Постанова КАС ВС № 120/7001/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Київ справа № 120/7001/25 адміністративне провадження № К/990/12339/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/7001/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Національне агентство, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства освіти та науки України (далі - МОН, третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Національного агентства на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 (суддя Жданкіна Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 (головуючий суддя Боровицький О.А., судді Курко О.П., Ватаманюк Р.В.) УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 1. 21.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства, за участю МОН, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства, оформлене протоколом від 22.04.2025 №6(78), яким встановлено у захищеній 18.04.2017 у засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клінікоекспериментальне дослідження)" порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат).

2. На обґрунтування позовних вимог доводив, що відповідач не мав передбачених законом повноважень щодо проведення перевірки наявності фактів академічного плагіату в дисертації, яку він захистив.

3. Крім того, разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

4. Ухвалою від 26.05.2025 Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив зазначену заяву. Зокрема, в порядку забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вирішив: - зупинити дію рішення Національного агентства, оформленого протоколом засідання від 22.04.2025 №6(78); - заборонити Національному агентству надсилати до МОН копію спірного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; - заборонити МОН вчиняти будь-які дії з розгляду справи щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в захищеній 18.04.2017 у засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження)" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

5. Ухвалою від 27.05.2025 Вінницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. Обставини справи 6. 18.04.2017 ОСОБА_1 у засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова захистив дисертацію зі здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження)", що підтверджується обліковою карткою дисертації №041715000859. 7. 25.09.2023 до Національного агентства за вхідним номером 28-АД надійшла скарга кандидата біологічних наук старшого наукового співробітника ОСОБА_2 щодо виявлення в дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату. До скарги заявник, серед іншого, додав порівняльну таблицю текстових збігів без посилань на джерело у дисертації позивача та електронну копію джерела неправомірного використання в цій дисертації.

8. За наслідком здійснення перевірки зазначеної скарги секретаріат Національного агентства склав звіт від 03.10.2023 №22 про результати перевірки скарги/повідомлення щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та передав його разом зі скаргою та доданими до неї документами на розгляд Комітету з питань етики Національного агентства (далі - Комітет з питань етики). 9. 06.10.2023 Комітет з питань етики ухвалив рішення №45(58), яким прийняв скаргу ОСОБА_2 до розгляду, обрав доповідачку в справі та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження)", поданої для здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей за суттю скарги.

10. Копію скарги з додатками було надіслано ОСОБА_1 та Вінницькому національному медичному університету імені М.І. Пирогова, а також оприлюднено на офіційному сайті Національного агентства.

11. У засіданні 15.05.2024 Комітет з питань етики задовольнив заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду скарги та відклав його на 29.05.2024. 12. 28.05.2024 ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Національного агентства (public@naqa.gov.ua) заяву, в якій повідомив, що перебуває на стаціонарному лікуванні, через що не може взяти участь у засіданні Комітету з питань етики 29.05.2024, та просив відкласти це засідання на іншу дату, оскільки хоче особисто взяти в ньому участь та надати свої пояснення, висловити аргументи, доводи і міркування щодо скарги.

13. Рішенням від 29.05.2024 №45(110) Комітет з питань етики вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження)" фактів академічного плагіату.

14. ОСОБА_1 , не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо прийняття до розгляду і перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в його кандидатській дисертації; - зобов`язати утриматися від розгляду подання Комітету з питань етики про наявність фактів академічного плагіату в його кандидатській дисертації, від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 та від прийняття рішення за результатами розгляду подання.

15. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 17.06.2024 у справі №120/7624/24 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, а ухвалою від 21.06.2024 забезпечив позов шляхом заборони Національному агентству вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи за скаргою/повідомленням ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

16. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі №120/7624/24, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, закрито провадження в зазначеній справі. 17. 16.04.2025 ОСОБА_1 отримав лист Національного агентства з повідомленням про призначення на 22.04.2025 засідання щодо розгляду подання Комітету з питань етики про наявність у його дисертації фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату). 18. 18.04.2025 ОСОБА_1 надіслав на електронну поштову адресу відповідача (public@naga.gov.uа) заяву, в якій повідомляв, що перебуває на амбулаторному (ізольованому в зв`язку з інфекційним захворюванням) лікуванні, тож не може взяти участь у зазначеному засіданні, однак хоче особисто взяти у ньому участь та надати свої пояснення, висловити аргументи, доводи і міркування щодо скарги, тому просив відкласти засідання на іншу дату. 19. 22.04.2025 за результатом розгляду подання Комітету з питань етики Національне агентство ухвалило рішення, оформлене протоколом №6(78), яким вирішило: встановити у захищеній 18.04.2017 у засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клінікоекспериментальне дослідження)" порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат); звернутись до МОН щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук; надіслати до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу, виявленими за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

20. Звернення щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук Національне агентство направило до МОН листом від 02.05.2025 за вихідним номером 1122.

21. Позивач, уважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо розгляду питання про наявність у його дисертації фактів академічного плагіату, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

22. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.11.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував оспорюване рішення.

23. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на час, коли відповідач прийняв до розгляду та розпочав перевірку інформації про наявність фактів академічного плагіату в науковій дисертації, яку захистив позивач для здобуття наукового ступеня кандидат медичних наук, жодний нормативно-правовий акт не наділяв відповідача повноваженнями встановити (затвердити) порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності у захищених наукових дисертаціях на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук фактів академічного плагіату.

24. У цьому контексті суди попередніх інстанцій зауважили, що лише 08.05.2024 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.2024 №507 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань підготовки та атестації науково-педагогічних і наукових кадрів" (далі - Постанова №507), якою внесено зміни до абзацу першого пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197 (далі - Порядок №1197), чим закріплено повноваження відповідача встановлювати порядок розгляду інформації про наявність фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях докторів наук.

25. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій виснували, що відповідач, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_2 від 25.09.2023, діяв не тільки не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, але й не в межах наданих йому повноважень, фактично перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України. Підкреслили, що правомірність прийняття спірного рішення невід`ємно пов`язана із правомірністю прийняття скарги до розгляду в порядку, встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

26. Як зазначили суди попередніх інстанцій, оскільки до 08.05.2024 відповідач не був наділений повноваженнями встановлювати порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях докторів наук, то його дії щодо прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 від 25.09.2023 у самостійно визначеному порядку [на підставі Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій, затвердженого рішенням Національного агентства, оформленим протоколом засідання від 21.06.2022 №10(15) (далі - Порядок №10(15)], не відповідають положенням статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому суди попередніх інстанцій уважали, що і похідні від цього дії та рішення відповідача є протиправними, відтак визнали протиправним спірне рішення відповідача як прийняте з порушенням встановленої процедури.

27. Водночас з огляду на виключність повноважень відповідача зі встановлення наявності або відсутності фактів академічного плагіату в наукових дисертаціях суди попередніх інстанцій не надавали оцінки питанню щодо фактів академічного плагіату в дисертації, яку захистив позивач. Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

28. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

29. На обґрунтування касаційної скарги представник відповідача доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зазначивши про те, в пункті 41 Порядку №1197 (у редакції, яка діяла до 08.05.2024) Кабінет Міністрів України не наділяв Національне агентство повноваженнями встановити (затвердити) порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності фактів академічного плагіату в захищених наукових дисертаціях на здобуття наукового ступеня доктора наук. Тому вважає, що задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення питання повноважень Національного агентства у сфері оцінки академічної доброчесності необхідно щоб Верховний Суд надав висновок щодо питання застосування частини сьомої статті 28-1 Закону України від 26.11.2015 №848-VIII "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон №848-VIII) у взаємозв`язку із пунктом 41 Порядку №1197 та частиною дев`ятою статті 19 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон №1556-VII).

30. Наполягає, що за наведеними нормами законодавства Національне агентство наділене чіткими функціями та повноваженнями в сфері забезпечення академічної доброчесності, зокрема і з розгляду звернень щодо академічного плагіату, фабрикацій та фальсифікацій у дисертаціях. Окрім наведених норм зазначені функції та повноваження Національного агентства, за доводами скаржника, визначені Порядком №10(15) та Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженим рішенням Національного агентства, оформленим протоколом засідання від 24.10.2023 №16(45) (далі - Порядок №16(45). Позиція інших учасників справи

31. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

32. Викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відтворюють позицію позивача в судах попередніх інстанції. Так, у відзиві представниця позивача наполягає, що спірне рішення не відповідає вимогам статті 2 КАС України як прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

33. МОН правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалося. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

34. Касаційна скарга відповідача надійшла до Верховного Суду 18.03.2026.

35. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував із Вінницького окружного адміністративного суду матеріали справи №120/7001/25.

36. Справа №120/7001/25 надійшла до Верховного Суду 16.04.2026.

37. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів.

38. Під час касаційного розгляду цієї справи учасники справи клопотань не заявили. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

39. Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

41. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з визначених у статті 341 КАС України меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах та дотримання процесуальних норм, виходить із такого.

42. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

43. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

44. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

45. Так, частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

46. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

48. У розглядуваній справі предметом спору є рішення Національного агентства, оформлене протоколом від 22.04.2025 №6(78), яким встановлено у дисертації позивача, захищеній для здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат), що мало наслідком звернення до МОН із пропозицією позбавити позивача наукового ступеня кандидата медичних наук.

49. Це рішення відповідач прийняв за результатом розгляду подання Комітету з питань етики від 29.05.2024 №45(110), прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 стосовно виявлення у дисертації позивача фактів академічного плагіату, яка надійшла до Національного агентства 25.09.2023 та була прийнята до розгляду за рішенням Комітету з питань етики від 06.10.2023 №45(58).

50. Питання, яке відповідач передав на вирішення суду касаційної інстанції у цьому касаційному провадженні, стосується правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноважень Національного агентства у спірних правовідносинах.

51. Оскільки за встановлених у справі обставин процедура розгляду питання щодо наявності фактів академічного плагіату у дисертації, яку захистив ОСОБА_1 для здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, розпочалася із прийняття скарги ОСОБА_2 до розгляду рішенням Комітету з питань етики від 06.10.2023 №45(58), то саме цей юридичний факт зумовлює виникнення спірних відносин у цій справі, а отже на спірні правовідносини поширюються норми матеріального права, які були чинними на вказану дату.

52. З огляду на зазначене у цій постанові Верховний Суд аналізує норми матеріального права у їх редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, якщо не вказано про інше.

53. Закон №1556-VII, який набрав чинності 06.09.2014, встановлює, серед іншого, основні правові й організаційні засади функціонування системи вищої освіти.

54. Так, за змістом частин першої та другої статті 5 цього Закону підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти, завершальним з яких є доктор філософії/доктор мистецтва.

55. Доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді (абзац перший частини шостої статті 5 Закону №1556-VII).

56. Водночас підпунктами 7, 8 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1556-VII (тут - у редакції, яка була чинною на 18.04.2017, коли позивач захистив дисертацію) було передбачено, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки. Особи, які закінчили аспірантуру або докторантуру до набрання чинності цим Законом, мають право на захист дисертації протягом одного року. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук та видається диплом кандидата або доктора наук. Науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії.

57. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197 установлено, що атестація осіб, підготовка яких на здобуття наукових ступенів кандидата, доктора наук розпочата до 01.09.2016, здійснюється спеціалізованими вченими радами, утвореними відповідно до затвердженого цією постановою Порядку [Порядок №1197], присуджуються наукові ступені кандидата, доктора наук відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, та видається диплом кандидата, доктора наук МОН.

58. Правові та організаційні засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності визначає Закон №848-VIII.

59. Відповідно до частини другої статті 28-1 Закону №848-VIII документами про науковий ступінь є дипломи доктора філософії, кандидата наук, доктора наук. У дипломах кандидата наук, доктора наук зазначається інформація про здобутий особою науковий ступінь, галузь науки, спеціальність, назву наукової установи чи закладу вищої освіти, у спеціалізованій вченій раді яких захищено дисертацію. Вимоги до диплома доктора філософії визначаються Законом №1556-VII.

60. З аналізу наведених вище норм законодавства у сфері вищої освіти, а також наукової і науково-технічної діяльності вбачається ступеневий (поетапний) характер підготовки науковців, зокрема передбачено послідовне здобуття вченими відповідних наукових ступенів.

61. Зокрема, доктор філософії та прирівняний до нього кандидат наук - це освітній і водночас науковий ступінь, який присуджується за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми в усіх галузях наук, зокрема й медичній галузі, та публічного захисту дисертації.

62. Атестацію осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюють постійно діючі або разові спеціалізовані вчені ради вищого навчального закладу чи наукової установи. А в разі, якщо особа до набрання чинності Законом №1556-VII почала підготовку на здобуття наукового ступеня кандидата наук, то за результатами захисту дисертацій, який проводять спеціалізовані вчені ради, такій особі присуджується науковий ступень кандидата наук, прирівняний до наукового ступеня доктора філософії.

63. Щодо повноважень відповідача у межах спірних правовідносин Верховний Суд зазначає таке.

64. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №1556-VII державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

65. Управління ж у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень згідно із частиною першою статті 12 Закону №1556-VII здійснюють, зокрема: 1) Кабінет Міністрів України; 2) центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; 8) Національне агентство.

66. Згідно зі статтею 17 Закону №1556-VII Національне агентство є постійно діючим колегіальним органом, юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

67. На виконання вимог статті 17 Закону №1556-VII Кабінет Міністрів України постановою від 15.04.2015 №244 утворив Національне агентство як постійно діючий колегіальний орган з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти та затвердив статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Статут).

68. Згідно із пунктом 9 частини першої статті 18 Закону №1556-VII до повноважень Національного агентства належить розробка порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії та подання його на схвалення до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки

69. Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 6 Закону №1556-VII виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації є підставою для скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома.

70. За змістом частини дев`ятої статті 19 Закону №1556-VII у складі Національного агентства, серед інших, утворюється Комітет з питань етики, який розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

71. Пунктом 9 Статуту до повноважень Національного агентства віднесено, зокрема, скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

72. Постановою від 12.01.2022 №44 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії (далі - Порядок №44).

73. Згідно із абзацами першим і третім пункту 49 Порядку №44 скарга/повідомлення щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядаються Комітетом з етики у порядку, встановленому Національним агентством. Комітет з етики на своєму засіданні встановлює наявність або відсутність у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, про що готує подання та вносить його на розгляд Національного агентства.

74. За результатами розгляду Національне агентство на своєму засіданні приймає рішення про скасування рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії у зв`язку з виявленням у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації або про залишення рішення разової ради в силі (абзац другий пункту 50 Порядку №44).

75. Отже, чинним законодавством Національне агентство вповноважене розглядати питання щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у дисертаціях, які особи захистили для здобуття ступеня доктора філософії, та за результатом такого розгляду прийняти одне з двох рішень: - про скасування рішення разової ради про присудження особі ступеня доктора філософії, якщо дійде висновку про підтвердження інформації щодо наявності у дисертації академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації - про залишення рішення разової ради в силі, якщо інформація про такі факти не підтвердиться.

76. Передбачено також, що попередню перевірку інформації щодо наявності у дисертації особи та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації здійснює Комітет з етики в порядку, повноваженнями встановити який наділене Національне агентство.

77. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в абзаці першому пункту 49 Порядку №44 Кабінет Міністрів України наділив Національне агентство повноваженнями встановити порядок розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, однак цей порядок стосується виключно виявлення таких фактів в наукових дисертаціях, які особи захистили для здобуття ступеня доктора філософії.

78. На виконання вимог пункту 49 Порядку №44 Національне агентство 21.06.2022 затвердило Порядок №10(15), а згодом, 24.10.2023, ухвалило рішення, оформлене протоколом №16(45), яким визнало таким, що втратив чинність Порядок №10(15) та на зміну йому встановило Порядок №16(45).

79. Окремо чинним законодавством унормовано питання про позбавлення осіб відповідного наукового ступеня кандидата наук, доктора наук, зокрема у разі виявлення в дисертації, яку вони захистили для здобуття цього наукового ступеня, порушення вимог з питань авторського права, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

80. Так, 18.04.2021 набрав чинності Закон України від 30.03.2021 №1369-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань присудження наукових ступенів та ліцензування освітньої діяльності", яким доповнено Закон №848-VIII статтею 28-1 "Присудження наукового ступеня доктора наук", частиною сьомою якою визначено, що скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.

81. На виконання цієї норми закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1197, пунктом 41 якого визначив, що звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації: з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації; з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання; з посиланням на норми законодавства.

82. Відповідно до пункту 43 Порядку №1197 у МОН готується узагальнений висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН. Атестаційна колегія МОН розглядає узагальнений висновок і приймає рішення щодо позбавлення особи наукового ступеня. МОН на підставі рішення атестаційної колегії позбавляє особу наукового ступеня, скасовує своє рішення про видачу особі відповідного диплома та визнає диплом недійсним (скасовує своє рішення про затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії) або залишає в силі рішення, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.

83. Отже, в наведених вище приписах Порядку №1197 Кабінет Міністрів України визначив процедуру розгляду МОН питання про позбавлення особи наукового ступеня кандидата наук, доктора наук за зверненням (оформленим рішенням) Національного агентства.

84. Водночас на час виникнення спірних правовідносин Порядок №1197 не містив норм, які б урегульовували процедуру, за якою Національне агентство приймає рішення про звернення до МОН з інформацією щодо виявлення академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, для вирішення питання про позбавлення особи відповідного наукового ступеня.

85. У цьому контексті доцільно зауважити, що абзац перший пункту 41 Порядку №1197, яким передбачалося, що "звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства", за його суттю був бланкетною нормою, оскільки його диспозиція не визначала процедуру, за якою Національне агентство розглядає звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, а передбачала наявність інших норм законодавства, які це питання встановлюють.

86. Тож, на відміну від Поряду №44, приписами Порядку №1197 Кабінет Міністрів України не наділив Національне агентство повноваженнями встановлювати та затверджувати порядок розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в наукових дисертаціях кандидатів наук і докторів наук.

87. Лише 03.05.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №507, якою вніс зміни, серед іншого, в пункт 41 Порядку №1197, відтак визначивши, що "звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до встановленого ним порядку".

88. Тобто лише з 08.05.2024, дати набрання чинності зазначеною постановою, Кабінет Міністрів України делегував Національному агентству повноваження встановити порядок розгляду звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у захищених наукових дисертаціях на здобуття наукового ступеня та подальшого звернення до МОН для розгляду питання про позбавлення особи наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.

89. На підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на час виникнення спірних правовідносин Національне агентство не було наділене повноваженнями встановити (затвердити) порядок розгляду скарг/повідомлень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та процедуру звернення до МОН з пропозицією про позбавлення особи наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.

90. Втім Національне агентство в Порядку №10(15), який затвердило на виконання пункту 49 Порядку №44, визначило також і процедуру розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертаціях на здобуття ступеня доктора філософії (наукового ступеня доктора наук, кандидата наук) та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації; порядок звернення Національного агентства до МОН про необхідність позбавлення особи наукового ступеня доктора (кандидата) наук у випадку виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (пункт 1).

91. Так, зокрема у пункті 3 цього Порядку зазначено, що Національне агентство розглядає питання про звернення до МОН з пропозицією про позбавлення особи наукового ступеня доктора (кандидата) наук у зв`язку з виявленням у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у разі надходження скарги/повідомлення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у наукових роботах (дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації), за результатами захисту яких видано диплом доктора (кандидата) наук.

92. У підпункті 1 пункту 29 Порядку №10(15) зазначено, що Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету з питань етики щодо присудженого наукового ступеня доктора (кандидата) наук може прийняти рішення про виявлення в дисертації, за якою присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та звернення до МОН про позбавлення особи відповідного наукового ступеня.

93. Аналогічно цьому за змістом Порядку №16(45) Національне агентство визначило: - процедуру розгляду Національним агентством, зокрема Комітетом з питань етики, скарг/повідомлень щодо наявності у захищених в Україні дисертаціях на здобуття наукових ступенів доктора філософії, кандидата наук, доктора наук та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації; - порядок звернення Національного агентства до МОН про позбавлення особи наукового ступеня доктора (кандидата) наук у випадку виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

94. Так, пунктом 28 Порядку 16(45) передбачалося, що Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету з питань етики щодо присудженого наукового ступеня доктора (кандидата) наук може прийняти рішення про виявлення в дисертації, за якою присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук, та/або наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та звернення до МОН про позбавлення особи відповідного наукового ступеня.

95. Однак, з огляду на викладені вище у цій постанові мотиви про те, що на час виникнення спірних правовідносин Національне агентство не мало повноважень встановити (затвердити) порядок розгляду скарг/повідомлень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та процедуру звернення до МОН з пропозицією про позбавлення особи наукового ступеня кандидата наук, доктора наук, Верховний Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин порядки №10(15) та №16(45) у частині визначення порядку розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в наукових дисертаціях кандидатів наук і докторів наук та звернення Національного агентства до МОН про позбавлення особи наукового ступеня доктора (кандидата) наук у випадку виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, не мають сили нормативно-правового акту в розумінні Закону України від 24.08.2023 №3354-IX "Про правотворчу діяльність", оскільки в цій частині були прийняті поза межами повноважень, визначених законодавством України та Статутом Національного агентства.

96. У цьому контексті варто зауважити, що після набрання чинності Постановою №507 Національне агентство так і не визначило порядок розгляду звернень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації на виконання пункту 41 Порядку №1197 у редакції зазначеної постанови.

97. Суди попередніх інстанцій установили, що Національне агентство прийняло і здійснювало розгляд скарги ОСОБА_2 щодо виявлення в дисертації позивача фактів академічного плагіату відповідно до порядків №10(15) та №16(45), які Національне агентство визначило та затвердило на виконання Порядку №44, який стосується виключно виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в наукових дисертаціях, які особи захистили для здобуття ступеня доктора філософії.

98. Доводи касаційної скарги про те, що приписами частини сьомої статті 28-1 Закону №848-VIII, частини дев`ятою статті 19 Закону №1556-VII та пункту 41 Порядку №1197 Національне агентство наділене функціями та повноваженнями в сфері забезпечення академічної доброчесності, зокрема і з розгляду звернень щодо академічного плагіату, Верховний Суд відхиляє як такі, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

99. З огляду на викладене та зважаючи на те, що Національне агентство розглядало питання про наявність у дисертації позивача фактів академічного плагіату, керуючись порядками №10(15) та №16(45), Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач прийняв та розглянув скаргу ОСОБА_2 від 25.09.2023, діючи не на підставі, не у спосіб та поза межами повноважень, що визначені законодавство України і його Статутом.

100. Верховний Суд наголошує, що частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

101. Юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Задля реалізації цього принципу правова система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов`язань держави, взятих нею на основі укладених міжнародних договорів, включаючи виконання рішень міжнародних судів, юрисдикцію яких визнано державою.

102. Згідно зі статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

103. У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. До того ж на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Суд також зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

104. Водночас, зі змісту статті 8 Конституції України можна дійти висновку, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

105. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

106. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин. Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави (рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017, від 27.02.2018 №1-р/2018, від 20.06.2019 №6-р/2019).

107. У Доповіді "Верховенство права", схваленій Європейською Комісією "За демократію через право" на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011) (CDL-AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

108. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади (пункт 45 Доповіді).

109. Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано на те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права

110. Отже, правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів/вчинення дій адміністративними органами.

111. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій.

112. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд резюмує, що рішення Комітету з питань етики від 06.10.2023 №45(58) про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 щодо наявності фактів академічного плагіату у дисертації позивача, поданої для здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, і всі наступні дії та рішення Комітету з питань етики та Національного агентства щодо розгляду цієї скарги не відповідають критеріям правової (справедливої) процедури як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України.

113. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірне рішення відповідача не відповідає вимогам статті 2 КАС України як прийняте з порушенням встановленої процедури.

114. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних за суттю висновків судів попередніх інстанцій. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

116. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

117. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в передбачених статтею 341 КАС України межах, не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні цих рішень.

118. Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Судові витрати

119. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №120/7001/25 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає СуддіН.В. Шевцова С.Г. Стеценко Л.В. Тацій