Ухвала КЦС ВС № 947/18767/25

УХВАЛА 15 липня 2026 року м. Київ справа № 947/18767/25 провадження № 61-8959ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», третя особа - Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживачів, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (далі -«ДТЕК Одеські електромережі») про захист прав споживачів. Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем за адресою: АДРЕСА_1 , має відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 та отримує від відповідача послуги на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № П01001/502499. 14 березня 2025 року АТ «ДТЕК Одеські електромережі» склало акт № 8008408 про порушення пункту 2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме: використання побутового тарифу для непобутових потреб - функціонування пансіонату «Бабушкін Дім». 14 березня 2025 року відповідачем складено акт-вимогу № 6000966 з додатковою вимогою. 20 березня 2025 року АТ «ДТЕК Одеські електромережі» попередило про припинення енергопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23 квітня 2025 у випадку невиконання акта-вимоги № 6000966. 29 квітня 2025 року відповідачем прийнято рішення, зокрема про здійснення заходів з усунення виявленого порушення. Позивач стверджує, що є побутовим споживачем, і за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано жодного комерційного підприємства та не ведеться комерційна діяльність, а використання (споживання) електричної енергії здійснюється для власних побутових потреб житлового будинку. За цією адресою розташований приватний житловий будинок, будь-які вивіски, що могли б свідчити про комерційну діяльність, відсутні. Зазначає, що АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не надало жодних підтверджень існування пансіонату «Бабушкін Дім», вивісок, за адресою позивача ані в Акті про порушення від 14 березня 2025 року № 8008408, ані під час розгляду на комісії (Протокол від 29 квітня 2025 року № 34/15), що є порушенням вимог ПРРЕЕ щодо належного обґрунтування та документального підтвердження порушення. Позивач зазначає, що не знав про одностороннє припинення договору № П01001/502499 та не підтверджував будь-яке врегулювання договірних відносин з відповідачем, додатки до договору № 571000040228 не підписував. Враховуючи викладене, позивач просила суд: скасувати акт про порушення від 14 березня 2025 року № 8008408, виданий АТ «ДТЕК Одеські електромережі»; скасувати акт-вимогу від 14 березня 2025 року № 6000966, виданий АТ «ДТЕК Одеські електромережі»; визнати дії комісії (Протокол від 29 квітня 2025 року № 34/15) неправомірними через невідповідність ПРРЕЕ; визнати договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № П01001/502499, між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та ОСОБА_1 відповідно до Типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж, з обліковим рахунком № НОМЕР_1 дійсним і не розірваним та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2., задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про скасування акту про порушення від 14 березня 2025 року № 8008408 закрито. Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про скасування Акту-вимоги № 6000966, визнання неправомірним рішення комісії, оформлене протоколом від 29 квітня 2025 року задоволено частково. Скасовано Акт-вимогу від 14 березня 2025 року № 6000966 та визнано неправомірним рішення комісії по розгляду акту про порушення від 14 березня 2025 року, оформлене протоколом від 29 квітня 2025 року № 34/15 в частині, що електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача як на побутові так і на непобутові потреби, має обліковуватись комерційними облікам згідно вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії (Постанова НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 зі змінами та доповненнями) та Кодексу комерційного обліку (Постанова НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 зі змінами та доповненнями) з укладанням відповідних договорів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. У липні 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Предметом позову в цій справі є вимоги про захист прав споживачів, а саме про скасування акту про порушення, акта-вимоги, визнання дій неправомірними, визнання договору дійсним. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року вказану справу визнано малозначною (незначної складності). Касаційна скарга не містить доводів про те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 947/18767/25 не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Оскільки ця справа є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено. Посилання заявника на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», третя особа - Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживачів відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник