Постанова 4824 № 761/9577/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 761/9577/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12702/2025Головуючий у суді першої інстанції - Кондратенко О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Климова О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Климовим Олексієм Юрійовичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , в якому просила суд: -стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 749 286,00 грн. - збитків у розмірі вартості ремонтних робіт; 8 750,00 грн. - вартість послуг судового будівельно - технічного експерта; 30 000,00 грн. - моральної шкоди; 7880,36 грн. - судового збору, 18000,00 грн. - витрат на правову допомогу. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . 02 серпня 2023 року мало місце затоплення належної їй квартири АДРЕСА_2 із вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 . Крім того, 18 жовтня 2023 року мало місце повторне залиття належної їй квартири із вищерозташованої квартири. Внаслідок неодноразового залиття квартири позивачки виникли пошкодження, що потребують ремонту. Оскільки, в досудовому порядку відповідачка не бажає відшкодовувати заподіяну ОСОБА_1 матеріальну шкоду, вона змушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Також, позивачка зазначала, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, їй була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 749286 грн. 00 коп., витрати за виконання експертного дослідження у розмірі 8750 грн. 00 коп., у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 7880 грн. 00 коп., витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього 780916 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 139-145). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2025 заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2024 та поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2024 залишено без задоволення (т. 2, а.с. 45-47). В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права, яке полягає в розгляді справи без належного повідомлення відповідачки. При цьому, вказує, що наявні у матеріалах справи акти про залиття, на підставі яких суд встановив обставини залиття квартири позивачки, не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.08.2005, зокрема в Актах не зазначено: хто, як власник або представник власника квартири № 109 брав участь у її огляді комісією та забезпечував доступ до житла; чи ознайомлений власник квартири № 109 з даним актом; чим підтверджено повідомлення відповідача для участі у комісійному обстеженні квартири та виявлення причин залиття квартири позивачки. Крім того, Акти від 10.08.2023 та від 18.10.2023 не містять даних про характер залиття, обсяг необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовну вартість шкоди та висновок комісії щодо встановлення вини власника квартири № 109 . Також, зазначає, що наданий позивачкою висновок експерта від 26.02.2024, є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки містить необгрунтоване завищення площ ремонтних робіт, що не відповідає фактичним пошкодженням, зафіксованим в акті обстеження квартири (т. 2, а.с. 51-71). У судовому засіданні представник відповідачки апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Позивачка та її представник у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1993 року, виданого згідно розпорядження від 06 жовтня 1993 року №4741. 11 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. посвідчено договір дарування 1/3 частини квартири, відповідно до якого, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 . 19 липня 2024 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , як на спільне майно подружжя. 19 липня 2024 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. посвідчено договір дарування частини квартири, відповідно до якого, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар 1/6 частину квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2024 року, квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_3 . Разом з тим, 02 серпня 2023 року мало місце залиття квартири № 105 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 . Із наданого ОСОБА_1 акту, складеного 10 серпня 2023 року комісією в складі представників обслуговуючої організації, вбачається, що: - при огляді виявлено залиття кухні: стеля - підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням, спостерігаються плаями залиття та деформація гіпсокартону, приблизно до 1, 5м.кв. Стіни - шпалери - спостерігається часткове відшарування шпалер від основи та плями залиття приблизно до 2 м.кв. На робочій кухонній стіні фартух облицьований кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. В приміщенні розібрана кухонна мебель, зі слів мешканки, пошкоджена під час залиття. Ванна кімната: стеля - шпалери, спостерігається часткове відшарування шпалер та плями залиття, приблизно до 1, 2 м.кв. Стіни - облицьовані кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. Висновок: залиття квартири АДРЕСА_1 , відбулося з квартири № 109 , ймовірно внаслідок халатного користування сантехнічним обладнанням мешканцями квартири. Під час спроби слюсаря-сантехніка провести обстеження квартири №109 його до помешкання не впустили, але залиття зупинилось. 18 жовтня 2023 року мало місце повторне залиття квартири № 105 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 . Із наданого ОСОБА_1 акту, складеного 18 жовтня 2023 року комісією в складі представників обслуговуючої організації, вбачається, що: - при огляді виявлено залиття кухні: стеля - підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням, спостерігаються плаями залиття та деформація гіпсокартону, приблизно до 3, 0 м.кв. Стіни - шпалери - спостерігається часткове відшарування шпалер від основи та плями залиття приблизно до 3, 5 м.кв. На робочій кухонній стіні фартух облицьований кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. В приміщенні розібрана кухонна мебель, зі слів мешканки, пошкоджена під час попереднього залиття. Ванна кімната: стеля - підвісна з гіпсокартону облицьована шпалерами, спостерігаються деформація гіпсокартону та часткове відшарування шпалер від основи, плями залиття приблизно до 1, 5 м.кв. Стіни - облицьовані кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. Зі слів мешканки квартири, після залиття не працює освітлення в приміщенні кухні, коридору та ванної кімнати. Висновок: залиття квартири АДРЕСА_1 , відбулося внаслідок халатного користування сантехнічним обладнанням мешканцями квартири № 109 , а саме: роз?єднання каналізаційної квартирної розводки між ванною та кухнею. Згідно з Висновком експерта №2 за результатами проведення експертного дослідження, складеного 26 лютого 2024 року судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л.А., вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, заподіяних залиттям приміщень квартири АДРЕСА_1 , станом на лютий 2024 року, з урахуванням заміни пошкоджених меблів та клінінгових послуг складає 749286,00 грн., в тому числі вартість ремонтних робіт складає 710 731, 00 грн. При цьому, зі змісту висновку вбачається, що він підготовлений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання). За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обов`язком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність. Крім того, як зауважує Європейський суд з прав людини, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88). Також, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, а якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована - вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди. Обгрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, відповідачка посилалася на те, що наявні у матеріалах справи акти про залиття, на підставі яких суд встановив обставини залиття квартири позивачки, не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.08.2005, та не можуть слугувати належним доказом її вини у настанні залиття, адже в Актах не зазначено: хто, як власник або представник власника квартири № 109 брав участь у її огляді комісією та забезпечував доступ до житла; чи ознайомлений власник квартири № 109 з даним актом; чим підтверджено повідомлення відповідача для участі у комісійному обстеженні квартири та виявлення причин залиття квартири позивачки; який характер залиття, обсяг необхідного ремонту приміщень квартири та яка орієнтовна вартість шкоди. Крім того, апелянт вказував, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості належного доказу на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди висновок експерта від 26.02.2024, оскільки останній містить необгрунтоване завищення площ ремонтних робіт, що не відповідає фактичним пошкодженням, зафіксованим в акті обстеження квартири. Разом з тим, вказані посилання відповідачки як щодо відсутності її вини у заподіянні шкоди, так й щодо неналежності Висновку експерта від 26.03.2024, колегія суддів відхиляє, адже в процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, відповідачкою не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що шкода завдана не з її вини, а також не заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи. Натомість з наданих позивачкою актів вбачається, що в них вказано причини залиття квартири, місце де трапилося залиття, подія, що трапилася, та наслідки залиття. Недотримання форми акта не спростовує факту залиття нежитлового приміщення. Крім того, вказані в акті обставини відповідачем не спростовані, а сам акт не оскаржувався. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 727/2372/18. Посилання апелянта на те, що акти були складені без участі відповідачки та без підпису сторін, не спростовують його вину у залитті квартири та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не була належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим суд позбавив її можливості надати свій відзив на позовну заяву, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне. Основними засадами судочинства відповідно до частини першої статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України). Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться судом відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, наведена норма дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 148/2412/19. Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі і зі змісту апеляційної скарги відповідачки, зареєстрованим місцем проживання останньої є: АДРЕСА_5 . 25.04.2024 судом першої інстанції на поштову адресу відповідачки було направлено судову повістку про виклик у судове засідання, однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с. 88). Таким чином, враховуючи положення ч. 8 ст. 128 ЦПК України, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. За вказаних обставин, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідачку цивільної відповідальності за завдану шкоду внаслідок залиття квартири та правомірно стягнув на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 749286 грн. 00 коп. При цьому, слід наголосити, що обгрунтовано стягнуті судом першої інстанції з відповідачки на користь позивачки суми витрат за виконання експертного дослідження у розмірі 8750 грн. 00 коп., моральна шкода у розмірі 10000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. відповідачкою фактично визнано, оскільки апеляційна скарга не містить доводів на спростування вказаних сум. Водночас, необхідно зазначити, що відшкодування указаних витрат та моральної шкоди, відповідає вимогам закону та узгоджується з фактичними обставинами справи. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного заочного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом заочного рішення. Отже, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті судове рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Климовим Олексієм Юрійовичем, - залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 22 липня 2025 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова