Постанова КЦС ВС № 645/1081/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ справа № 645/1081/25 провадження № 61-2063св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Калараша А. А., суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Ульяніч І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права користування житловим приміщенням.

2. Позов мотивовано тим, що у квітні 1965 року ОСОБА_2 отримала у виконавчому комітеті Московської районної ради депутатів трудящих ордер від 23 квітня 1965 року № 3323 на вселення сім`ї у складі двох осіб у квартиру АДРЕСА_1 .

3. Вказаний ордер давав право на вселення у квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (син).

4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

5. Рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 20 червня 1989 року № 208/32 «Про відкриття особового рахунку на ім`я гр. ОСОБА_4 » у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_2 вирішено відкрити особовий рахунок на квартиру на ім`я ОСОБА_3 у складі одного чоловіка. 6. 30 вересня 1989 року ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_5 . Після одруження вони почали разом проживати у квартирі АДРЕСА_1 та були зареєстровані за вказаною адресою.

7. ОСОБА_5 є матір`ю позивача, а ОСОБА_3 - вітчимом позивача.

8. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

9. Останні 10 років перед смертю ОСОБА_3 , тобто починаючи з 2012 року, позивач за згодою вітчима та матері вселився та постійно проживав у спірній квартирі, вони разом вели спільне господарство, у них був єдиний бюджет, разом купували продукти харчування, ліки, одяг, за спільні кошти усували у квартирі дрібні несправності (ремонтні роботи), по мірі отриманих доходів поліпшували житло, утримували його у належному стані.

10. Позивач був зареєстрований у спірній квартирі 06 травня 1998 року.

11. Отже, наявні підстави для визнання позивача таким, що набув право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

12. Крім того, під час підготовки позовної заяви представником позивача було виявлено неоднакове написання прізвища матері позивача українською мовою у різних документах.

13. Так, у свідоцтві про одруження, прізвища матері зазначено, як « ОСОБА_6 », а у свідоцтві про її смерть - « ОСОБА_7 ».

14. У свідоцтві про народження матері позивача у російській транскрипції зазначено, що « ОСОБА_8 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області.

15. У свідоцтві про одруження у російській транскрипції передбачено, що громадянка « ОСОБА_8 » 1957 року народження, яка народилась у с. Пересічне Дергачівського району Харківської області, одружилась 22 вересня 1979 року із громадянином « ОСОБА_9 » та після одруження обрала прізвище чоловіка - « ОСОБА_10 ».

16. У свідоцтві про розірвання шлюбу у російській транскрипції зазначено, що « ОСОБА_9 » розірвав шлюб 19 вересня 1988 року із « ОСОБА_11 » та після розірвання шлюбу матері позивача присвоєно прізвище « ОСОБА_10 ».

17. У свідоцтві про одруження зазначено, що 30 вересня 1989 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області.

18. У свідоцтві про смерть прізвище написано по іншому: ОСОБА_13 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19. У свою чергу, у паспорті громадянина України, який виданий на ім`я позивача в українській транскрипції прізвище позивача записане, як « ОСОБА_7 », що збігається із написанням прізвища його матері зазначене у свідоцтві про її смерть, а у транскрипції російської мови як « ОСОБА_10 », що повністю збігається із написанням прізвища його матері у документах, що видані на її ім`я та складені російською мовою. Так само у свідоцтві про народження позивача, що складене російською мовою його прізвище записане як «« ОСОБА_10 ».

20. За таких обставин можна стверджувати, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є однією тією ж особою та матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

21. Враховуючи наведене, позивач просив суд: - встановити факт того, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася у селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області, та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася у селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області, є однією тією ж особою та матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився у с. Подворки Дергачівського району Харківської області; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився у с. Подворки Дергачівського району Харківської області, право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 6). Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

22. Немишлянський районний суд м. Харкова рішенням від 29 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Встановив факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась у селищі Пересічне Дергачівського району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В іншій частині позовних вимог відмовив (а. с. 88-96).

23. Задовольняючи вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження родинних відносин, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наданими позивачем доказами.

24. Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження його вселення до спірної квартири у передбачений чинним законодавством спосіб. Тобто, позивач не надав належних і допустимих доказів того, що він був членом сім`ї наймача, законно проживав у спірній квартирі та набув право користування спірним житловим приміщенням. Наймачем спірної квартири був ОСОБА_3 , з яким проживала як член сім`ї та була зареєстрована його дружина ОСОБА_13 . Суду не було надано переконливих доказів того, що позивач вселився до спірної квартири як член сім`ї наймача в установленому законом порядку із наданням письмової згоди наймача ОСОБА_3 та членів родини, тривалий час проживав в спірній квартирі, мав із наймачем спільний бюджет, придбав спільне майно та мав спільні витрати, в тому числі по утриманню спірної квартири, позивач будь-яких доказів оплати за спірну квартиру суду не надав. Допитані в судовому засіданні свідки показали суду, що бачили позивача або біля будинку або в будинку, в квартирі вони не були, їм напевно не відомо, яким чином він туди вселявся, чи проживав та користувався на рівні із членами родини правами та чи виконував обов`язки передбачені договором найму.

25. Харківський апеляційний суд постановою від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року - без змін (а. с. 127-131).

26. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надані позивачем письмові докази та показання свідків не доводять того, що спірна квартира була постійним місцем проживання позивача та дотримання встановленого законом порядку при його вселенні, зокрема: чи вели вони з наймачем спільне господарство, чи спільно утримувалось житло, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

27. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, сторонами не оскаржувалося, а тому суд апеляційної інстанції не переглядав судове рішення в цій частині. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 28. 14 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

29. Касаційна скарга мотивована тим, що у судовому засіданні позивач вказав, що у 2012 році він знайшов роботу недалеко від будинку АДРЕСА_2 , в якому проживали його вітчим та мати, які запропонували йому оселитися у спірній квартирі. З того часу позивач постійно проживав у спірній квартирі як член сім`ї, мав спільний бюджет із наймачем, ніс спільні витрати.

30. У будинку в с. Пересічне Харківського району Харківської області, який належав бабусі позивача до її смерті, позивач не проживав через непридатність цього житла для проживання, а лише був зареєстрований у ньому. Іншого житла, окрім спірної квартири, позивач не має.

31. Факт проживання позивача у спірній квартирі з 2012 року разом із вітчимом та матір`ю підтвердила сусідка ОСОБА_14 , яка вказала, що бачила позивача останні 10-15 років приблизно 2-3 рази на тиждень як останній входив і виходив з квартири.

32. Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона є двірником, прибирає територію будинку по Стадіонному проїзді, 8/2. У 2025 році свідок бачила позивача 2 рази, на уточнене запитання представника позивача пояснила суду, що до 2025 року вона бачила позивача біля будинку багато разів.

33. Також позивач замовляв роботи по перевірці та прочищенні домових і вентиляційних каналів у квартирі, що підтверджується актом перевірки та прочищення домових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків від 22 серпня 2018 року.

34. Отже, усі надані позивачем докази підтверджують те, що позивач був вселений до спірної квартири та проживав у ній за згодою основного наймача, вів спільне господарство разом із ним та своєю матір`ю.

35. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач не був вселений у спірну квартиру за згодою основного наймача. Навпаки, у своїх показах, наданих у судовому засіданні, позивач підтвердив ту обставину, що вселився за згодою свого вітчима (основного наймача) та своєї матері. Сам факт постійного проживання, що підтверджується іншими доказами (показаннями свідків, письмовими доказами) непрямо підтверджують ту обставину, що вітчим дав згоду на вселення позивача у спірну квартиру.

36. Від сторони відповідача не надходило відзиву на касаційну скаргу. Провадження у суді касаційної інстанції

37. Верховний Суд ухвалою від 03 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

38. У березні 2026 року матеріали цивільної справи № 645/1081/25 надійшли до Верховного Суду.

39. Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

40. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17, від 05 лютого 2025 року у справі № 953/3382/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

41. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23 квітня 1965 року ОСОБА_2 отримала у виконавчому комітеті Московської районної Ради депутатів трудящих ордер на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, площею 19,2 кв. м, сім`ї у складі двох осіб: ОСОБА_2 (основний наймач) та ОСОБА_3 (син) (а. с. 8, 9).

42. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 червня 1986 року серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

43. На підставі заяви ОСОБА_3 від 08 липня 1986 року рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 20 червня 1989 року № 208/32 «Про відкриття особового рахунку на ім`я гр. ОСОБА_3 », у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_2 вирішено відкрити особовий рахунок на квартиру на ім`я ОСОБА_3 (сина) у складі однієї особи. Основний квартиронаймач - ОСОБА_3 . Особовий рахунок на ім`я громадянки ОСОБА_16 - закрито (а. с. 13). 44. 30 вересня 1989 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_12 , про що зроблено відповідний актовий запис № 705, після реєстрації шлюбу прізвище дружині залишено « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 12 грудня 1997 року (а. с. 14).

45. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 31).

46. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 24).

47. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

48. Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України ОСОБА_1 він був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , у період з 06 травня 1998 року по 07 травня 1998 року (один день) (а. с. 19).

49. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджується, що відомості щодо реєстрації прав власності на зазначену квартиру відсутні (а. с. 16).

50. Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 14 лютого 2025 року за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 17).

51. Відповідно до акта перевірки та прочищення домових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків від 22 серпня 2018 року, за адресою: АДРЕСА_4 , розташовані газові прилади, власником об`єкта зазначено ОСОБА_1 (а. с. 27, 28).

52. Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона є двірником, прибирає територію АДРЕСА_6. Позивача вона бачила 2 рази. У травні 2025 року ОСОБА_1 саджав та поливав квіти біля будинку. Також бачила, що він йшов до будинку із магазину із пакетами. Свідок не знає де та із ким проживає позивач.

53. Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 , яка є сусідкою позивача, у судовому засіданні пояснила, що у квартирі раніше жив ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_13 . Позивача вона бачить в під`їзді біля квартири АДРЕСА_5 приблизно 10-15 років, він входить до квартири та виходить із неї. Раніше бачила його із мамою. Чи жив він в квартирі чи ні стверджувати не може. Свідку не відомо про бюджет родини, про будь-які спільні придбання та витрати. Свідку не відомо хто займався похованням ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . У 2022 році вона бачила позивача 2-3 рази на тиждень, бачить його із жінкою після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . У спірній квартирі свідок не була.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

54. Стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

55. Згідно зі статтею 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

56. Статтею 9 Житлового кодексу України(далі - ЖК України, чинний на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

57. Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України, чинного на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

58. Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України, чинного на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

59. Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України, чинний на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

60. У статті 65 ЖК України, чинного на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, зазначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

61. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

62. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17.

63. Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17).

64. Разом із тим, аналіз змісту статті 65 ЖК України, чинного на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що за особою не може бути визнано право користування житловим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання (право користування) в іншому житловому приміщенні.

65. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 127/26104/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 643/3624/16, від 01 вересня 2021 року в справі № 641/7103/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 646/660/19, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц.

66. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що починаючи з 2012 року він постійно проживав разом зі своєю сім`єю - ОСОБА_3 (вітчим) та ОСОБА_13 (мати) у спірній квартирі, придбав спільно із наймачем квартири майно та ніс витрати по утриманню квартири, а тому набув право користування нею.

67. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

68. На підтвердження своїх вимог позивач надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 4017 (а. с. 26), повідомлення КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 13 лютого 2025 року (а. с. 25) про те, що позивача забрали до лікарні з адресу квартири: АДРЕСА_4 , а також акт повторної перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів комунального-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків від 22 серпня 2018 року (а. с. 27), в якому вказано, що власником об`єкта є ОСОБА_1 .

69. Належним чином оцінивши зазначені докази, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що такі докази не свідчить про постійне та тривале проживання позивача як члена сім`ї наймача за адресою спірної квартири, вселення в неї в установленому законом порядку, наявність спільного бюджету та ведення спільного господарства із наймачем квартири, а може свідчити про тимчасове перебування в спірній квартирі, в якій мешкала, в тому числі його мати.

70. Допитані в суді першої інстанції в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 показали суду, що бачили позивача або біля будинку або в будинку, у спірній квартирі вони не були та їм достеменно не відомо, яким чином позивач вселився у спірну квартиру та чи проживав в ній постійно та користувався правами члена родини наймача, чи виконував він обов`язки передбачені договором найму.

71. Таким чином, надані позивачем письмові докази та показання свідків не доводять того, що спірна квартира була постійним місцем проживання позивача та дотримання встановленого законом порядку при його вселенні, зокрема: чи вів позивач з наймачем спільне господарство, чи спільно утримувалось житло, тривалість часу проживання позивача у спірній квартирі, чи не обумовлювався угодою між наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

72. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту його вселення у спірну квартиру за життя ОСОБА_4 , ОСОБА_13 у встановленому законом порядку та відсутність правових підстав для визнання за ним права користування спірною квартирою.

73. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17, від 05 лютого 2025 року у справі № 953/3382/23, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

74. Так, у справі № 916/3027/21 між сторонами (двома юридичними особами) виник господарський спір щодо стягнення передоплати за договором поставки.

75. У справі № 200/17337/17 позивач посилалася на те, що її чоловік, як наймач, та вона, як член його сім`ї, отримали у користування житлову площу в кімнаті гуртожитку. У зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин відповідач виїхав із вказаної кімнати. Встановивши, що позивач зареєстрована у спірній кімнаті, сама проживала у спірному житлі, несла тягар його повного утримання, сплачувала комунальні послуги, а відповідач не проживав у спірному житлі більше 10 місяців, витрати на утримання житла не ніс, втратив інтерес до жила, суд касаційної інстанції вважав, що позивач, яка є членом сім`ї наймача, особою, яка правомірно користується кімнатою у гуртожитку, має передбачені законом підстави для заявлення вимог про визнання колишнього чоловіка (наймача) таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

76. У справі № 953/3382/23 суди встановили, що позивач постійно проживав у спірному житлі разом з бабою, дідом (основний наймач) та батьком однією сім`єю з 2010 до 2022 рік, брав участь у спільних справах сім`ї, допомагав у домашніх справах, доглядав за бабою з дідом та допомагав батьку в їх похованні. Після смерті баби, діда та батька позивач продовжує проживати у спірному житлі. На час вселення позивач був неповнолітньою особою (дитиною 11 років), тому на вселення до батька (члена сім`ї наймача) згоди всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, не вимагалось.

77. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

78. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

79. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

80. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

81. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

82. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

83. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Щодо судових витрат

84. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А. А. Калараш Судді: А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров