Постанова КГС ВС № 28/29-б-43/212-2012

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 28/29-б-43/212-2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І., за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича до 1) ОСОБА_2 2) ОСОБА_3 3) ОСОБА_4 4) ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи № 28/29-б-43/212-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про банкрутство Учасники справи: Ліквідатор ТОВ "Тридента Агро": Горьовий В. В.; АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус": Калітіна О. В.; ОСОБА_2 : Соломко О. В. ; ОСОБА_3 : Войціховський А. В. ; ОСОБА_4 : не з`явився; ОСОБА_1 : Шупеня В. М.; ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст заявлених вимог та хід розгляду справи 1.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Тридента Агро". 1.2. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 визнано ТОВ "Тридента Агро" банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. 1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. 1.4. 26.02.2021 від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників боржника. 1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників боржника відмовлено. 1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023. 1.7. Постановою Верховного Суду від 24.01.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 28/29-б-43/212-2012 та скеровано справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції за результатами нового розгляду 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І. О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , присуджено до стягнення солідарно з вказаних осіб на користь ТОВ "Тридента Агро" кошти у сумі 708 016 090,73 грн. 2.2. Рішення суду мотивовано тим, що колишні керівники та учасники ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порушення статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і неплатоспроможністю ТОВ "Тридента Агро".

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 3.1. Подана ліквідатором ТОВ "Тридента Арго" заява про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників товариства обґрунтована тим, що на підставі виписок з поточних рахунків банкрута, відкритих у банківських установах, ліквідатором виявлено операції банкрута з ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", ОСОБА_7 , ТОВ "Технік Енерджі", ТОВ "Ріверс ЛТД", ОСОБА_8 , ТОВ "УПЗ" , за якими кошти були виведені з рахунку банкрута без жодної майнової дії зі сторони контрагентів. 3.2. Вказані особи є пов`язаними, засновниками та керівництвом банкрута виводилися кошти з рахунків товариства з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами. 3.3. Крім того, було відкрито кримінальне провадження № 12018100100000999 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що: - 21.04.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента Агро" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії N 100.2.3-01/100к-08 на суму 55 000 000 грн до 20.09.2009, в забезпечення виконання зобов`язання за яким між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" укладено іпотечний договір N 2426 від 21.04.2008; - за умовами зазначеного іпотечного договору Банку в іпотеку передано нерухоме майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 868 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Привокзальна, 24-б та складається зі складу (літ. А) площею 774,4 кв. м, котельні (літ. А) площею 61,7 кв. м, вагові (літ. А1) площею 14,6 кв. м; вагової, літ. Б, площею 17,3 кв. м; - 01.08.2008 між ТОВ "Тридента Агро" та ВАТ "ВТБ Банк" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії N 100.2.3- 01/217К-08, згідно з яким банк надав ТОВ "Тридента Агро" кредит із максимальним лімітом заборгованості 537606 дол. США, із зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з графіком передбаченим Кредитним договором та кінцевим терміном повернення кредиту до 30.07.2010 та зі сплатою 14,0% річних; - з метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору були укладені договори застави від 01.08.2008 № 100.2.301/218з-08 та від 18.08.2008 № 100.2.301/238з-08, за умовами яких в забезпечення банку передано 22 автомобіля; - 13.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента Агро" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії N 100.2.3- 01/175к-08 на суму 5 000 000 дол. США з кінцевим строком погашення 11.12.2009; - для забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 445,9 кв. м. яка знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт Нова Водолага. вул. Пушкіна, буд. 32; нежитлове приміщення загальною площею 1030 кв. м. яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загально площею 167,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення загальною площею 44,2 кв. м, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Балаклія, пл. Ростовцева, буд. 8 прим. 2.; - в результаті неправомірних дій засновників та службових осіб ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" ПАТ "ВТБ Банк" завдано збитки в особливо великих розмірах - 102 568 998,50 грн та 9 933 180,09 дол. США; - службові особи ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", зловживаючи повноваженнями, діючи умисно, з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/47320 від 20.12.2010, після накладення державною виконавчою службою арешту на іпотечне майно за адресою: Чернігівська область. Носівський район, м. Носівка. вул. Привокзальна, 24- б, розібрали іпотечне майно на будівельні матеріали. 3.4. Ліквідатор банкрута вказував на існування причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю колишніх керівників та засновників боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і доведенням ТОВ "Тридента Агро" до банкрутства, у зв`язку з чим просив суд покласти на вказаних осіб субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро". 3.5. Місцевий господарський суд встановив, що згідно з банківськими виписками з рахунків ТОВ "Тридента Агро" у 2010, 2011 та 2012 роках було виведено грошові кошті на суму більше 100 млн грн на користь ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", ОСОБА_7 , ТОВ "Технік Енерджі", ТОВ "Ріверс ЛТД", ОСОБА_8 , ТОВ "УПЗ" за безтоварними операціями/без майнових дій збоку контрагентів, що підтверджується результатами проведеної ліквідатором інвентаризацій майна боржника, згідно з якими у ТОВ "Тридента Агро" відсутнє будь-яке майно та активи. 3.6. Відповідно до внесених до з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей: - засновником ТОВ "Технік Енерджі" є ОСОБА_8 ; - засновником ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" є ОСОБА_8 , керівником товариства є ОСОБА_4 (до 11.04.2013 керівником був ОСОБА_2 ); - засновником ТОВ "УПЗ" (остання назва "Укрлізинг" до 01.11.2010 було ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", з 01.11.2010 - ОСОБА_8 . 3.7. Грошові кошти з банківських рахунків банкрута у вищезазначений період (2010-2012 роки) переводилися у тому числі на рахунки контрагентів боржника, які були пов`язаними з ТОВ "Тридента Агро" особами. 3.8. Відповідачами на підтвердження відсутності своєї вини, наявність якої презюмується, не надано суду жодних пояснень та/або доказів, а саме: не надано суду обґрунтування економічної доцільності/прибутковості здійснення ряду операцій із контрагентами, не надано суду пояснень щодо обставин відсутності у ТОВ "Тридента Агро" будь-якого майна/активів за результатами вчинення відповідних правочинів, не спростовано доводів ліквідатора щодо перерахування товариством грошових коштів на користь контрагентів, які є пов`язаними особами щодо боржника, не надано суду пояснень щодо обставин, встановлених досудовим розслідуванням в межах кримінального провадження № 12018100100000999, не надано суду доказів вжиття заходів для покращення фінансово-господарського стану товариства (укладення економічно-вигідних правочинів, тощо). 3.9. Вчинені дії та бездіяльність керівників ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_1 (керівник банкрута у період з 05.10.2005 по 28.10.2011) і ОСОБА_4 (керівник банкрута з 28.10.2011), а також учасників банкрута ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сукупності формують склад господарського правопорушення. 3.10. Об`єктом правопорушення є права кредиторів ТОВ "Тридента Агро" на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, які не можуть бути реалізовані внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі. 3.11. Об`єктивну сторону правопорушення складають: а) вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. У даному випадку йдеться про здійснення господарських операцій протягом 2010, 2011 та 2012 років із третіми особами, за результатами яких відбулося виведення грошових коштів з підприємства-банкрута, економічна обґрунтованість та необхідність яких не була обґрунтована зазначеними особами. Також, грошові кошти з рахунків боржника виводилися на рахунки пов`язаних із ТОВ "Тридента Агро" осіб; б) бездіяльність керівників ТОВ "Тридента Агро" в частині вжиття будь-яких заходів для покращення фінансового стану товариства шляхом укладення економічно-вигідних правочинів, тощо; в) бездіяльність учасників боржника, яка полягає у відсутності контролю за діями/бездіяльністю товариства та його керівників, які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредиторами та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство товариства. 3.12. Суб`єктами правопорушення є керівники ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_1 (керівник банкрута у період з 05.10.2005 по 28.10.2011) і ОСОБА_4 (керівник банкрута з 28.10.2011), а також учасники банкрута ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 3.13. Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення вказаних осіб до виконання своїх обов`язків керівників та учасників боржника, свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність. 3.14. В діях та бездіяльності керівників ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_1 (керівник банкрута у період з 05.10.2005 по 28.10.2011) і ОСОБА_4 (керівник банкрута з 28.10.2011), а також учасників банкрута ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника. 3.15. Згідно з реєстром вимог кредиторів ТОВ "Тридента Агро" загальний розмір кредиторської заборгованості товариства складає 716 163 853,96 грн. 3.16. У ліквідаційній процедурі за результатом вжиття відповідних заходів ліквідатором арбітражним керуючим Гусаром І.О. було акумульовано на ліквідаційному рахунку банкрута грошові кошти в сумі 8 147 763,23 грн (виявлення грошових коштів на рахунках банкрута в розмірі 36 787,77 грн + стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 135 882,22 грн + реалізація активів банкрута в розмірі 7 975 093,24 грн). 3.17. Відтак, розмір субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" складає 708 016 090,73 грн (сума кредиторської заборгованості товариства, яка не може бути задоволена у зв`язку з відсутністю у боржника майна та активів).

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції 4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І. О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_3 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї заяви. В решті вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін. 4.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що ліквідатором ТОВ "Тридента Агро" доведено належними та допустимими доказами те, що учасником - ОСОБА_2 та керівниками боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були вчинені дії спрямовані на виведення активів боржника, зокрема, на користь пов`язаних із товариством боржника осіб, внаслідок чого погіршено фінансове становище боржника і доведено останнього до банкрутства. 4.3. Водночас, апеляційний суд зазначив про те, що матеріалами справи не підтверджено вчинення дій з доведення ТОВ "Тридента Агро" до банкрутства учасником цього товариства - ОСОБА_3 , оскільки відсутні докази заволодіння вказаною собою майном та коштами боржника, прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства товариства, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю ОСОБА_3 та негативними наслідками, які настали для ТОВ "Тридента Агро" у ході здійснення поточної господарської діяльності. 4.4. При цьому апеляційний суд врахував наступне: - ОСОБА_3 є одним з учасників ТОВ "Тридента Агро", розмір частки в статутному капіталі якої становить 33%, то вона не вправі одноосібно приймати жодне рішення щодо діяльності товариства, зокрема, у питанні його фінансового становища; - в справі відсутні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_3 фінансових операцій із контрагентами, які б негативно впливали на господарську діяльність товариства банкрута, виведення активів товариства та перерахування нею грошових коштів товариства банкрута на користь контрагентів, які є пов`язаними особами щодо боржника; - ОСОБА_3 ніколи не була керівником товариства та не вчиняла будь-яких правочинів від його імені, зокрема і фінансово не вигідних; - в справі відсутні докази перерахування товариством грошових коштів на користь контрагентів, які є пов`язаними особами з ОСОБА_3 .

5. Стислий зміст касаційних скарг 5.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І. О. в зазначеній частині вимог. 5.2. ОСОБА_2 також подав касаційну скаргу, в якій просить Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви. 5.3. АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" в своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у цій справі.

6. Узагальнені доводи касаційних скарг 6.1. ОСОБА_1 зазначає про те, що: - оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 19.03.2024 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18, від 11.11.2025 у справі № 914/1196/20, від 02.12.2021 у справі № 922/1362/17, від 12.01.2022 у справі № 910/4129/20 (910/20402/20), від 27.01.2022 у справі № 902/1156/15 (902/170/21), від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13, від 11.02.2026 у справі № 910/7638/24, від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21; - у подібних правовідносинах відсутній остаточний висновок Верховного Суду щодо: (а) меж субсидіарної відповідальності колишнього керівника, повноваження якого припинено за рік і більше до порушення справи про банкрутство, у разі вирішального впливу на фінансовий стан подій, що сталися після припинення його повноважень; (б) обчислення позовної давності у разі правонаступництва ліквідаторів та застосування об`єктивного тесту "міг дізнатися" до правонаступника ліквідатора; (в) критеріїв розмежування часткової та солідарної відповідальності пов`язаних осіб у розумінні статті 61 КУзПБ; (г) преюдиційного значення ухвал про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами для встановлення "цивільної вини" у господарському процесі (міжюрисдикційний конфлікт); - суди не дослідили зібрані у справі докази; встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - матеріалів закритого кримінального провадження; необґрунтовано відхилили клопотання про долучення доказів, які мають значення для правильного вирішення справи; встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежно оцінених доказів та з порушенням стандарту вірогідності. 6.2. ОСОБА_2 вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних у цій справі рішень у частині задоволення заяви ліквідатора: - неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 256, 257 ЦК України, статті 4, 61 КУзПБ, статті 3, 73-75, 236 ГПК України, а також не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 08.12.2022 у справі № 910/3246/20; - невірно визначено строк позовної давності для звернення ліквідатора боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників; - не врахували, що у ліквідатора не виникло право на звернення до суду з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки наразі залишається незавершеною реалізація всіх активів боржника, включених до ліквідаційної маси; - неправильно визначили склад правопорушення, за вчинення якого передбачено настання субсидіарної відповідальності, не дослідили належним чином наявні у справі докази та не надали оцінки аргументам учасників цієї справи. 6.3. АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" стверджує про те, що судом апеляційної інстанції: - не застосовано висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 22.01.2025 у справі №10/Б-5022/1383/2012 та від 26.02.2026 у справі №44/440-б, стосовно дій осіб, які діють від імені юридичної особи, які мають діяти добросовісно, і протиправна поведінка може виражатися не лише не виконанням нею обов`язків, а й бездіяльністю, зловживанням своїм розсудом; - порушено приписи статей 73-79, 86 ГПК України під час оцінки доказів та встановлення обставин справи і не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц - щодо застосування вказаних норм процесуального права; - застосовано частину 2 статті 61 КУзПБ стосовно визначення наявності ознак доведення до банкрутства без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2023 у справі №910/17743/18, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 28.07.2021 у справі №917/1500/18 (917/1932/20), від 30.11.2022 у справі №911/1077/19 (911/1548/21), від 05.07.2022 у справі №916/1272/18.

7. Позиція інших учасників щодо касаційних скарг 7.1. ОСОБА_3 у відзиві заперечувала проти касаційної скарги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус", просила Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін, зокрема, зазначаючи таке: - матеріалами справи не підтверджене будь-яке виведення коштів з рахунків банкрута, натомість встановлено факти здійснення розрахунків між юридичними особами, які між собою пов`язані органами управління (однак не ОСОБА_3 ), і від цих розрахунків банкрут отримав більше коштів, ніж заплатив; - ОСОБА_3 ніколи не мала доступу до рахунків банкрута, не здійснювала та не мала можливості здійснювати будь-які платежі та про здійснення будь-яких платежів ОСОБА_3 не повідомлялась та відповідно на їх здійснення чи не здійснення вона об`єктивно вплинути не могла, докази протилежного в матеріалах справи відсутні; - ухвалюючи постанову в частині відмови в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не встановив вчинення ОСОБА_3 дій чи бездіяльності, якими було доведено товариство до банкрутства; - зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції низки постанов Верховного Суду, скаржник не вказує, який саме висновок із перелічених в касаційній скарзі постанов Верховного Суду не було враховано; - касаційна скарга не містить належного обґрунтування з посиланням на докази, якими б спростовувалися висновки оскаржуваної постанови щодо ОСОБА_3 ; - позов про притягнення до субсидіарної відповідальності щодо ОСОБА_3 є не лише необґрунтованим в цілому, а й передчасним, адже доки заява ліквідатора перебувала на розгляді, тривав продаж активів банкрута та їх пошук.

8. Касаційне провадження 8.1. Ухвалами Верховного Суду від 14.05.2026 касаційні скарги ОСОБА_2 та АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у цій справі, надано строк для усунення недоліків касаційних скарг шляхом надання скаржниками Суду оригіналів документів на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі та доказів про направлення копії касаційної скарги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" з доданими до неї матеріалами учасникам справи. 8.2. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2026 - 15:00. Крім того, витребувано у Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 28/29-б-43/212-2012. 8.3. 21.05.2026 та 25.05.2026 до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_2 та АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" про усунення недоліків касаційних скарг, до яких долучено платіжні інструкції про сплату судового збору та докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи. 8.4. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у цій справі. Об`єднано касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" в одне касаційне провадження, призначено розгляд касаційних скарг на 16.06.2026 - 15:00. 8.5. 09.06.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 8.6. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2026 вказане клопотання було задоволено та вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника ОСОБА_3 - адвоката Войціховського А. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку. 8.7. 11.06.2026 та 15.06.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 28/29-б-43/212-2012. 8.8. В судове засідання 16.06.2026 з`явилися представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус". Решта учасників справи явку своїх представників не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило. 8.9. В судовому засіданні 16.06.2026 оголошено перерву до 07.07.2026 - 14:45. 8.10. В судове засідання 07.07.2026 з`явилися представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" та ліквідатора ТОВ "Тридента Агро". Представники скаржників підтримали доводи касаційних скарг та просили Суд задовольнити скарги відповідно до заявлених у них вимог. Представник ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" також надав пояснення по суті спірних питань та викладених у касаційних скаргах обставин. 8.11. ОСОБА_4 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило. 8.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасника справи, який не забезпечив явку свого представника. 9.

Позиція Верховного Суду 9.1. Ліквідатор ТОВ "Тридента Агро" звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства на керівників та засновників ТОВ "Тридента Агро". 9.2. Місцевий господарський суд повністю задовольнив заяву ліквідатора, дійшовши висновку про наявність правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та присудив до солідарного стягнення з вказаних осіб на користь ТОВ "Тридента Агро" грошових коштів у розмірі 708 016 090,73 грн. 9.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та підтвердження належними доказами заяви ліквідатора лише в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і залишив в зазначеній частині рішення суду про задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. В частині вимог ліквідатора до засновника ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні заяви, вказавши про відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 дій або бездіяльності, внаслідок яких ТОВ "Тридента Агро" було доведено до банкрутства. 9.4. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування відповідних правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, вважають відсутніми підстави для задоволення вказаної заяви у вказаній частині вимог. 9.5. АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" вважає помилковими висновок суду апеляційної інстанції в частині відмови у покладенні субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_3 , вказуючи про порушення норм процесуального права та застосування положень КУзПБ без урахування релевантних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду про задоволення заяви ліквідатора у повному обсязі щодо всіх відповідачів. 9.6. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає наступне. 9.7. КУзПБ встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. 9.8. Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. 9.9. Одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation), згідно з якою суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи. 9.10. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України, втратив чинність 28.08.2025), Цивільним кодексом (далі - ЦК) України, КУзПБ. 9.11. Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно зі статтею 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Поміж тим, оскільки на момент спірних правовідносин та на момент подання заяви і ухвалення рішення суду першої інстанції ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін. 9.12. Згідно з частиною 1 статі 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. 9.13. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а після змін, внесених Законом від 20.03.2023 №2971-IX, право має також кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. 9.14. Абзацом 2 частини 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. 9.15. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. 9.16. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), згідно з якими: - у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру; - елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення; - щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ; - суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника; - об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства; - щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, пункт 66, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини 2 статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів; - щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення); - однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою; - сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності; - право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. 9.17. Колегія суддів також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. 9.18. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі №25/62/09. 9.19. Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства). 9.20. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України. 9.21. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям. 9.22. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт. 9.23. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17). 9.24. Системний аналіз змісту, зокрема, частини 2 статті 61 КУзПБ у взаємозв`язку з іншими нормами законодавства дає підстави для висновку, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи. 9.25. Телеологічний спосіб тлумачення зазначених норм приводить до висновку про те, що таке розуміння поняття третіх осіб як суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідає змісту інституту субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, метою якого є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни. 9.26. Юридичним механізмом досягнення наведеної мети є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог. 9.27. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. 9.28. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. 9.29. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. 9.30. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника. 9.31. Поряд з цим, для застосування такої відповідальності недостатньою є лише констатація факту укладення правочину керівником боржника, необхідним є встановлення у межах стандарту доказування, визначеного статтею 79 ГПК України, сукупності обставин, які характеризують роль такого керівника та / або учасників боржника, інших осіб у процесі укладення відповідного договору та / або його виконання, тобто конкретних дій / бездіяльності щодо ініціювання та / або сприяння такому укладенню всупереч інтересам боржника, приховування певної інформації щодо його економічної недоцільності, визначення завідомо невигідних умов договору, вчинення / невчинення дій з його виконання, належного контролю за використанням отриманих коштів, виведення їх на свою користь чи на користь інших осіб тощо. 9.32. Субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення юридичної особи - боржника до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об`єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану. 9.33. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками ТОВ "Тридента Агро" з частками в статутному капіталі 67% та 33% відповідно. 9.34. ОСОБА_1 був керівником ТОВ "Тридента Агро" у період з 05.10.2005 по 28.10.2011, а ОСОБА_4 - є керівником з 28.10.2011. 9.35. Звертаючись до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Тридента Агро" на його засновників та керівників, вказаних вище, ліквідатор боржника, посилаючись на результати проведеного аналізу руху коштів по рахунках товариства за період з 2010 по 2012 роки, інвентаризації активів боржника та кримінальне провадження №12018100100000999, зазначав про вчинення відповідачами умисних дій з виведення коштів з рахунків ТОВ "Тридента Агро" за сумнівними операціями з пов`язаними щодо боржника особами, наслідком чого стало доведення ТОВ "Тридента Агро" до банкрутства. 9.36. Скасовуючи первісно ухвалені у цій справі рішення за заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівників, та скеровуючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 наголосив на тому, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили доводи ліквідатора боржника як щодо обставин, які перевірялися і встановлені у кримінальному провадженні №12018100100000999, так і щодо систематичного виведення засновниками і керівниками ТОВ "Тридента Агро" коштів з рахунків товариства (за безтоварними операціями, без майнових дій зі сторони контрагентів, тощо), з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами. 9.37. За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій на підставі наданих до матеріалів справи пояснень та доказів встановили, що у період з 2010 по 2012 роки включно з рахунків ТОВ "Тридента Агро" за безтоварними операціями (без майнових дій контрагентів) виведені грошові кошти на суму більше 100 мільйонів гривень на користь ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", ОСОБА_7 , ТОВ "Технік Енерджі", ТОВ "Ріверс ЛТД", ОСОБА_8 , ТОВ "УПЗ". 9.38. В ході проведеної ліквідатором інвентаризації майна боржника у останнього не виявлено (відсутнє) будь-якого майна та активів. 9.39. Відносно контрагентів ТОВ "Тридента Агро", на користь яких у періоді 2010-2012 років перераховувалися кошти з рахунків боржника, суди з`ясували, що: засновником ТОВ "Технік Енерджі" є ОСОБА_8 ; засновником ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" є ОСОБА_8 , керівником товариства є ОСОБА_4 (до 11.04.2013 керівником був ОСОБА_2 ); засновником ТОВ "УПЗ" (остання назва "Укрлізинг", а до 01.11.2010 було ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес") з 01.11.2010 є ОСОБА_8 . 9.40. Наведеним підтверджується висновок судів попередніх інстанцій про те, що у період з 2010 про 2012 роки з банківських рахунків ТОВ "Тридента Агро" грошові кошти перераховувалися, зокрема, на рахунки контрагентів боржника, які були пов`язаними з ним особами. 9.41. Також суди врахували встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні обставини, згідно з якими між ТОВ "Тридента Агро" та ПАТ "ВТБ Банк" у період з квітня по серпень 2008 року були укладені кредитні договори, в забезпечення виконання зобов`язань за якими укладено низку іпотечних договорів (предмет іпотеки - об`єкти нерухомого майна) та договори застави рухомого майна. В результаті неправомірних дій засновників та службових осіб ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" завдано збитків ПАТ "ВБТ Банк" в особливо великих розмірах (102 568 998,50 грн та 9 933 180,09 дол. США). Зокрема, службові особи ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", зловживаючи повноваженнями, діючи умисно, з метою унеможливити виконання судового рішення у справі № 34/47320 після накладення державною виконавчою службою арешту на іпотечне майно розібрали це майно на будівельні матеріали. 9.42. Суд першої інстанції встановив наявність елементів складу правопорушення, який полягає в такому: - об`єкт - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; - об`єктивна сторона - прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат (здійснення господарських операцій у 2010-2012 роках із третіми особами, внаслідок яких відбулося виведення грошових коштів з ТОВ "Тридента Агро", економічна обґрунтованість та необхідність яких не доведена; виведення коштів на рахунки пов`язаних з ТОВ "Тридента Агро" осіб); бездіяльність керівників у питанні вжиття заходів для покращення фінансового стану товариства; бездіяльність учасників (засновників) ТОВ "Тридента Агро", яка виразилася у відсутності контролю за діями (бездіяльністю) товариства та його керівників, які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредиторами та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство); - суб`єкти субсидіарної відповідальності - засновники та керівники товариства боржника, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - суб`єктивна сторона - відношення засновників та керівників ТОВ "Тридента Агро" до виконання своїх обов`язків, свідоме вчинення дій та допущення бездіяльності, що призвело до зменшення активів товариства та зумовило його неплатоспроможність. 9.43. Колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають встановленим у цій справі обставинам і наданим доказам висновки місцевого господарського суду щодо наявності всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. 9.44. Водночас, як вірно зазначив в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про включення до суб`єктів субсидіарної відповідальності засновника ТОВ "Тридента Агро" ОСОБА_3 . 9.45. За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами: - ОСОБА_3 володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "Тридента Агро" у розмірі 33%, у зв`язку з чим не наділена повноваженнями на одноосібне прийняття рішень щодо діяльності товариства у розумінні статей 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; - ОСОБА_3 ніколи не була керівником ТОВ "Тридента Агро" та не вчиняла будь-яких правочинів від його імені; - в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 здійснювала фінансові операції з контрагентами ТОВ "Тридента Агро", які б негативно впливали на господарську діяльність товариства, вчиняла дії з виведення активів товариства та/або перерахування грошових коштів товариства контрагентам, які є пов`язаними особами щодо боржника, чи самостійно заволоділа належним ТОВ "Тридента Агро" майном або коштами. 9.46. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та такого, що відповідає наявним у справі матеріалам висновку про те, що у цьому випадку ліквідатором боржника не доведено, а місцевим господарським судом належним чином не перевірено обставини вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій чи бездіяльності, які б призвели до негативних наслідків для ТОВ "Тридента Агро" у ході здійснення господарської діяльності та призвели до банкрутства товариства. 9.47. АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" в касаційній скарзі заперечувала висновки суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 , зазначаючи про те, що судом порушено норми процесуального права, зокрема, статті 73-79, 86 ГПК України під час оцінки доказів та встановлення обставин справи, а також не враховано відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування наведених процесуальних норм (пункт 6.3 цієї постанови). 9.48. З цього приводу колегія суддів зазначає, що застосування норм процесуального права залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію правовідносин сторін. 9.49. Натомість АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" в касаційній скарзі перелік постанов Верховного Суду з посиланням на викладені в цих постановах висновки щодо застосування статей 73-79, 86 ГПК України, але без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій згаданим висновкам Верховного Суду. 9.50. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер і не свідчать про неправильне застосування чи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у цій справі, зокрема, у контексті розподілу тягаря доказування. 9.51. Крім того, доводи касаційної скарги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" щодо наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказам та встановленим обставинам справи відносно ОСОБА_3 по своїй суті зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити інші обставини, ніж ті, які вже встановлені в оскаржуваному судовому рішенні. 9.52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц). 9.53. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18). 9.54. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судом апеляційної інстанції, тому аргументи касаційної скарги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" в зазначеній частині відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження. 9.55. Стосовно посилання АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" на ухвалення оскаржуваної у цій справі постанови апеляційного господарського суду із застосуванням частини другої статті 61 КУзПБ без врахування відповідних висновків Верховного Суду, зокрема, у питанні визначення наявності ознак доведення до банкрутства (пункт 6.3 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне. 9.56. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 9.57. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини. 9.58. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність. 9.59. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанції (у розглядуваному випадку - судом апеляційної інстанції) норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 9.60. Твердження скаржника про невідповідність ухваленої у цій справі постанови суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду зводяться до власного трактування ним таких висновків без урахування змісту спірних правовідносин, конкретних обставин справи та наявних доказів у справі, з огляду на які ухвалювалися рішення у справах, перелік яких наведено в касаційній скарзі, що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються як безпідставні. 9.61. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє аргументи АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" про незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2025 у справі №10/Б-5022/1383/2012 та від 26.02.2026 у справі №44/440-б, стосовно дій осіб, які діють від імені юридичної особи, які мають діяти добросовісно, і протиправна поведінка може виражатися не лише не виконанням нею обов`язків, а й бездіяльністю, зловживанням своїм розсудом. 9.62. По суті зазначені аргументи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій чи допущеної бездіяльності, які б призвели до такого негативного наслідку, як неплатоспроможність ТОВ "Тридента Агро" та його банкрутство. 9.63. Саме лише посилання скаржника на те, що ОСОБА_3 була засновником боржника, мала доступ до внутрішніх рішень товариства і в період її участі у ТОВ "Тридента Агро" систематично здійснювалося виведення активів товариства без належного економічного обґрунтування, не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що ОСОБА_3 : ніколи на займала посаду керівника (директора) товариства і відповідно не мала права підпису фінансових документів; не вчиняла будь-яких правочинів від імені товариства; не здійснювала перерахування грошових коштів з рахунків товариства на користь контрагентів, які є пов`язаними особами з ОСОБА_3 . 9.64. Як зазначалося вище, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, тому наведені аргументи касаційної скарги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" не узгоджуються з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними статтею 300 ГПК України, тому в зазначеній частині доводи скаржника відхиляються Судом. 9.65. Відносно решти відповідачів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій встановили в діях та бездіяльності вказаних осіб повний склад господарського правопорушення (доведення ТОВ "Тридента Агро" до банкрутства) як підставу для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. 9.66. Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій у наведеній частині вимог, скаржники ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) не довели економічної доцільності (прибутковості) здійснення операцій із контрагентами, не пояснили відсутність у ТОВ "Тридента Агро" будь-якого майна (активів) за результатами вчинення відповідних правочинів у періоді 2010-2012 років, не спростували обставини перерахування з рахунків ТОВ "Тридента Агро" коштів на користь пов`язаних осіб та штучне зменшення активів, не надали доказів вжиття заходів для покращення фінансово-господарського стану товариства, тощо. 9.67. У контексті наведеного заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства (див. постанову Верховного Суду у від 29.05.2024 у справі № 910/15260/18). 9.68. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22). 9.69. У цьому випадку скаржниками не доведено свою добросовісність та вчинення відповідних дій, про які зазначено ліквідатором, керуючись інтересами боржника, а не використанням своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. 9.70. Відносно доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення судами попередніх інстанцій рішень в частині задоволення заяви ліквідатора з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункти 6.1, 6.2 цієї постанови), колегія суддів зазначає таке. 9.71. Зазначені аргументи касаційних скарг зводяться до формального посилання на неврахування висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення всіх елементів складу правопорушення, відмежування дій та обставин, які належать до ризиків підприємницької (господарської діяльності), від винних дій, що спричинили неплатоспроможність, доведення причинно-наслідкового зв`язку між конкретними діями або бездіяльністю відповідної особи та неплатоспроможністю боржника. 9.72. Проте скаржники у касаційних скаргах фактично лише цитують висновки Верховного Суду і не обґрунтовують та не конкретизують, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржників носять суто декларативний характер і не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального (зокрема, частина 2 статті 61 КУзПБ) чи порушення норм процесуального права у цій справі. 9.73. Відносно твердження в касаційних скаргах про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо встановлених ГПК України вимог до судового рішення, зокрема, у контексті врахування та надання оцінки певним доказам з метою забезпечення всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне. 9.74. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. 9.75. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. 9.76. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України). 9.77. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 9.78. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (стаття 86 ГПК України). 9.79. Як зазначалося вище, закріплена в статті 61 КУзПБ правова презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. 9.80. Однак, заперечуючи встановлені у цій справі обставини, з огляду на які суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення заяви ліквідатора, скаржниками не доведено відсутності передумов для покладення на них субсидіарної відповідальності та не надано під час розгляду цієї справи судами першої і апеляційної інстанцій відповідних доказів на підтвердження власних доводів. 9.81. За змістом частини третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 9.82. Доводи скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів та наданих ним пояснень по своїй суті зводяться до спонукання Верховного Суду з`ясувати обставини вже встановлені судами попередніх інстанцій та здійснити переоцінку доказів у справі всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 9.83. До того ж, у розглядуваному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанції. 9.84. Саме по собі посилання скаржників на те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення, як і незгода скаржників з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою не може свідчити про порушення судами норм процесуального права та бути підставою для скасування ухвалених судових рішень. 9.85. Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_2 на те, що суди попередніх інстанцій невірно визначили строк позовної давності для звернення ліквідатора боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників, відхиляється колегією суддів як таке, що не узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду щодо вказаного питання під час розгляду заяв про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника (див. постанови від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)). 9.86. При цьому посилання в касаційній скарзі на висновки, наведені у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах №522/22473/15-ц, № 812/292/18, є неспроможними, адже скаржник виокремив ці висновки із контексту самих рішень та не врахував їх релевантність з точки зору подібності чи не подібності до спірних правовідносин. 9.87. Доводи касаційних скарг про те, що наразі залишається незавершеною реалізація всіх активів боржника, включених до ліквідаційної маси, не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій обставинам цієї справи та наявним у справі матеріалам, що додатково підтвердив представник ліквідатора ТОВ "Тридента Агро", викликаний для участі у судовому засіданні та надання пояснень по суті спору. 9.88. Відносно аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 6.1 цієї постанови) колегія суддів зазначає наступне. 9.89. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 9.90. В разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). 9.91. Проте, за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування вбачається, що по своїй суті аргументи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з результатами розгляду судами попередніх інстанцій заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, а також врахованих судом доказів, з урахуванням яких ухвалено оскаржувані у цій справі судові рішення в частині задоволення згаданої заяви. 9.92. Відповідно, вказані у касаційній скарзі доводи в частині відсутності висновку Верховного Суду фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, що не може вважатися належним обґрунтуванням доведення необхідності у формуванні відповідного висновку Верховного Суду. 9.93. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволення заяви ліквідатора, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційній скарги в цій частині відхиляються Судом. 9.94. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржниками не спростовано обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано частину другу статті 61 КУзПБ, а висновки, що їх дійшли суди - відповідають встановленим судами обставинам цієї справи. 9.95. Решта аргументів скаржників не спростовує наведеного у цій постанові та не доводить порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та/або процесуального права чи неврахування під час ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. 9.96. Відхиляючи доводи скаржників, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). 9.97. Отже, доводи касаційних скарг під час касаційного перегляду не підтвердилися і Суд таких не встановив. 9.98. Колегія суддів, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, дійшла висновку, що оскаржувані у цій справі рішення місцевого суду з урахуванням коригувань, внесених постановою суду апеляційної інстанції, ухвалені відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування у наведеній частині відсутні, тому касаційні скарги не підлягають задоволенню. 9.99. Поміж тим, враховуючи, що саме суд апеляційної інстанції вірно встановив суб`єктів субсидіарної відповідальності у цій справі та виправив відповідні порушення, допущені місцевим господарським судом, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог заяви ліквідатора стосовно ОСОБА_3 , без змін підлягає залишенню саме постанова суду апеляційної інстанції.

10. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 10.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 10.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України). 10.3. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 10.4. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. 10.5. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг та необхідність залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду, якою частково скасовано рішення місцевого господарського суду у цій справі, без змін. 10.6. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, витрати зі сплати судового збору за їх подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржників. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді С. В. Жуков В. І. Картере