Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/15365/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2267/26 Справа № 185/15365/23 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Макарова М.О., при секретарі - Карпенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року у складі Юдіної С.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП-Україна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання додаткової угоди недійсною та стягнення заборгованості з орендної плати, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 826072 від 24 березня 2009 року, загальною площею 6,1188 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0438, розташована на території В`язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем для ведення сільськогосподарської діяльності відповідно до договору оренди від 01 вересня 2015 року з ТОВ «СНП-Україна». Зазначає, що в 2016 році було збільшено орендну плату до 12422,36 грн., а в 2017 році відповідач запропонував підписати додаткову угоду, якою збільшувався розмір орендної плати до 14906,83 грн. на рік, як всім іншим орендодавцям з обов`язковим збільшенням строку користування орендарем земельною ділянкою до 31 грудня 2032 року (на 2 роки). В разі відмови від збільшення строку оренди земельної ділянки, додаткова угода не підписувалась, орендна плата не підвищувалась, а залишалась на рівні 2016 року. Зазначена додаткова угода в 2017 році не була ним підписана, розмір орендної плати не був переглянутий та збільшений. Починаючи з 2017 року відповідач не виконував умови п. 2.2. договору яким передбачено коригування орендної плати орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати та у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. Зазначає, що відповідачем було сплачено орендну плату без врахування індексу інфляції, що є істотним порушенням умов договору, та підставою для дострокового його розірвання, оскільки розмір нарахованої орендної плати з корегуванням індексації інфляції у 4 кварталі: 2017 році мав становити 14120,34 грн., у 2018 році - 15500,51 грн., 2019 році - 16128,37 грн., 2020 році - 16933,11 грн., 2021 році - 18628,84 грн., 2022 році - 23583,61 грн. 20 жовтня 2023 року відповідачу була надіслана заява про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка була вручена через представника за довіреністю, до заяви про припинення договору було додано угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року, акт прийому - передачі земельної ділянки, з його особистим підписом, однак з дня отримання поштового відправлення, відповідачем не було вчинено жодної дії на проведення перемовин для вирішення розбіжностей в угодах між сторонами, небажання орендаря спілкуватись з орендодавцем та офіційно обговорювати можливість змін умов договору оренди, є неправомірними діями з боку орендаря. В подальшому, а саме 15 грудня 2021 року орендарю було направлено претензію з вимогою сплатити кошти в розмірі 25000,00 грн. недоплати орендної плати з 2016 року по 2021 рік з урахуванням пені за весь період, вказана претензія отримана особисто відповідачем, з дня отримання орендарем поштового відправлення відповідачем не було вчинено жодної дії на проведення перемовин, для вирішення розбіжностей в угодах між сторонами. Оскільки, за умовами спірного договору передбачено коригування орендної плати орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору, у разі індексації законодавством грошової оцінки землі, однак відповідачем індексація не проводилася, отже з урахуванням індексів інфляції, вважає, що сума індексації за період з 2016 по 2023 рік становить 12064,81 грн. сума недоотриманої орендної плати з 2017 по 2023 рік становить 42425,46 грн. Крім того з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,01% за затримку виплати частини орендної плати в розмірі 4266,12 грн. недоотримана орендна плата з урахуванням пені становить 46691,58 грн. Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити розірвати дію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0438 укладену між ним та ТОВ «СНП Україна» від 01 вересня 2015 року; визнати недійсною додаткову угоду від 17 грудня 2016 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0438 від 10 червня 2015 року; визнати не підвищення ТОВ «СНП Україна» розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223583000:01:002:0438 з 2017 ріку по 2023 рік порушенням його прав на перегляд розміру орендної плати за законних підстав передбачених п. 2.2. Договору (в разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції) та порушенням його права на отримання справедливого розміру орендної плати; стягнути з ТОВ «СНП Україна» недоплачену орендну плату з 2017 по 2024 рік з урахуванням 0,01% пені за весь період несплати частини орендної плати та вирішити питання розподілу судових витрат. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки ТОВ «СНП Україна» дотримувалось умов договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, не порушувало строків виплати орендної плати, орендна плата нараховувалася і виплачувалася відповідачем у розмірі, передбаченому договором оренди. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки визнав встановленими факти, які не охоплювалися предметом попереднього спору, без дослідження доказів зробив висновки щодо належної сплати орендної плати у 20222024 роках, фактично переніс мотиви іншої справи на нові періоди, що є істотним порушенням принципу безпосередності дослідження доказів. Вказує, що суд першої інстанції не визначив фактичний розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції, не порівняв його зі сплаченою сумою, не встановив, чи є недоплата по орендній платі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоплаченої орендної плати за 2023-2024 роки та розподілу судових витрат скасуванню, з огляду на наступне. Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №826072 від 24 березня 2009 року, загальною площею 6,1188 га, що знаходиться на території В`язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, кадастровий №1223583000:01:002:0438. 10 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СНП-Україна» в особі директора Норенка Ю.М. було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку № 1223583000:01:002:0438 розміром 6,1188 га, вартістю кадастрової оцінки державного органу земельних ресурсів, яка на момент укладення договору становить 164151,09 грн. Згідно п. 2.1. договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі, що становить 4924,53 грн. Вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі (пункт 2.2 договору). 17 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СНП-Україна» в особі директора Норенка Ю.М. підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з обов`язковою виплатою орендної плати у грошовій формі у розмірі не менше 3,5 відсотків від грошової оцінки землі, проте у будь-якому випадку не менше 12422,36 грн за повний календарний рік. Строк видачі орендної плати до 30 грудня кожного календарного року. Строк дії договору до 31 грудня 2030 року (п.п. 2.4, 2.6.1). Пунктами 2.3., 2.5. додаткової угоди до договору оренди встановлено, що орендар сплачує орендодавцю суму орендної плати після утримання податку з фізичних осіб, згідно чинного законодавства. Земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законом термін. Згідно з п. 2.6.3. вказаної угоди, договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін. За пунктом 3.2.г орендар зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату визначену у договорі. Пунктом 4.2. передбачено, що сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. Відповідно до п. 5.2. не допускається одностороння зміна або розірвання договору. Пунктом 5.3. угоди встановлено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01% від суми недоїмки за кожен день прострочення. Відповідно до п. 6.2. договору в разі відсутності взаємної згоди сторін, щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін, розглядаються судом у встановленому законодавством порядку. 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «СНП-Україна» надіслав претензію від 11 грудня 2021 року де зазначив, що за чотири роки з 2018 по 2021 рік ціни та тарифи зросли в кілька разів, а орендна плата залишилась на рівні 2015 року, що є несправедливим. Сума заборгованості орендаря перед орендодавцем за шість років недоплати становить 25000,00 грн без урахування пені за прострочку розрахунків за кожен пропущений день. Запропонував сплатити кошти у розмірі 21000,00 грн. недоплати орендної плати з 2018 по 2021 рік з врахуванням пені за весь період. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направив заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року, у зв`язку з недоплатою орендної плати, угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки підписаний позивачем, акт прийому-передач земельної ділянки, підписані позивачем, які отримані представником відповідача Байдан 27 жовтня 2023 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що «СНП-Україна» дотримувалось умов договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, орендна плата нараховувалася і виплачувалася своєчасно відповідачем у розмірі, передбаченому договором оренди. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке. Згідно п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д) ч.1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. За змістом ст. 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» ч.1 статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2022 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ТОВ «СНП-Україна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення коштів, визнання порушенням прав позивача, в якому просив: розірвати дію договору оренди, додаткової угоди від 17 грудня 2016 року до договору оренди земельної ділянки; визнати не підвищення відповідачем розміру орендної плати за користування земельної ділянкою кадастровий № 1223583000:01:002:0438 з 2017 року по 2021 рік порушенням прав позивача на перегляд розміру орендної плати за законних підстав (в разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції) та порушенням прав позивача та отримання справедливого розміру орендної плати; стягнути з відповідача кошти в розмірі 24429,00 грн. недоплати орендної плати з 2017 по 2021 рік з урахуванням 0,01 % пені за весь період несплати орендної плати; визнати невнесення відповідачем до договору оренди земельної ділянки підстав та строків для перегляду розміру орендної плати (в разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції) невиконанням вимог, визначених в типовому договорі оренди землі, порушенням прав позивача та недобросовісним, недоброзичливим ставленням відповідача до позивача. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі № 185/2541/22. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання дії договору оренди земельної ділянки, визнання додаткової угоди недійсною та стягнення заборгованості з орендної плати, прийнявши до уваги постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року. Разом з тим, залишив поза увагою, що обчислення розміру орендної плати, визначеного договором та додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, здійснюється з урахуванням індексації, яка мала місце у 2023 - 2024 роках. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст. 289 ПК України). Пунктами 288.5.1., 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Положеннями п. 2 ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження № 61-13979св19). Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди від 17 грудня 2016 року, зокрема п.2.2.2. додаткової угоди, сторони погодили, що орендна плата також коригується орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у випадках зміни законодавством мінімальної орендної плати та у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. Таким чином, розмір орендної плати, виплачений позивачу, є змінною величиною у зв`язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією, що прямо передбачено ПК України. Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (п.2.2.2. додаткової угоди), що дає суду право застосувати положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі ст. 289 ПК України. Враховуючи заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року, залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, вже вирішувалося питання щодо недоплати позивачу орендної плати за період з 2017 року по 2021 рік, та у вказаний період коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не змінювався. Однак, слід звернути увагу на відомості Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель, які розміщені у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до яких лише у 2023-2024 році було проведено індексацію нормативної грошової оцінки земель, та у 2023 році - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь у розмірі 1,0514; в 2024 році у розмірі 1,12, що у даному випадку підлягає застосуванню з розрахунку орендної плати у розмірі 12422,36 грн. Таким чином, під час розгляду даної справи, колегією суддів встановлено, порушення нарахування орендної плати за період з 2023 по 2024 рік, тобто без застосування умов п.2.2.2. додаткової угоди, орендна плата виплачувалась без врахування індексації нормативної грошової оцінки землі, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку в частині вирішення позовних вимог щодо недоплаченої орендної плати за період з 2023-2024 роки. Враховуючи викладене, суд першої інстанції залишив поза увагою, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується за формулою, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною ст. 289 ПК України, тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачу нараховувалася орендна плата відповідно до умов договору є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату без урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за вказаний період становив коефіцієнт 1,0514 та 1,12 відповідно та підлягає застосування у період з 2023 по 2024 рік. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши наявність правових підстав для застосування до розрахунку орендної плати індексації грошової оцінки землі, з ТОВ «СНП-Україна» на користь ОСОБА_1 слід стягнути недоплачену орендну плату за 2023-2024 роки у розмірі 2834,27 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоплаченої орендної плати за 2023-2024 роки ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоплаченої орендної плати за 2023-2024 роки та розподілу судових витрат з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції, з ТОВ «СНП Україна» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 253,43 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоплаченої орендної плати за 2023-2024 роки та в частині розподілу судових витрат,скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену орендну плату за 2023-2024 роки у розмірі 2834,27 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 253,43 грн. В іншій частині рішення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 07 липня 2026 року Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича М.О. Макаров