Постанова Одеський апеляційний суд № 511/2039/24

Номер провадження: 22-ц/813/1437/26 Справа № 511/2039/24 Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 22 травня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно з якого позивачка просила стягнути з відповідачів по 10 000,00 гривень з кожного моральної шкоди. Позовна заява вмотивована тим, що Позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Її сусідами є відповідачі по справі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно створюють конфліктні ситуації, необґрунтовано подають на позивачку скарги в різні інстанції. Так, 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Лиманської селищної ради з заявою про те, що сім`я позивачки є неблагополучною та її слід взяти на контроль. При цьому, у вказаній заяві зазначено, що в сім`ї позивачки проживає новонароджена дитина, мати якої ОСОБА_4 , однак позивачка належним чином не здійснює за нею догляд. Поряд з цим, доводи у заяві не відповідають дійсності. Позивачка за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, а дитина має своє спальне місце, іграшки, створені всі умови для її розвитку та виховання. У результаті необґрунтованих скарг, у позивачки погіршився стан здоров`я, вона змушена проходити медичні обстеження та курси лікування, докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, а тому оцінює свої моральні страждання у розмірі 10 000,00 гривень з кожного відповідача. Позиція відповідачів у суді першої інстанції. Представник відповідачів подав відзиви, згідно з яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Дійсно, ОСОБА_2 зверталась з заявою до служби у справах дітей, оскільки хвилювалась за стан здоров`я новонародженої дитини та спроможністю сім`єю позивачів в повній мірі виховувати та наглядати за дитиною, враховуючи їх похилий вік та ряд хронічних захворювань. При цьому, позов містить ряд неточностей, які ґрунтуються на припущеннях, оскільки у заяві ОСОБА_2 відсутні вислови «неблагополучна», «позивачка належним чином не здійснює догляд за дитиною». Документів, що підтверджували у позивачки нервових та психологічних захворювань матеріали позовної заяви не містять, а наявні захворювання (гінекологічні, цукровий діабет, гіпертонія) незрозуміло як могли виникнути в результаті душевних страждань. Пред`явлення даної позовної заяви є наслідком постійних неприязливих відносин та черговою спробою погіршити життя відповідачів. Водночас заяву до служби у справах дітей складала та подавала особисто ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_3 , який не брав участі у її складанні та взагалі не знав про її існування, а тому є незрозумілим підстави та докази його неправомірних дій, що призвели до моральних страждань позивачки. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про стягнення моральної шкоди відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в обґрунтування наявності моральної шкоди позивачка зазначала, що неправомірними діями відповідачів їй було завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті та здоров`ї ОСОБА_1 та членів її родини, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, нервозність, почуття образи, захист своїх прав та інтересів в суді, що потребує додаткового часу на порушення звичайного способу життя, у додаткових витратах грошей, пов`язаних з відновленням порушених прав та відновлення здоров`я. Однак судом першої інстанції дані твердження невраховані. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 02 лютого 2026 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 2023 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 8). 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Лиманської об`єднаної територіальної громади з заявою, згідно з якої довела до відома, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає сім`я ОСОБА_7 , була залишена новонароджена дитина. ОСОБА_1 неодноразово скаржилась на хронічні захворювання та часто перебуває у місті Роздільна, залишаючи дитину на чоловіка, а також невідомо, чи стоїть дитина на обліку, в літку чутно було плач дитини, коли були відкриті вікна, а тому просила прийняти відповідні заходи (а.с. 11). Позивачка на підтвердження погіршення стану свого здоров`я надала виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з зазначенням повного діагнозу (а.с. 12) та результат аналізу на вміст глюкози натщесерце (а.с. 92). Згідно з виписки із карти розвитку новонародженого, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила хлопчика, стан дитини після народження задовільний (а.с. 13). На підтвердження аргументів позивачки відносно своєчасного щеплення дитини надано карту профілактичних щеплень ОСОБА_6 (а.с. 14). За адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2 листопада 2023 року, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 (а.с. 15). Відомості про батька ОСОБА_6 згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 16). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема дитяча кімната, дитина має своє спальне місце, сезонний одяг, іграшки, створено всі умови для її розвитку та виховання (а.с. 17). Згідно з наказу служби у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 047/23 від 8 листопада 2023 року, встановлено тимчасове місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18). На підтвердження довготривалих конфліктних відносин між сторонами по справі, адвокат Теренчук Євген Миколайович надав постанову від 17 червня 2009 року Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 2-а-1425/2009 (а.с. 63 65), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року по справі № К/9991/42605/12 (а.с. 66), рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року по справі №511/927/14-ц (а.с. 67), ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року (а.с. 68), постанову Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року по справі №511/2795/21 (а.с. 63). Під час розгляду справи судом були допитані свідки з боку позивачки, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили, що у ОСОБА_1 дома прибрано, зроблено ремонт та її сім`я є порядними людьми (а.с. 134 137). Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що через відповідачів його онука ОСОБА_11 не бажає проживати за місцем їх проживання, у свою чергу ОСОБА_3 погрожував йому, відповідачі втручаються у їх життя, всі пункти у заяві є неправдиві, а конфлікт є тривалим (а.с. 145 - 147). На підтвердження постійного втручання відповідачів у приватне життя, позивачка надала суду вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5 (а.с. 102 104), листи (акт) щодо роботи майстерні відповідачів (а.с. 93 96), матеріали з кримінальної справи (протокол допиту потерпілої), скаргу ОСОБА_3 та інші матеріали (а.с. 98 101). У той самий час, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, визначені у статті 1167 ЦК України. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20, зазначив, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: - наявність моральної шкоди; - протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; - наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; - вина особи, яка завдала моральної шкоди. Поряд з цим, дійсно, твердження представника відповідачів є слушними в частині, що заява ОСОБА_2 не містить відомостей, що сім`я позивачки є неблагополучною та вона належним чином не здійснює догляд за дитиною. Вказані твердження жодним належним та допустимим доказом не підтверджено. При цьому, заяву до служби у справах дітей, яка згідно позовної заяви стала підставою для настання моральних страждань, підписано та подано ОСОБА_2 , а припущення позивачки, що ОСОБА_3 , її чоловік, знав про її існування, не є обставиною, що може призвести до моральних страждань. Разом з цим, позивачкою не доведено протиправність поведінки ОСОБА_2 , яка лише звернулась із заявою через хвилювання за новонароджену дитину, а також те, що вказана обставина призвела до завдання їй моральних страждань, оскільки в ході розгляд справи було встановлено, що викладені у заяві факти, зокрема, про стан здоров`я позивачки, та те, що мати дитини перебуває за кордоном та залишила її на утримання сім`ї позивачів, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Водночас суд першої інстанції правильно критично поставився до тверджень позивачки, викладених у позовній заяві, що вона не отримала жодної матеріальної допомоги від відповідачів, що змушує її хвилюватись з цього приводу. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями відповідачів їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, а тому суд першої інстанції правильно констатував про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідно зазначити таке. Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61 1132св22). Апеляційний суд зазначає, що позивачем не доведено наявність моральних страждань, їх причинно-наслідкових зв`язок між діями відповідачів, про що і зазначалось судом першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева