Ухвала КАС ВС № 808/3367/17

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ справа №808/3367/17 адміністративне провадження № К/990/30240/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2026 в адміністративній справі №808/3367/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія дизель запчасть» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дизель Запчасть» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2017 №0014191406, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 76040 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 19010 грн. Дана справа розглядалась судами неодноразово. Зокрема, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 28.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія дизель запчасть» задоволено частково. Скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2026 у справі № 808/3367/17 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0014191406 від 25.10.2017. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 29.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2026 в адміністративній справі №808/3367/17. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву щодо усунення недоліків касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження. Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Податковим органом вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 01.08.2022 по справі №808/2593/16, від 17.08.2022 по справі №640/4237/19, від 12.01.2023 по справі №140/6978/20, від 27.08.2020 по справі №П/811/509/17, від 26.11.2020 по справі №803/1443/16, від 20.10.2022 по справі №620/3716/18, від 13.07.2022 по справі №300/1664/20, від 10.11.2020 по справі №640/25738/19, від 05.05.2020 по справі №826/678/16, від 15.04.2020 по справі №826/13929/17, від 03.08.2020 по справі №826/7917/17, від 22.09.2022 по справі №440/1390/20. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій між позивачем і його контрагентами, що в свою чергу свідчило б про недобросовісність позивача як платника податків. Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотриманням закону документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків. Судами при цьому враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14, від 16.10.2018 у справі №808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а, від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Також Верховний Суд зауважує, що справа №808/3367/17 розглянута в порядку загального позовного провадження, а отже посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є безпідставними. Доводи скаржника щодо фундаментального значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах по дній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковими органом вказано, що ст. 329 КАС України встановлено строки для первинної подачі касаційної скарги, строків на повторну подачу касаційної скарги КАС України, крім обмежень встановлених ч. 5 ст. 333 КАС України, не містить (такі строки, згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, можуть бути поновлені судом). Строк повторного звернення ГУ ДПС із касаційною скаргою є таким, що не перевищує одного року з дня складення повного тексту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі № 808/3367/17. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Касаційну скаргу подано втретє, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 21.05.2026, від 15.06.2026. Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2026 в адміністративній справі №808/3367/17. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2026 в адміністративній справі №808/3367/17. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва Н.Є. Блажівська І.Л. Желтобрюх