Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/5542/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1767/26 Справа № 199/5542/25 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 , - в с т а н о в и л а: постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. 23 червня 2025 року ОСОБА_1 уперше подав апеляційну скаргу на зазначену постанову після закінчення встановленого законом строку, не заявивши клопотання про його поновлення. Постановою судді Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення. У цій постанові також роз`яснено право повторно звернутися з апеляційною скаргою, заявивши клопотання про поновлення строку та навівши причини його пропуску. 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись, зокрема, на необізнаність про розгляд справи та неналежне виконання захисником своїх професійних обов`язків. Постановою судді Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку залишено без задоволення, у поновленні строку відмовлено, а апеляційну скаргу разом із доданими матеріалами повернуто особі, яка її подала. Суд апеляційної інстанції перевірив наведені доводи, дослідив обставини повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, дії залученого ним захисника, час складення та фактичного подання первинної апеляційної скарги й дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску встановленого ст. 294 КУпАП строку. 12 травня 2026 року ОСОБА_1 втретє звернувся з апеляційною скаргою на ту саму постанову суду першої інстанції та повторно просить поновити строк на її апеляційне оскарження. У клопотанні посилається на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, яким надано дисциплінарну оцінку діям адвоката Сахна Д.І. під час надання правничої допомоги у цій справі. На думку апелянта, зазначене рішення є новим доказом поважності причин пропуску строку. Постановою судді Дніпровського апеляційного суду Залізняк Р.М. від 03 червня 2026 року заявлено самовідвід у цій справі, а матеріали передано для повторного автоматизованого розподілу. Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку та матеріали справи в частині, необхідній для вирішення питання про її прийнятність, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що повторно заявлене клопотання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Частиною десятою ст. 294 КУпАП прямо встановлено, що постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. У Рішенні від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України, припис ч. 10 ст. 294 КУпАП щодо негайного набрання законної сили постановою апеляційного суду, її остаточності та неможливості подальшого оскарження. Отже, встановлена законом остаточність рішення апеляційного суду є не випадковим процесуальним обмеженням, а складовою визначеної законодавцем моделі судового перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення. Однією з основоположних складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає повагу до остаточності судового рішення (res judicata). Після того як суд остаточно вирішив певне процесуальне питання, сторона не вправі домагатися його повторного розгляду лише з метою одержання іншого результату, якщо закон прямо не передбачає відповідної процедури перегляду. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumгrescu v. Romania, заява № 28342/95, рішення від 28 жовтня 1999 року) та «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia, заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) наголосив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто остаточності судових рішень, а повторний розгляд не може використовуватися як прихована апеляція. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ звернув увагу, що поновлення строку на апеляційне оскарження після значного спливу часу може становити втручання у принцип юридичної визначеності, а національні суди зобов`язані перевіряти, чи виправдовують наведені причини таке втручання. У цій справі питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року вже було предметом самостійного судового розгляду та остаточно вирішене постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року. Зазначена постанова набрала законної сили негайно після її винесення, є остаточною та не підлягає оскарженню. Вона не скасована і не втратила чинності, а тому має обов`язкову силу як для учасників провадження, так і для суду. Повторне вирішення того самого питання іншим суддею апеляційного суду фактично означало б перегляд остаточної постанови від 02 грудня 2025 року в порядку, не передбаченому КУпАП. Суддя апеляційного суду враховує, що до третьої апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 30 квітня 2026 року. Водночас цей документ не скасовує і не змінює постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року та не наділяє апеляційний суд повноваженням повторно розглядати вже остаточно вирішене питання про поновлення строку. Крім того, дисциплінарне рішення стосується поведінки адвоката під час надання правничої допомоги у травні-червні 2025 року, тобто тих фактичних обставин, які були відомі ОСОБА_1 та на які він уже посилався у попередньому клопотанні. Прийняття компетентним органом у 2026 році рішення, що містить правову оцінку цих подій, не перетворює повторну апеляційну скаргу на новий, самостійний засіб судового захисту та не усуває остаточності постанови апеляційного суду від 02 грудня 2025 року. КУпАП не передбачає можливості багаторазового подання апеляційних скарг на ту саму постанову суду першої інстанції після того, як апеляційний суд остаточно відмовив у поновленні строку та повернув апеляційну скаргу. Допущення такого підходу означало б, що остаточність постанови апеляційного суду залежала б виключно від кількості повторних звернень особи, що суперечило б змісту ч. 10 ст. 294 КУпАП і принципу юридичної визначеності. Отже, подана 12 травня 2026 року апеляційна скарга по суті спрямована не лише на оскарження постанови суду першої інстанції від 20 травня 2025 року, а й на повторне вирішення питання, яке вже остаточно вирішене постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року. Така процесуальна мета не узгоджується з вимогами ст. 294 КУпАП та принципом res judicata. За наведених обставин правових підстав для повторного поновлення строку на апеляційне оскарження тієї самої постанови суду першої інстанції немає, а апеляційна скарга відповідно до ст. 294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, разом із усіма доданими матеріалами. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а: у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма доданими матеріалами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА