд зазначає наступне. Згідно з положеннями ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачені особливості утримання домашніх тварин, а саме: особа, яка утримує домашню тварину, при з`явленні з останньою поза місцем її утримання, зокрема зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Частина 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21.02.2006 передбачає, що фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Тлумачення статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» свідчить, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Суд врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, майновий стан. Санкція ст. 154 ч. 3 КУпАП є абсолютною, а не альтернативною, так як передбачає накладення штрафу саме з конфіскацією тварини, тобто застосування додаткового стягнення в даному випадку є безальтернативним. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутній протокол вилучення тварин та не вказано про це у протоколі про адміністративне правопорушення, то такі обставини не виключають застосування санкції у виді конфіскації тварини. Крім того, ч.3 ст. 154 КУпАП не передбачає альтернативної санкції. Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що о 18 год. 22 червня 2026, її собака перебувала на подвір`ї, на закритій території, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП, з врахуванням її особи, характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.154 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя