Постанова Сумський апеляційний суд № 589/2061/25

Справа №589/2061/25 Номер провадження 22-ц/816/2270/26 Категорія - 82 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. в присутності позивача ОСОБА_1 , представника ТОВ «Сумигаз збут» - Коробейник Аліни Василівни розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми та в режимі відеоконференції з Шосткінським міськрайонним судом Сумської області у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2025, ухваленого під головуванням судді Сидорчука О.М. у цивільній справі № 589/2061/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позову 05.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що ТОВ «Сумигаз збут» неправомірно нарахував заборгованість за спожитий природній газ за період з 01.10.2017 по 31.05.2018, який фактично ним та його родиною не був спожитий. Вказав, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 589/220/21 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сумигаз збут» до ОСОБА_1 було відмовлено. Проте всупереч рішенню апеляційного суду, ТОВ «Сумигаз збут» вимагає від нього сплатити неправомірно нараховану заборгованість. Просив суд визнати дії відповідачів щодо вимог сплати неіснуючу заборгованість за спожитий газ неправомірними. Вказав, що ТОВ «Сумигаз збут» тероризує його в телефонному режимі, направляє йому SMS - повідомлення з вимогою сплатити борг та погрозами вжити заходи до примусового стягнення боргу, залучило колектора в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.», яке також відносно нього вчиняє психологічний тиск, після чого він перебуває в напруженому стані, втратив сон, у нього постійний головний та серцевий біль Підсумовуючи зазначив, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів у період з 19 лютого по 22 квітня 2026 року йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 26000, просив стягнути з відповідачів по 13000 грн з кожного. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Шосткинскього міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_1 не доведено в чому саме полягає протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» та які негативні наслідки настали у зв`язку з такою поведінкою для позивача, що призвело до його страждань. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 14.05.2026 ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані ним докази, тобто під час ухвалення рішення судом неповно, не всебічно досліджено всі фактичні обставини справи, а тому вважає, що рішення є незаконним, ухвалене в порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд першої інстанції, в порушення ч. 7 ст. 82 ЦПК України не взяв до уваги рішення суду у справі № 589/220/21. Вказав, що ТОВ «Сумигаз збут» неправомірно нараховував обсяг спожитого природнього газу у період з 01.10.2017 по 31.05.2018, проте суд першої інстанцій цей факт залишив поза увагою, не надавши йому належної оцінки. Повідомив, що внаслідок системних, протягом тривалого часу, протиправних дій відповідачів йому була заподіяна моральна шкода, але суд першої інстанції, в порушення чинного законодавства незаконно відмовив у відшкодуванні йому моральної шкоди, яку він оцінив в розмірі 26000 грн. Підсумовуючи, просив апеляційний суд рішення Шосткинського міськрайонного суду від 23.12.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 26.05.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. 03.06.2026 представник ТОВ «Сумигаз збут» через підсистему «Електронний суд» направила відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказала, що рішення Шосткинського міськрайонного суду від 23.12.2025 ухвалене відповідно до чинного законодавства України. Зазначила, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та вірно застосовані норми процесуального та матеріального права. Просила рішення Шосткинського міськрайонного суду від 23.12.2025 залишити в силі, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи представник «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, Чумака М.М., Коробейник А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2021 у справі № 589/220/21 відкрито провадження (т.1 а.с. 14) В матеріалах справи відсутній повний текст рішення, проте Законом України «Про доступ до судових рішень» встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Отже, за наведених у позовній заяві відомостях щодо номеру справи, номеру у ЄДРСР, у суду відсутні перешкоди для з`ясування змісту такого судового рішення та оцінки, встановлених ним обставин Рішенням Шосткинського міськрайсуду від 11.12.2023 у справі № 589/220/21 за позовом ТОВ «Сумигаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Сумигаз Збут» задоволено частково, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2023 змінено, мотивувальну частину рішення від 11.12.2023 викладено в редакції цієї постанови. 27.03.2024 ТОВ Сумигаз збут» та ТОВ «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» укладено договір доручення № 38А407-4-24, згідно якого ТОВ Сумигаз збут» надав повноваження ТОВ «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» на вчинення дій від його імені по взаємодії для врегулювання простроченої заборгованості боржників та передав до врегулювання реєстр боржників (т. 1 а.с. 49-56) Згідно скріншоту SMS - повідомлення від CREDITEXP прийшло повідомлення на мобільний телефон про необхідність сплатити заборгованість за газ, щоб уникнути примусового стягнення ( т. 1 а.с. 17) Копія рахунку № 1200039672 від 14.11.2018, згідно якого отримувач послуг вказаний ОСОБА_1 , до сплати на 31.10.2018 виставлена сума 1087,67 грн. ( т. 1 а.с. 174) Копія фінансового стану рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (т.1 а.с.177) Мотивувальна частина та застосовані норми права Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Твердження позивача про те, що справу розглянуто неналежним судом, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21.08.2025 звернувся з заявою про відвід судді Сидорчука (т.1 а.с. 132-137). Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.08.2025, під головуванням судді Сидорчука О.М. заява розглянута і оскільки обґрунтованих підстав для відводу виявлено не було, відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання передано на розгляд іншому судді, визначеному автоматизованою системою документообігу суду (т.1 а.с. 140). Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.08.2025, під головуванням судді Темірова Ч.М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сидорчука О.М. відмовлено через відсутність передбачених статтями 36, 37 ЦПК України обставин. (т.1а.с.145) Повторна заява про відвід від 15.09.2025 залишена без розгляду, відповідно до частини п`ятої статті 39 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд залишає таку заяву без розгляду. Належний розгляд заяв про відвід гарантував право ОСОБА_1 на справедливий суд незалежним та безстороннім судом. Щодо неправомірної поведінки відповідачів Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» газопостачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. За приписами ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року. Пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем встановлено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу. Порядок обліку природного газу, визначення його об`ємів (обсягів) не є предметом договору постачання природного газу побутовим споживачам. Питання комерційного обліку природного газу, у тому числі щодо обліку природного газу за показами загальнобудинкового вузла обліку газу, у повній та достатній мірі врегульовані договором розподілу природного газу, укладеного на основі Типового договору розподілу природного газу, який затверджений постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015. ТОВ «Сумигаз збут» з 01.07.2015 є постачальником природного газу, яке здійснювало свою діяльність з постачання природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу. Остання ліцензія видана за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 11.05.2017 № 633 (постанова НКРЕКП від 11.05.2017 № 633). Постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (яка діяла з 01.10.2015 по 01.04.2017), від 22.03.2017 № 187 (яка діяла з 01.04.2017 по 31.10.2018) та від 19.10.2018 № 867 (яка діяла з 01.11.2018 по 20.05.2021) «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на ТОВ «Сумигаз збут» до 01.08.2020 були покладені спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам на території ліцензованої діяльності Заявника (м. Суми, Сумська обл., с. Мойка Краснокутського р-ну Харківської обл.) до зміни постачальника природного газу. Відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» покладено обов`язок, зокрема з 01.05.2022 по 31.08.2022 здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, яких на дату прийняття цього наказу внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 та базової річної пропозиції. Таким чином, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил постачання природного газу, умов публічного Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України та який укладається шляхом приєднання і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Правовідносини між споживачем природного газу та постачальником природного газу регулюються спеціальними нормами права. З 01.10.2015 набрав законної сили Закон України «Про ринок природного газу», на виконання якого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 з 27.11.2015 затверджені Правила постачання природного газу, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджений Кодекс газорозподільних систем, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №22500 затверджений Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Абзацем 3 пункту 2 розділу ІІІ Правил постачання встановлено, що за договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Відповідно до п.2.1 Типового договору постачання, який є публічним та договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Те ж саме передбачено пунктом 32 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, пунктом 5.2 Типового договору постачання. Цей обов`язок споживача природного газу кореспондується також з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7); споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ст.9). Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, пунктів 4.3., 4.6 Типового договору постачання розрахунковим періодом є календарний місяць, при здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Пунктом 33 розділу ІІІ Правил постачання, пунктом 6.1 Типового договору постачання встановлено, що Постачальник має право отримувати від побутового споживача плату за поставлений природний газ. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним Фактом згоди Позивача про приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам є фактичне споживання природного газу після офіційного опублікування Постачальником Типового договору, оплата рахунків постачальника, а згодом і надана 09.07.2018 Позивачем постачальнику заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. Суд під час розгляду справі дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено в чому саме полягає протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» та які саме наслідки настали у зв`язку з такою поведінкою для позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2021 року ТОВ «Сумигаз збут» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ (справа № 589/220/21). Рішенням Шосткинського міськрайсуду від 11.12.2023 у справі № 589/220/21 ТОВ «Сумигаз збут» відмовлено в задоволенні позову. Постановою Сумського апеляційного суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Сумигаз Збут» задоволено частково, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2023 змінено. Мотивувальну частину рішення від 11.12.2023 викладено в редакції постанови апеляційного суду. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, під час розгляду справи було встановлено: «Як на підставу позовних вимог ТОВ «Сумигаз Збут» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги з постачання природного газу, у зв`язку з чим за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року виникла заборгованість в сумі 1092,87 грн. Відповідно до наданої позивачем довідки про фінансовий стан, виданої 04 січня 2021 року, за особовим рахунком № НОМЕР_1 обліковується заборгованість в сумі 1092,87 грн. При цьому вбачається, що заборгованість по оплаті за надані послуги виникла з 01 жовтня 2017 року, коли було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З цього часу, тобто з жовтня 2017 року і по травень 2018 року відповідач сплачував за спожитий газ лише у розмірі, який ним визнавався. Законність дій АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз Збут» по нарахуванню йому об`єму спожитого газу за період з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року була предметом спору у справі № 589/1755/19. Водночас з наведеної вище довідки про фінансовий стан вбачається, що за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року відповідачу було нараховано до сплати (7-ма колонка) 1203,14 грн, а сплачено відповідачем за вказаний період з урахуванням проплати у грудні 2020 року - 1329,61 грн (8-ма колонка). З урахуванням наведеного, за спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість по оплаті за спожитий газ, заборгованість відсутня. За інший період позивачем вимоги про стягнення заборгованості за спожитий газ не пред`являлися. За встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року в розмірі 1092,87 грн.» Отже рішення на яке посилається позивач ОСОБА_1 , як на обґрунтування своїх позовних вимог не спростовує правомірність нарахування заборгованості відповідачем за спожитий природний газ за період з 01.10.2017 по 31.05.2018, оскільки це не було предметом розгляду у справі № 589/220/21. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2021, яке набрало законної сили, у справі № 589/1755/19 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії стосовно перерахунку спожитого природного газу, а також відшкодування моральної шкоди, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Під час розгляду справи судом було встановлено правильність та відповідність показників загальнобудинкового вузла обліку газу, спожитого мешканцями будинку АДРЕСА_2 , в т.ч. ОСОБА_1 , у період з 01.10.2017 по 31.05.2018. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами Цивільного кодексу України (ст. 525, 526) та Правил постачання природного газу, зобов`язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк. Направлення вимоги про сплату заборгованості за спожитий природний газ є виключно правомірною формою реалізації законних прав та інтересів ТОВ «Сумигаз Збут». Такі дії повністю відповідають принципам досудового врегулювання спорів та не можуть розцінюватися як неправомірні (чи протиправні), оскільки вони спрямовані на належне виконання споживачем своїх договірних зобов`язань За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц). Позивач при зверненні до суду з позовом про визнання неправомірними дії ТОВ «Сумигаз збут» та ТОВ «Кредит експрес юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ.» будь яких доказів суду не надав. А тому висновки суду першої інстанції про відмову у визнанні дій відповідачів протиправними за недоведеністю є законними та обґрунтованими. Щодо стягнення моральної шкоди Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України). Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20). Колегія суддів знову ж таки звертає увагу, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Враховуючи, що у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що позивач не довів протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит експрес Юкрейн ЕЛ.ЕЛ.СІ, а стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2025 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлений 17.07.2026. Головуючий - О.М. Черних Судді: Я.Л. Петен А.О. Замченко