Постанова 4857 № 380/18402/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18402/24 пров. № А/857/859/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Лунь З.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.06.2020; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року, виходячи з фіксованої величини 4 026,08 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність щодо не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога); зобов`язати здійснити перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога), з врахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, нарахованої під час проходження військової служби так і після звільнення із військової служби на виконання рішення суду по даній справі, з урахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправною бездіяльність щодо не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій; зобов`язати здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з врахуванням у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення по даній справі так і отриманої під час проходження військової служби, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язати підготувати і надати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення і перерахунку пенсії, у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні, з врахуванням до довідки суми індексації грошового забезпечення нарахованій за 24 місяці до звільнення та з врахуванням оновленого грошового забезпечення, нарахованого за 24 місяці до звільнення; зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому індексацію-різницю в розмірі 4 026,08 грн щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Однак відповідачем не була нараховано та виплачена різниця між сумою індексації грошового забезпечення і розміром підвищення доходу, чим порушено вимоги абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 відповідно до абз.3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов`язковою державною гарантією, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 і не може ставитися у залежність від наявності бюджетних асигнувань. Суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що після підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року відповідач був зобов`язаний перевірити наявність у позивача права на індексацію-різницю та, за наявності відповідних умов, нарахувати і виплачувати її. Оскільки відповідач цього не зробив, суд визнав його бездіяльність протиправною та зобов`язав здійснити нарахування і виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 з урахуванням правової оцінки, викладеної в рішенні, а також провести компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо врахування індексації при обчисленні інших виплат (компенсації за невикористану відпустку, одноразової допомоги при звільненні, довідки для перерахунку пенсії), оскільки вони є передчасними до фактичного нарахування індексації. Також суд першої інстанції відмовив у стягненні компенсації втрати частини доходів через недотримання позивачем досудового порядку звернення до відповідача із відповідною заявою. Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що повноваження відповідача у цій справі є дискреційними, оскільки відповідач має лише один обгрунтований варіант поведінки визначити суму індексації-різниці грошового забезпечення, нарахувати та виплатити її. Також вказує, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації. Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що визначення розміру індексації грошового забезпечення належить до компетенції військової частини як органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. Вважає, що суд не мав повноважень фактично визначати розмір індексації до проведення відповідного розрахунку відповідачем, а лише міг перевірити його правильність. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді техніка групи регламенту вертольотів технічно-експлуатаційної частини військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2020 № 139 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Згідно з даними довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види за 2014-2017 роки, до складу грошового забезпечення позивача з якого було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, яку виплачено у листопаді 2014 року, травні 2015 року, травні 2016 року, липні 2017 року не включено щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № № 380/5945/22 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги на оздоровлення у 2014 - 2017 роках, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. З копії довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 26.03.2014 по 30.06.2020 старшого прапорщика ОСОБА_1 слідує, що з березня 2018 року посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, обчислені виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Позивач вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 30.06.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року звернувся із позовом до суду. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 380/12976/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 30.06.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Як слідує зі змісту довідки від 31.05.2022 № 71/1/229 про нараховану ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по червень 2020 року індексація грошового забезпечення частково нарахована (повністю не виплачена) позивачу із застосуванням базового місяця січень 2016 року. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, позивач звернувся до суду із позовом. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 380/27584/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум. 18.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2021, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4,5,6 п.5 Порядку № 1078; здійснити перерахунок та доплату матеріальної допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2020, перерахувати та виплатити грошову компенсацію за 70 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу у разі звільнення, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2020 року та з врахуванням індексації грошового забезпечення. Відповідач листом від 23.08.2024 повідомив його, що згідно п.4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Розмір підвищення грошового забезпечення перевищує розмір можливої індексації. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 відповідно до абз.3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні решти позовних вимог. Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.06.2020, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період за період із 01.03.2018 по 30.06.2020 у розмірі 4026,08 грн. на місяць, колегія суддів зазначає наступне. 01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року (далі Постанова № 704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців. Колегія суддів зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації » та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними. Сторонами не заперечується і не оспорюються обставини, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у жовтні 2018 року, а був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року. Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разф коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення. З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами. Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). З матеріалів справи, а саме з довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 26.03.2014 по 30.06.2020 слідує, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8755,17 грн, грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 9192,24. Таким чином, підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 відбулося лише на 437,07 грн. Визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року становить 4463,15 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22. Таким чином, виходячи із зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію-різницю у період з 01 березня 2018 року по 30.06.2020, що свідчить про те, що ними допущено протиправну бездіяльність. Отже, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4026,08 грн (4463,15-437,07=4026,08). Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення 4026,08 грн, згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, також визначити її розмір, що зроблено не було. Стосовно вимог позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з пунктом 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі Порядок № 44, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. При цьому норми Порядку № 44 не покладають на особу, якій не виплатили компенсацію, обов`язку додатково звертатися до установ (організацій, підприємств), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу за виплатою такої компенсації. Аналіз норм Порядку № 44 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації у разі виплати грошового забезпечення, виплатити грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такого грошового забезпечення та у добровільному порядку. Відмова відповідача у виплаті компенсації не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Відповідно невиплата компенсації разом з нарахуванням грошового забезпечення свідчить про відмову виплатити таку згідно із Порядком № 44 і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. З огляду на викладене, вимоги позивача про проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог з приводу не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій; невключення індексації грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; нездійснення підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок. доплат, підвищень) та премії позивача для обчислення і перерахунку пенсії, у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні, з врахуванням до довідки суми індексації грошового забезпечення нарахованій за 24 місяці до звільнення та з врахуванням оновленого грошового забезпечення, нарахованого за 24 місяці до звільнення, колегія суддів зазначає таке. Позивач у даній справі просить задовольнити зазначені вимоги із урахуванням індексації, нарахованої згідно з рішення суду у даній справі. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач ще не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, тому зазначені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою у повному обсязі індексації грошового забезпечення через недотримання позивачем досудового порядку звернення до відповідача із відповідною заявою. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне застосувати правові висновки Верховного Суду, які були сформовані у подібних відносинах. Так, Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ), зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19. Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013. У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, Верховний Суд у справі № 240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Застосовуючи цей висновок у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Такої правової позиції дотримувався і Верховний Суд у справах № 120/9475/21-а (постанова від 29.03.2023), № 620/7687/21 (постанова від 21.03.2023). Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у позивача права на виплату компенсації втрати частини доходів. Таким чином, факт несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення вказує на наявність у нього права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 380/18402/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення у розмірі 4026,08 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 30.06.2020, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з урахуванням виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда З. М. Матковська