Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7817/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7817/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І. Провадження № 33/817/419/25 Доповідач - Лекан І.Є. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є. за участю ОСОБА_1 , адвоката Майки М.Б., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року, ВСТАНОВИЛА: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір. Згідно з постановою суду, 08 квітня 2025 року о 21 год. 39 хв. на дорозі М-09 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу (далі ТЗ) із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат якого становив 2,15 проміле, тест №2021, із яким водій погодився; від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення на місці зупинки, чим порушив пункт 2.9.а. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, винесену із порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Стверджує, що із результатами огляду на стан сп`яніння він був не згідний, про що неодноразово зазначав працівникам поліції та заперечує результати даного огляду. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про підстави для застосування поліцейськими заходів до транспортного засобу та нього. Вказує, що були відсутні підстави для проходження огляду на стан сп`яніння, а також, порушення правил дорожнього руху. Наголошує, що він ТЗ не керував, відсутні докази керування ТЗ, а відеозапис з нагрудних камер працівників поліції відображає лише припаркований ТЗ, який не здійснює руху. Звертає увагу на те, що від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі не відмовлявся, проте працівниками патрульної поліції не було видано направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я. Звертає увагу на те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом дозволеним до застосування МОЗ. Вказує, що йому не було пред`явлено сертифікатів відповідності на пристрій та відомостей про калібрування газоаналізатора та свідоцтва про повірку. Вказує, що поліцейський не ознайомлював його із складеними матеріалами. Наголошує, що в протоколі не вказано чи було запропоновано особі пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Звертає увагу на те, що права та обов`язки йому не роз`яснювались. Вважає недопустимим доказом відеоматеріали з нагрудних камер працівників патрульної поліції, оскільки відеозйомка не велась безперервно. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Майку М.Б., які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294720 від 08 квітня 2025 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 08 квітня 2025 року о 21 год. 39 хв. на дорозі М-09 автомобілем марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат якого становив 2,15 проміле, тест №2021, з яким водій погодився; від керування ТЗ був відсторонений шляхом залишення на місці зупинки, чим порушив пункт 2.9.а. ПДР України. Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі. З електронного рапорту від 08 квітня 2025 року убачається, що 08 квітня 2025 року о 22:26 року зі служби 102 надійшло повідомлення поліцейського про те, що під час патрулювання в с. Підгороднє, Тернопільського району зупинено автомобіль марки Huindai Sonata д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з порушення ПДР України. Зазначено, що відносно водія було винесено адміністративну постанову серії ЕНА номер 4456446 ч.5 ст. 121 КУпАП. В ході спілкування в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки т/з із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора DRAGERALCOTEST 6820, результат якого становить 2,15 проміле, тест №022021, з яким водій погодився. Від керування т/з був відсторонений шляхом залишення т/з на на місці зупинки. Відповідно до відеозапису, під час патрулювання 08 квітня 2025 року о 21 год. 39 хв. на дорозі М-09, поліцейськими зупинено транспортний засіб марки Huindai Sonata д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .. Як стверджує відеозапис, одразу після зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що він в порушення п.2.3в ПДР керував транспортним засобом, що обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, в зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу. З даного відеозапису також убачається, що ОСОБА_1 в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд. Пройшовши огляд на місці, з результатом ОСОБА_1 погодився та у медичний заклад на огляд їхати відмовився. У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота; почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП. Не заслуговує на увагу твердження апелянта, що із результатами огляду на стан сп`яніння він був не згідний, про що неодноразово зазначав працівникам поліції та заперечує результати даного огляду, оскільки таке твердження спростовується відеозаписом, відповідно до якого останній погоджується із результатом огляду на місці зупинки та, у подальшому, заперечень не заявляє. Безпідставним є посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про підстави зупинки транспортного засобу, оскільки підставою для зупинки слугувало те, що ОСОБА_1 в порушення п.2.3в ПДР керував транспортним засобом, що обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, в зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу. Окрім того, слід зазначити, що незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як причина зупинки транспортного засобу. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що були відсутні підстави для проходження огляду водія на стан сп`яніння, оскільки згідно із відеозаписом після зупинки т/з працівники поліції назвали ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота; почервоніння обличчя. Також, відповідно до п. 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наявність хоча б однієї з ознак алкогольного сп`яніння, є підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. Безпідставними є твердження, що ОСОБА_1 т/з не керував, а відеозапис з нагрудних камер працівників поліції відображає лише припаркований ТЗ, який не здійснює руху, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з відеореєстратора вбачається, що т/з здійснював рух по дорозі та за кермом під час зупинки ТЗ, перебував ОСОБА_1 , який при спілкуванні не заперечував того, що керував транспортним засобом. Не заслуговує на увагу твердження апелянта, що від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі водій не відмовлявся, проте працівниками патрульної поліції не було видано направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, оскільки як стверджує відеозапис (00:38-00:40 год. та 03:45-03:47 год.), ОСОБА_1 було двічі запропоновано проїхати у медичний заклад, на що останній відмовився, погодившись із результатом газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». Безпідставними є посилання апелянта на те, що поліцейським письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я особі, що притягується до адміністративної відповідальності, не вручалося, оскільки відповідно до відеозапису для проведення огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставлено, у зв`язку з його відмовою. Безпідставними є доводи апелянта про те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом дозволеним до застосування МОЗ, оскільки газоаналізатор відповідає його характеризуючим даним, з останнім калібруванням 22.10.2024 року, яка дійсна протягом року, підтверджує його відповідність встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації і відповідно можливість його використання для проведення огляду на стан сп`яніння. Окрім того, згідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» №1747 від 13.10.2016 року міжповірочний інтервал для газоаналізаторів встановлений строком на 1 рік, тому результати огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» 6820 з останнім калібруванням 22.10.2024 року є належним доказом у справі. Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що йому не було пред`явлено сертифікатів відповідності на пристрій та відомостей про калібрування газоаналізатора, свідоцтва про повірку, оскільки водій будь-яких скарг чи зауважень, що йому не надали вказані документи на пристрій не заявляв, а процедура проходження огляду йому була роз`яснена. Не заслуговує на увагу твердження апелянта, що поліцейський не ознайомлював правопорушника із складеними матеріалами, оскільки як стверджують відеоматеріалами, працівник поліції ознайомив водія із процедурою розгляду, складеними адміністративними матеріалами та оголосив складений на ОСОБА_1 протокол. Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що в протоколі не вказано чи було запропоновано особі пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки у протоколі викладена суть адміністративного правопорушення, що відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП. Безпідставними є посилання, що права та обов`язки водію не роз`яснювались, оскільки відповідно до відеозапису, працівником поліції роз`яснено права, обов`язки та відповідальність (час з 00:48 по 01:08 год). Безпідставними є доводи апелянта про те, що є недопустимими доказами відеоматеріали з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які не є безперервними, оскільки відеозйомка велась безперервно та складається з декількох відеофайлів. Окрім того, відеозаписи є електронними документами, оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя