Постанова Волинський апеляційний суд № 162/284/26

Справа № 162/284/26 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В. Провадження № 22-ц/802/944/26 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Здрилюк О. І., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (далі ТОВ «ФК Він фінанс») у квітні 2026 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L1124433. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з реєстром боржників загальний розмір заборгованості становив 16730 грн, яка складала з тіла кредиту 7000 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2730 грн, заборгованість по штрафах/ по пені в валюті кредиту 7000 грн. Між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 01.07.2019 укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за договором кредитної лінії № L1124433, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача, сума заборгованості за яким становила 16730 грн. 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він фінанс». З урахуванням положень ст. 625 ЦК України загальна заборгованість (період прострочення грошового зобов`язання 1020 днів) відповідача за кредитним договором № L1124433 від 11.04.2019 становить 21 407,53 грн, з яких: 16730 грн (нарахована первісним кредитором); сума збитків з урахуванням 3% річних 1401,19 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3276,34 грн. Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати по справі. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2026 в позові відмовлено. Позивач ТОВ «Він фінанс» подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права а висновки таким, що не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції безпідставно вважав недостатнім доказом наявні в матеріалах справи виписку/інформацію з АТ КБ «Приват Банк» про зарахування коштів на рахунок відповідача. У банківських виписках або довідках банку емітента картки в графі «Відправник/Призначення платежу» відображається не юридичне найменування первісного кредитора (ТОВ «ФК «дінеро»), а назва платіжної системи, транзитного рахунку банку-еквайєра або технологічного ордера прямо від ТОВ «ФК «Дінеро» не спростовує факту виконання ним зобов`язання з видачі кредиту через залученого платіжного посередника. Факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується беззаперечною сукупністю обставин, які суд першої інстанції проігнорував, а саме збіг у часі, сумі та цільовому рахунку. Відповідач не надала жодного належного доказу на спростування цих фактів, не довела, що вказані 7000 грн надійшли їй від іншої особи або на інших підставах. Висновки суду не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2020 в справі № 404/502/18, від 12.01.2021 в справі № 524/5556/19, від 13.10.2021 в справі № 234/7159/20. Просив скасувати рішення Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2026 в цій справі та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів підписання відповідачем договору та доказів виконання первісним кредитором зобов`язання щодо видачі грошових коштів відповідачу. Апеляційний суд в складі колегії погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 11.04.2019 відповідач уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» договір кредитної лінії № AG9762123 з такими умовами: ліміт кредитної лінії - 7000 грн; сума кредиту - 7000 грн; відсоткова ставка в день - 1.30 %; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю в день - 105 грн; потенційний ліміт кредитної лінії - 20000 грн; надана сума кредиту - 7000 грн; загальна вартість кредиту - 9730 грн; реальна річна відсоткова ставка - 468.00 %; дата повного погашення - 11.05.2019; щтраф, якщо є, - 50 %. Період продовження (комісія за організацію продовження): комісія за організацію продовження сплачується під час обробки запиту на продовження; період продовження, який може надаватися кредитодавцем позичальнику за запитом позичальника; у разі продовження всі інші Договірні платежі (сума кредиту, відсотки за кредитом, штраф (якщо є)) повинні бути відкладені на період продовження. Додатковою угодою від 11.04.2019 дату повного погашення змінено на 25.05.2019. Невід`ємною частиною кредитного договору є Загальні умови договору кредитної лінії. У пункті 3.10. Загальних умов договору кредитної лінії зазначено, що кредитодавець надає кожен кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем. Із витребуваної судом з АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 11.04.2019 було зарахування коштів на суму 7000 грн. Судом встановлено що 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» (клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (фактор) укладений договір про відступлення прав вимоги № 01072019, згідно з умовами якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № AG9762123 від 11.04.2019 до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 25.07.2024 змінило назву на ТОВ «Він фінанс», що підтверджується наказом № 55-к від 25 липня та протоколом № 1706 від 25.07.2024. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2019 до договору відступлення прав вимоги від 01.07.2019 № 01072019 та акта його прийому-передачі позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором № L1124433 від 11.04.2019 на суму 16730 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встанjвлено законом. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). За положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. До позову приєднано копію паспорта споживчого кредиту без ідентифікації кредитного договору та дати його укладення, часових періодів погашення кредиту, ідентифікатора електронного підпису чи одноразового ідентифікатора, даних позичальника, часу та дати накладення електронного підпису. Приєднано Загальні умови договору кредитної лінії, що не містять дати укладення договору, ідентифікуючих даних позичальника, дати і часу накладення електронного підпису, самого ідентифікатора електронного підпису. Із Спеціальних умов для короткострового кредиту Договору кредитної лінії № AG9762123 та Додаткової угоди № АМ8321130 до них встановлено, що такі умови датуються 11.04.2019, однак номер договору не збігається із тим, за яким позивачем заявлено про стягнення заборгованості (№ L1124433). Спеціальні умови та Додаткова угода не містять дати і часу накладення електронного підпису, самого ідентифікатора електронного підпису. На підтвердження факту укладення між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № L1124433 через інформаційно-текомунікаційну систему ТОВ «ФК «Дінеро», позивач приєднав довідку про ідентифікацію позичальника, зі змісту якої вбачається, що кредитний договір № НОМЕР_2 є кредитним договором № L1124433 і він був укладений на підставі анкети-заяви відповідачки ОСОБА_1 11.04.2019, яка була підписана нею шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором о 17 год 55 хв того ж дня. Така довідка хоч і підтверджує підписання анкети-заяви, однак сама заява не приєднана до матеріалів справи, а надані суду копії загальних та спеціальних умов договору, а також додаткової угоди до спеціальних умов не містять даних про накладення відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором на зазначені документи, що виключає можливість стверджувати, що саме з цими умовами відповідач погодилася, укладаючи договір з первісним кредитором. У позовній заяві позивач вказує, що первісний кредитор ТОВ «Дінеро» на виконання вимог договору перерахував грошові кошти відповідачу. На підтвердження цього позивач посилається на довідку про ідентифікацію, в якій вказано, що 11.04.2019 о 17 год 56 хв відповідачу було переказано 7000 грн кредитних коштів, а також на відповідь АТ КБ «Приват Банк» на запит суду про те, що на картку № НОМЕР_3 , яка була емітована банком відповідачу, 11.04.2019 було зараховано 7000 грн. Особа ініціатор платіжної операції не вказаний. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.06.2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Відповідно до п. 16.1. ст.

16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Згідно з п. 17.1. ст. 17 Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях. Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. До матеріалів справи не приєднано виписки по рахунку відповідача у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку, адже відповідачу, про витребування такої інформації позивач також не клопотав. Довідка про ідентифікацію та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду не є достатніми та належними доказми, з яких можливо було б встановити факт здійснення переказу на картковий рахунок відповідача. Вказані докази не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача. Долучена позивачем до позовної заяви довідка про ідентифікацію відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором, крім того, вказана довідка не має підпису відповідача. У справі наявний паспорт споживчого кредиту, разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2020 в справ № 404/502/18, від 12.01.2021 в справі № 524/5556/19, від 13.10.2021 в справі № 234/7159/20, не можуть бути застосовані до правовідносин у справі, що переглядаються, оскільки предметом спору у зазначених справах є захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, а не стягнення заборгованості як у справі, що переглядається, і такі справи відрізняються як за складом учасників, так і за тягарем доказування. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в оскаржуваній частині немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 12 травня 2026 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді