Постанова 4814 № 524/1428/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/1428/25 Номер провадження 22-ц/814/1049/26Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Наконечна Олена Миколаївна, на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на його утримання. У позові вказав, що він є сином відповідачки, а його батька ОСОБА_3 , згідно рішення суду позбавлено батьківських прав щодо нього. Позивач навчається у 10 класі ліцею у м. Кременчуці, не працює і потребує матеріальної допомоги. Матір такої допомоги не надає, хоча є працездатною, не має інвалідності та не має інших осіб на утриманні. У зв`язку з вище вказаним, позивач прохав суд стягувати з ОСОБА_1 аліменти на його користь на його утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Короткий зміст рішення місцевого суду Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 червня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 червня 2025 року не погодилась відповідачка та оскаржила в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утриманні неповнолітньої дитини у повному обсязі. Позиції учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення місцевого суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також за відсутності належної оцінки поданим доказам і в умовах обмеження процесуальних прав відповідачки, як сторони у справі. Зазначила, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки, відповідачка не була належним чином повідомлена про час і місце судових засідань, а тому була обмежена у можливості реалізувати своє право на подання доказів та допит свідків. Вказала, що суд не перевірив достовірність поданих позивачем доводів та доказів. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Відповідач, яка вважається такою, що належним чином повідомлена про час, дату місце та дату розгляду справи також в судове засідання не з`явилася. 20 червня 2026 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Наконечної О.М., в якому остання вказуючи на перебування у відпустці з 01 липня 2026 року по 14 липня 2026 року, прохала відкласти розгляд апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Позиція суду щодо процесуальних питань Щодо клопотання про відкладення розгляду справи Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України). Колегія суддів зазначає, що заявниками до вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи не було додано будь-яких доказів щодо неможливості прибуття до Полтавського апеляційного суду, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити дійсні обставини неможливості прибуття до суду останньої та визнати вищевказані підстави поважними за для відкладення розгляду справи. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Враховуючи, що відповідачка, повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації, а тому відповідно до пункту 2 частин сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі. Отже, представник відповідачки будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. Відповідачка, яка вважається такою, що також належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи також у судове засідання не з`явилася. Відтак, за наведених обставин та відсутності підтвердження поважності причин неявки представника позивача в судове засідання, можливість розгляду справи за наявними матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Щодо клопотання про виклик свідків Разом із апеляційною скаргою представником відповідачки адвокатом Наконечною О.М. подане клопотання, в якому остання просила викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування клопотання посилалася на те, що заявлений свідок може спростувати доводи позивача про неучасть/недостатність утримання, ухилення та відсутність надання матеріальної допомоги відповідачкою, а також підтвердити добровільне та належне виконання обов`язку з утримання. Зазначила, що під час розгляду вказаної справи та ухвалення заочного рішення відповідачка не була належним чином повідомлена про час і місце судових засідань та була обмежена у можливості реалізувати своє право на подання доказів та допит свідків. Вважає, що доводи відповідачки, яка сумлінно утримувала дитину, повинні бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції за основу для захисту від необґрунтованого позову та необґрунтованого рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як показаннями свідків. Згідно з до частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доводи щодо неналежного повідомлення відповідачки про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції свідчить про те, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості заявити клопотання про виклик свідків. Разом із тим, зазначена обставина сама по собі не зумовлює обов`язку суду апеляційної інстанції задовольнити таке клопотання. Заявляючи клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Наконечна О.М., не навела підстав, що обставини, які входять до предмета доказування, не можуть бути встановлені на підставі інших наявних у справі доказів. З огляду на наведене, а також враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про виклик свідків. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження перебування ОСОБА_1 за кордоном, сварки із нею та перебування у РФ, у матеріалах справи містяться скріншоти з Instagram сторінки ОСОБА_5 , скріншоти листування у додатку Viber. Судом також встановлено, що дитина проживає з бабусею ОСОБА_6 та знаходиться на її повному утриманні. Позиція суду апеляційної інстанції Щодо стягнення аліментів Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 191 року (далі Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина не надає, чим ставить його у скрутне матеріальне становище. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачка ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надала доказів неможливості здійснювати нею сплату аліментів у встановленому судом першої інстанції розмірі. Відповідно до частини першої статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Згідно частини четвертої статті 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. При цьому відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. Вказане також підтверджується висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 707/1319/22. Враховуючи, що ОСОБА_2 має право на звернення з позовом про стягнення аліментів, на самостійне отримання і розпорядження аліментами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Щодо повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи В апеляційній скарзі вказано, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки відповідачка не була належним чином повідомлена про час і місце судових засідань згідно вимог частини шостої статті 128 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 виснував, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка -повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України). Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина шоста статті 128 ЦПК України). Згідно пунктів 2, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, з матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик до суду на 25 березня 2025 року направлялася місцевим судом засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , однак повернулася неврученою із зазначенням підстави «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52), а також судова повістка про виклик до суду на 29 квітня 2025 року направлялася місцевим судом засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , однак повернулася неврученою із зазначенням підстави «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.51). Разом з тим, відомості про направлення судової повістки про виклик до суду на 10 червня 2025 року місцевим судом засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Натомість, в матеріалах справи міститься оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а саме виклик відповідачки ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів в судове засідання, яке призначено на 10:30 год 10 червня 2025 року (а.с.21). При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Разом із тим, із вказаного оголошення вбачається, що дата документу 09 червня 2025 року, судове засідання призначено на 10:30 год 10 червня 2025 року, тоді як оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З огляду на вище вказане, відповідачка не була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання, за результатами якого було ухвалено оскаржуване судове рішення. Відтак, колегія суддів погоджується із доводом відповідачки, в інтересах якої діє представник адвокат Наконечна О.М., щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи місцевим судом, а також здійснення судом розгляду справи за її відсутності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального права, яке полягало у розгляді справи за відсутності відповідачки, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання. Разом із тим, зазначене процесуальне порушення не спростовує обґрунтованості заявлених позовних вимог. Під час апеляційного перегляду встановлено, що позивач, який досяг чотирнадцяти років, відповідно до статей 18, 152, 179 СК України має право на безпосереднє звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Відповідачка не надала доказів виконання свого обов`язку щодо утримання дитини або доказів, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти чи наявність інших обставин, що впливають на визначення їх розміру. З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 червня 2025 року скасувати, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь та на утримання ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Щодо судових витрат Щодо судового збору суді першої інстанції За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»). Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, то з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн. Щодо судового збору суді апеляційної інстанції Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляційну скаргу відповідачки фактично задовольнив в повному розмірі вимоги позивача, то підстави для розподілу судових витрат при розгляді даної апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Наконечна Олена Миколаївна, - задовольнити частково. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 червня 2025 року скасувати. Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 211,20 грн. Судове рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко