Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/3344/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2008/26 Справа № 201/3344/26 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В.М. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: захисника Васецького Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Васецького Р.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, ОСОБА_1 04 лютого 2026 року о 08 годині 43 хвилин, керуючи автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_1 , в районі перехрестя нерівнозначних доріг вул. Героїв Рятувальників з вул. Піхоти Короля в м. Дніпрі став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого залишив місце пригоди та не повідомив поліцію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України. Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3 400 гривень, та стягнуто на користь держави судовий збір. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Васецький Р.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування посилається на такі обставини: - захисник Васецький Р.А. ознайомився з матеріалами справи 03.06.2026 року, а 05.06.2026 року ним подано апеляційну скаргу, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2026 року вказану апеляційну скаргу було повернуто через відсутність у додатках витягу з договору про надання правової допомоги, тому після отримання судового рішення, захисник звернувся повторно з апеляційною скаргою; - у цьому ДТП винною було визнано виключно ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є потерпілою особою; - 04.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся за екстреною допомогою до КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР через різке погіршення стану здоров`я. Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не увідомив, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність. В суді апеляційної інстанції захисник Васецький Р.А. підтримав доводи апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків. Вимоги апеляційної скарги щодо поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду підлягають задоволенню, так як розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 та відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, однак відповідно до матеріалів відсутні будь-які відомості щодо направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, об`єктивність яких у апеляційного суду сумнівів не викликає. Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП наступає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно до п. 2.10 а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Так, висновок суду щодо наявності складу адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку із залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , та доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого. ст. 122-4 КУпАП в повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601989 від 27 лютого 2026 року; схемою місця дорожньо-транспортної події від 04 лютого 2025 року, на якій зображена ділянка дороги, де відбулось зіткнення, напрямки руху водіїв та місце розташування транспортних засобів; фотографіями з місця ДТП; відеозаписом з камери відео-реєстратора, встановленої в салоні автомобіля учасника пригоди ОСОБА_2 ; поясненнями ОСОБА_2 , а також поясненнями ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я та подальшим зверненням за медичною допомогою до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР, не спростовують наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП. При цьому підпунктом «г» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі необхідності надання медичної допомоги потерпілому водій зобов`язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а за неможливості цього звернутися по допомогу до присутніх осіб. Підпунктом ґ пунктом 2.10. встановлено, що разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 викликав бригаду екстреної медичної допомоги, повідомив про дорожньо-транспортну пригоду працівників поліції, звертався за допомогою до інших учасників дорожнього руху чи після отримання медичної допомоги повернувся на місце пригоди. Сам факт звернення до медичного закладу після залишення місця дорожньо-транспортної пригоди не звільняє водія від виконання обов`язків, визначених пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України, та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Посилання на те, що у матеріалах щодо дорожньо-транспортної пригоди винною особою визнано ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є потерпілим, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, полягає у залишенні водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, незалежно від того, хто є винним у її виникненні. Отже, притягнення чи непритягнення особи до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, не виключає обов`язку виконати вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху України та не звільняє від відповідальності за самовільне залишення місця пригоди. Доводи захисника Васецького Р.А. про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку із тим, що протокол про адміністративне правопорушення був складений без участі його захисника, не можуть бути підставою для скасування постанови суду. Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися правовою допомогою адвоката. Разом із тим зазначена норма не містить імперативної вимоги щодо обов`язкової участі захисника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Реалізація права на правову допомогу полягає у можливості особи запросити захисника та користуватися його допомогою на будь-якій стадії провадження. Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у реалізації права на правову допомогу або що уповноважені посадові особи перешкоджали участі адвоката. Сам по собі факт складання протоколу за відсутності захисника не свідчить про істотне порушення вимог закону та не тягне недійсності такого протоколу. Крім того, після складання протоколу ОСОБА_1 реалізував своє право на захист, скориставшись правовою допомогою адвоката як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги. Він мав можливість надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та заперечення щодо обставин, викладених у протоколі. Апелянтом не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили, що відсутність адвоката під час складання протоколу призвела до обмеження процесуальних прав ОСОБА_1 , позбавила його можливості надати пояснення чи іншим чином вплинула на правильність встановлення фактичних обставин справи. Отже, зазначений довід є безпідставним і не спростовує законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами. При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, апеляційну скаргу залишити слід без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя П О С Т А Н О В И Л А: Поновити захиснику Васецькому Р.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Васецького Р.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року залишити без задоволення. Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко