Постанова 4803 № 202/639/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1872/25 Справа № 202/639/25 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Піддубцева В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Піддубцева Віктора Івановича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді заступника керуючого ТОВ Омега, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- на постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. У постанові суду зазначено, що 20 грудня 2024 року о 17 годині 00 хвилин в м.Дніпрі по Калиновій 82а, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Джилі д.н.з. НОМЕР_1 , та під час руху своєчасно не вжив всіх заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка рухалася по дворовому проїзду, після чого поїхав з місця події, чим порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху, і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник, не заперечуючи обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, вказує, що останній повністю визнає свою вину, але вважає, що призначене йому покарання є занадто суворим та призведе до негативних наслідків. Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один ) рік, не взяв до уваги, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає його мати - ОСОБА_3 , 1966 року народження, яка є інвалідом 3 групи та потребує допомоги та піклування. ОСОБА_1 використовує автомобіль для відвідування матері та забезпечення її продуктами харчування і медикаментами, допомагає з відвідуванням лікарів. Крім того ОСОБА_1 одружений, має двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, автомобіль, який перебуває в його власності, використовує у службових потребах та для забезпечення потреб сім`ї і малолітніх дітей. За місцем роботи, місцем реєстрації та місцем мешкання характеризується позитивно. Раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався. Водночас, як зауважує апелянт, суд, призначаючи адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, своє рішення належним чином не обґрунтував. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення захисник повідомляє, що 20.12.2024 ОСОБА_1 керував автомобілем «GEELY 7152» д.з. НОМЕР_1 . У дворі будинку 82-а по вул. Калинова в м Дніпрі, повертаючи ліворуч, рухаючись на першій передачі зі швидкістю -2-3 км/ год, об`їжджаючи припаркований у дворі автомобіль, не помітив жінку, яка переходили дорогу та здійснив зіткнення з ОСОБА_2 . Після зіткнення ОСОБА_2 впала на дорогу. Він відразу зупинився та надав їй допомогу, (допоміг встати), після чого запропонував викликати швидку медичну допомогу та став викликати поліцію, на що ОСОБА_2 повідомила, що медична допомога їй не потрібна, а поліцію викликати не потрібно, так як вона не має до нього будь-яких претензій та не хоче щоб у нього були неприємності. В подальшому він допоміг ОСОБА_2 піднятися до квартири та поїхав у своїх справах. Враховуючи викладене захисник просить постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2025 змінити та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 та його захисник Піддубцев В.І. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили постанову суду першої інстанції змінити в частині призначення адміністративного стягнення та призначити ОСОБА_1 покарання за ст.122-4 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Додатково суду ОСОБА_1 пояснив, що після ДТП не викликав потерпілій ОСОБА_2 медичну допомогу та не сповістив про подію працівників патрульної поліції, оскільки сама потерпіла просила цього не робити, а він, як водій, не знав, як себе поводити у даній ситуації. Вину в скоєному визнає та просить не позбавляти його права керування транспортними засобами. При цьому суду повідомив, що не має доказів того, що він за службовою необхідністю потребує права керування транспортними засобами. Також зазначив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на нього було накладено адмінстягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, але апеляційним судом рішення місцевого суду було змінено та до нього застосовано адмінстягнення у виді штрафу. Вислухавши пояснення учасників адміністративного провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, пославшись при цьому на належні та допустимі докази, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 214248 від 06.01.2025, протокол огляду місця події від 11.12.2024; схему місця ДТП, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, не оспорюються в апеляційній скарзі стороною захисту, а тому відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційним судом не перевіряються. Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд уважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке. Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта змінити стягнення, призначене ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи, що він залиши місце ДТП з дозволу потерпілої ОСОБА_2 , яка повідомила, що працівників поліції викликати не потрібно, медичної допомоги вона не потребує, а також оскільки він використовує автомобіль для потреб сім`ї і роботи; позитивно характеризується за місцем реєстрації, проживання та роботи. Проте, на переконання апеляційного суду, наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Ст. 8 КУпАП визначено, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, яке передбачає відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Це правопорушення, об`єктом якого є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виражається в умисному або необережному залишенні місця ДТП особою, яка причетна до цієї пригоди, без дозволу уповноважених на те осіб або без надання необхідної допомоги потерпілим. Згідно з п.2.10 ПДР водій зобов`язаний зупинитися, не переміщувати транспортний засіб, увімкнути аварійну світлову сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки. Також, водій повинен вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим та викликати швидку допомогу і поліцію. Як убачається з пояснень потерпілої ОСОБА_2 , 1947 року народження, 20.12.2024 близько 17.00 годин, вона перебувала поряд з будинком № 82-А на вул. Калиновій у м. Дніпрі, де при переході проїзної частини, на неї здійснив наїзд автомобіль Джилі д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який зупинився, вийшов із автомобіля, допоміг їй підвестися з дороги, взяв її номер телефону та сказав, що пізніше зателефонує. Після чого ОСОБА_1 поїхав з місця пригоди. На наступний день ОСОБА_1 не зателефонував, а вона звернулась за медичною допомогою (а.с.7). Відповідно до довідки КНП Міська клінічна лікарня № 6 ДМР, виданою ОСОБА_2 21.12.2024 за № 713, 20.12.2024 в результаті ДТП потерпіла отримала забій та гематому м`яких тканин лівої гомілки, в/з лівого стегна та в/з лівого передпліччя (а.с.12). ОСОБА_1 у своїх поясненнях, наданим працівникам поліції 21.12.2024, вказав, що після скоєння ДТП, він вийшов зі свого автомобіля на допомогу жінці, яка у подальшому відмовилась їхати до лікарні або викликати швидку медичну допомогу. Після чого вона пішла до себе додому, а він поїхав з місця ДТП (а.с.11). Посилання сторони захисту на те, що після скоєння ДТП, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, запропонував потерпілій викликати швидку допомогу та почав викликати поліцію, однак ОСОБА_2 вказала, що медична допомога їй не потрібна, працівників поліції викликати не потрібно, тоді він допоміг потерпілій піднятися додому, як на підставу для призначення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, більш м`якого покарання, є неспроможними, оскільки сам по собі факт відмови потерпілої особи від медичної допомоги не є підставою для невиконання водієм, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, вимог правил дорожнього руху, зокрема п. 2.10 ПДР. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, суд зазначив, що саме таке стягнення відповідатиме вимогам ст.ст.23,33 КУпАП та буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 використовує автомобіль у службових потребах, а також для сім`ї, проте це не дає підстав для застосування за вчинені ним правопорушення більш м`якого стягнення, ніж визначено судом першої інстанції в межах санкції, встановленої ст. 122-4 КУпАП. Крім того, відповідно до долученого до апеляційної скарги рекомендованого листа, ОСОБА_1 з 24.01.2024 по 21.06.2025 працює на посаді заступника керуючого в ТОВ Омега. За час роботи показав хороші результати роботи, проявив високу працездатність, професійний підхід до виконуваних обов`язків, відповідає вимогам корпоративної культури компанії (а.с.33). Інформації про те, що ОСОБА_1 використовує свій автомобіль для службових цілей і позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати свої службові обов`язки зазначений лист не містить. Інших доказів стороною захисту надано не було. Як не було надано характеристик на ОСОБА_1 з місця його проживання та реєстрації, на які посилається захисник в апеляційній скарзі. Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, в межах санкції ст.122-4 КУпАП, оскільки саме таке стягнення є таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини. Водночас надані під час апеляційного розгляду стороною захисту письмові докази на підтвердження неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи у суді першої інстанції жодним чином не впливають на правильність ухваленого місцевим судом рішення та ці обставини були враховані судом апеляційної інстанції при розгляді 01 липня 2025 року клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Піддубцева В.І. є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, тому підстави для її зміни, на чому на полягає сторона захисту, відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Піддубцева Віктора Івановича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО